Постанова № 21991039, 19.03.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.03.2012 р. справа №2/5009/5323/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівМартюхіна Н.О.

Зубченко І.В., Марченко О.А.

за участю представників: від позивача:ОСОБА_1. за довір. від відповідача:

від третьої особи 1:

від третьої особи 2:

від третьої особи 3:

від третьої особи 4:ОСОБА_2. за довір.

не зявився

не зявився

не зявився

не зявився

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Запорізький титано-магневий комбінат», м. Запоріжжя

на рішення

господарського суду Запорізької області

від21.11.2011р. (повний текст підписано 08.12.2011р.)

у справі№2/5009/5323/11 (суддя Мойсеєнко Т.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Титан Трейд», м. Запоріжжя

до відповідача

третя особа 1

третя особа 2

третя особа 3

третя особа 4Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м.Запоріжжя

Приватне акціонерне товариство «УКРАГРО НПК», м. Жахів

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецтрейдинггруп», м. Запоріжжя

Приватне підприємство «Агро Успіх Плюс», м. Черкаси

Приватне підприємство «Донбас-Калій», м. Луганськ

проЗобовязання повернути калій хлористий в кількості 60 тон В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Титан Трейд», м. Запоріжжя заявлено позов до Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя про зобовязання повернути калій хлористий в кількості 60 тон.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.11.2011р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан Трейд», м. Запоріжжя до Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя про зобовязання повернути калій хлористий в кількості 60 тон відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що калій хлористий, який є предметом спору, на момент розгляду справи судом відсутній у відповідача. Таким чином, позивач обрав невірний спосіб захисту, який не призведе до реального захисту його прав, бо неможливо зобовязати повернути в натурі те, чого вже немає.

Відповідач, Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат», з прийнятим рішенням не згоден та просить змінити рішення господарського суду Запорізької області № 2/5009/5323/11 від 21.11.2011р. шляхом внесення відповідних змін в мотивувальну частину. Зокрема, посилається на той факт, що судом першої інстанції неправомірно встановлено факт наявності права власності у позивача на 60 тон калію хлористого.

Позивач, вважає рішення господарського суду Запорізької області правомірним, а апеляційну скаргу також, що не підлягає задоволенню. Крім того, зазначає, що господарським процесуальним кодексом України не передбачено такого виду оскарження судового рішення, як зміна мотивувальної частини рішення.

Відповідач, наполягає на задоволенні апеляційної скарги та просить змінити мотивувальну частину рішення з мотивів викладених в апеляційній скарзі.

Представники третіх осіб до судового засідання не зявилися, відзиву на апеляційну скаргу не надали, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 10 вересня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Титан Трейд»(поклажедавець) та казенним підприємством „Запорізький титано-магнієвий комбінат”, правонаступником якого є відповідач (зберігач) булоукладено договір зберігання.

За цим договором поклажедавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку цього договору калій хлористий у кількості 60 тон загальною вартістю 350000грн.

При цьому, у п.1.3 договору встановлено, що право власності на майно до зберігача не переходить.

Зберігач зобовязаний повернути майно за першою вимогою поклажедавця (п.2.1.4 договору).

Договір зберігання підписано уповноваженими особами позивача і відповідача та скріплено печатками сторін.

Згідно п. 6.1. договір зберігання набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2011р.

Сторонами доказів недійсності договору зберігання або його розірвання до матеріалів справи не надано, у звязку з чим за висновками колегії суддів останній був чинним на час спірних відносин.

Відповідно до п. 2 договору відповідач взяв на себе зобовязання вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання (п.п 2.1 договору), зберігати майно окремо від інших речей , з дотриманням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна поклажодавця (п.п.2.2 договору), повернути майно поклажедавцеві за першою вимогою останнього.

У п.2.2 договору визначено, що зберігач не має права користуватись майном, що передане на зберігання, крім випадків, узгоджених з поклажедавцем, за умови, що таке узгодження оформлюється письмово. В матеріалах справи відсутні докази узгодження поклажедавцем можливості відповідача користуватись майном, переданим на зберігання. Сторонами такі докази суду не надавались.

Як слідує з умов п. 2.1.3 договору зберігання, відповідач взяв на себе обовязок нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажедавця, переданого на зберігання зберігачеві у відповідності з цим договором та чинним законодавством України з моменту одержання майна від поклажедавця та до моменту його повернення поклажедавцеві.

Крім того, у п.4.3 договору зберігання сторони узгодили, що у випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, зберігач повинен відшкодувати поклажедавцеві всі повязані з цим збитки.

З матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що 30 вересня 2010р. позивач листом № 30/09-01 просив відповідача прийняти на відповідальне зберігання калій хлористий в кількості 60 тон. Факт передачі відповідачу на відповідальне зберігання калію хлористого в кількості 60 тон підтверджується накладною №2 від 30.09.2010року.

Також факт отримання відповідачем спірного калію хлористого в кількості 60 тон підтверджується залізничною накладною № 43014524 від 08.09.2010р., в якій вантажоодержувачем зазначений відповідач.

На зворотній стороні цієї залізничної накладної у розділі 4 ”заяви та відмітки відправника” відправником ЗАТ «УКРАГРО НПК»вказано, що власником вантажу є ПП „Донбас Калій” груз для ТОВ „Укрспецтрейдгруп”.

Як вірно встановлено судом першої інстанції ТОВ „Укрспецтрейдгруп” продало саме позивачу ці 60 тон калію хлористого згідно договору № 09/10-1 від 02.09.2010р. за накладною № РН-0000008 від 13.09.2010р.(а.с.45) і поставка зазначеного калію хлористого позивачу здійснювалась залізничним транспортом за залізничною накладною № 43014524 від 08.09.2010р., в якій вантажоодержувачем було вказано КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Також факт належності позивачу спірного калію хлористого у кількості 60 тон на момент передачі цього товару на зберігання відповідачу підтверджується поясненнями третіх осіб та наявними у матеріалах справи документами. Зокрема, з матеріалів справи, вбачається, що калій хлористий, який є предметом спору у даній справі, постачався «УКРАГРО НПК»Приватному підприємству «Донбас-Калій»за договором поставки № ДК 20 від 16.08.2010р., в якому вказано, що поставка здійснюється на умовах СРТ-60 тон (1 вагон) станція Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці за реквізитами одержувача: Запорізький титано-магнієвий комбінат.

ПП «Донбас-Калій»уклав 03.09.2010р. договір купівлі-продажу калію хлористого в кількості 60 тон з ПП «Агро Успіх Плюс», за умовами якого товар постачався покупцю - ПП «Агро Успіх Плюс»за наступними реквізитами відвантаження: ст. Запоріжжя Ліве Придніпровська залізниця, вантажоотримувач Запорізький титано-магнієвий комбінат.

ПП «Агро Успіх Плюс»продало спірний калій хлористий ТОВ «Укрспецтрейдгруп»згідно договору поставки № 02/09 від 02.09.2010р. за видатковою накладною № РН-0000088 від 08.09.2010р. та залізничною накладною № 43014524 від 08.09.2010р., а останній, як зазначалось вище продав спірний калій хлористий ТОВ «Титан Трейд».

Тобто, такі відносини склалися з поставки спірного вантажу, а перевезення спірного вантажу підтверджується залізничною накладною, яка підтверджує факт отримання відповідачем спірного калію.

Таким чином, заперечення відповідача щодо неотримання спірного калію хлористого на відповідальне зберігання спростовується вищенаведеним. Крім того, у накладній №2 від 30.09.2010р., вказано підставу передачі спірного калію хлористого, а саме: на відповідальне зберігання .

Крім того, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду приймає до уваги той факт, що зазначена накладна підписана з боку відповідача економістом ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»Тимченко О.Г., яка у своїх письмових поясненнях суду підтвердила факт підписання нею накладної № 2 від 30.09.2010р. та оприходування спірного калію хлористого у кількості 60 тон на склад підприємства відповідача.

Доводи відповідача щодо невідповідності накладної № 2 від 30.09.10р. вимогам чинного законодавства до складання первинних документів колегією суддів до уваги не приймається, оскільки не спростовують факту отримання відповідачем спірного калію хлористого в кількості 60 тон.

Посилання скаржника на той, факт що 60 тон калію хлористого прийнято на зберігання не від позивача, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів прийняття такого калію від іншої будь-якої особи відповідачем не надано та матеріалами справи не підтверджено.

Відповідач посилається на ті обставини, що за залізничною накладною ним був прийнятий калій, але він не є власністю позивача. Проте, матеріали справи не містять, а відповідач не надав будь-яких доказів того, що за зазначеною залізничною накладною ним був прийнятий калій на будь-яких інших підставах, за іншими договірними відносинами та від іншого підприємства.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами на підставі договору зберігання від 10.09.2010р., листа № 30/09-01 від 30.09.2010р. та накладної № 2 від 30.09.2010р. виникли правовідносини зі зберігання калію хлористого у кількості 60 тон.

Вказаний правочин щодо зберігання спірного калію хлористого не оспорений і не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а тому в силу ст. 204 ЦК України є правомірним та згідно вимог ст. 629 ЦК України обовязковим для виконання сторонами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду зазначає, що факт укладання договору зберігання та факт отримання по залізничній накладній калію відповідач не оспорює та не спростовує.

Відносини сторін щодо зберігання регулюються нормами глави 66 ЦК України.

Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку встановленого у договорі зберігання.

Статтею 942 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок зберігача вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства для забезпечення схоронності речі, а якщо зберігання здійснюється безоплатно зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Зберігач повинен повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання у тому стані, яка була прийнята на зберігання (статті 949 Цивільного кодексу України). При цьому, згідно вимог ст. 953 ЦК України зберігач зобовязаний повернути річ на першу вимогу поклажедавця , навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Аналогічний обовязок відповідача, як зберігача, обумовлений сторонами у п. 2.1.4 договору.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 04.02.2011р. позивач направив відповідачу вимогу про повернення калію хлористого в кількості 60 тон, а саме лист № 04/02-01.

Однак, відповідач залишив цю вимогу без задоволення, пославшись на те, що він не має документів, які підтверджують право власності ТОВ «Титан Трейд»на спірний калій хлористий, а накладна № 2 від 30.09.10р. не є підтвердженням дотримання письмової форми договору зберігання.

З огляду на вказані обставини, позивач змушений був звернутись до господарського суду з позовом про зобовязання відповідача повернути ТОВ «Титан Трейд»калій хлористий в кількості 60 тон.

Проте, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи калій хлористий, який є предметом спору, на момент розгляду справи відсутній у відповідача. Факт відсутності на підприємстві калію хлористого підтверджено відповідачем.

Як пояснив представник відповідача у судовому засіданні та видно з матеріалів справи, спірний калій хлористий в кількості 60 тон був використаний ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»у виробничих цілях. На підприємстві відповідача відсутній інший калій хлористий такої якості, який поступив на комбінат за залізничною накладною № 43014524 від 08.09.2010р.

Зокрема, факт відсутності спірного калію хлористого у відповідачана момент розгляду спору судом підтверджується і підписаним керівником письмовим зверненням відповідача до прокурора Заводського району м.Запоріжжя, в якому зазначено, що спірний калій хлористий був використаний у виробничих цілях.

Тобто, як вірно встановлено судом першої інстанції позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, який не призведе до реального захисту його прав, бо неможливо зобовязати повернути в натурі те, чого вже немає.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не позбавлений можливості захистити свої порушені права в інший спосіб, передбачений законом та договором, зокрема п. 4.3 договору зберігання.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорозької області від 21.11.2011р. у справі №2/5009/5323/11 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Крім того, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду виходить з того, що за приписами ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;

4) змінити рішення.

Тобто, з наведеної норми закону колегія суддів зазначає, що в межі повноважень суду апеляційної інстанції не входить задоволення апеляційної скарги шляхом зміни мотивувальної частини рішення.

Разом з цим, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляцій скаргу суд апеляційної інстанції погоджується з встановленими обставинами справи, підставами та доводами викладеними судом першої інстанції в мотивувальній частині, рішення що оскард жується.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорозької області від 21.11.2011р. у справі №2/5009/5323/11 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2011р. у справі №2/5009/5322/11 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.О. Мартюхіна

Судді: І.В. Зубченко

О.А. Марченко

Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2012р.