Рішення № 21990066, 13.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/1303-201213.03.12 За позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна транспортна

компанія»

Про стягнення 400148,31 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. по дов. № ЦХП-18/2402 від 29.12.2011

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна транспортна компанія»395274,74 грн. основного боргу по орендній платі, 23007,57 грн. пені, 4601,51 грн. 3 % річних та 4873,57 грн. за ремонт предмету оренди (автомобіля) внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору оренди № ЦХП-13-00707-09 від 18.10.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/1303-2012 та призначено її до розгляду на 16.02.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/1303-2012 від 16.02.2012, в звязку з не зявленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 07.02.2012, розгляд справи був відкладений на 28.02.2012.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.02.2012 справу № 5011-3/1303-2012 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., в звязку перебуванням судді Сівакової В.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/1303-2012 від 28.02.2012 (суддя Трофименко Т.Ю.) розгляд справи призначено на 13.03.2012.

Позивачем 28.02.2012 до відділу діловодства суду подано додаткові пояснення.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 12.03.2012 справу № 5011-3/1303-2012 передано на розгляд судді Сіваковій В.В..

Позивач в судовому засіданні 13.03.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 13.03.2012 не зявився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.02.2012 та ухвал від 16.02.2012, від 28.02.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвал суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул.. Червоноармійська, 72, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 15.02.2012 є юридичною адресою відповідача.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 13.03.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

18.10.2007 між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна транспортна компанія»(орендар) було укладено договір оренди № ЦХП-13-00707-09 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобовязується передати орендареві у строкове платне володіння та користування, а орендар зобовязується прийняти у строкове володіння та користування майно, що визначене у цьому договорі та зобовязується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

За умовами договору обєктом оренди є:

1.1.1. легковий автомобіль марки Maybach-57, лімузин.

- державний номер АА 0022 АІ

- рік випуску 2004

- обєм двигуна 5513 куб. см.

- вартість автомобіля 2300000,00 грн.

- кузов № WDB2400781А000802

1.1.2. автошини зимові 5 шт., марки «Continental TS790», розмір 275х50 R19.

Згідно п. 2.1. договору майно буде використовуватись орендарем для службових поїздок.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди майна за період квітень-грудень 2011 року, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 367665,66 грн. та за несвоєчасне виконання зобовязань позивачем нараховано пеню в сумі 23007,57 грн., 3% річних в сумі 4601,51 грн. Також позивачем предявлено вимогу про стягнення з відповідача понесені витрати вартості ремонту автомобіля в розмірі 4873,57 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобовязаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що майно передається орендареві протягом 3-х днів з дати підписання цього договору.

Передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін (п. 3.2. договору).

За актом приймання-передачі від 18.10.2007 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування визначений умовами договору автомобіль та зимові шини.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що термін оренди визначається сторонами з моменту передачі майна за актом приймання-передачі та діє до 31.12.2017.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно п. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата встановлюється в розмірі 24978,00 грн. на місяць.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Орендна плата за перший та останній місяці оренди визначається з розрахунку встановленої місячної орендної плати пропорційно фактичній кількості днів оренди з/до моменту передачі за актом приймання-передачі.

Пунктом 5.2. договору визначено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на рахунок орендодавця не пізніше 10 числа поточного місяця оренди.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 7.1. договору відповідач зобовязався своєчасно здійснювати орендні платежі.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати за майно у період з квітня по грудень 2011 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 367665,66 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 367665,66 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів відповідач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо оплати за надані послуги оренди.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 9.3. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача на суми боргу у визначений позивачем період становить 23007,57 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 23007,57 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 4601,51 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 4601,51 грн. 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Позовні вимоги про стягнення з відповідача вартість здійснено та оплаченого позивачем ремонту автомобіля в сумі 4873,57 грн. задоволенню не підлягають, оскільки

Позивач вказує на те, що в звязку з невиконанням орендарем договірних зобовязань позивачем здійснено ремонт переданого в оренду автомобіля, що підтверджується актом № ЗК-01019 від 17.11.2011 з надання послуг по ремонту та сплачено кошти в розмірі 4873,57 грн. на користь виконавця - ТОВ «Компанія «Укпромпостач».

Згідно п. 7.1. договору орендар має за власний рахунок здійснювати ремонт та технічне обслуговування автомобіля.

Стаття 801 Цивільного кодексу України встановлює, що наймач зобовязаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані. Витрати, повязані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.

З огляду на викладене з метою збереження автомобіля у належному стані в разі необхідності обовязок здійснювати його ремонт покладено на орендаря, який і має нести витрати повязані з цим.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Однак, умовами договору відшкодування орендарем здійснених орендодавцем витрат за ремонт автомобіля не передбачено.

Більше того, позивачем належних доказів в підтвердження понесення витрат (сплати вартості робіт) в розмірі 4873,57 грн. не подано.

Крім цього слід зазначити, що з урахуванням ст. 803 Цивільного кодексу України позивачем при предявлені позовних вимог в сумі 4873,57 грн. не вірно обраний спосіб захисту його порушеного права.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна транспортна компанія»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 34180740) на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(м. Київ, просп. Повітрофлотський, 11/15, код ЄДРПОУ 19014832) 367 665 (триста шістдесят сім тисяч шістсот шістдесят пять) грн. 66 коп. боргу по орендній платі, 23 007 (двадцять три тисячі сім) грн. 57 коп. пені, 4601 (чотири тисячі шістсот одну) грн. 51 коп. 3% річних, 7905 (сім тисяч девятсот пять) грн. 49 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 15.03.2012.