Рішення № 21989382, 13.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-20/1387-201213.03.12 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» ДоКолективного підприємства «Міжрегіональна компанія «Спеценерго»

Провизнання інформації такою, що не відповідає дійсності, порочить ділову

репутацію, завдає шкоди інтересам юридичної особи.

Суддя Палій В.В.

Представники :

Від позивача ОСОБА_1- предст. (дов. від 07.02.2012р.)

Від відповідача ОСОБА_2- предст. (дов. від 14.02.2012р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Колективного підприємства «Міжрегіональна компанія «Спеценерго»про визнання інформації, яка викладена у листі від 14.09.2011р. вих. №62, що адресований Моторному (транспортному) страховому бюро України такою, що не відповідає дійсності, порочить ділову репутацію, завдає шкоди інтересам юридичної особи; спонукання відповідача спростувати недостовірну інформацію, шляхом направлення відповідного листа до Моторного (транспортного) страхового бюро України та позивачу; спонукання керівника відповідача вибачитись перед керівником позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач поширив неправдиву інформацію стосовно позивача, а саме, відповідач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з листом № 62 від 14.09.2011 року, що був зареєстрований в МТСБУ за вх. №18691 від 20.09.2011 р., у якому міститься інформація стосовно діяльності позивача, що не відповідає дійсності, викладена неправдиво та порочить його ділову репутацію, що в свою чергу, завдає істотної шкоди діяльності позивача у сфері страхування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2012р. справа прийнята до провадження суддею Палієм В.В., присвоєно справі №5011-20/1387-2012, розгляд справи призначено на 21.02.2012р.

У судовому засіданні 21.02.2012р. представник позивача надав суду документи, які витребовувались ухвалою суду із додатковими письмовими поясненнями по справі.

Також, представником позивача подано заяву про зміну прохальної частини позовних вимог, а саме, позивач просить суд визнати поширення інформації про позивача з боку відповідача такою, що не відповідає дійсності, порочить ділову репутацію, завдає шкоди інтересам юридичної особи; зобовязати відповідача відкликати листи-повідомлення за вих. №61 від 14.09.2011р. та №62 від 14.09.2011р. та надати позивачу письмові докази відкликання листів.

Заява про зміну прохальної частини позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Вказані документи за резолюцією судді долучені судом до матеріалів справи та передані для подальшої реєстрації до канцелярії суду.

Представником відповідача надано суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначаючи, що наведена у листі інформація є правдивою, не містить жодних оцінок підприємницької або іншої діяльності, яку здійснює позивач. У позові не наводиться жодних доказів поширення відповідачем такої інформації, яка порочить ділову репутацію позивача. Звернення саме до Моторного (транспортного) страхового бюро України є реалізацією відповідачем свого конституційного права на звернення до компетентного органу, а не поширенням недостовірної інформації. Позивачем не надано жодних доказів того, що внаслідок написання відповідачем листа до МТСБУ було порушено особисті немайнові права позивача, відповідно, відповідачем жодним чином не завдано шкоди інтересам позивача, як юридичної особи. Крім того, вимога позивача про спонукання відповідача вибачитись перед керівником позивача не передбачена статтями 16, 277 ЦК України яке спосіб захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації.

Представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, з метою ознайомлення з матеріалами справи.

Клопотання судом задоволено.

У судовому засіданні 21.02.2012р. судом оголошено перерву до 28.02.2012р.

27.02.2012р. судом одержано від позивача письмові заперечення на відзив відповідача.

У судовому засіданні 28.02.2012р. судом оголошено перерву до 13.03.2012р. для надання сторонам можливості надати суду додаткові документи по справі.

05.03.2012р. судом одержано від позивача заяву про зміну прохальної частини позовних вимог, а саме, позивач просить суд:

- визнати поширення інформації про позивача з боку відповідача такою, що не відповідає дійсності, порочить ділову репутацію, завдає шкоди інтересам юридичної особи;

- зобовязати відповідача відкликати лист - повідомлення за вих. №62 від 14.09.2011р.

У судовому засіданні 13.03.2012р. заяву про зміну прохальної частини позовних вимог прийнято судом до розгляду.

Представник позивача в усних поясненнях просив суд позовні вимоги задовольнити. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 13.03.2012р. після закінчення розгляду справи судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Сторони повідомлені про дату складення повного рішення 14.03.2012р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2011року до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) надійшов лист від Колективного підприємства «Міжрегіональна компанія «Спеценерго»(вих. №62 від 14.09.2011р.), у якому відповідач повідомляв МТСБУ про виявлені у колишніх орендованих позивачем приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 13-б не заповнені (чисті) бланки полісів обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та заповнені поліси, які належать ТДВ СК «ПЛЮС»(правонаступником якого є позивач), а також про виявлені оригінали квитанцій страхувальників про сплату страхових премій. Також, у листі зазначається, що Колективне підприємство «Міжрегіональна компанія «Спеценерго», як новий орендар приміщення неодноразово зверталось до позивача з вимогою забрати виявлені документи, проте, позивач ігнорував наведені звернення, що змусило відповідача звернутись із заявою до органів Міністерства внутрішніх справ України. Співробітниками міліції було складено протокол виявлення та огляду документів та повідомлено Генерального директора позивача про виявлені документи і про необхідність терміново їх забрати з приміщення, яке орендує Колективне підприємство «Міжрегіональна компанія «Спеценерго». Проте, позивач вказані документи не забрав. Натомість за адресою м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 13-б продовжують звертатись фізичні особи страхувальники та особи, які постраждали внаслідок ДТП за участю страхувальників позивача, розшукуючи страховика і скаржачись на те, що неможливо одержати жодних виплат за Полісами. У листі відповідач повідомляв МТСБУ про ситуацію, яка склалась та просив вжити заходів до зобовязання Генерального директора позивача забрати документи із раніше орендованих приміщень.

Позивач вважає, що у зазначеному листі міститься недостовірна, негативна інформація про позивача, яка підлягає спростуванню, оскільки позивач не повідомлявся ні відповідачем, ні співробітниками міліції про виявлені документи, а викладена інформація про те, що страхувальники не можуть одержати жодних виплат за Полісами порочить ділову репутацію позивача та завдає шкоди його інтересам.

У звязку з наведеним, позивач просить суд:

- визнати поширення інформації про позивача з боку відповідача такою, що не відповідає дійсності, порочить ділову репутацію, завдає шкоди інтересам юридичної особи;

- зобовязати відповідача відкликати лист - повідомлення за вих. №62 від 14.09.2011р.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечив, зазначаючи, що наведена у листі інформація є правдивою, не містить жодних оцінок підприємницької або іншої діяльності, яку здійснює позивач. У позові не наводиться жодних доказів поширення відповідачем такої інформації, яка порочить ділову репутацію позивача. Звернення саме до Моторного (транспортного) страхового бюро України є реалізацією відповідачем свого конституційного права на звернення до компетентного органу, а не поширенням недостовірної інформації. Позивачем не надано жодних доказів того, що внаслідок написання відповідачем листа до МТСБУ було порушено особисті немайнові права позивача, відповідно, відповідачем жодним чином не завдано шкоди інтересам позивача, як юридичної особи. Крім того, вимога позивача про спонукання відповідача вибачитись перед керівником позивача не передбачена статтями 16, 277 ЦК України яке спосіб захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації.

Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті права, які можуть їй належати, і це право підлягає захисту в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є в тому числі ділова репутація; ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту про поширення інформації, що шкодить його діловій репутації.

Згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію»інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 28 березня 2007 року № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію»ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Згідно ст. 34 ГК України дискредитацією субєкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, повязаних із особою чи діяльністю субєкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації субєкта господарювання.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті, тощо), і, яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Поняття ділової репутації визначено у Законі України “Про банки і банківську діяльність”, відповідно до статті 2 якого під діловою репутацією слід розуміти сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Ділова репутація має грошовий еквівалент у формі гудвіл, який згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є нематеріальним активом, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо.

Гудвіл як нематеріальний актив підлягає бухгалтерському обліку відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 № 163 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.07.1999 № 499/3792. Тому приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Крім цього, у п. 8 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 28 березня 2007 року № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію»зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам необхідно виходити з того, що недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією. Згідно з ч.3 статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. З цього випливає, що тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем. Цей висновок узгоджується з приписом абзацу першого частини другої статті 302 ЦК України.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»при розгляд справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Позивачем надано суду належні та допустимі докази на підтвердження звернення відповідача із листом -повідомленням (вих. №62 від 14.09.2011р) до МТСБУ. Також, зазначена обставина не заперечується відповідачем по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 302 Цивільного кодексу України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.

Для правильного вирішення спору важливим є зясування того, чи є інформація про позивача, яка міститься у листі, негативною.

Так, як було зазначено судом, негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті, тощо), і, яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

З огляду на зміст листа, що був адресований МТСБУ, суд приходить до висновку, що викладена у ньому інформація про позивача є негативною.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідачем не надано суду доказів того, що позивач дійсно отримував листи повідомлення від відповідача чи від співробітників міліції про виявлені поліси та інші документи і про необхідність їх забрати з приміщення, яке орендується відповідачем за адресою: 03680, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 13-б. Також, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що за адресою м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 13-б продовжують звертатись фізичні особи страхувальники та особи, які постраждали внаслідок ДТП за участю страхувальників позивача, розшукуючи страховика і скаржачись на те, що неможливо одержати жодних виплат за Полісами.

Додані до відзиву на позовну заяву письмові пояснення, які підписані ОСОБА_3 від 17.02.2012р., суд не приймає як належний доказ по справі, оскільки такі пояснення не посвідчені нотаріально, відповідно, не було проведено перевірку документів тієї особи, від імені якої останні підписано.

Таким чином, відповідачем не доведено, що у адресованому до МТСБУ листі міститься достовірна інформація про позивача.

При цьому суд зазначає, що у зазначеному позивачем листі, у якому міститься негативна інформація про позивача, відсутні оціночні судження, які в силу ст. 47-1 Закону України «Про інформацію»та з урахуванням ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту та не підлягають спростуванню.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації. Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України. (п. 16 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009р. №1).

Суд зазначає, що Моторне (транспортне) страхове бюро України не належить до органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, посадові чи службові особи якого уповноважені на розгляд індивідуальних чи колективних письмових звернень у розумінні ст. 40 Конституції України і звернення до якого було б повязано із реалізацією відповідачем конституційного права.

Так, відповідно до Статуту Моторного (транспортного) страхового бюро України Бюро є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності) за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у Бюро є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно ст. 3 Статуту Метою діяльності Бюро є:

- виконання гарантійних функцій стосовно відшкодування шкоди, завданої третім особам при експлуатації наземних транспортних засобів, відповідно до чинного законодавства України та угод, укладених Бюро з уповноваженими організаціями інших країн зі страхування цивільно-правової відповідальності;

- взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди та забезпечення виплати страхового відшкодування третім особам;

- координація роботи страховиків - його членів у сфері страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, як на території України, так і за її межами;

- захист інтересів членів Бюро.

До одного з основних завдань Бюро віднесено розгляд претензій третіх осіб стосовно відшкодування шкоди, спричиненої власником транспортного засобу, що мав відповідний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений у державах з уповноваженими організаціями з страхування цивільно-правової відповідальності, з якими Бюро уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування, та/або відповідно до інших укладених Бюро угод

До компетенції Бюро не відносить розгляд претензій на дії або бездіяльність страховиків - членів, які не стосуються відшкодування шкоди, що заподіяна внаслідок ДТП.

Отже, звернення відповідача з листом до МТСБУ не повязано з реалізація конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає обґрунтованою позовну вимогу про визнання поширеної відповідачем у листі (вих. №62 від 14.09.2011р) інформації такою, що не відповідає дійсності, порочить ділову репутацію позивача та завдає шкоди інтересам позивача.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ №1 спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація.

Проте, спеціальний порядок спростування недостовірної інформації передбачений для випадків, коли ця інформація набула поширення через документ, який прийняла (видала) юридична особа (частина п'ята статті 277 ЦК). У такому випадку документ, який містить таку недостовірну інформацію, що порочить особисті немайнові права фізичних осіб, має бути відкликаний.

Отже, лист (вих. №62 від 14.09.2011р.), у якому поширено недостовірну негативну інформацію про позивача підлягає відкликанню, відповідно до спеціального порядку спростування інформації, що передбачений ч. 5 ст. 277 ЦК України.

З огляду на викладене, обраний позивачем спосіб спростування узгоджується із вимогами ч. 5 ст. 277 ЦК України, відповідно, вказана позовна вимога також підлягає задоволенню.

Судовий збір у відповідності до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

За наведених обставин та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати поширену інформацію про Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПЛЮС»(правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп») з боку Комунального підприємства «Міжрегіональна компанія «Спеценерго»у листі - повідомленні (вих. №62 від 14.09.2011р.) такою, що не відповідає дійсності, порочить ділову репутацію, завдає шкоди інтересам Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп».

3. Зобовязати Комунальне підприємство «Міжрегіональна компанія «Спеценерго»(03680, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 13-Б, код ЄДРПОУ 05774309) відкликати лист повідомлення (вих. №62 від 14.09.2011р.), що був направлений до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

4. Стягнути з Комунального підприємства «Міжрегіональна компанія «Спеценерго»(03680, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 13-Б, код ЄДРПОУ 05774309) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп»(03150, м. Київ, вул. Предславинська, 11, код ЄДРПОУ 31158052) 1073,00грн. - судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його підписання.

Суддя В.В. Палій

Дата складення повного тексту рішення 14.03.2012р.