Рішення № 21990643, 15.03.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.03.12 Справа № 5021/235/12. Господарський суд Сумської області у складі:

судді Лущик М.С.

за участю секретаря судового засідання: Душиної М.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія

“Мегаполіс-Україна”, м. Тернопіль,

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

м. Суми,

про стягнення 81257 грн. 14 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 12.12.2011 року;

від відповідача: не прибув

Суть спору: у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 81257 грн. 14 коп., з яких 68853 грн. 80 коп. основна сума боргу по договору поставки № 0047-СУ/11 від 18.04.2011 року, 1161 грн. 86 коп. пеня, 224 грн. 88 коп. 3% річних, 11016 грн. 60 коп. штраф, та судовий збір.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, у судове засідання не зявився. Ухвали господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі від 16.02.2012 року та про відкладення розгляду справи від 27.02.2012 року направлялись на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № НОМЕР_2 станом на 23.02.2012 року. Проте до суду повідомлення про вручення поштового відправлення повернуті не були.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

18 квітня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 0047-СУ/11, згідно якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) приймає та оплачує тютюнові або інші вироби (товар).

Відповідно до п. 4.8 договору максимальний строк кредитування на тютюнові вироби становить 7 (сім) календарних днів і обраховується з дати виписки накладної, а останнім днем розрахунку є сьомий календарний день.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару відповідачеві, що підтверджується наступними видатковими накладними: № СУ11-000034322 від 15.12.2011 р. на суму 11636 грн. 30 коп., № СУ11-000034465 від 16.12.2011 р. на суму 9411 грн. 95 коп., № СУ11-000034707 від 17.12.2011 р. на суму 14850 грн. 90 коп., № СУ11-000034751 від 19.12.2011 р. на суму 3494 грн. 40 коп., № СУ11-000034952 від 20.12.2011 р. на суму 11207 грн. 45 коп.; № СУ11-000034197 від 21.12.2011 р. на суму 12202 грн. 00 коп.; № СУ11-000034370 від 22.12.2011 р. на суму 6050 грн. 80 коп. Всього на суму 68853 грн. 80 коп. Зазначені накладні підписані сторонами та скріплені печаткою.

Кінцевий термін сплати за останньою видатковою накладною № СУ11-000034370 від 22.12.2011 р. до 29.12.2011 року, проте по всім вищевказаним накладним відповідач не здійснив оплату за поставлений товар.

02 лютого 2012 року сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків, про що складено та підписано відповідний акт на суму 68853 грн. 80 коп.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 04 січня 2012 року, яка залишена ним без розгляду.

Таким чином, станом на день звернення до суду, заборгованість відповідача перед відповідачем складає 68853 грн. 80 коп.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання не допускається; договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що отримання товару відповідачем на загальну суму 68853 грн. 80 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № СУ11-000034322 від 15.12.2011 р., № СУ11-000034465 від 16.12.2011 р., № СУ11-000034707 від 17.12.2011 р., № СУ11-000034751 від 19.12.2011 р., № СУ11-000034952 від 20.12.2011 р.; № СУ11-000034197 від 21.12.2011 р.; № СУ11-000034370 від 22.12.2011 р., проте в порушення умов укладеного договору та вимог діючого законодавства України, відповідач не розрахувався за поставлений позивачем товар, у звязку з чим, на момент подання позовної заяви до суду його заборгованість перед позивачем, складає 68853 грн. 80 коп.

Доказів сплати вищевказаної суми відповідач суду не подав, факт заборгованості відповідача повністю підтверджується матеріалами справи, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 68853 грн. 80 коп. основного боргу суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення строків оплати вартості отриманого товару позивач, згідно п. 5.2 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що складає 1161 грн. 86 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002р. розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1161 грн. 86 коп. також є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідачу відповідно до розрахунку та ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних від простроченої суми в розмірі 224 грн. 88 коп.

Розрахунок 3% річних складено у відповідності до ст. 625 ЦК України, тому вимоги позивача щодо стягнення 224 грн. 88 коп. 3% річних. є правомірними і підлягають задоволенню.

Крім цього, за прострочення платежу позивач, згідно п. 5.3 договору, просить суд стягнути з відповідача одноразовий штраф в розмірі 16% від суми неоплаченого в строк товару за користування коштами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), є порушенням цього зобовязання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Оскільки відповідач взятих на себе зобовязань не виконав у визначені договором строки, він вважається таким, що допустив прострочення виконання. Таким чином, на підставі п. 5.3 договору з нього на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк товару за користування коштами, що згідно розрахунку становить 11016 грн. 60 коп.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Мегаполіс-Україна” (46020, м. Тернопіль, вул. Д. Лукяновича, 1, код 30622532) 68853 грн. 80 коп. суми основного боргу, 1161 грн. 86 коп. пені, 224 грн. 88 коп. 3% річних, 11016 грн. 60 коп. штрафу та 1625 грн. 14 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.03.2012 року

СУДДЯ М.С. ЛУЩИК