Рішення № 21989577, 06.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/16906.03.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМС Консалтинг» до 1. Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Підгірна 7/36» 2. Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт»

про визнання права власності та зобовязання звільнити займане приміщення

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача ОСОБА_1. представник за довіреністю

від відповідача ОСОБА_2 представник за довіреністю

від третьої особи ОСОБА_3. представник за довіреністю

В судовому засіданні 06.03.2012 судом у відповідності до статті 85 Господарського процессуального кодексу україни проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання за ним права власності на нежитловий будинок з вбудованим приміщенням котельні площею 523,60 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, вул.. Підгірна, 7/36, та зобовязання відповідача-2 звільнити займане ним нежиле приміщення котельні, а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2011 було порушено провадження у справі № 47/169, розгляд справи було призначено на 08.06.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 розгляд справи відкладено до 22.06.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2011 розгляд справи відкладено на 06.07.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2011 було призначено будівельну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680 м. Київ, вул. Смоленська,6) на підставі статті 7 Закону України "Про судову експертизу", провадження у справі зупинено до надходження до Господарського суду міста Києва висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи № 47/169 до Господарського суду міста Києва.

15.02.2012 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшли висновок судової будівельно-технічної експертизи № 7320/11-43 та матеріали справи № 47/169.

Згідно з частиною третьою статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Враховуючи те, що обставини, які зумовили зупинення провадження в справі № 47/169 усунено, оскільки до суду повернулись матеріали справи та висновок судової експертизи № 7320/11-43, а тому ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 було поновлено провадження у справі № 47\169, розгляд справи призначено на 23.02.2012.

21.02.2012 позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач з урахуванням висновків судової експертизи № 7320/11-43, просив суд визнати за позивачем право власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 58), з № 1 по № 16 (групи приміщень № 57) (в літері А), загальною площею 523,60 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Підгірна, 7/36, а також просив зобовязати відповідача-2 звільнити займані ним нежитлові приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 58), з № 1 по № 16 (групи приміщень № 57) (в літері А), загальною площею 523,60 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Підгірна, 7/36.

В судовому засіданні 23.02.2012 судом було оголошено перерву до 06.03.2012.

В судовому засіданні 06.03.2012 представник позивача позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень, підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що на підставі договору купівлі продажу від 21.05.2007 було придбано нерухоме майно- нежилі приміщення, зокрема з №1 по №5 (групи приміщень № 58), з №1 по № 16 (групи приміщень № 57) - загальною площею 523,60 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Підгірна 7/36 ( в літері «А»). З метою реалізації прав власника на придбане майно позивач виріши здійснити ремонтні роботи в наведених приміщеннях, але як виявилось у них розташоване котельне обладнання ОСББ «Підгірна, 7/36», яке обслуговує ПП «СК «Комфорт», і які відмовляються звільнити належні позивачу приміщення, посилаючись на те, що ПП «СК «Комфорт»здійснює лише обслуговування обладнання на підставі договору з ОСББ «Підгірна, 7/36». Крім того, відповідачі, посилаючись на те, що приміщення, придбані позивачем, є котельнею, яка була передбачена ще в проекті дому та належить на праві спільної сумісної власності власникам квартир будинку по вул.. Підгірна, 7/36. Оскільки ПП «СК «Комфорт»та ОСББ «Підгірна, 7/36», відмовляються звільнити належні позивачу приміщення, і тим самим заперечують право власності позивача на належне йому майно, у звязку з чим позивач і звернувся з відповідним позовом до суду.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 06.03.2012 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у позові відмовити. Заперечення відповідача у відзиві мотивовані тим, що розпорядженням № 1326 від 27.07.2004 року Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку № 7/ 36 на вулиці Підгірній», прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом житловий будинок з прибудованою котельнею на вул. Підгірній , 7/36, згідно акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 27.06.2003, доручено замовнику спільно з генпідрядником передати, а організації, на яку покладається експлуатація, прийняти на свій баланс об'єкт, зазначений в додатку. Таким чином, будівля літ. А по вул. Підгірна 7/36 у м.Києві не є нежитловим будинком, а є котельнею, яка є неподільним майном, яке належить на праві спільної сумісної власності мешканцям відповідного будинку і призначена для обслуговування котельного обладнання. Про наявність прибудованої котельної як частини цілісного житлового комплексу також свідчить Акт № 195 від 27.06.2003р. «Про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта». Цим актом також зазначені будівельні показники об'єктів які приймаються в експлуатацію серед яких знаходиться Прибудова котельної фактичною площею 529 кв.м. яка в свою чергу є неподільним майном та не підлягає відчуженню (ст. 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»Приміщення які відповідно до цього Акту, передавались не у власність а на експлуатацію компанією ТОВ «Інор»без права відчуження.

Також, представник відповідача-2 в судовому засіданні 06.03.2012 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у позові щодо заявлених до нього вимог відмовити. Свої заперечення у відзиві відповіда-2 мотивував тим, що відповідач -2 не є користувачем спірних приміщень, йому не належить відповідне обладнання, розташоване у спірних приміщеннях, відповідач-2 лише здійснює обслуговування обладнання, яке розташоване у спірних приміщеннях.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача-1, відповідача-2, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.05.2007 між позивачем - ТОВ «БМС Консалтинг», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірмою «ІНОР», як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до умов якого, продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність зокрема нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 58), з № 1 по № 16 (групи приміщень № 57) (в літері А) - котельню, загальною площею 523,60 кв.м., що розташована за адресою: Україна, м. Київ, вул. Підгірна, 7/36, яка передана продавцем та прийнята позивачем по акту приймання передачі приміщень від 24.05.2007.

Згідно реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 031496, виданого 13.08.2007, нежиле приміщення, зокрема, з № 1 по № 5 (групи приміщень № 58), з № 1 по № 16 (групи приміщень № 57) (в літері А) - котельня, загальною площею 523,60 кв.м., що розташоване за адресою: Україна, м. Київ, вул. Підгірна, 7/36 зареєстровано за позивачем на праві власності та записано в реєстрову книгу № 152п-80 за реєстровим № 8371-п.

В свою чергу, позивач з урахуванням висновків судової експертизи № 7320/11-43, просив суд визнати за ним право власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 58), з № 1 по № 16 (групи приміщень № 57) (в літері А), загальною площею 523,60 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Підгірна, 7/36, а також просив зобовязати відповідача-2 звільнити займані ним нежитлові приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 58), з № 1 по № 16 (групи приміщень № 57) (в літері А), загальною площею 523,60 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Підгірна, 7/36.

Відповідач-1 у відзиві наголошував на тому, що будівля літ. А по вул. Підгірна 7/36 у м.Києві не є нежитловим будинком, а є котельнею, яка є неподільним майном, яке належить на праві спільної сумісної власності мешканцям відповідного будинку і призначена для обслуговування котельного обладнання.

Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судову експертизу", судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. До державних спеціалізованих установ належать, зокрема, науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2011 призначено будівельну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, з метою надання експертом відповідей на поставлені судом питання щодо встановлення статусу спірних приміщень.

15.02.2012 до канцелярії Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли висновок судової будівельно-технічної експертизи № 7320/11-43 від 14.02.2012 та матеріали справи № 47/169.

Відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7320/11-43, по питанням першому та другому ухвали Господарського суду міста Києва від 06.07.2011, експертом надано відповідь про те, що будівля, що розташована за адресою: м. Київ, вул.Підгірна 7/36 (в літері «А'»), яка складається з приміщень з №1 по №5 (групи приміщень № 58), з №1 по № 16 (групи приміщень № 57) - загальною площею 523,60 кв.м., фактично за результатами проведеного обстеження, дослідження наданих матеріалів та вимогами нормативно-правових актів не є котельнею, а є нежитловою прибудовою до житлового будинку.

Нежитлова прибудова до житлового будинку по вул. Підгірній, 7/36 в м. Києві (в літері «А'») складається з приміщень, частина яких відповідає критеріям допоміжних приміщень житлового будинку: №1-5 групи 58 та №1-2, №6, №7-10, №16 групи 57, а частина нежитловим приміщенням: №3-5 групи 57 та №11-15 групи 57, що мають окремі входи та можуть бути самостійними об'єктами цивільно-правових відносин.

Визначення приналежності приміщень до спільного майна співвласників багатоквартирного будинку не входить до компетенції експертів інституту, зокрема з будівельно-технічних досліджень.

Зокрема, у дослідницькій частині висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7320/11-43, по питанням першому та другому ухвали Господарського суду міста Києва від 06.07.2011, зазначено, що при проведенні обстеження приміщень групи №57 та №58 прибудови за літерою "А"' до житлового будинку, розташованих по вул. Підгірній, 7/36 в м. Києві, встановлено, що:

- приміщення №1 групи №58 - тамбур (площею 1,6 кв.м.) забезпечує прохід до приміщень №2, 3, 4 групи №58;

- приміщення №2 групи №58 - насосної (площею 87,5 кв.м.) має обладнання, передбачене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців по вул. Підгірній, 7/36 в м.Києві;

- приміщення №3 групи №58 - електрощитова (площею 87,5 кв.м.) має обладнання, передбачене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців по вул. Підгірній, 7/36 в м.Києві;

- приміщення №4 групи №58 - підсобне (площею 15,5 кв.м.), прохід до даного приміщення здійснюється тільки через приміщення №2 групи №58;

- приміщення №5 групи №58 - підсобне (площею 4,9 кв.м.), прохід до даного приміщення здійснюється тільки через приміщення №2 та №4 групи №58;

- приміщення №1 групи №57 - сходова клітина (площею 13,3 кв.м.), через це приміщення здійснюється вихід/вхід на територію земельної ділянки;

- приміщення №2 групи №57 - сходова клітина (площею 13,3 кв.м.);

- приміщення №3 групи №57 - приміщення (площею 168,0 кв.м.), це приміщення має окремий вхід/вихід на територію земельної ділянки, а також доступ може здійснюватись через приміщення №1 та №2 групи №57 (сходові клітини); дане приміщення не має обладнання, для забезпечення експлуатації будинку з встановленими на них, приладами обліку та арматурою; - приміщення №4 групи №57 - підсобне (площею 5,3 кв.м.), прохід до даного приміщення здійснюється тільки через приміщення №3 групи №57; - приміщення №5 групи №57 - підсобне (площею 4,9 кв.м.), прохід до даного приміщення здійснюється тільки через приміщення №3 групи №57;

- приміщення №6 групи №57 - сходова клітина (площею 13,0 кв.м.);

- приміщення №7 групи №57 - тамбур (площею 21,5 кв.м.), через це приміщення здійснюється прохід до приміщення №9 групи 57 (котельня);

- приміщення №8 групи №57 - тамбур (площею 2,3 кв.м.), через це приміщення здійснюється прохід до приміщення №9 групи 57 (котельня);

- приміщення №9 групи №57 - котельня (площею 53,5 кв.м.), має обладнання, передбачене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців по вул. Підгірній, 7/36 в м.Києві;

- приміщення №10 групи №57 - підсобне (площею 5,3 кв.м.), прохід до даного приміщення здійснюється тільки через приміщення №9 групи №57;

- приміщення №11 групи №57 - коридор (площею 67,0 кв.м.), не має обладнання, яке передбачене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців по вул. Підгірній, 7/36; має окремий вхід/вихід на територію земельної ділянки;

- приміщення №12 групи №57 - підсобне (площею 4,9 кв.м.), прохід до даного приміщення здійснюється тільки через приміщення № 11 групи №57;

- приміщення №13 групи №57 - вмивальня (площею 1,2 кв.м);

- приміщення №14 групи №57 - убиральня (площею 1,2 кв.м.);

- приміщення №15 групи №57 - основне (площею 16,2 кв.м.), не має обладнання, яке передбачене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців по вул. Підгірній, 7/36;

- приміщення №16 групи №57 сходи (площею 13,0 кв.м.).

Приміщення прибудови до житлового будинку по вул. Підгірній, 7/36 в м. Києві за фактичними показниками та функціональним призначенням можливо охарактеризувати наступним чином:

- №1 групи 58 (тамбур площею 1,6 кв.м.) є допоміжним приміщенням житлового будинку;

- №2 групи 58 (насосна площею 87,5 кв.м.) є допоміжним приміщенням житлового будинку;

- №3 групи 58 (електро-щитова площею 10,3 кв.м.) є допоміжним приміщенням житлового будинку;

- №4 групи 58 (підсобне площею 15,5 кв.м.) є допоміжним приміщенням житлового будинку;

- №5 групи 58 (підсобне площею 4,9 кв.м.) є допоміжним приміщенням житлового будинку;

- №1групи 57 (сходова клітина площею 13,3 кв.м.) є допоміжним приміщенням прибудови, а отже житлового будинку;

- №2 групи 57 (сходова клітина площею 13,2 кв.м.) є допоміжним приміщенням прибудови, а отже житлового будинку;

- №3 групи 57 (приміщення площею 168,0 кв.м.) є нежитловим приміщенням та не передбачене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців;

- №4 групи 57 (підсобне площею 5,3 кв.м.) є нежитловим приміщенням та не передбачене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців;

- №5 групи 57 (підсобне площею 4,9 кв.м.) є нежитловим приміщенням та не передбачене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців;

- №6 групи 57 (сходова клітина площею 13,0 кв.м.) є допоміжним приміщенням прибудови, а отже житлового будинку;

- №7 групи 57 (тамбур площею 21,5 кв.м.) є допоміжним приміщенням житлового будинку;

- №8 групи 57 (тамбур площею 2,3 кв.м.) є допоміжним приміщенням житлового будинку;

- №9 групи 57 (котельня площею 53,5 кв.м.) є допоміжним приміщенням житлового будинку;

- №10 групи 57 (підсобне площею 21,5 кв.м.) є допоміжним приміщенням житлового будинку;

- №11-15 групи 57 (приміщення площею 90,5 кв.м.) є нежитловими приміщеннями та не передбачені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців;

- №16 групи 57 (сходи площею 13,0 кв.м.) є допоміжним приміщенням прибудови, а отже житлового будинку.

Враховуючи вищенаведене, у дослідницькій частині висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7320/11-43, по питанням першому та другому ухвали Господарського суду міста Києва від 06.07.2011 експертом зазначено, що нежитлова прибудова до житлового будинку по вул. Підгірній, 7/36 в м. Києві складається:

- з допоміжних приміщень житлового будинку (№1-5 групи 58 та №7-10 групи 57), з допоміжних приміщень прибудови, а отже житлового будинку (№1-2, №6, №16 групи 57);

- з нежитлових приміщень, що мають окремі входи та можуть бути відокремленими приміщеннями (№3-5 групи 57 та №11-15 групи 57).

Також, у дослідницькій частині висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7320/11-43, по питанням першому та другому ухвали Господарського суду міста Києва від 06.07.2011 експертом вказано про те, що за результатами проведеного дослідження можливо стверджувати те, що:

- приміщення з №1 по №5 (групи приміщень № 58), з №1 по № 16 (групи приміщень № 57) - загальною площею 523,60 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Підгірна 7/36 (в літері "А'"), фактично за результатами проведеного обстеження, дослідження наданих матеріалів та вимог нормативно-правових актів є приміщеннями нежитлової прибудови до житлового будинку, з яких частина відповідає критеріям допоміжних приміщень житлового будинку, а частина нежитловим приміщенням;

- нежитлова прибудова до житлового будинку по вул. Підгірній, 7/36 в м. Києві складається з допоміжних приміщень №1-5 групи 58 та №1-2, №6, №7-10, №16 групи 57, а також нежитлових приміщень №3-5 групи 57 та №11-15 групи 57, що мають окремі входи та можуть бути самостійними об'єктами цивільно-правових відносин.

Відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7320/11-43, по питанню третьому ухвали Господарського суду міста Києва від 06.07.2011, експертом надано відповідь про те, що окреме використання допоміжних приміщень №1-5 групи 58 та №1-2, №6, №7-10, №16 групи 57 (зокрема в яких обладнана котельня) прибудови житлового будинку та окреме використання нежитлових приміщень №3-5 групи 57 та №11-15 групи 57, що розташовані за адресою: Україна, м. Київ, вул. Підгірна 7/36 (в літері «А'»), технічно можливо.

Можливість влаштування в нежитлових приміщеннях № 3-5 групи 57 та № 11-15 групи 57 офісних приміщень чи будь-яких інших (з іншим функціональним використанням) не розглядається, оскільки дане питання потребує проведення відповідних лабораторних досліджень та розроблення проектно-технічної документації на переобладнання (реконструкцію) існуючих приміщень під визначене функціональне використання, що Київським НДІ не проводиться.

Також, у дослідницькічастині висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7320/11-43, експертом зазначено, що при вивченні додатково наданих матеріалів встановлено, що:

- згідно розпорядження №1326 від 27.07.2004 року Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку з прибудованою котельнею на вулиці Підгірній, №7/36, та згідно акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 27.06.2003 року, згідно додатку до розпорядження загальна площа прибудованої котельні становить 529 кв.м., експлуатація прибудованої котельні покладається на Філію приватного підприємства «Сервісна Компанія «Комфорт»;

- згідно акту приймання передачі житлового комплексу або його частини з балансу ТОВ фірма «Консоль»ЛТД на баланс ОСББ «Підгірна, 7/36», при обстеженні активів житлового комплексу за адресою: м. Київ. вул. Підгірна, 7/36 було зазначено, що загальна площа допоміжних приміщень становить 2056,0 кв.м., у т.ч. прибудованої котельні 529,0 кв.м.;

- згідно Акту №195 від 27.06.2003 року приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта Житлового будинку з вбудованим паркінгом та прибудованою котельнею, площа прибудованої котельні становить (фактична) - 529 кв.м.

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються зокрема висновками судових експертів.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Стаття 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Згідно вимог статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 331 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору.

Пунктом 2 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що для виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, що передбачені Господарським кодексом.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо).

Згідно зазначеної статті неподільне майно це неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

Відповідно до статті 19 вищевказаного Закону спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню.

Отже, в Законі України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" надається визначення терміну "допоміжні приміщення багатоквартирного будинку" - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Зазначений Закон встановив критерій віднесення приміщень до допоміжних, а саме: призначення приміщень для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, а також встановив перелік приміщень, які можуть відноситись до допоміжних.

Визначальним для віднесення приміщень до допоміжних є відповідність приміщення критерію встановленому Законом (тобто цільове призначення цих приміщень - забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку), а не включення таких приміщень до переліку, оскільки в даному переліку зазначені такі приміщення, які не в будь-якому випадку є допоміжними приміщеннями будинку.

Віднесення приміщень до допоміжних, пов'язане насамперед з їх цільовим призначенням, а саме, для експлуатації та обслуговування будинку.

Допоміжними приміщеннями є приміщення в яких розташоване технічне обладнання, а також приміщення, через які здійснюється вхід до них (коридори, сходові клітини, тамбури тощо).

Аналогічне пояснення надається терміну "допоміжні приміщення житлового будинку" в Правилах утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005р. №76 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №927/11207 та згідно з пунктом 1.1. яких даний норматив визначає порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій:

- забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням;

- проведення єдиної технічної політики в житловій сфері, що забезпечує виконання вимог чинних нормативів з утримання, поточного і капітального ремонту та реконструкції жилих будинків та прибудинкових територій.

Отже, відповідно до пояснень, наданих в нормативно-правових актах, терміни: "підсобні приміщення багатоквартирного житлового будинку", "допоміжні приміщення багатоквартирного будинку", "допоміжні приміщення житлового будинку" - є тотожними і вживаються у значенні: приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Термін "нежитлове приміщення" у такому ж пояснені надається і в Законі України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", який визначає правові організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку. Нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Тобто, приміщення в структурі житлового будинку, що не відносяться до житлового фонду і за функціональним призначенням передбачені для використання, яке не заборонено вимогами нормативно-правових актів, є нежитловими приміщеннями.

До нежитлових приміщень відносяться приміщення, які відповідають наступним критеріям: не відносяться до житлового фонду; не є складовими житлових квартир в багатоквартирних житлових будинках; не є допоміжними приміщеннями житлового будинку; є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин; можуть бути розташовані, як в надземному, в тому числі в мансардному, так і в цокольному, підвальному та підземному поверхах будинку; відповідають вимогам нормативних документів щодо об'ємно-планувального та конструктивного рішення; відповідають вимогам нормативних документів щодо технічного оснащення; відповідають санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормативних параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання. Отже, у відповідності з положеннями нормативно-правових актів в залежності від функціонального призначення визначають такі категорії приміщень багатоквартирного житлового будинку: житлові приміщення; підсобні приміщення квартир; допоміжні приміщення житлового будинку; нежитлові приміщення.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач на підставі укладеного з ТОВ «ІНОР»договору купівлі продажу нежилих приміщень від 21.05.2007, придбав нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 58), з № 1 по № 16 (групи приміщень № 57) (в літері А) - котельню, загальною площею 523,60 кв.м., що розташована за адресою: Україна, м. Київ, вул. Підгірна, 7/36, право власності на які посвідчено за позивачем Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна згідно реєстраційного посвідчення № 031496, виданого 13.08.2007.

В свою чергу, відповідач-1 у письмових запереченнях на позов посилався на те, що будівля літ. А по вул. Підгірна 7/36 у м.Києві не є нежитловим будинком, а є котельнею, яка є неподільним майном, яке належить на праві спільної сумісної власності мешканцям відповідного будинку і призначена для обслуговування котельного обладнання.

Суд, дослідивши висновок судової будівельно-технічної експертизи № 7320/11-43, складений судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, приймає його як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки його складено уповноваженими особами ліцензованої установи, які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку, і згідно якого при застосуванні спеціальних знань при відповіді на поставлені судом питання надано відповідь про те, що будівля, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Підгірна 7/36 (в літері «А'»), яка складається з приміщень з №1 по №5 (групи приміщень № 58), з №1 по № 16 (групи приміщень № 57) - загальною площею 523,60 кв.м., на які позивачем набуто право власності згідно укладеного з ТОВ «ІНОР»договору купівлі продажу нежилих приміщень від 21.05.2007, фактично за результатами проведеного обстеження, дослідження наданих матеріалів та вимогами нормативно-правових актів не є котельнею, а є нежитловою прибудовою до житлового будинку.

Відтак, твердження відповідача-1 про те, що будівля літ. А по вул. Підгірна 7/36 у м.Києві не є нежитловим будинком, а є котельнею судом відхиляється як необґрунтоване.

Також, твердження відповідача-1 про те, що спірні приміщення відносяться до неподільного майна, яке належить на праві спільної сумісної власності мешканцям відповідного будинку по вул. Підгірна 7/36 у м.Києві і призначені для обслуговування котельного обладнання, - судом відхиляється, з огляду на те, що у висновку будівельно-технічної експертизи КНІСЕ № 7320/11-43 експертом шляхом застосування спеціальних знань визначено, що нежитлова прибудова до житлового будинку по вул. Підгірній, 7/36 в м. Києві (літ. А?) складається з приміщень, частина яких відповідає критеріям допоміжних приміщень житлового будинку №1-5 групи 58 та №1-2, №6, № 7-10, № 16 групи 57, а частина нежитловим приміщенням № 3-5 групи 57 та № 11-15 групи 57, що мають окремі входи та можуть бути самостійними обєктами цивільно-правових відносин, а отже спірні приміщення є приміщеннями нежитлової прибудови до житлового будинку, з яких частина відповідає критеріям допоміжних приміщень житлового будинку, а частина нежитловим приміщення.

Таким чином, спірні приміщення не є котельнею, тобто не є неподільною частиною житлового комплексу, адже вони можуть використовуватись як окремі самостійні обєкти цивільно-правових відносин, що зокрема визначено вищевказаним висновком судової будівельно-технічної експертизи, а тому суд дійшов висновку, що спірні приміщення, розташовані у нежитловій прибудові до житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Підгірна 7/36 (в літері "А'"), не належать на праві спільної сумісної власності мешканцям відповідного будинку по вул. Підгірна 7/36 у м.Києві, не відносяться до неподільного майна, і не призначені для обслуговування котельного обладнання.

Враховуючи наведене, та те, що позивачу на праві власності належать нежилі приміщення загальною площею 523,60 кв.м., а саме: допоміжні приміщення № 1 -№ 5 групи 58 та № 1-2, № 6, № 7-10, № 16 групи 57, та на нежитлові приміщення № 3-5 групи 57 та № 11-15 групи 57, що розташовані за адресою: м.Київ, вул. Підгірна, 7/36 (в літері А), як окремі самостійні обєкти цивільно-правових відносин, а оскільки відповідач-1 своїми діями заперечує законно набуте право власності позивача на спірні приміщення, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) в частині визнання за ним права власності на спірні приміщення.

Також, розглянувши вимогу позивача про зобовязання Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» звільнити займані ним нежилі приміщення з № 1 до № 5 (групи приміщень № 58), з № 1 по № 16 (групи приміщень № 57), розташовані за адресою: м.Київ, вул.. Підгірна, 7/36 (в літ. А) суд дійшов висновку про необхідність залишення вказаної вимоги позивача без розгляду на підставі п. 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не подано суду матеріалів та документів в обґрунтування його правової позиції щодо зазначеної вимоги.

Державне мито, витрати по оплаті вартості експертизи і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача згідно поданої ним заяви, в якій позивач просив суд покласти усі судові витрати по справі на нього.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 81 п. 5, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «БМС Консалтинг»(код ЄДРПОУ 24932263; місцезнаходження: 04107 м.Київ, вул. Печенізька, 32), право власності на нежилі приміщення загальною площею 523,60 кв.м., а саме: на допоміжні приміщення № 1 -№ 5 групи 58 та № 1-2, № 6, № 7-10, № 16 групи 57, та на нежитлові приміщення № 3-5 групи 57 та № 11-15 групи 57, що розташовані за адресою: м.Київ, вул. Підгірна, 7/36 (в літері А).

3.Позовні вимоги в частині зобовязання Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт»(код ЄДРПОУ 302708400; місцезнаходження: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул.. Бородіна,16) звільнити займані ним нежилі приміщення з № 1 до № 5 (групи приміщень № 58), з № 1 по № 16 (групи приміщень № 57), розташовані за адресою: м.Київ, вул.. Підгірна, 7/36 (в літ. А) залишити без розгляду на підставі п. 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

дата складання повного тексту рішення 12.03.2012