Постанова № 21991152, 13.03.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р.Справа № 5016/1414/2011(16/110)

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 487 від 22.08.2011 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Т.Я. Гладишевої замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Л.В. Поліщук)

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 96 від 10.02.2012 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Л.В. Поліщук замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, М.С. Петрова)

при секретарі судового засідання: Белянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 16-12/11 від 16.12.2011 року)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 17.01.2012 року)

за участю експерта: Тарасової Ю.А. (свідоцтво № НОМЕР_1 видане 26.03.2010 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс”

на рішення господарського суду Миколаївської області від „06” липня 2011 року

по справі № 5016/1414/2011(16/110)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс”, Миколаївська область, смт. Казанка

про стягнення 105046,43 грн.

В С Т А Н О В И В :

12.05.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” (далі по тексту позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс” (далі по тексту відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 105 046,43 грн. за невиконання в період з січня 2011 року по березень 2011 року умов договору фінансового лізингу № L2552-06/08 від 03.06.2008 року. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита (1050,46 грн.) та витрати на ІТЗ судового процесу (236 грн.).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.07.2011 року по справі № 5016/1414/2011(16/110) (суддя Фролов В.Д.) позовні вимоги ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” задоволені повністю. Стягнуто з ТОВ „Агроальянс” на користь ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” заборгованість за договором фінансового лізингу № L2552-06/08 від 03.06.2008 року в сумі 105 046,43 грн., державне мито в сумі 1 050,46 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Такий висновок суду мотивований тим, що ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” довело належними доказами факт передачі ТОВ „Агроальянс” у тимчасове користування предмету лізингу та несплату ТОВ „Агроальянс” лізингових платежів у період з січня по березень 2011 року, у зв'язку з тим позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Агроальянс” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати оскаржене рішення повністю та прийняти нове рішення. Згідно доповнення до апеляційної скарги, ТОВ „Агроальянс” просило скасувати повністю рішення господарського суду Миколаївської області від 06.07.2011 року по справі № 5016/1414/2011(16/110) та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог, доводів та заперечень, скаржник посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

На думку скаржника, позивач, який є лізингодавцем за договором фінансового лізингу № L2552-06/08 від 03.06.2008 року, в порушення вимог законодавства України, на власний розсуд в односторонньому порядку змінив ціну договору фінансового лізингу, але ж оплата лізингових платежів за січень-березень 2011 року (30-32 періоди) повинна сплачуватись відповідно до графіку платежів. Позивачем не надано відповідачу обґрунтованого розрахунку змінених лізингових платежів за січень-березень 2011 року.

Скаржник посилається на те, що за платіжними дорученнями № 119 від 27.05.2011 року на суму 15073,24 грн. (період 30), № 120 від 27.05.2011 року на суму 15073,24 грн. (період 31), № 121 від 27.05.2011 року на суму 15073,24 грн. (період 32) він сплатив у повному обсязі частину вартості предмету лізингу за спірний період. За платіжними дорученнями № 107 від 27.05.2011 року на суму 6 442,71 грн. (період 30), № 108 від 27.05.2010 року на суму 6259,27 грн. (період 31), № 109 від 27.05.2011 року на суму 6075,27 грн. (період 32) він сплатив у повному обсязі комісію лізингодавця за спірний період.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу та доповнення до нього, в якому він та його представник в судових засіданнях просив апеляційну скаргу ТОВ „Агроальянс” залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін та експерта, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не звязана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 03.06.2008 року за № L2552-06/08 між ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” як лізингодавцем та ТОВ „Агроальянс” як лізингоодержувачем було укладено договір фінансового лізингу, відповідно до умов якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) № Р 2552-06/08 від 03.06.2008 року зобовязався придбати у власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (додаток № 2 до Договору), а лізингоодержувач прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах Договору.

Відповідно до п.1.2 договору, строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених у графіку платежів, та не може бути менше одного року.

Згідно з умовами п.3.1 договору, вартість предмету лізингу становить 1181416 грн.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу предмет лізингу: жатка зернова СASE 1010 7.5 м. ( року випуску, нова) та комбайн CASE AF 2388, 2008 року випуску, новий) що підтверджується Актом приймання-передачі предмета лізингу від 14.07.2008 року.

Умовами розділу 4 договору сторони визначили лізингові платежі та порядок розрахунків.

Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, та комісію лізингодавця (п.4.1 договору).

Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку (п.4.2 договору).

До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмету лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та повязані з ним. Лізингоодержувач щомісячно сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу за Договором купівлі-продажу в розмірі подвійної облікової ставки НацБанку України, що діяла в період, за який нараховуються такі відсотки, від фактичної суми фінансування. Нарахування зазначених в цьому пункті Договору відсотків здійснюється за період з дня виконання лізингодавцем по фінансуванню придбання предмета лізингу до настання першого періоду лізингу, визначеного згідно п. 5.4 Загальних умов (п.4.6 договору).

Згідно пунктами 4.7, 4.9 Договору, оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних), зазначених в розділі 4 Договору, здійснюється лізингоодержувачем в національній валюті України гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця; для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні сторони обрали валюту долари США. При цьому всі визначені Договором платежі, за виключенням компенсації відсотків за фінансування придбання предмета лізингу, лізингоодержувач сплачує за правилами, наведеними в графіку (Додаток 1 до Договору).

Строки та порядок сплати лізингових платежів сторони визначили у додатку № 4 до договору фінансового лізингу „Загальні умови фінансового лізингу” та передбачили, що лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку авансові лізингові платежі на підставі рахунку протягом 5 днів з дня укладання договору. Рахунок на оплату авансових платежів надається лізингодавцем при укладанні договору.

Лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п.5.4 цього договору на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного звязку.

У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобовязаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобовязаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

У період за січень-березень 2011 року позивач виставив відповідачу до сплати рахунки-фактури на загальну суму 105046,43 грн., а саме № L2552-06/08/30-015 від 04.01.2011 року на суму 35351,12 грн., № L2552-06/08/31-018 від 01.02.2011 року на суму 34995,15 грн., № L2552-06/08/32-021 від 01.03.2011 року на суму 34700,16 грн.

Як вважає ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль”, ТОВ „Агроальянс” не розрахувалося по лізинговим платежам за період січень-березень 2011 року на суму 105046,43 грн.

Судова колегія частково не погоджується з позовними вимогами ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” і висновками місцевого господарського суду про їх задоволення та вважає, що апеляційна скарга ТОВ „Агроальянс” та позовна заява ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” підлягають частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцюза отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (ч.2 ст.16 Закону).

У відповідності до п.3 ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг” та п.п.5.1, 8.4.4 Загальних умов фінансового лізингу, лізингоодержувач зобовязаним своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч.1 ст.292 Господарського кодексу України лізинг це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частина 2 ст.1 Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Розділом 4 договору фінансового лізингу від 03.06.2008 року за № L2552-06/08 встановлені лізингові платежі та порядок їх розрахунків. Так, згідно з п.4.1 договору, лізингові платежі складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію лізингодавця. Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку (п.4.2. договору фінансового лізингу), який є додатком №1 до договору фінансового лізингу. Відповідно до п.4.5 комісією лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем і суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу. Розділом 6 Загальних умов фінансового лізингу, які є додатком №4 до договору фінансового лізингу, встановлений порядок зміни лізингових платежів, відповідно до п.6.1 якого лізингодавцю надано право на односторонню зміну сум лізингових платежів за умов, наведених у цьому розділі.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.54 ГПК України, позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Як вбачається із самої позовної заяви ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” та із документів доданих до неї, відповідний розрахунок стягуваних з ТОВ „Агроальянс” сум за договором фінансового лізингу (із чого вони/суми/ складаються) відсутній.

В той же час, до позовної заяви ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” додані рахунки-фактури, які, як стверджує позивач, є несплаченими відповідачем, що й послугувало підставою для звернення із даним позовом.

Між тим, ні з рішення місцевого господарського суду, ні з матеріалів справи не вбачається факту дослідження рахунків-фактур на предмет відповідності зазначених в них сум комісій лізингодавця, сумам комісій лізингодавця, що встановлені сторонами у графіку платежів, який є додатком №1 до договору оренди (фінансового лізингу) від 03.06.2008 року за № L2552-06/08 та не встановлено правової природи походження сум комісій, зазначених у наданих позивачем рахунках-фактурах, а саме: чи є вказані в рахунках-фактурах суми комісій реалізацією позивачем права, визначеного у розділі 6 Загальних умов фінансового лізингу, які є додатком №4, на односторонню зміну розміру лізингових платежів за умов, визначених у цьому ж розділі Загальних умов, чи можливо вони мають інше правове походження.

Крім того, при узгодженості сторонами договору фінансового лізингу права лізингодавця в односторонньому порядку переглянути розмір лізингових платежів, але за невизначеності умовами договору формули, за якою лізингодавець здійснюватиме розрахунок додаткової винагороди (комісії) у разі зміни розміру лізингових платежів, фактичне здійснення лізингодавцем такого перерахунку свідчить про зміну в односторонньому порядку умов договору фінансового лізингу без дотримання передбаченого у ст.188 ГК України порядку внесення змін до договору.

Однак, із матеріалів справи не вбачається ні порядку, ні підстав зміни лізингодавцем розміру лізингових платежів (комісії), ні наявності узгодженої сторонами договору фінансового лізингу відповідної формули, за якою може відбуватися в односторонньому порядку зміна розміру лізингових платежів, зокрема, комісії.

Такої ж правової позиції додержується Вищий господарський суд України, що викладена у постанові від 19.10.2011 року по справі № 16/221/10 та Верховний Суд України, що викладена у постанові від 12.09.2011 року по справі № 66/311-10.

Крім того, під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції виникла необхідність призначення судової бухгалтерської експертизи по матеріалам даної справи, про що сторони не заперечували.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 року по даній справі - № 5016/1414/2011(16/110) призначено судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлено питання: відповідають, а чи ні розрахунки ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” щодо суми заборгованості ТОВ „Агроальянс” з лізингових платежів за договором № L2552-06/08 від 03.06.2008 року з урахуванням умов цього договору, у тому числі розділу 6 загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4), а також бухгалтерського обліку позивача? Якщо розрахунок позивача не відповідає умовам договору та бухгалтерському обліку, то навести правильний розрахунок заборгованості.

На виконання зазначеної вище ухвали суду Одеським НДІСЕ проведено судово-економічну експертизу по матеріалам господарської справи №5016/1414/2011(16/110), про що складено відповідний висновок № 12892/12893 від 31.01.2012 року, яким встановлено наступне:

- розрахунки позивача щодо розміру лізингових платежів за договором фінансового лізингу № L2552-06/08 від 03.06.2008 року відповідає умовам вказаного договору, у тому числі розділу 6 загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору фінансового лізингу) за період з січня по березень 2011 року у сумі 69537,26 грн. та не відповідає умовам вказаного договору в частині врахування у складі комісії Лізингодавця витрат на страхування предмету лізингу у сумі 1358,64 грн., а саме п.7.1 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору фінансового лізингу);

- встановити обґрунтованість частини розрахунку позивача щодо розміру лізингових платежів за договором № L2552-06/08 від 03.06.2008 року за період з січня по березень 2011 року у розмірі 32093,43 грн., з урахуванням умов п.3.2 вказаного договору та умов п. 6.1.4 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору), не надається за можливе у зв'язку з тим, що встановлено неоднозначність трактування можливості проведення індексації погашення вартості предмету лізингу лізингодавцем згідно умов п.3.2 Договору фінансового лізингу №L2552-06/08 від 03.06.2008 року та згідно умов п.6.1.4 Загальних умов фінансового лізингу, що є додатком до вказаного договору фінансового лізингу. Разом з тим, до компетенції експерта не належить встановлення законодавчої обґрунтованості умов договору фінансового лізингу, у тому числі обґрунтованості індексації погашення вартості предмету лізингу та обґрунтованості порядку визначення в договорі фінансового лізингу №L2552-06/08 від 03.06.2008 року грошового еквівалента в іноземній валюті у відповідності до п.4.9 вказаного договору, вимогам законодавства, у тому числі ст. 524 ГК України та ст.533 ЦК України;

- встановити обґрунтованість частини розрахунку позивача щодо розміру лізингових платежів за договором № L2552-06/08 від 03.06.2008 року за період з січня по березень 2011 року у розмірі 639,19 не надається за можливе у зв'язку з тим, що на дослідження не надані документи щодо підтвердження витрат позивача у відповідності до п.4.6 договору;

- при цьому проведеним дослідженням матеріалів справи встановлено, що обсяг заборгованості за лізинговими платежами за 30-32 лізингові періоди, що відповідають періоду з січня по березень 2011 року, з урахуванням здійснених під час дослідження розрахунків та даних щодо оплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № L2552-06/08 від 03.06.2008 року становить 5539,73 грн., що відповідає обсягу заборгованості щодо погашення комісії лізингодавця;

- встановити відповідність розрахунку позивача щодо нарахування та сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № L2552-06/08 від 03.06.2008 року протягом періоду з січня по березень 2011 року даним регістрів аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку Лізингодавця за наданими матеріалами справи не надається за можливе.

Експерт Тарасова Ю.А., яка проводила експертне дослідження (судово-економічну експертизу), була запрошена в судове засідання 13.03.2012 року суду апеляційної інстанції для дачі пояснень по проведеній експертизі та надання відповідей на питання, що виникли у суду та сторін у даній справі.

В судовому засіданні 13.03.2012 року експертом Тарасовою Ю.А. було надано відповідні пояснення по проведеній експертизі та розгорнуті, обґрунтовані і повні відповіді на всі питання, що були задані судом та представниками сторін.

Так, згідно висновку експерта та наданих експертом пояснень, проведеними дослідженнями встановлено, що обсяг заборгованості за лізинговими платежами за 30-32 лізингові періоди, що відповідають періоду з січня по березень 2011 року, з урахуванням здійснених під час дослідження розрахунків та даних щодо оплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № L2552-06/08 від 03.06.2008 року визначений у розмірі 5539,73 грн. (69537,26 грн. 63997,53 грн.), у тому числі щодо: погашення заборгованості за вартістю предмету лізингу у сумі 0,00 грн., погашення комісії лізингодавця у сумі 5539,73 грн. (24317,54 грн. 18777,81 грн.). Отже, обсяг заборгованості лізингоодержувача за лізинговими платежами за 30-32 лізингові періоди, складається із заборгованості за комісією лізингодавця та становить 5539,73 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” належним чином та відповідними доказами довело порушення ТОВ „Агроальянс” умов договору фінансового лізингу № L2552-06/08 від 03.06.2008 року лише в частині наявності заборгованості за комісією лізингодавця у сумі 5539,73 грн., а тому ТОВ „Агроальянс” повинно розраховуватися з ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” саме у цій сумі 5539,73 грн.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про часткову підставність і обґрунтованість заявлених позовних вимог ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль”.

Сторони ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надали, а тому зазначені вище факти під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які сторони посилалися як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 06.07.2011 року по справі № 5016/1414/2011(16/110) частково не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає частковому скасуванню, а позовна заява ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” та апеляційна скарга ТОВ „Агроальянс” частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від „16” лютого 2011 року по справі № 5016/1414/2011(16/110) скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс” (56000, Миколаївська область, смт. Казанка, вул. Мира,58, код ЄДРПОУ 31935438, п/р 26003301147989 у ЦМВ Промінвестбанку, м. Кривий ріг, МФО 305493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” (04073, м.Київ, просп.Московський,9, корп.5, код ЄДРПОУ 34480657, п/р 2600514928 в АТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 300335) 69537,26 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № L2552-06/08 від 03.06.2008 року, 695,29 грн. витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, 156,20 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.”

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” (04073, м. Київ, просп.Московський,9, корп.5, код ЄДРПОУ 34480657, п/р 2600514928 в АТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 300335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс” (56000, Миколаївська область, смт. Казанка, вул. Мира,58, код ЄДРПОУ 31935438, п/р 26003301147989 у ЦМВ Промінвестбанку, м. Кривий ріг, МФО 305493) витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги в сумі 177,60 грн., витрати на проведення судової експертизи в сумі 761,13 грн.

4. Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

Повний текст постанови

складено „14” березня 2012 року.