Рішення № 21990007, 14.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-31/1755-201214.03.12 За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування",

м. Київ

доВідкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна Страхова

компанія "Оранта", м. Київ

простягнення 10 708,04 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивачане зявилися

Від відповідачане зявилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 10708,04 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, пені та трьох відсотків річних за страховим актом від 15.07.2011 р.

Ухвалою суду від 16.02.2012р. було порушено провадження у справі № 5011-31/1755-2012 та призначено розгляд справи на 14.03.2012р.

13.03.2012р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачем було визнано позов частково. Так, відповідач визнав суму страхового відшкодування за вирахуванням франшизи та заперечував проти задоволення вимог, що стосуються пені та трьох відсотків.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направили, причини неявки суду не повідомили, вимоги ухвали суду від 16.02.2012р. не виконали.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі надсилалась за юридичною адресою сторін.

До матеріалів справи долучені повідомлення про вручення рекомендованих листів, що підтверджують факт отримання сторонами копій ухвали суду від 16.02.2012р.

Сторони клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у них поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомили, що дає підстави визнати причини їх неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

В судовому засіданні 14.03.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між ОСОБА_1, як страхувальником, та позивачем, як страховиком, було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №1491-а/11 зп від 26.05.2011 року.

На умовах Договору страхування, були застраховані майнові інтереси ОСОБА_1, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем BMW Е90318І, державний реєстраційний № НОМЕР_1, від ризиків «Викрадення», «Збитки внаслідок ДТП», «Збитки внаслідок інших подій».

24.06.2011 року ОСОБА_2, на 330 км + 217 м автодороги Харків-Сімферополь, керуючи автомобілем ЗАЗ 1102, державний реєстраційний № НОМЕР_2, не витримав безпечну швидкість руху та безпечну дистанцію, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем BMW Е90318І, державний реєстраційний № НОМЕР_1, який рухався у попутному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль BMW Е90318І, державний реєстраційний № НОМЕР_1 було пошкоджено.

Перелік та характер пошкоджень транспортного засобу підтверджується довідкою про ДТП від 24.06.2011р., висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 466/07 від 09.07.2011р. , копії яких долучено до матеріалів справи і відповідно визнаються судом належними доказами , якими посвідчуються наведені події та факти .

Відповідно до рахунку-фактури № 164930 від 04.07.2011 року ТОВ «Баварія»та рахунком № 130 від 05.07.2011 року ФОП ОСОБА_2. фактичні витрати на відновлювальний ремонт склали - 10 600,59 грн.

Пошкодження застрахованого автомобіля було визнано позивачем страховим випадком, при якому настає обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування, тому на виконання у мов Договору страхове відшкодування у розмірі 10 600,59 грн. було перераховано згідно заяви на виплату страхового відшкодування, що підтверджується страховим актом № 2011/V/OMOD08054/VESKO13693 від 15.07.2011 року. Факт виплати страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 6597 від 18.07.2011 року.

Винною особою у вчиненні ДТП є ОСОБА_2., що підтверджується Постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 28.07.2011р. по справі 3-1228 2011 рік, якою ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ЗАЗ 1102, державний реєстраційний № Т4526 ЗП, за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб при керуванні вказаним автомобілем застрахована відповідачем згідно з полісом ВЕ/1704730 від 23.07.2010 року.

19.10.2011 року позивачем було направлено відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування (вих. № 1650-11 від 18.10.2011 року) разом із встановленим законом пакетом документів.

Вказана заява була залишена відповідачем без відповіді та належного реагування, додаткових доказів про досудове врегулювання даного спору суду не представлено .

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів, залучені до матеріалів справи та досліджувалися у судовому засіданні .

Відповідно до полісу ВЕ/1704730 від 23.07.2010р. розмір франшизи сторонами узгоджено визначений у розмірі 510 грн.

Таким чином, розмір страхового відшкодування, який підлягає поверненню позивачу відповідачем в порядку регресу за уточненим розрахунком складає 10090,59 грн.( за мінусом франшизи ) .

За ст. 1191 ЦК України: „Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір -є встановлений законом".

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із п. 22.1. ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування у строки, передбачені ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 90,03 грн. та три відсотка річних у розмірі 17,42 грн., посилаючись на прострочення останнім строку виплати страхового відшкодування.

Проте суд не погоджується з доводами позивача, в цій частині позову виходячи з наступного.

В ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку, в даному разі пені.

Суду не надано письмової угоди щодо неустойки, яка могла була укладена між сторонами.

Окрім того, згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

У відповідності до ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, відповідно до вищевказаних правових норм до позивача, як страховика, перейшло право вимоги лише в межах фактично понесених ним затрат.

Окрім того, регресні вимоги по суті є лише відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування і в даному, випадку виплата коштів в порядку регресу не забезпечується неустойкою (пенею) та трьома відсотками річних, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені та трьох відсотків річних відсутні і в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач частково визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати щодо сплати судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст.49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України, Законом України “Про страхування”, Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст.ст.44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(фактична адреса: 04070, м. Київ, вул. Братська, 14 під'їзд 3, пов. 6; юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі 10090 (десять тисяч девяносто) грн. 59 коп. та 1609 (одну тисячу шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

3.В решті позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяН. І. Качан

Повне рішення складено 16 березня 2012 року.