Рішення № 21989497, 01.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/49101.03.12 За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1»

Про стягнення 1987665,11 грн.

Суддя Ковтун С.А. (головуючий)

Суддя Смирнова Ю.М.

Суддя Власов Ю.Л.

Представники сторін:

від позивачаОСОБА_1 (за дов.)

від відповідачаОСОБА_2 (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом публічне акціонерне товариство «Київенерго»до товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1»про стягнення за договором № 24-0158 від 28.10.1999 р. 1987665,11 грн., а саме: 1646249,65 грн. основного боргу, 98014,15 грн. пені, 179633,80 грн. інфляційної складової боргу, 63767,51 грн. трьох відсотків річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за отриману теплову енергію у гарячій воді.

Ухвалою суду від 04.11.2011 р. було порушено провадження у справі № 6/491.

Ухвалою від 08.12.2011 р. розгляд справи було відкладено на 16.01.2012 р. та продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 19.01.2012 р. ухвалено здійснювати розгляд колегіально.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 19.01.2012 р. передано справу на розгляд колегії суддів у складі: Ковтун С.А. (головуючий), Смирнова Ю.М., Власов Ю.Л..

Відповідач у поданому суду відзиві зазначив, що під час розгляду справи погасив заборгованість на суму 1124629,00 грн.. Також відповідач зазначив, що кожного місяця платить позивач за теплову енергію близько 600000 грн. та планує до кінця березня 2012 р. повністю погасити борг. Крім того, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру неустойки в порядку ст. 83 ГПК України, оскільки споживачами теплової енергії є власники житлових та нежитлових приміщень, які заборгували підприємству 1454693,76 грн., у звязку з чим підприємство несвоєчасно та не в повному обсязі виконує свої зобовязання перед позивачем.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

28.10.1999 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(правонаступник - публічне акціонерне товариство «Київенерго»(постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1»(абонентом) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 24-0158 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) його предметом є постачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

У пункті 2.1 Договору визначено, що сторони зобовязалися керуватися, крім іншого, тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, та Правилами користування тепловою енергією.

Основним обовязком постачальника, який складає предмет Договору, є обовязок безперебійно постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення в період опалювального сезону, а також гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження (п. 2.2.1 Договору), а споживач дотриматись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатках 1 та 4 до Договору (п.п. 2.3.1, 2.3.2 Договору).

Договір було укладено строком до 31.12.1999 р. (п. 8.1) та п. 8.4 Договору передбачено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до п. 3 додатку 4 до Договору споживач щомісяця забезпечує не пізніше 28 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обовязків, які, у сукупності, і визначають правову природу договору.

Предметом Договору є постачання позивачем за плату теплової енергії відповідачу у вигляді гарячої води, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання (параграф 3 глави 29 Господарського кодексу України), платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений, тобто відповідач.

Облік споживання теплової енергії проводиться по приладам обліку.

Нарахування відповідачу здійснювалося відповідно до п. 2.1 Договору за тарифами, встановленими та затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації..

За твердженням позивача, оскільки у період з 01.09.2009 р. по 01.10.2011 р. відповідач належним чином не виконував зобовязання щодо оплати поставленої теплової енергії, в нього утворилась заборгованість на час звернення до суду в сумі 1646249,65 грн..

Позивачем заявлено до стягнення 462582,28 грн. заборгованості за лютий 2009 р..

У лютому 2009 року діяли наступні тарифи:

- для житлового фонду - 113,20 грн. з ПДВ (розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 р. № 1575 (в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.02.2007 р. № 142);

- для інших споживачів 205,94 з ПДВ (розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 р. № 86 «Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам»)

У лютому 2009 р. абонентом було спожито 79,04969 Гкал за тарифом 205,94 грн. (для інших споживачів), що становить 16279,81 грн., та 3854,27171 Гкал за тарифом 113,20 грн. (для житлового фонду) на суму 436288,14 грн., що разом становить 452567,95 грн..

За таких обставин, позивачем безпідставно заявлено 10014,33 грн. (462582,28 грн. - 452567,95 грн.).

На час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача складала 1636235,32 грн.

Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час розгляду справи відповідачем було погашено 402030,87 грн. заборгованості.

Оскільки під час розгляду справи в суді відповідачем було погашено основний борг у вказаному вище обсязі, провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 402030,87 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору.

Вимоги про стягнення з відповідача 1234204,45 грн. основного боргу є законними та обґрунтованими.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7 додатку № 4 до Договору за несвоєчасну сплату за поставлену теплову енергію передбачено пеню, яка нараховується на суму фактичного боргу у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу до моменту повного погашення боргу, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Суд приймає розрахунок пені за період з березня 2011 р. по серпень 2011 р. на суму 98014,15 грн., наданий позивачем, як вірний.

У той же час, суд, користуючись правом, наданим йому п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, а також керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України, вважає за можливе зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, до 10000 грн. При цьому суд виходить з того, що виникнення боргу повязано з несвоєчасною оплатою населенням - мешканцями квартир вартості опалення та гарячого водопостачання, для забезпечення потреб яких відповідачем укладено з позивачем Договір.

Боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобовязання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 ЦК України.

За розрахунком суду інфляційна складова боргу становить 176963,23 грн. (1411167,68 грн. сума боргу з урахування встановленого індексу інфляції), а три проценти річних 62967,46 грн.

У задоволенні вимог про стягнення 2670,57 грн. інфляційної складової боргу та 800,05 грн. трьох процентів річних судом відмовлено.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобовязаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 1411167,68 грн. боргу з урахуванням інфляційної складової, 62967,46 грн. трьох процентів річних.

У задоволенні вимог про стягнення 2670,57 грн. інфляційних та 800,05 грн. трьох процентів річних судом відмовлено.

В звязку зі здійсненням оплати в частині стягнення 402030,87 грн. боргу провадження підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 18861,46 грн. державного мита та 223,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 16-Д, код 30044995) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) 1411167 (один мільйон чотириста одинадцять тисяч сто шістдесят сім) грн. 68 коп. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 10000 (десять тисяч) грн. пені, 62967 (шістдесят дві тисячі девятсот шістдесят сім) грн. 46 коп. трьох процентів річних, 18861 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят одну) грн. 46 коп. державного мита та 223 (двісті двадцять три) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження в частині стягнення 402030,87 грн. основного боргу припинити.

В іншій частині в позові відмовити.

Суддя С. А. Ковтун (головуючий)

Суддя Ю. М. Смирнова

Суддя Ю. Л. Власов

Рішення підписано 14.03.2012 р.