Рішення № 21994856, 15.03.2012, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 708/54/2012

Провадження № 2/708/30/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2012 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді - Чепурнова В. О.,

при секретарі - Багара Н.М.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ФольксБанк» в особі Закарпатського регіонального відділення до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № KF 47408 від 27 лютого 2008 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 27 лютого 2008 року між ПАТ «ФольксБанк» (правонаступник ВАТ «Фольксбанк», яке є правонаступником ВАТ «Електрон Банк») та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № KF 47408 з додатками, згідно якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 190000 доларів США, для завершення будівництва, з кінцевим терміном повернення не пізніше 26 лютого 2013 року, під 12 % відсотків річних за користування траншами кредитної лінії (у випадку прострочення 17 % річних). Факт надання вказаних коштів підтверджується заявами на видачу готівки. В забезпечення виконання зобовязань по даному кредитному договору, 27 лютого 2008 року між позивачем та відповідачами було укладено іпотечний договір № 340, за умовами якого ОСОБА_4 передала в іпотеку позивачу наступне майно: - житловий будинок, загальною площею 224,7 м кВ, що знаходиться в м.Перечин по вул.Сонячній, 29 Перечинського району Закарпатської області; - земельну ділянку, загальною площею 0,16 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 Однак, з 2010 року відповідач ОСОБА_3 перестав виконувати умови кредитного договору в повній мірі, а саме перестав сплачувати заборгованість по кредиту та процентах, внаслідок чого така станом на 17 червня 2011 року склала 184666,01 доларів США, що становить 1472434,43 гривень, з яких 165618,30 доларів США (1320557,52 гривень) заборгованість по кредиту; 17582,79 доларів США (140196, 38 гривень) заборгованість по відсотках; 1464,92 доларів США (11680, 54 гривень) пеня. Тому просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 в ході судового засідання свої позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з вказаних в ньому підстав. В той же час уточнив позов щодо валюти стягнення та просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та майнового поручителя ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість по кредитному договору № KF74708 від 27 лютого 2008 року в сумі 1472 434,43 гривні та понесені позивачем судові витрати в сумі 1 475,00 гривень.

Представник відповідачів адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та пояснив, що відповідач ОСОБА_3 жодним чином навмисно не ухилявся від виконання взятих на себе обовязків, які передбачені кредитним договором №KF74708 від 27 лютого 2008 року, та надав суду копії документів, що засвідчують неодноразове звернення ОСОБА_3 до позивача з проханням здійснити реструктуризацію заборгованості за кредитним договором. Крім того представник зазначив, що відповідач ОСОБА_4, яка виступає майновим поручителем-іпотекодавцем і є відмінною особою від основного боржника, не була належним чином повідомлена позивачем про невиконання ОСОБА_3 взятих на себе обовязків за даним кредитним договором, що є порушенням ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та п. 26 Іпотечного договору від 27 лютого 2008 року, укладеного між ОСОБА_4 та позивачем по справі. У звязку з вищенаведеним представник відповідачів адвокат ОСОБА_2 просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов є таким, що підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В ході судового засідання було достовірно встановлено, що 27 лютого 2008 року між ПАТ «ФольксБанк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №KF74708 з додатками, згідно якого ОСОБА_3 отримав від позивача в якості кредиту грошові кошти на загальну суму 190000 доларів США для завершення будівництва житлового будинку.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_3 кредитних коштів на зазначену суму підтверджується: заявою на видачу готівки № 1479_30 (а.с. 20); заявою на видачу готівки №1479_58 (а.с. 21); видатковим касовим ордером № 1835_36 (а.с. 22); заявою на видачу готівки № 1479_82 (а.с. 23).

В судовому засіданні також встановлено, що відповідно до п. 1.2. Додатку №6 кредитного договору № KF 47408 відповідач ОСОБА_3 зобовязується повернути позивачу основну суму кредиту частинами відповідно до графіку платежів за кредитом, згідно п. 5.2.3. розділу 5 (а.с. 14) та Додатку №7 до кредитного договору (а.с. 17-19), які є його невідємними частинами, та сплатити проценти за користування кредитом у строки та у порядку, передбаченому кредитним договором. Кінцевий термін погашення кредиту встановлений Додатком № 6 не пізніше 23 червня 2023 року (а.с. 13).

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що твердження позивача про кінцевий термін повернення кредиту (до 26 лютого 2013 року) та розмір процентів за користування ним (відповідно 12% та 17% у випадку прострочення виконання зобовязання), які зазначені в позовній заяві (а.с. 3), і на які посилався представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що з метою забезпечення виконання зобовязань по даному кредитному договору 27 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 був укладений Іпотечний договір за реєстровим № 340. Згідно умов іпотечного договору відповідач ОСОБА_4 передає в іпотеку позивачу наступне майно: житловий будинок, загальною площею 224,7 м кВ, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку, загальною площею 0,16 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 33-46).

В судовому засіданні також достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_3, починаючи з 30 липня 2010 року і до теперішнього часу систематично не виконує зобовязання, взяті на себе згідно п. 1.2. п. 5.2.3. Додатку№6 та Додатку №7 до кредитного договору № KF 47408 від 27 лютого 2008 року.

Зокрема з 30 липня 2010 року відповідач не виконує умови кредитного договору, а саме: не забезпечив часткове погашення кредиту відповідно до встановленого графіку, тобто не здійснював щомісячної проплати в розмірі 1 070 доларів США. Таким чином, враховуючи положення п.п. 1.2.-1.3. кредитного договору заборгованість відповідача ОСОБА_3 складає грошову суму в розмірі 184 666,01 доларів США, що станом на 17 червня 2011 року за офіційним курсом НБУ складає 1 472434,43 гривень, з яких сума неповерненого кредиту складає 165 618,30 доларів США; сума прострочених відсотків за користування кредитними коштами 17 582,79 доларів США, пеня 1 464,92 доларів США.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитотавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ч. 3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_3 порушив умови кредитного договору, положення ст.ст. 526, 530 ЦК України, а тому на цій підставі з нього слід стягнути на користь позивача грошову суму в розмірі 1472 434,43 гривень.

Вирішуючи позовну вимогу позивача про необхідність солідарного стягнення зазначеної грошової суми також з відповідача ОСОБА_4, яка є майновим поручителем-іпотекодавцем, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Таким чином з тлумачення даної правової норми вбачається, що порука та застава окремі самостійні способи забезпечення зобов'язання.

Відповідно до ст. 553 ЦК України передбачено, що порука це договір, по якому до зобов'язання основного боржника приєднується зобов'язання іншої особи, що за нього ручається. У випадку неспроможності основного боржника, відповідальність несе особа, що за нього ручалася, тобто поручитель.

Згідно із ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Закон України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна іпотеки. Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи боржника.

Майновий поручитель не є стороною основного договору, забезпеченого іпотекою, він лише зобов'язується перед кредиторами відповідати за виконання боржником договірних зобов'язань в межах вартості переданого ним в іпотеку майна.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобовязання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, за встановлених фактичних обставин справи майновий поручитель-іпотекодавець ОСОБА_4 не може нести солідарну відповідальність разом з основним боржником ОСОБА_3 у вигляді стягнення грошових коштів, а за відповідних обставин (невиконання або неналежне виконання боржником основного зобовязання) іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення не предмет іпотеки майнового поручителя. В ході судового розгляду позивач по справі даної позовної вимоги не ставив.

Крім того, відповідно до положень ст. ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У такому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання зазначених правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобовязання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач іпотекодержатель надсилав повідомлення-вимоги майновому поручителю-іпотекодавцю ОСОБА_4 рекомендованим листом з повідомленням 20 липня 2010 року на адресу: м. Мукачево, вул. Жовтнева, 30 (а.с.188), в той час як позивачу було достовірно відомо, що відповідач ОСОБА_4 зареєстрована і фактично проживає за іншою адресою: АДРЕСА_1 Даний факт підтверджується Додатком №6 та Додатком №7 до кредитного договору від 26 вересня 2008 року, в якому вже зазначена нова адреса відповідача ОСОБА_4 (а.с. 16,19), і на цій підставі суд дійшов висновку, що позивачем не виконані умови ст.ст. 33, 35 Закону «Про іпотеку» та п. 26 Іпотечного договору від 27 лютого 2008 року (а.с. 37).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 95, 509, 526, 530, 546, 554, 625, 1049, 1050-1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 11, 33, 35 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2005 року № 898-IV, ст.ст. 3, 4, 109, 130, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь на користь публічного акціонерного товариства «Фолькс Банк» (код ЄДРПОУ 19358632, кор/р 32002100500 у ЛТУ НБУ м. Львова, МФО 325213) заборгованість у сумі 1472 434 (один мільйон чотириста сімдесят дві тисячі чотириста тридцять чотири) гривень 43 копійки, та судові витрати в сумі 1475 (одна тисяча чотириста сімдесят пять) гривень 00 коп. як сплачений судовий збір і 120 (сто двадцять) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Чепурнов В. О.