Рішення № 21989593, 13.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-40/1425-201213.03.12 За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва До Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 26237,51 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_2. по дов. № 246 від 21.02.2012

Від відповідача ОСОБА_3. по дов. № 133 від 28.02.2012

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 20365,91 грн. боргу по орендній платі, 3654,84 грн. відшкодування витрат по сплаті земельного податку, 1728,65 грн. пені та 3% річних в сумі 337,37 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва № 783 від 01.12.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2012 (суддя Пукшин Л.Г.) порушено провадження у справі № 5011-40/1425-2012 та призначено її до розгляду на 01.03.2012.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 справу, в звязку з тривалою непрацездатністю судді Пукшин Л.Г. передано для здійснення автоматичного розподілу.

Так, згідно автоматизованої системи документообігу суду матеріали справи № 5011-40/1425-2012 передані на розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2012 розгляд справи призначено на 13.03.2012.

Позивачем 13.03.2012 до відділу діловодства суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 20365,91 грн. боргу по орендній платі, 3654,84 грн. відшкодування витрат по сплаті земельного податку, 1574,04 грн. пені та 3% річних в сумі 337,37 грн.

Відповідач у поданих в судовому засіданні 13.03.2012 запереченнях зазначає наступне. Відповідно до п. 3.6 договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва № 783 від 01.12.10 (далі - Договір) орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок орендодавця. Однак, ФОП ОСОБА_1. в орендованому приміщені, відповідно до його цільового призначення, господарську діяльність взагалі не проводила у зв'язку з тим, що приміщення не придатне до такого використання. Відповідно до вимог п. 6.1.11 ДБН В.2.2-25:2009 висота приміщень підприємств харчування (закладів ресторанного господарства) (від підлоги до підлоги), повинна бути не менше ніж 3,3 м. Висота приміщення, переданого в оренду ФОП ОСОБА_1. становить 2,4 м. Звертаючись до Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації за наданням дозволу на прийняття в оренду нежитлового приміщення за адресою м. Київ, вул. Харківське шосе, 156, для використання під їдальню на 10 років, можливості оглянути приміщення та зробити відповідні висновки щодо можливості його використання, не було. Тільки після укладання Договору здійснено належний огляд приміщення та встановлено, що приміщення використовується фактично як технічне і враховуючи норми ДБН В.2.2-25:2009 використовувати його під їдальню не можливо. Про вказані факти ОСОБА_1. повідомила КП «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва листом від 01.09.2011 (вх. № 369 від 01.09.2011). Враховуючи що приміщення було передано таким, яке не можливо використовувати згідно цільового призначення просить в позові відмовити.

В судовому засідання 13.03.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.12.2010 між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва (орендодавець) та Фізичною особою - підприємця ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір № 783 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району міста Києва (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації № 708 від 29.10.2010 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (обєкт оренди) за адресою АДРЕСА_2 під їдальню.

Згідно п. 2.1. договору обєктом оренди є приміщення загальною площею 298 кв. м. у підвалі.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди та відшкодовано плату за землю з червня по серпень 2011 року, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 20365,91 грн. та відповідно 3654,84 грн. Також за неналежне виконання зобовязань позивачем нарахована пеня в розмірі 1574,04 грн. та 3% річних в сумі 337,37 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобовязаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до п. 4.1. договору орендодавець зобовязаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі обєкт оренди.

З наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі орендованого приміщення від 01.12.2010 вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 298 кв. м.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. договору строк дії договору встановлений сторонами з 01.12.2010 до 01.12.2020.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 3.1 договору за користування обєктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Дарницького району м. Києва, затвердженої рішенням Дарницької районної у місті Києві ради № 13 від 19.12.2007 та на дату підписання договору становить 17,82 грн. за 1 кв. м., що в цілому складає 5308,94 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4. договору).

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту прийому-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при повернення обєкта оренди орендодавцю.

Згідно акту приймання-передачі від 01.09.2011 відповідач повернув, а позивача прийняв обєкт оренди в задовільному стані.

Відповідно до п. 4.2. договору орендар зобовязався вносити орендні платежі своєчасно та в повному обсязі.

Всупереч вищеназваному договірному зобовязанню відповідач не виконав своїх обовязків в частинні внесення орендної плати, в результаті чого виникла заборгованість за період з червня по серпень 2011 року, що становить за обґрунтованими розрахунками позивача 20365,91 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обовязком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 20365,91 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3654,84 грн. відшкодування витрат по сплаті земельного податку задоволенню не підлягають з огляду на наступне

Згідно ч. 2 п. 3.6. договору крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю плату за землю, яка розраховується пропорційно розміру орендованої площі.

Проте, умовами договору не встановлено строк виконання орендарем зобовязання по сплаті відшкодування позивачу плати за землю. Жодного доказу в підтвердження того, що позивачем були виставлені відповідачу рахунки про сплату відшкодування плати за землю не подано. Рахунки про сплату відшкодування плати за землю додані позивачем до позовної заяви не містять доказів вручення відповідачу. Також позивачем не подано доказів того, що він звертався до відповідача з вимогою про виконання даного зобовязання в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене строк виконання зобовязання по сплаті відшкодування плати за землю не настав, а отже права позивача в цій частині позовних вимог на день розгляду справи у суді відповідачем не порушені.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»за невиконання зобовязань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Умовами пункту 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо сплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, обмежений позивачем у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 3.6. договору, відповідач зобовязаний був вносити орендні платежі до 15 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті наданих послуг оренди відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 1574,04 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 5704,04 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 337,37 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 337,37 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва (м. Київ, вул. Вербицького, 32, код ЄДРПОУ 35660296) 20 365 (двадцять тисяч триста шістдесят пять) грн. 91 коп. боргу по орендній платі, 1574 (одну тисячу пятсот сімдесят чотири) грн. 04 коп. пені, 3% річних в сумі 337 (триста тридцять сім) грн. 37 коп., 1382 (одну тисячу триста вісімдесят дві) грн. 66 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 15.03.2012.