Рішення № 21988793, 13.03.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

Дата ухвалення
13.03.2012
Номер справи
5010/86/2012-28/6
Номер документу
21988793
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2012 р. Справа № 5010/86/2012-28/6

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фотонік"

вул. Галицька, 130/корпус 3, м. Івано-Франківськ, 76008

до відповідача: Комунального підприємства "Івано-Франківськліфт"

вул. Галицька, 126, м. Івано-Франківськ, 76008

про стягнення 47017 грн. 56 коп. основного боргу;

5341 грн. 25 коп. інфляційних втрат;

2861 грн. 42 коп. 3% річних

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт, (довіреність № 19 від 06.09.11);

від відповідача: представники не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фотонік" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства "Івано-Франківськліфт" про стягнення 47017 грн. 56 коп. основного боргу, 5341 грн. 25 коп. інфляційних втрат та 2861 грн. 42 коп. 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №02/09 від 20.01.09 в частині здійснення розрахунку за сервісне обслуговування і технічну підтримку працездатності автоматизованої системи диспетчерезації ліфтів, у зв”язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 47017 грн. 56 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 5341 грн. 25 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 2861 грн. 42 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 07.02.12.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.12 та від 21.02.12 розгляд справи відкладався в порядку статті 77 ГПК України, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача в судове засідання.

13.03.12 відповідач в судове засідання повторно не з"явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 25.01.12 (вих.№ 817), від 07.02.12 (вих.№ 1422) та від 21.02.12 (вих. № 1863); отримання відповідачем зазначених вище ухвал підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 2, 141, 144).

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 13.03.12 не надходило.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов”язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі та про те, що відповідачеві відомо про порушення провадження у даній справі.

Отже, відповідач мав можливість скористатися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, що ним зроблено не було. Вищезазначене свідчить про ігнорування відповідачем вимог суду щодо забезпечення явки свого уповноваженого представника в судові засідання по розгляду даної справи та подання письмового відзиву на позов.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції” визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов”язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об”єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20.01.09 між позивачем (далі - виконавець) та відповідачем (далі - замовник) укладено договір підряду № 02/09 (далі - Договір; а.с. 26-28).

Пунктом 1.1 Договору, замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов”язання здійснювати сервісне обслуговування і технічну підтримку працездатності автоматизованої системи диспетчерезації ліфтів в м. Івано-Франківську згідно переліку (додаток №2; а.с. 29).

У відповідності до умов Договору, за період з 31.01.09 по 30.06.10, ТзОВ “Фотонік” виконало сервісне обслуговування і технічну підтримку працездатності автоматизованої системи диспетчерезації ліфтів в м. Івано-Франківську згідно переліку на загальну суму - 78746 грн. 04 коп.

Виконання позивачем договірних зобов”язань підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі виконаних робіт та податковими накладними (а.с. 96-129).

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що місячна вартість робіт визначається згідно розрахунку (Додаток №1; а.с. 28) і складає 4632 грн. 12 коп. в т.ч. ПДВ.

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що вартість робіт замовник сплачує протягом 3-х банківських днів від дня подання до приймання виконані роботи. Несвоєчасність приймання з боку Замовника не може бути підставою затримки оплати пред”явлених до приймання робіт.

Замовник прийняті на себе договірні зобов”язання належним чином не виконав, за виконані роботи розрахувався частково в сумі 31728 грн. 48 коп., оплати залишку заборгованості в сумі 47017 грн. 56 коп. не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору, 05.12.11 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №36 з вимогою погасити існуючий борг, що підтверджується описом фіскальним чеком № 4008 від 05.12.11 та повідомленням про вручення поштового відправлення, отриманого відповідачем 07.12.11 (а.с. 68, 69). Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов”язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заборгованість відповідача перед позивачем за сервісне обслуговування і технічну підтримку працездатності автоматизованої системи диспетчерезації ліфтів в сумі 47017 грн. 56 коп., на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, часткової оплати відповідачем заборгованості за сервісне обслуговування і технічну підтримку працездатності автоматизованої системи диспетчерезації ліфтів в сумі 31728 грн. 48 коп., підписання сторонами акту звіряння взаємних розрахунків (а.с. 146), у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача 47017 грн. 56 коп. заборгованості підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за сервісне обслуговування і технічну підтримку працездатності автоматизованої системи диспетчерезації ліфтів в сумі 47017 грн. 56 коп. відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов”язання за договором підряду №02/09 від 20.01.09.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України). Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов”язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності. Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи “Ліга” (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. № 62-97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”) перевірив правильність нарахування позивачем 3 % річних в сумі 2861 грн. 42 коп. та 5341 грн. 25 коп. інфляційних втрат. Наявний в матеріалах справи розрахунок позивача (а.с. 15-25) є вірним. Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов”язання за договором підряду №02/09 від 20.01.09. відповідачем не спростований, підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення 5341 грн. 25 коп. інфляційних втрат та 2861 грн. 42 коп. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 612, 625, 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 49, 55, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фотонік" до Комунального підприємства "Івано-Франківськліфт" про стягнення 47017 грн. 56 коп. основного боргу, 5341 грн. 25 коп. інфляційних втрат та 2861 грн. 42 коп. 3% річних задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Івано-Франківськліфт" ( вул. Галицька, 126, м. Івано-Франківськ, 76008; код 31524654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фотонік" (вул. Галицька, 130/корпус 3, м. Івано-Франківськ, 76008 ; код 19392020 ) - 47017 (сорок сім тисяч сімнадцять) грн. 56 коп. основного боргу, 5341(п”ять тисяч триста сорок одна) грн. 25 коп. інфляційних втрат, 2861(дві тисячі вісімсот шістдесят одна) грн. 42 коп. 3% річних та 1609(одна тисяча шістсот дев”ять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.П. Кавлак

Повне рішення складено 19.03.12

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 19.03.12

Попередній документ : 21988789
Наступний документ : 21988795