Рішення № 21991004, 15.03.2012, Господарський суд Чернігівської області

15.03.12

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

15.03.2012 справа № 5028/5/4/2012

Суддя А.В.Романенко, розглянувши матеріали справи порушеної

за позовом: Публічного акціонерного товариства акумуляторного заводу «САДА»,

вул. Нафтовиків, 15-А, м Херсон, 73009,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайдент»,

вул. Кошового, 31, м. Чернігів, 14020,

юридична адреса: вул. Шевченка, 160а, м. Чернігів, 14020,

предмет спору: стягнення 50804,43грн

Представники сторін в судове засідання не зявились.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Трайдент»про стягнення основного боргу в сумі 36834,36грн, 16206,96грн пені, інфляційних втрат у розмірі 1698,06грн та 3% річних у розмірі 266,64грн по відшкодуванню вартості втраченого або пошкодженого майна за договором зберігання від 04.01.2010 за №20, а також 1609,50грн судового збору.

До початку судового засідання 06.03.2012, в порядку ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК УКраїни) позивачем подано заяву №40 від 02.03.2012 про зменшення розміру позовних вимог, яку обґрунтовано допущеною арифметичною помилкою при складанні позовної заяви.

Оскільки, при поданні цієї заяви позивачем не було надано суду належних доказів надсилання її копії відповідачу, судом визначено, що розгляд заяви відбудеться в наступному судовому засіданні, тобто 15.03.2012, про що зазначалось в ухвалі суду від 06.03.2012.

На день винесення судового рішення, позивачем не надано суду належних доказів надсилання відповідачу копії заяви №40 від 02.03.2012.

Однак, враховуючи, що відповідно до надісланого позивачем Витягу з ЄДР серії АЖ №611467 станом на 05.03.2012 та отриманого за електронним запитом судді Романенко А.В. спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №13223527 від 02.03.2012, місцезнаходженням відповідача є: 14020, Чернігівська область, м. Чернігів, Деснянський район, вул. Шевченка, будинок 160-А, судом, на обидві адреси відповідача зазначену позивачем у позовній заяві: вул. Кошового, 31, м. Чернігів, 14020 та зазначену у витягах з ЄДР: вул. Шевченка, 160а, м. Чернігів, 14020, надіслано копії ухвали суду від 06.03.2012, які повернулися до суду не врученими, з відміткою поштового відділення на конверті: „за зазначеною адресою не існує” та „вибув”.

Відповідно до абз.3 п.3.6. Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно п.4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, відповідно до ст.87 Господарського процесуального кодексу України, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Заявою №40 від 02.03.2012 про зменшення розміру позовних вимог, позивачем збільшено суму основного боргу з 36834,36грн до 46603,14грн та суму 3% річних з 266,64грн до 643,50грн. В свою чергу, суми заявлених до стягнення пені та інфляційних втрат зменшено: пені з 16206,96грн до 3324,78грн та інфляційних з 1698,06грн до 233,01грн відповідно.

Позивач просить стягнути з відповідача всього 50804,43грн замість 55006,02грн.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про зменшення розміру позовних вимог, а клопотання відповідає вимогам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, судом приймається.

З урахуванням вказаної заяви, позовні вимоги позивача складаються з основного боргу в сумі 46603,14грн, 3324,78грн пені, 3324,78грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 643,50грн та відповідного судового збору.

Позивач належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, проте повноважного представника в судове засідання не направив, причин незявлення суду не повідомив.

В минулих судових засіданнях та письмових поясненнях позовні вимоги підтримував, посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов`язань за договором зберігання №20 та неповернення товару в повному обсязі.

Рішення приймається за наявними у справі документами, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи, дослідивши надані докази, зясувавши обставини, які мають юридичне значення для вирішення спору, заслухавши в судових засіданнях представника позивача, господарський суд, встановив:

Відповідно до ст.936 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

04.01.2010, між позивачем закритим акціонерним товариством Акумуляторний завод «САДА»(поклажодавець) та відповідачем товариством з обмеженою відповідальністю «Трайдент»(зберігач) укладено договір зберігання №20 (далі - Договір).

Пунктами 1.1.,1.2. договору визначено, що поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання акумуляторні батареї згідно акту прийому-передачі /є невідємною частиною договору/, в якому зазначено найменування майна, кількість одиниць, заставна вартість за одиницю, загальна заставна вартість майна.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем, на виконання умов Договору передався, а відповідачем прийнявся на відповідальне зберігання товар акумуляторні батареї.

Згідно акту прийому-передачі №S-00000036 від 19.04.2011 позивач передав, а відповідач прийняв товар (акумуляторні батареї в асортименті) у кількості 149 штук загальною вартістю 113623,92грн /копія знаходиться в матеріалах справи/.

Пунктом 2.1.7. Договору встановлено, що зберігач повертає майно поклажодавцю повністю або частково за першою вимогою останнього не пізніше 2-х днів з дня одержання такої вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2011, позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення акумуляторних батарей у кількості 149шт. загальною вартістю 113623,92грн в строк, визначений умовами договору. У разі неможливості повернути товар в натурі, просив відшкодувати повну вартість втраченого чи пошкодженого майна.

Вимога направлялася цінним листом з описом вкладення, що підтверджується квитанцією №1320 від 05.09.2011 та описом вкладення до цінного листа від 05.09.2011 /копії знаходяться в матеріалах справи/.

Відповідно до ст.953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Статтями 950, 951 ЦК України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач в порушення умов договору, майно, яке знаходилося на його відповідальному зберіганні, повністю та в строк (з врахуванням загальноприйнятого строку поштового перебігу) не повернув, вартість втраченого (пошкодженого) майна не сплатив.

Часткове повернення товару здійснив у кількості 90шт. на суму 67020,78грн, що підтверджується актами прийому-передачі на відповідальне зберігання (повернення) від 01.09.2011 № S-00000307 (на суму 3658,80грн, кількість - 6шт.) та від 15.09.2011 № S-00000308 (на суму 63361,98грн, кількість 84шт.) /копії знаходяться в матеріалах справи/.

На день винесення судового рішення відповідачем не повернуто позивачу 59 акумуляторних батарей на суму 46603,14грн.

Відповідно до ст. ст.525, 526 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення зазначених статей законодавства взяті на себе зобовязання не виконав, товар, залишений на відповідальне зберігання своєчасно та в повному обсязі не повернув, вимоги позивача не оспорив, вартість втраченого/пошкодженого майна не сплатив, суд, доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 46603,14грн.

В свою чергу, мовами п.3.3. Договору сторони визначили, що за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків сторона, що порушила зобовязання, повинна сплатити іншій стороні пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

На підставі даного пункту Договору позивач просить стягнути з відповідача 3324,78грн пені /згідно заяви про зменшення позовних вимог/.

Статтями 546, 549 ЦК України визначено, що виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи із змісту ст.ст. 230, 231 ГК України, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання, учасник господарських відносин зобовязаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), розмір якої може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною другою ст. 343 ГК України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним законом - Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п.п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд, повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування пені тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобовязати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в частині першій п.18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 №01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Господарський суд Чернігівської області, здійснив перевірку розрахунку пені, заявленої до стягнення позивачем та дійшов висновку що його розрахунок не відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 3321,43грн за період з 17.09.2011 по 02.03.2012 включно.

Відповідно до частини другої ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на дану норму закону, позивач просить стягнути з відповідача 233,01грн інфляційних втрат та 3% річних в сумі 643,50грн за період з 17.09.2011 по 02.03.2012.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд, дійшов висновку що розрахунок 3% річних не відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, а тому підлягає частковому задоволенню в сумі 642,86грн. Вимога щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 233,01грн задовольняється повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1609,50грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Трайдент», вул. Кошового, 31, м. Чернігів, 14020, юридична адреса: вул. Шевченка, 160А, м. Чернігів, 14020 (код ЄДРПОУ 31275787, р/р 260081596001 в філії ПАТ КБ «Надра», МФО 353627) на користь публічного акціонерного товариства акумуляторний завод «САДА», вул. Нафтовиків, 15-А, м. Херсон, 73009 (код 24962494, р/р 26005011757980 в Філії ПРУ ВАТ Банку «Фінанси та кредит», МФО 352093) 46603,14грн основного боргу, 3321,43грн пені, 233,01грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 642,86грн та 1609,50грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути публічному акціонерному товариству акумуляторний завод «САДА», вул. Нафтовиків, 15-А, м. Херсон, 73009 (код 24962494, р/р 26005011757980 в Філії ПРУ ВАТ Банку «Фінанси та кредит», МФО 352093) з державного бюджету (рахунок №31212206700002 в ГУ ДКСУ у Чернігівській області м. Чернігів, отримувач - Державний бюджет, МФО 853592) надлишково сплачений судовий збір у розмірі 0,65грн, перерахований платіжними дорученнями від 22.12.2011 за №264 на суму 1100,15грн та від 18.01.2012 за №59 на суму 510,00грн, оригінали яких знаходиться в матеріалах справи № 5028/5/4/2012 господарського суду Чернігівської області.

Суддя А.В.Романенко

Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2012.

Суддя А.В.Романенко