Ухвала суду № 21989268, 13.03.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 0210/12/2012

Провадження № 22-ц/0290/688/2012Головуючий в суді першої інстанції:Зарічанський В.Г.

Категорія: 27 Доповідач: Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2012 м. Вінниця Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

ГоловуючогоВавшка В.С.,

суддів:Марчук В.С., Колоса С.С.,

При секретарі:Франчук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 27 січня 2011 року,

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «Дельта Банк»до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 27 січня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Дельта Банк»заборгованість за кредитним договором у розмірі 6041 грн. 58 коп., а також 188 грн.20 коп. судових витрат при подачі позовної заяви.

На таке рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання сторони не зявилися, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Матеріалами справи встановлено, що 13 березня 2007 року між ПАТ «Дельта Банк»та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 006-01997-130307 на суму 4410 грн.84 коп. строком на 24 місяці, тобто до 12 березня 2009 року.

Відповідно до п.2.8. починаючи з місяця, що слідує за місяцем, в якому наданий кредит позичальник щомісячно не пізніше 13 числа кожного місяця сплачує кредитору рівними частинами суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом, заборгованість по сплаті процентів та плати за ведення кредитної справи, у розмірі 295 грн.

Боржник порушив свої зобовязання за кредитним договором, а тому станом на 28 листопада 2011 року у нього виникла заборгованість, яка складається з:

- 3926 грн.89 коп. заборгованість по кредиту,

- 394 грн.49 коп. заборгованість за відсотками,

- 1720 грн.20 коп. заборгованість за комісіями,

а всього на суму 6041 грн.68 коп.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень ст. ст. 526, 1054 ЦК України, а також умов договору зобовязання має виконуватися належним чином, а відповідач порушив умови кредитного договору № 006-01997-130307 від 13 березня 2007 року.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини та правильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджено відповідними доказами, що ОСОБА_6 порушив умови кредитного договору, а тому в силу вимог ст.ст. 610, 611, 612, 1049, 1050 ЦК України зобовязаний повернути банку суму позики, відсотки за користування позикою та інші платежі, які передбачені умовами кредитного договору.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про незаконність рішення суду першої інстанції через незастосування судом першої інстанції наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У кредитному договорі № 006-01997-130307 від 13 березня 2007 року передбачено, щодоговір укладений строком на 24 місяці, тобто до 12 березня 2009 року.

Відповідно до п.2.2 договору визначено, що моментом погашення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора в повному обсязі : суми кредиту, нарахованих процентів за його користування, всіх інших плат, передбачених цим договором та можливих штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання позичальником умов цього договору.

Тобто сторонами договору узгоджено, що остаточним строком виконання боржником свого обовязку за кредитним договором є 12 березня 2009 року, а тому позивач в межах позовної давності мав право звернутися до суду з позовом про захист своїх інтересів у строк до 12.03.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з позовом до ОСОБА_6 11 січня 2012 року в межах строку, визначеного ст.ст.256, 257 та 261 ЦК України, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.

Також колегія суддів не приймає до уваги, посилання ОСОБА_6 про те, що при постановленні рішення суд керувався ст.ст. 553, 554 ЦК України, оскільки помилкове зазначення судом першої інстанції зазначених норм матеріального права не впливає на правильність висновків суду.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 27 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді :