Рішення № 21990593, 13.03.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" березня 2012 р. Справа № 5019/191/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС АЗЧ МАРКЕТ"

до відповідача Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України"

про стягнення 46 439 грн. 13 коп.

Суддя Войтюк В.Р.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 дов. від 03.01.12 р.;

від відповідача - ОСОБА_2 дов. № 6/7-12 віл 05.01.12 р.;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "АІС АЗЧ МАРКЕТ" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" заборгованості за договором поставки № 83 від 30.09.2011 року в розмірі 41 729 грн. 40 коп., пені у розмірі 1 788 грн. 67 коп., штрафу у розмірі 2 921 грн. 06 коп.

У судовому засіданні 13.03.12 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача просить відмовити в позові в частині стягнення 2 921 грн. 06 коп. 7 % штрафу з підстав зазначених у відзиві (а.с.50-52), наявність заборгованості в сумі 41 729 грн. 40 коп. не заперечив.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АІС АЗЧ МАРКЕТ" (постачальник) та Філією "Колоденська ДЕД" ДП "Рівненський облавтодор" (покупець) укладено договір поставки № 83 на умовах відстрочки платежу (далі - Договір, а.с.6-8), відповідно до умов якого постачальник зобовязався поставити покупцю номерні агрегати, запасні частини до автомобілів, масла, мастила, іншу автохімію, автомобільні диски і шини, додаткове обладнання для автомобілів, автоінструменти та інші товарно-матеріальні цінності, згідно з видатковими накладними на кожну партію товару, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар.

На виконання умов договору позивач, відповідно до видаткової накладної № Ровн-01683 від 30.09.2011 року передав відповідачу товар на суму 41 747 грн. 52 коп., який був отриманий останнім згідно довіреності № 253 від 26.09.2011р. (а.с. 9-11).

Відповідно до п.2.2. Договору оплата вартості партії товару здійснюється на умовах відстрочення платежу, у гривнях, прямим грошовим переказом на поточний банківський рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту передачі товару.

В порушення умов договору оплата за отриманий від позивача товар відповідачем не проведена. На момент поставки товару за видатковою накладною № Ровн-01683 від 30.09.11 р. за відповідачем була наявна передплата в розмірі 18 грн. 12 коп. Враховуючи викладене, станом на день розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 41 729 грн. 40 коп., наявність та розмір якої ним не оспорюється.

Пунктом 4.9. Договору визначено, що у випадку порушення покупцем строку оплати, передбаченого п.2.2. договору, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що підлягає сплаті за кожний день прострочення.

Покликаючись на вказаний пункт договору позивач нарахував відповідачу 1 788 грн. 67 коп. пені за період з 15.10.2011 року по 23.01.2012 року (розрахунок а.с. 5).

Крім того, посилаючись на ч.2 ст. 231 ГК України позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 7% вартості товарів (робіт, послуг) в сумі 2 921 грн. 06 коп. (розрахунок а.с. 5).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором поставки (ст.712 ЦК України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вищевикладене вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 41 729 грн. 40 коп. заборгованості та 1 788 грн. 67 коп. пені стверджуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення 7 % штрафу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої частиною 2 статті 231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 % штрафу в розмірі 2 921 грн. 06 коп. слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 43 518 грн. 07 коп., а саме: 41 729 грн. 40 коп. заборгованості по розрахунках та 1 788 грн. 67 коп. пені. В решті позову слід відмовити.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Рівненський облавтодор” ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України” (33028, м. Рівне, вул. Остафова, буд. 7, код 31994540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС АЗЧ МАРКЕТ" (04073, м.Київ, пров.Балтійський, 20, код 33100549) 41 729 грн. 40 коп. заборгованості, 1 788 грн. 67 коп. пені та 1 508 грн. 26 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Р.Войтюк

Повне рішення складено 15 березня 2012 року.