Постанова № 21991201, 13.03.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р.Справа № 5024/2404/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Журавльова О.О.

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 21.04.2011р.

ОСОБА_2, довіреність від 10.10.2011р.

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 13.01.2012р. №01-8/09

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот”

на рішення господарського суду Херсонської області від 11 січня 2012 року

у справі №5024/2404/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК „Зерновик”

до відповідача Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот”

про визнання угоди недійсною, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТПК „Зерновик” звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” про визнання недійсною угоду від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 23.11.2003р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11 січня 2012 року у справі №5024/2404/2011 (суддя Александрова Л.І.) позов задоволено; визнано недійсною угоду від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 23.11.2003р., укладену між ДП „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” та ТОВ „ТПК „Зерновик”; стягнуто з ДП „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” на користь позивача 941 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог з огляду на те, що оспорювана угода від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 22.11.2003р. укладена і підписана від імені позивача ОСОБА_4 як директором ТОВ „ТПК „Зерновик”. Поряд з цим, рішенням господарського суду Херсонської області від 14.09.2010р. у справі №2/147-ПН-10 визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ „ТПК „Зерновик”, оформлене протоколом від 23.07.2007р. в частині призначення ОСОБА_4 на посаду директора ТОВ „ТПК „Зерновик” з 23.07.2007р., тобто оспорювана угода про розірвання договору інвестування будівництва підписана неуповноваженою особою. За таких обставин, враховуючи те, що оспорювана угода про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 22.11.2003р. вчинена зі сторони позивача неуповноваженою особою і відповідачем не надано доказів наступного схвалення позивачем цієї угоди, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що оспорювана угода підлягає визнанню недійсною на підставі ч.2 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України, а позов підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ДП „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот”) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. За доводами скаржника місцевим господарським судом невірно застосовано положення ст.ст. 257, 267 ЦК України та відповідно неправомірно не застосовано до позовних вимог строк позовної давності. Окрім того, судом першої інстанції не враховано, що укладаючи угоду від 02.04.2008р., сторонами в момент укладення було дотримано всіх норм законодавства, які стосуються порядку вчинення правочинів. При цьому матеріалами справи не встановлено наявність при укладенні угоди від 02.04.2008р. тих обставин, з якими закон повязує визнання угоди недійсною, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ „ТПК „Зерновик”. До того ж, скаржник вказує про в будь-якому разі наступне схвалення позивачем укладеного між сторонами правочину - угоди від 02.04.2008р. що в будь-якому разі робить неможливим визнання недійсною угоди від 02.04.2008р. у звязку з відсутністю у представника позивача повноважень на укладення оспорюваної угоди. Також, на думку скаржника, місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права у звязку з неправомірним не припиненням провадження у справі №5024/2404/2011 на підставі п.2. ч.1 ст. 80 ГПК України.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представники позивача (ТОВ „ТПК „Зерновик”) у судовому засіданні надали пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ДП „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін з підстав, викладених у письмових поясненнях, наданих до апеляційного господарського суду 12.03.2012р. за вх.№375/12-Д3.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ДП „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот”, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТПК „Зерновик” (інвестор, позивач) та Дочірнім підприємством „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” (забудовник, відповідач) було укладено договір №02-25/103 інвестування будівництва, за умовами якого інвестор передає, а забудовник приймає цільовий внесок у вигляді грошових коштів, матеріалів та права користування обладнанням інвестора (інвестиція) та зобовязується вчинити всі необхідні дії щодо розміщення інвестиції для здійснення будівництва зернового елеватору місткістю 35 тисяч тонн на території Херсонського річкового порту за адресою: м. Херсон, Одеська пл., 6 (обєкт) та передати готовий до експлуатації обєкт у власність інвестора.

Умовами п.п. 1.4, 2.1, 5.2, 9.1 договору визначено, що метою будівництва обєкта за цим договором є його подальша експлуатація інвестором, а саме: приймання, сушка, доопрацювання, зберігання зерна та насіння, які в подальшому перевантажуються на судна або інший транспорт; розмір інвестиції, яку інвестор передає забудовнику відповідно до п. 1.1 договору, складає 14160000,00 грн., що дорівнює проектно-кошторисній вартості обєкту, визначеній у робочому проекті, розрахованій за цінами 2002 року, включаючи ПДВ 2360000,00 грн.; забудовник оформлює правовстановлюючі документи на об'єкт, передбачені чинним законодавством, у тому числі реєструє об'єкт в бюро технічної інвентаризації та оформлює довідку-характеристику для передачі об'єкту у власність інвестора. Вартість обєкту, вказана у довідці-характеристиці, не може перевищувати розміру фактично внесеної інвестиції. Передача обєкта у власність інвестора оформлюється шляхом підписання акту приймання - передачі обєкту; цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором та підписання сторонами акта приймання-передачі обєкту, або акту приймання-передачі об'єкту незавершеного будівництвом, у випадку розірвання договору.

З Додаткової угоди №1 до договору №02-25/103 від 22.11.2003р. інвестування будівництва, укладеної сторонами 09.12.2005р., вбачається, що станом на 01.11.2005р. інвестором внесено інвестицій на суму 11615000 (одинадцять мільйонів шістсот пятнадцять тисяч) грн., що становить 2,3 млн. доларів США.

Пунктом 8.4 договору №02-25/103 від 22.11.2003р. встановлено, що договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обовязків, передбачених договором; за взаємною згодою сторін.

02.04.2008р. сторонами було укладено угоду про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 22.11.2003р., за умовами якої у звязку з відсутністю у інвестора грошових коштів на закінчення будівництва зернового елеватору місткістю 35 тис. тон, який розташований за адресою: м. Херсон, Одеська площа, 6, інвестор і забудовник дійшли згоди розірвати договір інвестування будівництва №02-25/103 від 22.11.2003р. Сторони погодили, що результат будівництва - недобудований зерновий елеватор місткістю 35 тис. тон, який розташований за адресою: м. Херсон, Одеська площа, 6, залишається власністю Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот”; забудовник зобовязується до 30.04.2008р. компенсувати інвестору грошові кошти у розмірі 3263208,09 грн., які були фактично внесені інвестором в інвестування будівництва елеватора; забудовник компенсує інвестору грошові кошти шляхом перерахування суми, зазначеної в п.3 цієї угоди, на розрахунковий рахунок інвестора; дана угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами. З моменту набрання чинності цієї угоди договір інвестування будівництва №02-25/103 від 22.11.2003р. вважається розірваним за згодою сторін.

Оспорювана угода від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 22.11.2003р. укладена і підписана від імені інвестора ОСОБА_4 як директором ТОВ „ТПК „Зерновик.

Поряд з цим, рішенням господарського суду Херсонської області від 14.09.2010р. у справі №2/147-ПН-10 визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ „ТПК „Зерновик”, оформленого протоколом від 23.07.2007р. в частині призначення ОСОБА_4 на посаду директора ТОВ „ТПК „Зерновик” з 23.07.2007р.

Вважаючи, що на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 14.09.2010р. у справі №2/147-ПН-10 угода від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 22.11.2003р. підписана неуповноваженою особою, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про визнання її недійсною на підставі ч.2 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з ч.3 ст. 626 ЦК України договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з ч.1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Статтею 80 ЦК України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ч.4 ст. 64 ГК України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Частинами 1 і 2 ст. 92 ЦК України зазначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Згідно з ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.ч. 1 і 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Така ж правова позиція викладена і у п.1 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними”, з наступними змінами і доповненнями.

Згідно з ч.1 ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вимогами ст. 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що позивачем факту невідповідності оспорюваного правочину - угоди від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 23.11.2003р., укладеної між ТОВ „ТПК „Зерновик” та ДП „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот”, вимогам ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України не доведено.

Стосовно доводів позивача про відсутність у директора ТОВ „ТПК „Зерновик” ОСОБА_4 при укладенні угоди від 02.04.2008р. повноважень на її укладення, оскільки рішенням господарського суду Херсонської області від 14.09.2010р. у справі №2/147-ПН-10 визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ „ТПК „Зерновик”, оформлене протоколом від 23.07.2007р. в частині призначення ОСОБА_4 на посаду директора ТОВ „ТПК „Зерновик”, тобто оспорювана угода про розірвання договору інвестування будівництва підписана неуповноваженою особою, слід зазначити наступне.

В преамбулі угоди від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 23.11.2003р. зазначено, що з боку позивача угоду укладено директором ТОВ „ТПК „Зерновик” ОСОБА_4, який діяв на підставі Статуту.

В матеріалах справи наявний Статут ТОВ „ТПК „Зерновик”, згідно з п.п. 9.10, 9.11 якого поточне керівництво діяльністю ТОВ „ТПК „Зерновик” здійснюється директором, який обирається на Загальних Зборах; директор, зокрема, укладає договору та інші угоди від імені ТОВ „ТПК „Зерновик” і видає доручення на проведення таких операцій.

Таким чином, Статутом ТОВ „ТПК „Зерновик” директору позивача ОСОБА_4 було надано право на укладення угоди від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 23.11.2003р. та у нього були повноваження на підписання вказаної угоди.

При цьому рішення господарського суду Херсонської області від 14.09.2010р. по справі №2/147-ПН-10, яким визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ „ТПК „Зерновик”, оформленого протоколом від 23.07.2007р. в частині призначення ОСОБА_4 на посаду директора ТОВ „ТПК „Зерновик”, не може бути підставою для визнання недійсними всіх правочинів, вчинених директором ТОВ „ТПК „Зерновик” ОСОБА_4 від імені ТОВ „ТПК „Зерновик” до прийняття 14.09.2010р. господарським судом Херсонської області вказаного рішення по справі №2/147-ПН-10, оскільки на час їх вчинення директор ОСОБА_4 мав всі повноваження на укладення цих правочинів.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно з п.42 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” при вирішенні спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених виконавчим органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання якого на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам необхідно керуватися частиною третьою статті 92, статтею 241 ЦК. Зокрема, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 9 березня 1968р.

Таким чином, апеляційний господарський суд не погоджується з доводами позивача про відсутність у директора ОСОБА_4 при укладенні угоди від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 23.11.2003р. повноважень на її підписання, оскільки з боку позивача угода була підписана представником, який діяв на підставі Статуту ТОВ „ТПК „Зерновик”, а отже відповідач не міг знати про наявність у такого представника позивача будь-яких обмежень повноважень щодо представництва ТОВ „ТПК „Зерновик”, так само як відповідач не міг передбачити, що 14.09.2010р. господарським судом Херсонської області буде прийнято рішення по справі №2/147-ПН-10, яким буде визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ „ТПК „Зерновик”, оформленого протоколом від 23.07.2007р. в частині призначення ОСОБА_4 на посаду директора ТОВ „ТПК „Зерновик”.

Наявні в матеріалах справи листи засновників ТОВ „ТПК „Зерновик” ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від 30.11.2007р., від 07.12.2007р., від 17.03.2008р., а також Компанії „FORTIUS Ltd” Англія від 29.11.2007р. на адресу ДП „Херсонський річковий порт” не можуть свідчити про те, що відповідач знав про наявність у директора позивача ОСОБА_4 будь-яких обмежень повноважень щодо представництва ТОВ „ТПК „Зерновик”, оскільки зміст вказаних листів жодним чином не стосується наявності або відсутності повноважень у директора ТОВ „ТПК „Зерновик” ОСОБА_4 на представництво позивача.

Водночас апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводів скаржника про невірне застосування місцевим господарським судом положень ст.ст. 257, 267 ЦК України та відповідно неправомірне не застосування до позовних вимог строку позовної давності, з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зважаючи на предмет спору по даній справі про визнання недійсною угоди від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 23.11.2003р. із підстав укладення її від імені юридичної особи ОСОБА_4, який не набув повноважень діяти від імені ТОВ „ТПК „Зерновик” та створювати цивільні права і обовязки для цієї юридичної особи, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про можливе порушення свого права, а саме з дня набуття рішенням від 14.09.2010р. законної сили. А тому позов 05.12.2011р. заявлено ліквідатором ТОВ „ТПК „Зерновик” в межах трирічного строку позовної давності, а отже строки позовної давності порушено не було.

Також не приймаються до уваги апеляційного господарського суду посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у звязку з неправомірним не припиненням провадження у справі №5024/2404/2011 на підставі п.2. ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі, зважаючи на різні підстави заявленого позову по даній справі та по справі господарського суду Херсонської області №5024/571/2011.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про необґрунтованість, недоведеність та відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „ТПК „Зерновик”.

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду слід скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

В силу вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, на ІТЗ судового процесу та судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” задовольнити.

2.Рішення господарського суду Херсонської області від 11 січня 2012 року у справі №5024/2404/2011 скасувати.

3.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК „Зерновик” відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК „Зерновик” (73000, м. Херсон, Одеська площа, 6, код ЄДРПОУ 32479241) на користь Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” (73000, м. Херсон, Одеська площа, 6, код ЄДРПОУ 03150208) 536 (пятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 16 березня 2012 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

М.В. Михайлов

А.І. Ярош