Постанова № 21991207, 13.03.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р.Справа № 24/17-4263-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1, за довіреністю від 16.06.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт-Україна”

на рішення господарського суду Одеської області від 04 січня 2012 року

у справі №24/17-4263-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт-Україна”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Куліндоровський індустріальний концерн”

про стягнення 98928 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Поліпласт-Україна” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Куліндоровський індустріальний концерн” 98928 грн. заборгованості за договором про відступлення права вимоги №ДГ-2009/36 від 21.01.2009р., з яких: 98250 грн. основного боргу та 678 грн. трьох відсотків річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04 січня 2012 року у справі №24/17-4263-2011 (суддя Оборотова О.Ю.) у позові відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ „Поліпласт-Україна” на підставі ст. 267 ЦК України з огляду на сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі - ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн”.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, позивач (ТОВ „Поліпласт-Україна”) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ „Поліпласт-Україна”. При цьому скаржник зазначає, що первинний кредитор поставляв продукцію відповідачу згідно з рахунками-фактури по видатковим накладним, оригінали яких позивач надавав до місцевого господарського суду в судовому засіданні 09.11.2011р., у вищезазначених документах не встановлено строк розрахунків за поставлену продукцію. 06.07.2011р. позивачем було направлено відповідачу вимогу про сплату в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України, у звязку з чим строк позовної давності почав спливати лише з 06.07.2011р., а отже позивач не пропускав строк позовної давності по заявленим до відповідача вимогам.

Представник відповідача (ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн”) у судових засіданнях надав пояснення, згідно з якими відповідач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ „Поліпласт-Україна”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Позивач (ТОВ „Поліпласт-Україна”) у судові засідання не зявився, про час і місце судових засідань повідомлений належним чином, про що свідчать відповідне поштове повідомлення від 22.02.2012р. та відмітки канцелярії ОАГС про відправку копій ухвали про прийняття апеляційної скарги від 30.01.2012р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 21.02.2012р., зроблені у встановленому порядку на першому примірникові вказаних ухвал, які відповідно до п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” є належним підтвердженням повідомлення представників сторін про час і місце судового засідання. Окрім того, про належне повідомлення позивача про час та місце розгляду апеляційної скарги свідчать також залучені до матеріалів справи копії Реєстрів Одеського апеляційного господарського суду №1 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням від 31.01.2012р. та 22.02.2012р. З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ „Поліпласт-Україна” за відсутністю представника позивача у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника відповідача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 21.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ „Поліпласт-Укр” (Первісний кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Поліпласт-Україна” (Новий кредитор, відповідач) був укладений договір про відступлення права вимоги №ДГ-2009/36 (надалі договір), в порядку та на умовах якого Первісний кредитор відступає Новому кредиторові, а Новий кредитор набуває право вимоги до боржника - ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн”, належне Первісному кредиторові згідно ст.ст. 510-519 ЦК України.

Відповідно до п.п. 2.1-2.2 договору за відступлене право вимоги до боржника ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн” Новий кредитор сплачує Первісному кредиторові суму у розмірі 98250 грн. Новий кредитор зобовязується протягом 365 днів після підписання цього договору перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок Первісного кредитора вищезазначену грошову суму.

Згідно з п.5.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором.

Матеріалами справи встановлено, що борг за відступленим правом вимоги виник внаслідок продажу продукції ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн” ТОВ „Поліпласт-Укр” згідно з виставленими рахунками-фактури №ПУ-0000405 від 06.08.2007р. на суму 34000 грн., №ПУ-0000491 від 12.09.2007р. на суму 34000 грн., №ПУ-0000582 від 17.10.2007р. на суму 34750 грн., №ПУ-0000678 від 27.11.2007р. на суму 35750 грн., №ПУ-0000029 від 24.01.2008р. на суму 40000 грн., №ПУ-0000138 від 31.03.2008р. на суму 41000 грн., та видатковими накладними №ПУ-0000380 від 07.08.2007р. на суму 34000 грн., №ПУ-0000459 від 13.09.2007р. на суму 340000 грн., №ПУ-0000540 від 17.10.2007р. на суму 34750 грн., №ПУ-0000640 від 28.11.2007р. на суму 35750 грн., №ПУ-0000034 від 31.01.2008р. на суму 40000 грн., №ПУ-0000123 від 07.04.2008р. на суму 41000 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що Первісним кредитором (ТОВ „Поліпласт-Укр”) було поставлено ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн” продукцію на загальну суму 219500 грн., про що свідчать вищезазначені видаткові накладні та рахунки-фактури.

Поставлений за вказаними рахунками-фактури та видатковими накладними товар відповідачем оплачений лише частково, на суму 121250 грн.

Новим кредитором на підставі договору №ДГ-2009/36 від 21.01.2009р. на адресу відповідача 05.07.2011р. було направлено претензію №72-х про сплату 98250 грн., яка залишена ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн” без відповіді і задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлену за видатковими накладними №ПУ-0000380 від 07.08.2007р. на суму 34000 грн., №ПУ-0000459 від 13.09.2007р. на суму 340000 грн., №ПУ-0000540 від 17.10.2007р. на суму 34750 грн., №ПУ-0000640 від 28.11.2007р. на суму 35750 грн., №ПУ-0000034 від 31.01.2008р. на суму 40000 грн., №ПУ-0000123 від 07.04.2008р. на суму 41000 грн. продукцію склала 98250 грн.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних, нараховані на вищезазначену суму заборгованості за період з 23.07.2011р. по 14.10.2011р. у розмірі 678 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Згідно з ч.1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, у розумінні ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. За змістом зазначеної норми відповідну заяву має бути зроблено в суді першої інстанції до моменту прийняття ним рішення по суті заявлених вимог.

Така ж правова позиція викладена і у п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. №01-08/163 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”.

З матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем 19.12.2011р. за вх.№43831/2011 було надано до суду заяву про застосування спливу строку позовної давності, в якому відповідач („Куліндоровський індустріальний концерн”) з посиланням на положення ст.ст. 253, 254, 257, 260, 261, 267 ЦК України заявив про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог у розмірі 98250 грн.

Апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ „Камбіо-стройсервіс”, з огляду на наступне.

В матеріалами справи вбачається, що Первісний кредитор поставляв продукцію відповідачу за видатковими накладними, в яких не встановлено строк розрахунків за поставлену продукцію. При цьому 06.07.2011р. відповідачу було направлено Новим кредитором вимогу про сплату боргу в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України.

Приписами ч.2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у звязку з тим, що на видаткових накладних не зазначений строк сплати поставленої продукції, виходячи з того, що обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, та враховуючи, що надіслану претензію відповідач повинен був виконати у семиденний строк від дня предявлення вимоги, проте вказана вимога залишена без задоволення, строк позовної давності має відраховуватися саме від дати предявлення вимоги - 06.07.2011р., а отже строк позовної давності по заявленим позивачем вимогам про стягнення з відповідача 98928 грн. не пропущений та немає підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином матеріалами справи встановлюється наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за поставлену за видатковими накладними №ПУ-0000380 від 07.08.2007р. на суму 34000 грн., №ПУ-0000459 від 13.09.2007р. на суму 340000 грн., №ПУ-0000540 від 17.10.2007р. на суму 34750 грн., №ПУ-0000640 від 28.11.2007р. на суму 35750 грн., №ПУ-0000034 від 31.01.2008р. на суму 40000 грн., №ПУ-0000123 від 07.04.2008р. на суму 41000 грн. продукцію на загальну суму 98250 грн., а отже позовні вимоги ТОВ „Поліпласт-Україна” в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд погоджується з розрахунком 3% річних, нарахованих за несплату за поставлену продукцію за видатковими накладними №ПУ-0000380 від 07.08.2007р. на суму 34000 грн., №ПУ-0000459 від 13.09.2007р. на суму 340000 грн., №ПУ-0000540 від 17.10.2007р. на суму 34750 грн., №ПУ-0000640 від 28.11.2007р. на суму 35750 грн., №ПУ-0000034 від 31.01.2008р. на суму 40000 грн., №ПУ-0000123 від 07.04.2008р. на суму 41000 грн., на загальну суму 98250 грн., наданим позивачем до суду першої інстанції, оскільки вказаний розрахунок здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства. За вказаним розрахунком з ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн” на користь ТОВ „Поліпласт-Україна” підлягають стягненню 678 грн. річних.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Поліпласт-Україна” є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, відповідачем в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України не доведено належними доказами факту відсутності правових підстав для стягнення з нього заборгованості у сумі 98250 грн. та нарахованих на цю суму 3% річних.

За таких обставин апеляційна скарга ТОВ „Поліпласт-Україна” підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт-Україна” задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 04 січня 2012 року по справі №24/17-4263-2011 скасувати.

3.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт-Україна” задовольнити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Куліндоровський індустріальний концерн” (67513, Одеська область, Комінтернівський район, с. Олександрівка, вул. Центральна, 2, код ЄДРПОУ 33316924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт-Україна” (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 89, код ЄДРПОУ 35839874) 98250 (дев'яносто вісім тисяч двісті пятдесят) грн. основного боргу, 678 (шістсот сімдесят вісім) грн. 3% річних, 989 (девятсот вісімдесят девять) грн. 30 коп. держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Куліндоровський індустріальний концерн” (67513, Одеська область, Комінтернівський район, с. Олександрівка, вул. Центральна, 2, код ЄДРПОУ 33316924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт-Україна” (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 89, код ЄДРПОУ 35839874) 989 (девятсот вісімдесят девять) грн. 30 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 16 березня 2012 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

М.В. Михайлов

А.І. Ярош