Рішення № 21989909, 12.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/1412.03.12 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Україна” про стягнення 136529, 58 грн., за участю представників позивача ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 09.12.1996р., відповідача ОСОБА_1, довіреність № 2 від 01.01.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 102346, 01 грн. боргу, 34183, 57 грн. інфляційних втрат у звязку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобовязань з оплати вартості виконаних робіт за договором доручення № 010-АФ/1206 від 01.12.2006 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.01.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.02.2011 року.

У судовому засіданні 02.02.2011 року оголошувалась перерва на 24.02.2011 року.

У судовому засіданні 24.02.2011 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечував.

У судовому засіданні 24.02.2011 року оголошувалась перерва на 10.03.2011 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2011 року у даній справі було призначено судово-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.

16.02.2012 року до суду повернулись матеріали справи та висновок експерта № 2547/11-13 від 10.02.2012 року, у звязку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2012 року поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 29.02.2012 року.

У судовому засіданні 29.02.2012 року оголошувалась перерва на 12.03.2012 року.

У судовому засіданні 12.03.2012 року відповідачем надані додаткові пояснення по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 грудня 2006 року між Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Україна” (довіритель) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (повірений) було укладено договір № 010-АФ/1206, за умовами якого повірений зобовязався представляти інтереси довірителя з консультування, пропонування страхових послуг з усіх видів страхування, які здійснюються довірителем, виконання робіт по обслуговуванню договорів страхування, в тому числі по оформленню всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування.

Згідно п. 2.2. договору повірений зобовязаний знайомити страхувальників з Правилами і умовами страхування; забезпечити збереження та правомірне використання бланків договорів страхування (страхових полісів), не розголошувати відомості, що складають комерційну таємницю довірителя третім особам.

Відповідно до п. 3.2. договору розмір комісійної винагороди, що належить повіреному за виконання робіт по даному договору, визначається в додатку № 1, який є невідємною частиною даного договору. Довіритель перераховує суму належної повіреному комісійної винагороди на основі акта виконаних робіт не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Даний договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2007р. (п. 6.1. договору).

Якщо жодна зі сторін не подасть письмову заяву про припинення дії даного договору за 10 днів до закінчення строку його дії, строк дії договору автоматично продовжується на один календарний рік з дати його завершення (п. 6.2. договору).

Поясненнями позивача та актами виконаних робіт № 2/205-010-АФ/1206 від 27.02.2008 року та № 3/205-010-АФ/1206 від 14.03.2008 року стверджується факт виконання відповідачем робіт вартістю 102346, 01 грн.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що акти виконаних робіт не є належними доказами у звязку з обставинами, які зазначені у висновку експерта, оскільки висновком експерта не спростовано того факту, що акти виконаних робіт підписані Головою Правління відповідача, а порядок та черговість підпису актів та проставлення на них печатки не впливає на їх чинність.

Відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався та має заборгованість перед позивачем у розмірі 102346, 01 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобовязання за договором доручення, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання з оплати виконаних робіт та має перед позивачем заборгованість у сумі 102346, 01 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Згідно ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до ст. 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором доручення у розмірі 102346, 01 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат обґрунтовані, проте підлягають задоволенню частково у розмірі 30499, 11 грн. за уточненим розрахунком суду, який здійснено відповідно до вимог закону. В позові в частині стягнення 3684, 46 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Україна” (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 42-Г, код 30636550) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) 102346 (сто дві тисячі триста сорок шість) грн. 01 коп. боргу, 30499 (тридцять тисяч чотириста девяносто девять) грн. 11 коп. інфляційних втрат, 1328 (одна тисяча триста двадцять вісім) грн. 46 коп. державного мита та 229 (двісті двадцять девять) грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.О. Чебикіна