Рішення № 21988702, 13.03.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/2/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.12 Справа № 11/234д/10

Суддя Мірошниченко М.В.

за позовом Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9)

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Дніпроенергосталь»(69008, м. Запоріжжя, вул. Експресівська, 6)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня»(72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, 77)

за участю Прокуратури Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29 а)

про розірвання договору та зобовязання повернути пакет акцій

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників:

від прокуратури: Тронь Г.М. посв. № 84 від 30.04.2010р.

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 562 від 29.12.2011 р.

від відповідача : не зявився;

від третьої особи : не зявився

ВСТАНОВИВ:

Фондом державного майна України подано до господарського суду Запорізької області позов про розірвання договору купівлі-продажу пакету акцій Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня»від 25.08.2009р. № КПП-554, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Дніпроенергосталь»та про повернення пакету акцій ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня»за актом приймання-передавання у власність держави в особі Фонду державного майна України.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наступні обставини. За результатами проведеної Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області перевірки встановлено (поряд з іншими) невиконання відповідачем умови договору купівлі-продажу від 25.08.09р., передбаченої пунктом 34, а саме недодержання умови щодо отримання протягом 50 днів від дати укладення договору, дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію субєктів господарювання (Акт перевірки від 06.04.2010р.). Із посиланням на ст. 526 ЦК України зазначає, що зобовязання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору (ст. 611 ЦК України). Абзацом 2 пункту 34 договору визначено, що у разі неотримання протягом 50 днів від дати укладення договору дозволу АМКУ чи адміністративної колегії АМКУ на концентрацію субєктів господарювання, договір підлягає розірванню за згодою сторін або за рішенням суду. Відповідно до п.5 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна»договір може бути розірвано за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною зобовязань, передбачених договором купівлі-продажу у визначені строки. Пункт 9 ст. 27 цього Закону містить норму, згідно з якою, у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у звязку з невиконанням покупцем договірних зобовязань, приватизований обєкт підлягає поверненню у державну власність.

Просив позов задовольнити.

Відповідач заперечив проти позову. Зокрема у відзиві на позовну заяву відповідачем вказано на наступні обставини. Посилаючись на норми п.п.4 п.2 ст. 22, ст. 24 Закону України «Про захист економічної конкуренції»та на попередні висновки про концентрацію, надані Антимонопольним комітетом України від 26.08.2010р. № 45-пв, зокрема зазначає, що придбання відповідачем акцій ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня», яке забезпечує покупцеві перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління товариства, не потребує попереднього отримання дозволу органів Антимонопольного комітету України. Таким чином, на думку відповідача, у нього відсутній обовязок щодо отримання в Антимонопольному комітету України відповідного дозволу на концентрацію субєктів господарювання. Подання позову порушує ст. 13 ЦК України відносно відповідача покупця за договором. Підстави для розірвання договору відсутні.

Просить відмовити у задоволенні позову.

При первісному розгляді справи з метою захисту інтересів держави в особі Фонду державного майна України на підставі ст. 29 ГПК України, ст. ст. 35, 36-1 Закону України «Про прокуратуру»до участі у справі вступив заступник прокурора Запорізької області.

При первісному розгляді справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 20.07.2011р. у справі № 11/234д/10 у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.10.2011р. рішення господарського суду від 20.07.2011р. у справі № 11/234д/10 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2012р. було задоволено касаційну скаргу прокурора Запорізької області, рішення господарського суду від 20.07.2011р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.10.2011р. у справі № 11/234д/10 скасовані, а справу № 11/234д/10 направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.01.2012 р. розгляд справи № 11/234д/10 призначено на 28.02.2012р.

В судовому засіданні 28.02.2012р. судом досліджено обставини справи, заслухані пояснення представників позивача, прокуратури та відповідача по суті спірних правовідносин.

У звязку з витребуванням від сторін процесуальних документів у судових справах № 30/250/11, № 53/17, № 53/18, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 13.03.2012р.

До судового засідання 13.03.2012р. позивачем та відповідачем були надані витребувані господарським судом докази, а саме копії процесуальних документів у судових справах № 30/250/11, № 53/17, № 53/18.

12.03.2012р. від відповідача до господарського суду надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи на десять днів, мотивоване необхідністю надання додаткових доказів у справі, а також неможливістю участі представника відповідача у засіданні суду.

Присутні в судовому засіданні представники позивача та прокуратури заперечили проти заявленого відповідачем клопотання, вказавши, що останнє є процесуально необґрунтованим.

Господарський суд не знаходить підстав для задоволення клопотання, виходячи з наступного. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. У відповідності до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. В порушення вказаних норм процесуального права, позивач не зазначив які саме докази ним можуть бути надані до матеріалів справи і не визначив їх процесуальну необхідність дослідження (тобто не визначив належність і допустимість доказів). Також позивач не обґрунтував фактичну процесуальну неможливість надання ним доказів до судових засідань 28.02.12р. та 13.03.12р.

Щодо неможливості явки представника відповідача до судового засідання 13.03.2012р., то по-перше, до клопотання відповідача не надано жодних доказів у підтвердження факту неможливості явки представника до судового засідання 13.03.2012р. По-друге, правову позицію відповідача щодо незгоди із заявленим позовом по суті спірних правовідносин, вже було висловлено представником відповідача в судовому засіданні, яке відбулось 28.02.2012р. Крім того, відповідачем у справі є ТОВ «Дніпроенергосталь»(юридична особа), і відповідач мав право в розумінні ст. 28 ГПК України направити для участі в засіданні суду іншого представника або відповідний орган (керівника або іншу особу, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами).

Клопотання є процесуально безпідставним, не доведеним і не підлягає задоволенню.

Третя особа письмовий відзив на позов до суду не надала. Процесуальним правом на участь представника в судових засіданнях не скористалась, про причини неявки суд не повідомила. Про час та місце слухання справи третя особа повідомлена належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

В судових засіданнях 28.02.2012р. та 13.03.12012р. представники прокуратури та позивача підтримали доводи, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні 28.02.2012р. представник відповідача заперечив проти заявленого позову, підтримавши доводи відзиву на позовну заяву.

За клопотанням представників сторін, прокуратури фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні 13.03.2012 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін і прокуратури, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Як випливає з матеріалів справи, 25.08.2009р. між Фондом державного майна України (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю НВП «Дніпроенергосталь»(Покупець) був укладений договір № КПП-554 купівлі-продажу акцій Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня», відповідно до п.1 якого предметом купівлі-продажу є пакет акцій ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня»кількістю 173021 штук простих іменних акцій, випущених у документарній формі, що становить 50% плюс 1 акція статутного фонду (капіталу), номінальною вартістю однієї акції 0,25 грн. та номінальною вартістю пакета акцій 43225,25грн. 25 коп., який за результатами конкурсу продано за 755000грн.

Пунктом 2 договору передбачено, що Покупець зобовязаний розрахуватися за придбаний пакет акцій протягом 60 календарних днів від дати нотаріального посвідчення договору в сумі 755000грн., у тому числі протягом 30 календарних днів сплатити 377500грн., що становить 50 відсотків ціни пакета акцій.

Згідно Розділу 3 договору, розрахунки за придбаний пакет акцій здійснюються таким чином:

-конкурсна гарантія унесена Покупцем для участі у конкурсі в сумі 74000грн. та

перерахована платіжним дорученням від 12.08.2009р. № 1792 зараховується Покупцеві в рахунок оплати ціни пакета акцій;

-кошти Покупця в сумі 303500грн. перераховуються протягом 30 календарних

днів від дати нотаріального посвідчення договору;

-кошти Покупця в сумі 377500грн. перераховуються протягом 60 календарних

днів від дати нотаріального посвідчення договору.

Пунктом 5 договору передбачено, що право власності на пакет акцій переходить до Покупця від дати сплати повної вартості придбаного пакету акцій. Пунктом 6 передбачено, що права Покупця на участь в управлінні, одержанні доходу тощо реалізуються від дати внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Передача пакета акцій Продавцем Покупцю здійснюється протягом трьох робочих днів від дати надходження всіх коштів сплачених за пакет акцій на рахунок продавця і засвідчується актом приймання-передачі пакета акцій, який підписується сторонами договору (п.7).

Пунктом 8 договору передбачено, що кожна сторона зобовязується виконувати обовязки, покладені на неї договором, сприяти іншій стороні у виконанні її обовязків та має право вимагати від іншої сторони виконання належним чином її обовязків.

Додаткові зобовязання в економічній діяльності, в інноваційно-інвестиційній діяльності, у соціальній діяльності, у природоохоронній діяльності, у сфері корпоративних відносин передбачені, відповідно, розділами: 11.1, 11.2, 11.3, 11.4, 11.5 договору купівлі-продажу.

Зокрема пунктом 11.1.7 договору визначено обовязок Покупця додержуватись виконання вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Пунктом 22 договору передбачено наявність права Продавця перевіряти дотримання Покупцем умов договору протягом періоду, передбаченого чинним законодавством України, як шляхом запитів до Покупця щодо виконання умов договору, так і шляхом перевірок безпосередньо у ВАТ.

Пунктом 29 договору передбачено умову, згідно якої у разі невиконання Покупцем зобовязань за договором Продавець має право в установленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання та повернення пакета акцій за Актом приймання-передачі у державну власність.

Пункт 34 договору купівлі-продажу містить умови, згідно з якими:

- обовязки Покупця, визначені пунктом 11 договору, виникають з моменту отримання Покупцем дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії АКУ на придбання пакета акцій;

- у разі неотримання протягом 50 днів від дати укладення договору дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України на концентрацію субєктів господарювання договір розривається за згодою сторін або за рішенням суду. При цьому конкурсна гарантія Покупцю не повертається.

В свою чергу, пункт 39 договору містить умову, за якою у разі невиконання однією із сторін умов договору та / або неотримання Покупцем у строк, передбачений пунктом 34 договору, дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії АМКУ на концентрацію субєктів господарювання він може бути розірваний за згодою сторін або на вимогу іншої сторони за рішенням суду або господарського суду з поверненням пакета акцій Продавцю за Актом приймання-передавання протягом трьох робочих днів від дати набрання чинності рішенням суду, господарського суду або від дати підписання додаткової угоди про розірвання договору за згодою сторін.

За Актом приймання-передавання від 02.09.2009р. № 495 відповідачу було передано пакет акцій розміром 50% плюс 1 акція статутного фонду ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня»та кількістю акцій 173021 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю однієї акції 0,25 грн. та номінальною вартістю пакета акцій 43225,25грн.

На виконання наказу Фонду державного майна України від 29.03.2010р. № 404, розпорядження РВ Фонду держмайна України по Запорізькій області від 02.04.2010р. № 18, відповідно до ст. ст. 7, 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», 06.04.2010р. працівниками Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області була проведена поточна позапланова перевірка виконання Покупцем умов договору купівлі-продажу № КПП-554.

В результаті зазначеної перевірки встановлено факт невиконання відповідачем (покупцем), поряд з іншими умовами, умови щодо обовязку отримання протягом 50 днів від дати укладення договору дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України на концентрацію субєктів господарювання, передбаченого ст. 34 договору купівлі-продажу, що відображено у Акті перевірки від 06.04.2010р.

За таких обставин, позивач звернувся із позовом про розірвання договору купівлі-продажу та повернення пакету акцій у державну власність в особі Фонду державного майна України.

Господарський суд зазначає, що згідно ст. 111-11 ГПК України за наслідками розгляду касаційної скарги суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені (у тому числі): 8) у разі скасування або зміни рішення, постанови мотиви, за якими касаційна інстанція не погодилася з висновками суду першої або апеляційної інстанції; 10) дії, що їх повинні виконати сторони та суд першої інстанції у разі скасування рішення, постанови і передачі справи на новий розгляд.

Згідно ч.1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, господарським судом досліджено обставини справи у їх сукупності із урахуванням вказівок, визначених в постанові Вищого господарського суду України від 11.01.2012р. у даній справі.

Предметом судового дослідження у даній справі є наявність чи відсутність підстав для розірвання договору купівлі-продажу від 25.08.2009року № КПП-554, з огляду на порушення відповідачем умов пункту 34 згаданого договору, яким встановлений обовязок покупця отримати дозвіл Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України на концентрацію субєктів господарювання при придбанні пакета акцій, протягом 50 днів від дати укладення договору.

Господарський суд зазначає, що згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ч.1 статті 611 ЦК України (правові наслідки порушення зобов'язання)

встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання договорів у односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спеціальними законами України, що регулюють правовідносини сторін в процесі приватизації, у тому числі регулюють порядок укладання договорів купівлі-продажу майна в процесі приватизації, зобовязання сторін за такими договорами, наслідки порушення зобовязань, є Закон України «Про приватизацію державного майна», Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Стаття 27 Закону України «Про приватизацію державного майна»містить норму права, згідно з якою, при приватизації державного майна шляхом його викупу між продавцем - відповідним органом приватизації, і покупцем укладається договір купівлі продажу, до якого повинні включатися передбачені планом приватизації зобовязання, які були визначені умовами викупу; органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцями умов договору купівлі-продажу, а в разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

Згідно з ч. 5 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна»на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобовязань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Відповідно до ч. 9 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у звязку з невиконанням покупцем договірних зобовязань приватизований обєкт підлягає поверненню в державну власність.

Пунктом 34 договору купівлі-продажу від 25.08.09 року № КПП-554 сторонами при його укладенні досягнуто згоди про наявність таких умов договору:

- обовязки Покупця, визначені пунктом 11 договору, виникають з моменту отримання Покупцем дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії АКМУ на придбання пакета акцій;

- у разі неотримання протягом 50 днів від дати укладення договору дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України на концентрацію субєктів господарювання договір розривається за згодою сторін або за рішенням суду. При цьому конкурсна гарантія Покупцю не повертається.

Тобто, сторони при укладенні договору встановили і, відповідач, прийняв зобовязання отримати протягом 50 днів від дати укладення договору відповідний дозвіл АМК України (його адміністративної колегії) на концентрацію субєктів господарювання. А в разі неотримання такого дозволу, сторони визначили у якості правового наслідку відповідальність Покупця (відповідача у справі) у вигляді розірвання договору та повернення пакету акцій у власність держави.

Отже, застосування до Покупця відповідальності у вигляді розірвання договору купівлі-продажу державного майна та повернення пакету акцій у державну власність, є наслідком виключно невиконання ним зобовязань за договором у визначені строки. На цю обставину звернуто увагу Вищого господарського суду України в постанові від 11.01.2012р.

Як свідчать матеріали справи, відповідач у встановлений строк не виконав зобовязання, прийняте ним згідно пункту 34 договору купівлі-продажу і протягом 50 днів від дати укладення договору не отримав дозвіл Антимонопольного комітету України (чи його адміністративної колегії) на концентрацію субєктів господарювання. Більше того, такий дозвіл не отримано відповідачем і станом на момент розгляду справи в господарському суді.

Вказана обставина є підставою для застосування до відповідача правових наслідків, передбачених ст. 611 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», пунктом 39 договору купівлі-продажу від 25.08.2009р. № КПП-554, у вигляді розірвання договору купівлі-продажу та повернення приватизованого обєкту (пакету акцій) до державної власності.

Щодо доводів відповідача із посиланням на норми п.п.4 п.2 ст. 22, ст. 24 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та на попередні висновки про концентрацію, надані Антимонопольним комітетом України від 26.08.2010р. № 45-пв, а саме, що придбання відповідачем акцій ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня», яке забезпечує покупцеві перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління товариства, не потребує попереднього отримання дозволу органів Антимонопольного комітету України, і, що у нього відсутній обовязок щодо отримання в Антимонопольному комітету України відповідного дозволу на концентрацію субєктів господарювання, господарський суд визнає їх необґрунтованими та такими, що не мають значення для вирішення справи.

Так, частиною 2 статті 651 ЦК України визначено правову норму, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В даному випадку обовязок відповідача отримати своєчасно дозвіл АМК України (його адмінколегії) на концентрацію субєктів господарювання не повинен розглядатись з метою визначення істотності (або не істотності) порушення договору відповідачем, оскільки такий обовязок і є іншим випадком ( в розумінні ч.2 ст. 651 ЦК України), встановленим саме договором, за невиконання якого наступає правовий наслідок у вигляді розірвання договору.

На вказану обставину було звернуто увагу Вищого господарського суду України в постанові від 11.01.2012р. у цій справі.

Ті обставини, що відповідач неодноразово звертався до органів Антимонопольного комітету України з метою отримання дозволу на концентрацію субєктів господарювання, і отримання внаслідок означених дій попереднього висновку Антимонопольного комітету України про концентрацію від 26.08.10 року № 45-пв, відповідно до якого придбання Товариством пакету акцій на підставі договору не потребує попереднього отримання дозволу від органів Антимонопольного комітету України, не можуть бути підставою для звільнення відповідача ( в розумінні ст. 614 ЦК України, ст. 218 ГК України) від відповідальності у вигляді розірвання договору та повернення пакету акцій до державної власності з наступних підстав.

Прийняте відповідачем зобовязання щодо отримання дозволу АМК України чи адмінколегії АМК України на концентрацію суб'єктів господарювання передбачене не лише договором купівлі-продажу, але й Законом України «Про приватизацію державного майна»та Положенням «Про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств», яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 23 грудня 2004 р. за № 1634/10233 та затверджене наказом Фонду ДМУ від 31 серпня 2004 року № 1800, розпорядженням АМК України від 31 серпня 2004 р. № 330-р., рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 листопада 2004 р. № 489.

Так, відповідно до п. 7.4 Положення, при прийнятті органом АМК України рішення щодо початку розгляду справи про концентрацію або прийняття до розгляду повторної заяви орган приватизації може укласти договір з переможцем конкурсу з відкладальною обставиною - отримання переможцем конкурсу протягом 50 днів з моменту укладення договору купівлі-продажу дозволу АМК України чи адміністративної колегії АМК України на придбання пакета акцій. Строк виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу, крім зобов'язання щодо сплати вартості пакета акцій, у такому разі продовжується на вищезазначений строк.

Якщо протягом зазначеного у частині третій цього пункту строку переможець не отримав такого дозволу, договір купівлі-продажу розривається. Підсумки конкурсу скасовуються. При цьому конкурсна гарантія переможцю конкурсу не повертається.

Відповідач у процесі підготовки для участі у конкурсі з продажу пакета акцій ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 жовтня»звертався до АМК України із заявою від 03.08.2009р. про отримання дозволу на концентрацію.

Проте, листом Антимонопольного комітету України від 14.08.2009р. № 24-25/12-7220 було відмовлено у прийнятті заяви до розгляду, оскільки вона не відповідає вимогам, встановленим Положенням про порядок подання заяв до АМК України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання, затвердженого розпорядженням АМК України від 19.02.2002р. № 33-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.03.2001 за № 284/6572, і наголосив на тому, що залишення заяви без розгляду не позбавляє заявника права звернутися до Комітету з повторною заявою, додавши до неї відомості та документи, які не були надані з попередньою заявою.

Однак, з повторною заявою до АМК України відповідач звернувся лише 17.05.2010р., порушуючи тим самим встановлений договором строк для отримання дозволу 50 днів від дати укладення договору. Проте, обсяг наданої інформації знову не дозволив АМК України зробити висновок щодо необхідності чи відсутності необхідності отримання дозволу на концентрацію, про що було надано попередні висновки від 17.06.2010 № 33-пв.

Відповідач знову звернувся до АМК України із заявою від 28.07.2010р., і лише після цього АМК України було надано попередні висновки від 26.08.2010 № 45-пв про відсутність потреби в отриманні попереднього дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання.

Згідно вимог ч. 1 статті 29 Закону України «Про захист економічної конкуренції»органи Антимонопольного комітету України надають суб'єктам господарювання, органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю на підставі заяви про надання попередніх висновків та доданої до неї інформації попередні висновки стосовно узгоджених дій; Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України -щодо концентрації. Строк розгляду заяв про надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації становить один місяць.

Приписами ч. 2, 3 статті 29 згаданого Закону попередні висновки відповідного органу Антимонопольного комітету України надаються у формі листа, в якому зазначається про: можливість надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію; можливість відмови в наданні дозволу на узгоджені дії, концентрацію; необхідність чи відсутність необхідності одержання дозволу на узгоджені дії, концентрацію; недостатність інформації для будь-якого висновку. Одержання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації не звільняє учасників узгоджених дій, учасників концентрації, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю від необхідності звернутися до відповідних органів Антимонопольного комітету України із заявою про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію у випадках, передбачених статтями 10 та 24 цього Закону.

Отже, з наведеного вбачається, що органи Антимонопольного комітету України надають попередні висновки виключно на підставі інформації, наданої заявником разом із заявою. Додаткових досліджень, запитів інформації тощо при розгляді заяв про надання попередніх висновків Законом не передбачається, і відповідно органи Антимонопольного комітету України надають суб'єктам господарювання попередні висновки саме про таку концентрацію, яку описав у своїй заяві та доданій інформації заявник. У разі, якщо надана інформація є неповною або недостовірною і разом з тим достатньою для надання органом Антимонопольного комітету України попередніх висновків, саме заявник несе ризики щодо того, що рішення Комітету за результатами розгляду заяви про надання дозволу на концентрацію може по суті відрізнятися від попередніх висновків.

Проте, одержання попередніх висновків стосовно концентрації не звільняє учасників концентрації, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю від необхідності звернутися до відповідних органів Антимонопольного комітету України із заявою про надання дозволу на концентрацію у випадках, передбачених статтею 24 Закону.

Таким чином, відповідачем не доведено, що ним вжито усіх заходів для недопущення господарського правопорушення, а відповідно і відсутні підстави для ненастання відповідальності у вигляді розірвання договору та повернення пакету акцій.

Окрім цього, із урахуванням вказівок суду касаційної інстанції в постанові від 11.01.2012р., господарський суд зауважує, що пунктом 34 договору визначено умову, а саме: сторонами договору погоджено, що обов'язки покупця, визначені пунктом 11 договору, виникають з моменту отримання останнім дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України на придбання пакета акцій.

Отже, при укладанні договору від 25.08.09 року № КПП-554 Продавець розраховував на забезпечення покупцем зобов'язань в економічній, в інноваційно-інвестиційній, соціальній, природоохоронній діяльності ВАТ (п.11.1- 11.5 договору).

Наведене не виключає наявність підстав вважати, що на даний час держава в особі державного органу приватизації позбавлена того, на що розрахувала, а саме: погашення простроченої кредиторської заборгованості ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 Жовтня», отримання доходу від реалізації продукції, впровадження реконструкції виробництва і оновлення обладнання, вдосконалення виробництва, організації праці і управління, тощо.

Підтвердженням цього факту є висновки Акту перевірки відповідача від 06.04.2010р., оформленого РВ ФДМУ по Запорізькій області, згідно до якого умови договору купівлі-продажу пакету акцій від 25.08.2009р. № КПП- 554 станом на 06.04.2010р. в частині виконання п.п.11.1.4, 11.3.1, 11.3.2, 11.3.12, 34 договору та п.4 Концепції розвитку ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня»(внесення інвестицій термін по яким настав), не виконано.

При цьому позивачем в письмових поясненнях підтверджено вказані обставини.

Досліджені господарським судом обставини свідчать про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для його задоволення. Позов підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України із урахуванням Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід державного бюджету України слід стягнути суму 1073 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 82 85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір купівлі-продажу від 25.08.2009року № КПП-554 пакета акцій Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня», укладений між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «Дніпроенергосталь».

Повернути пакет акцій Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня», проданий за договором купівлі-продажу від 25.08.2009р. № КПП-554, за актом приймання-передавання у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Дніпроенергосталь»(69008, м. Запоріжжя, вул. Експресівська, 6, код ЄДР 23881078) в дохід державного бюджету України (одержувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області; МФО 813015; ЄДРПОУ 38025409; р/р № 31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 206, з використанням параметру RR-83) суму 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України - 16.03.2012р.

Суддя М.В. Мірошниченко