Рішення № 21988548, 01.03.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/4/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.12 Справа № 5009/94/12

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

За позовом Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, с. Богатирівка, Вільнянський район, Запорізька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Катран”, м.Запоріжжя

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3, дов. № 3166 від 29.11.2011р.

Від відповідача: не зявився.

Від третьої особи: не зявився.

Заявлено позов про витребування майна від ТОВ “СК Катран” на користь субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1: спортивний манеж, який включає в себе: купол 65*35 двошаровий з тканини ПВХ (82%) з системою автоматичної подачі повітря; паркани з секцій (88шт.); стовпи для парткану (89шт.); навіс (1 од.); шлюзи вхідні (2од.); аварійні двері (2од.); борти для периметру льодового поля 56*24м; холодильний агрегат CLIMAVENETA №22958, MODEL Е 26-502, 30.01.2006 (1од.); комплект трубок льодового поля площею 56*24 (1 од.); розчин етилену глюколю 40% (4 бочки), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 04.01.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 13.02.2012р.

Ухвали суду на адресу сторін були відправлені в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем в позовній заяві, що підтверджується поштовими повідомлення про вручення кореспонденції.

В судовому засіданні, розпочатому 13.02.2012р., в присутності представників обох сторін, оголошувалась перерва до 23.02.2012р. - 10год.:40хв.

Представники сторін, в продовжене 23.02.2012р. о 10:40хв. судове засідання, не зявились. Про поважність причин неявки своїх представників сторін суд не повідомили належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином були сповіщенні судом про час і місце проведення слідуючого судового засідання.

В судовому засіданні, продовженому 23.02.2012р., суд прийшов до висновку щодо необхідності залучення, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, так як результати розгляду даної справи можуть вплинути на його права і обовязки щодо сторін по даній справі.

З метою залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 та з метою витребування додаткових документальних доказів від сторін, судове засідання відкладалось до 01.03.2012р.

В продовжене 01.03.2012р. судове засідання представник відповідача (повторно) та третьої особи не зявились, поважності причин неявки сторони суду не надали.

Відповідач та третя особа, без поважних причин не виконали вимоги суду, не надали суду витребувані матеріали.

Від позивача в канцелярію господарського суду Запорізької області, в день судового засідання 01.03.2012р., нарочно о 10г.:10хв. було здано клопотання про відкладення судового засідання, в звязку з неможливістю присутності представника ОСОБА_4, поскільки остання знаходиться в Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді по іншій справі. Крім того, представник відповідача посилається на те, що відповідач належним чином не повідомлений про дату та час судового засідання, що є безпідставним та необґрунтованим, поскільки ухвала суду від 23.02.2012р. була направлена на адреси сторін 24.02.2012р., про що свідчить вихідний штамп канцелярії господарського суду Запорізької області (вих. № 089-11а/3169) і документальних доказів того, що відповідач отримав ухвалу несвоєчасно суду, на день подачі даного клопотання, відповідачем не надано. Крім того, представник відповідача заявив в цьому клопотанні про продовження терміну, згідно зі ст. 69 ГПК України.

Клопотання відповідача судом залишено без задоволення, як необґрунтоване і таке, що не відповідає вимогам ст. 77 (виходячи з вищевикладеного) ст. 69 ГПК України, а саме: п. 3 ст. 69 ГПК України, згідно з яким, “у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на пятнадцять днів”.

В той же день 01.03.2012р. та в той же час 10г.:10хв., перед судовим засіданням, в канцелярію господарського суду, нарочно, був зданий відзив на позовну заяву від третьої особи ОСОБА_2, згідно з цим відзивом, третя особа просить суд розглянути справу без його участі за наявними в справі матеріалами, позов не визнає (відзив долучено до матеріалів справи).

В відзиві ОСОБА_2 зазначив, що він не підписував договір купівлі - продажу від 23.07.2010, оскільки його підписував його ліквідатор арбітражний керуючий ОСОБА_5 під час ліквідаційної процедури. Що стосується договору купівлі - продажу від 28.01.2008, то відповідно до цього договору ОСОБА_2, як директор ПП «Фірма Полюс»продав ФОП ОСОБА_1 об'єкт нерухомого майна - спортивний манеж літ. А по АДРЕСА_2. Договір купівлі - продажу від 28.01.2008 реєстровий № 499 він підписував, проте Акт приймання - передавання майна до зазначеного договору не підписував, та навіть не знав про його існування. Обладнання спортивного манежу, перелічене у Акті приймання - передавання від 28.01.2008 він ФОП ОСОБА_1 не продавав. Про існування даного Акту йому повідомив представник ТОВ «СК КАТРАН». Судове рішення, за яким би було визнано недійсним договір купівлі -продажу від 23.07.2010 № 1 відсутнє. З урахуванням цього, третя особа просить суд розглядати справу за наявними у ній доказами за його відсутністю. Позов ФОП ОСОБА_1. вважає незаконним та необґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні.

Крім явки представників сторін, суд зобовязував сторони надати суду додаткові матеріали і неявка представників сторін не звільняє сторони від виконання вимог суду і надання необхідних документальних доказів.

ОСОБА_2 без поважних причин не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі від 23.02.2012р., не надав суду витребувані матеріали, а саме не надав належних доказів в підтвердження правомірності укладення договору купівлі-продажу № 1 від 23.07.2010р. при наявності договору купівлі-продажу від 28.01.2008р. щодо продажу одного і того ж обєкту, не надані ні третьою особою ні відповідачем документальні докази, що підтверджують факт підписання договору купівлі-продажу від 28.01.2008р. при наявності правових підстав і документальних доказів.

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України” (далі-Постанова), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що, у відповідних випадках, такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК (1798-12 ), з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК) (1798-12), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає викладені в клопотанні відповідачем обставини такими, що суперечать вищезазначеному і, зокрема, ст.ст. 28, 33 ГПК України, а причини неявки компетентних представників відповідача і третьої особи суд вважає неповажними.

Відповідно до ст. 28 ГПК, керівник підприємства зобовязаний направити, повноважного, компетентного представника для участі в судовому процесі або особисто прийняти участь в судовому засіданні.

Крім того, неявка в судове засідання представників сторін не звільняє сторони від обовязку і не позбавляє можливості надати необхідні матеріали, які судом витребувані чи сторони хотіли б надати до справи.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 316, 317, 319, 321, 328, 387, 388 ЦК України, вказуючи на те, що ФОП ОСОБА_1 є власником спортивного манежу літ. А, який включає в себе: спортивний манеж, який включає в себе: купол 65*35 двошаровий з тканини ПВХ (82%) з системою автоматичної подачі повітря; паркани з секцій (88шт.); стовпи для парткану (89шт.); навіс (1 од.); шлюзи вхідні (2од.); аварійні двері (2од.); борти для периметру льодового поля 56*24м; холодильний агрегат CLIMAVENETA №22958, MODEL Е 26-502, 30.01.2006 (1од.); комплект трубок льодового поля площею 56*24 (1 од.); розчин етилену глюколю 40% (4 бочки), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Вищевказана обставина підтверджується договором купівлі-продажу від 28.01.2008р., актом приймання-передавання майна від 28.01.2008р., підписана сторонами.

У листопаді 2009р. слідчими СО Запорізького РО ГУМВД України в Запорізькій області було вилучено вищевказане майно, що підтверджується протоколами обшуку від 04.11.2009р. та від 11.11.2009р.

Постановою господарського суду Запорізької області від 30.04.2010р. по справі №21/113/10 визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5. В процедурі банкрутства по справі №21/113/10 ліквідатором ФОП ОСОБА_2 -ОСОБА_5 було реалізовано майно, що належить позивачеві, Товариству з обмеженою відповідальністю «СК Катран», згідно договору купівлі-продажу №1 від 23.07.2010р. та акту приймання-передачі майна від 23.07.2010р.

Вищевказаний договір купівлі-продажу №1 від 23.07.2010р., був укладений між ФОПОСОБА_2 (продавець) в особі ліквідатора ОСОБА_5, та ТОВ «СК Катран»(покупець).

На момент вчинення договору купівлі-продажу №1 від 23.07.2010р., у продавця було відсутнє майно, яке виступало предметом цього договору, оскільки ОСОБА_5. отримав його значно пізніше, а саме - 04.10.2010р. за розпискою, яка надана слідчому та за змістом якої спірне майно було передано ОСОБА_5 на відповідальне зберігання.

Вартість належного позивачеві майна складає суму 157075,00 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу від 28.01.2008р.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, просить суд відмовити в їх задоволенні, з наступних підстав: відповідно до норм ст. 234 ЦК України, на яку посилається позивач, фіктивним є правочин, який вчине но без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фікти вний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. Нормами ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. З урахуванням приписів ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дій сність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом не дійсним (оспорюваний правочин). Проте, в порушення норм вказаних статей, позивач, посилаючись на фіктивність договору купівлі - продажу № 1 від 23.07.2010р., не надає судо вого рішення, за яким зазначений договір визнано недійсним. Отже, в силу презумпції правочину, встановленої ст. 204 ЦК України, договір купівлі - продажу № 1 від 23.07.2010 є дійсним та відповідно право власності ТОВ «СК КАТРАН»є набутим правомірно (ст. 328 ЦК України).

Також, вважає безпідставним посилання позивача на норми ст. ст. 387, 388 ЦК України з підстав, викладених в відзиві, який долучено до матеріалів справи.

Відповідач вважає що позивачем не доведено, що він є власником майна, яке було придбане ТОВ «СК КАТРАН»за договором купівлі - продажу № 1 від 23.07.2010 та має право на його витребування на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України.

На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий процес (крім судового засідання, на якому були відсутні обидва представники сторін, протокол судового засідання від 23.02.2012р.) здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Розгляд справи закінчено 01.03.2012р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення в присутності представника позивача.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані сторонами докази, пояснення представника позивача, надані в судовому засіданні 01.03.2012р., суд встановив:

Згідно зі ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.

За приписами ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист не тільки свого цивільного права, а й цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обовязок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. і протоколами до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судом встановлено, що 28.01.2008р. між ПП «Фірма Полюс»в особі директора ОСОБА_2 (продавець) і ПП ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач придбав спортивний манеж літ. А, розташований в АДРЕСА_1. До даного договору 28.01.2008р. сторонами по договору був підписаний акт приймання передачі до цього договору. Як договір, так і акт підписані сторонами по договору і скріплені їх печатками.

Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законність користування ними покладається на керівників підприємства, установ і організацій, господарських обєднань, субєктів господарської діяльності.

15.05.2008р. право власності ФОП ОСОБА_1 на куплене майно було зареєстровано в ОП «Запорізьке МБТІ», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (витяг №18821046 від 15.05.2008р.) і звідним актом вартості будівель і споруд із технічного паспорту на дане майно (л.с. 73-79).

В подальшому, придбаний позивачем спортивний манеж ним було розібрано, і дане майно окремими частинами зберігались за адресами: АДРЕСА_3, та :АДРЕСА_4.

18.06.2008р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»(кредитор) і гр. ОСОБА_1 (позичальник) укладається генеральна кредитна угода №010/17-16/128, за умовами якої кредитор надає позичальнику кредитні кошти в межах суми 400000,00 доларів США на термін, що не перевищує 84 місяця. Забезпеченням кредитної угоди виступило наступне майно:

1)майно ОСОБА_2 - повітряноопірна конструкція у складі: купол двошаровий, елементи кріплення до фундаменту, освітлювальне обладнання, два шлюза, аварійні двері, холодильний агрегат холодильною потужністю 280 кВТ з гідромодулем (CLIMAVENETA Італія, sег, №00935540), машина для обробки і підготовки льоду WM1700 МІNI, сушарка для ковзанів з озоновою дезінфекцією і стерилізацією на 30 пар ковзанів, борти по периметру льодового поля, система холодильних трубопроводів льодового поля, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. 2)майно ОСОБА_1 - земельна ділянка 0,4998 га, на території Долинської сільської ради Запорізького району, за адресою: АДРЕСА_2, з цільовим призначенням - для розміщення та функціонування закладу фізичної культури і спорту - критого спортивного манежу льодовим покриттям, за кадастровим №2322183500:12:001:0023 (договір іпотеки №010/17-16/128/2 від 18.06.2008р.). Майно (спортивний льодовий манеж у розібраному стані), яке знаходилося за адресою: АДРЕСА_3 та за адресою: АДРЕСА_4, відношення до укладення генеральної кредитної угоди не мало, зокрема, різняться номери холодильних агрегатів з гідромодулем цього майна у порівнянні із майном, яке передано в заставу банку. 04.11.2009р. слідчими СО Запорізького РО ГУМВД України в Запорізькій області було вилучено обладнання льодового манежу, належного позивачеві (у складі холодильного агрегату CLIMAVENETA №22958, MODEL Е 26-502), що підтверджується двома протоколами обшуку від 04.11.2009р. Вказане обладнання, 04.11.2009р., слідчим СО Запорізького РВ ЗГУ ГУМВС України в Запорізькій області визнано речовим доказом по кримінальній справі №2960921 і передано на відповідальне зберігання директору ТОВ «Фаер Бол»ОСОБА_7 30.04.2010р. Постановою господарського суду Запорізької області по справі №21/113/10 визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5. 23.07.2010р. ліквідатор ФОП ОСОБА_2 (продавець) ОСОБА_5., (постанова господарського суду Запорізької області від 30.04.2010р. по справі №21/113/10), та ТОВ «СК Катран»(покупець) уклали договір купівлі-продажу №1, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити наступне майно: холодильний агрегат потужністю 280 кВт із гідромодулем CLIMAVENETA; система холодильних трубопроводів льодового поля; борта по периметру льодового поля; повітряно-опорну конструкцію (купол двошаровий); 40% розчин етиленгліколю (4 бочки). 23.07.2010р. між ФОП ОСОБА_2 в особі ліквідатора ОСОБА_5 і ТОВ «СК Катран»підписується акт приймання-передачі майна. До складу засновників ТОВ «СК Катран»входить ОСОБА_8, що підтверджується витягом з ЄДР станом на 03.03.2011р, який є близьким родичем продавця ОСОБА_2 22.09.2010р.прокурором відділу нагляду за дотриманням законів органами внутрішніх справ при провадженні дізнання і досудового слідства прокуратури Запорізької області постанова слідчого СО Запорізького РВ ЗГУ ГУМВС України в Запорізькій області від 04.11.2009р. про визнання речовими доказами і долучення до матеріалів кримінальної справи вилученого у позивача обладнання - скасована і дана вказівка на огляд даного обладнання і вжиття заходів по його зберіганню. 04.10.2010р. слідчим СВ ЗГУ ГУ МВС України в Запорізькій області за наслідками розгляду матеріалів кримінальної справи №2960921, в порядку ст.114 КПК України, дано доручення співробітникам СГСБЕП ЗГУ ГУМВС України в Запорізькій області оглянути обладнання льодового катку, що знаходиться на відповідальному зберіганні в ТОВ «Фаер-Бол». 04.10.2010р. слідчим СО ЗГУ ГУМВС України в Запорізькій області в кримінальній справі №2960921 винесена постанова про накладення арешту на обладнання льодового манежу: холодильний агрегат і гідромодуль CLIMAVENETA №22958, MODEL Е 26-502, систему холодильних трубопроводів льодового поля розміром 27 х 54 м, що знаходяться в розібраному стані в 12 мотках, борта льодового поля в розібраному стані, купол двошаровий біло-синього кольору, 4 пластикові ємності об'ємом по 1000 л, в металевих конструкціях, 3 із яких заповнені рідиною фіолетового кольору, 1 заповнена рідиною рожевого кольору - з метою забезпечення його схоронності. 04.10.2010р. працівниками міліції складено протокол огляду, згідно якого, на території ТОВ «Фаер Бол»виявляється обладнання льодового манежу у складі холодильного агрегату і гідромодуля CLIMAVENETA №22958, MODEL Е 26-502. Складається протокол накладення арешту на вказане майно (у.ч. за участю ліквідатора ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_5). В цій же розписці зазначено, що вищевказане майно буде зберігатися за адресою: АДРЕСА_1.

14.02.2011р. слідчим СВ Ленінського РВ ЗГУ ГУМВС України в Запорізькій області винесена постанова про припинення кримінальної справи №7431002, на підставі якої втратили свою силу постанови про долучення в якості речових доказів, зазначено про те, що речові докази по кримінальній справі повернути власнику після його встановлення і вирішення спору про приналежність майна, яке підлягає поверненню в порядку цивільного судочинства.

Як зазначає позивач, на момент укладення між ФОП ОСОБА_2 (продавець) в особі ліквідатора ОСОБА_5 і ТОВ «СК Катран»(покупець) договору купівлі-продажу №1 від 23.07.2010р. (предметом якого виступало спірне майно), у продавця було відсутнє це майно, оскільки ОСОБА_5 отримав його значно пізніше, а саме - 04.10.2010р. за розпискою, яка надана слідчому в ході провадження кримінальної справи. Тобто, зазначений договір купівлі-продажу та акт приймання-передачі до нього укладались при відсутності у продавця спірного майна. ФОП ОСОБА_2, в особі ліквідатора ОСОБА_5, не мав підстав розпоряджатися спірним майном, у т.ч. здійснювати відчуження майна іншій особі - ТОВ «СК Катран», поскільки таке майно було передано ОСОБА_5 на відповідальне зберігання, без права використання чи розпорядження цим майном. Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Відповідач і третя особа не довели належними доказами, що ФОП ОСОБА_2 був власником спірного майна, і відповідно цього, його ліквідатор ОСОБА_5. мав право вчиняти будь-які дії щодо спірного майна., у т.ч. здійснювати відчуження цього майна іншій особі. Доказів зворотного ОСОБА_2, який був залучений в якості третьої особи, суду не надав, як того вимагав суд в ухвалі від 23.02.2012р. ТОВ «СК Катран», укладаючи договір купівлі-продажу (майна що належить позивачу) №1 від 23.07.2010р., знало та повинно було знати про незаконний характер вчинюваних дій, оскільки до складу засновників цього товариства входить ОСОБА_8, що підтверджується витягом з ЄДР станом на 03.03.2011р. і який є близьким родичем ОСОБА_2. Крім того, ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.04.2010р. було порушено провадження у справі №21/113/10 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за заявою останнього, в порядку норм ст.ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Запорізької області від 30.04.2010 року ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5

Постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2011р. у справі №21/113/10 скасовані постанова Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2011р., ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.03.2011р. та постанову господарського суду Запорізької області від 30.04.2010р., а справа передана на розгляд до господарського суду Запорізької області на стадію прийняття заяви про порушення у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.10.2011р. припинено провадження у справі №21/113/10-23/5009/3332/11 про банкрутство ФОП ОСОБА_2. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2011р. вказана ухвала суду першої інстанції залишена без змін.

В ході розгляду справи №21/113/10-23/5009/3332/11 судами було встановлено, що на момент подачі заяви про порушення справи про банкрутство боржником (ФОП ОСОБА_2) не доведено обставин, визначених у ч.5 ст.7 Закону про банкрутство (загрози неплатоспроможності).

В межах розгляду предмету спору по справі №5009/94/12 розглядається вимога щодо захисту порушеного права власності позивача.

В главі 29 ЦК України наведений вичерпний перелік способів такого захисту.

Серед вказаного переліку відсутній такий спосіб захисту права, як визнання договору недійсним. Вимоги ґрунтуються щодо незаконного позбавлення позивача права власності на спірне майно, а не з приводу визнання договору купівлі-продажу недійсним, як на підставу своїх заперечень посилався відповідач.

Згідно ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач, в розумінні наведених норм закону, не повинен доводити факт незаконного позбавлення його права власності через вимогу про визнання договору недійсним, оскільки само по собі визнання договору недійсним не поновить порушеного права власності позивача на спірне майно, так як майно буде залишатись в незаконному володінні та користуванні іншої особи.

Статтею 346 ЦК України встановлений перелік підстав для припинення права власності, за змістом якої право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

У спірних правовідносинах відсутня жодна підстава, передбачена статтею 346 ЦК України, при наявності яких позивач міг бути на законних підставах позбавлений свого права власності на спірне майно.

Договір купівлі-продажу від 28.01.2008р. посвідчений нотаріально і зареєстрований в державному реєстрі за № 499.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивачем не доведено, що він є власником спірного майна, з посиланням на різні адреси цього майна, які зазначені в договорі купівлі-продажу від 28.01.2008р. (АДРЕСА_2) і акті приймання-передачі майна від 28.01.2008р. (АДРЕСА_2), спростовуються тим, що це є технічною помилкою, поскільки, в с. Бабурка, Запорізького району, Запорізької області відсутня вулиця «ІНФОРМАЦІЯ_2». В зазначеному населеному пункті є вулиця ІНФОРМАЦІЯ_1, що й було відображено в нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу від 28.01.2008р. Факт придбавання позивач саме спірного майна, яке розташоване по АДРЕСА_2 - підтверджується також наступними документами: звідний акт вартості будівель і споруд, витяг ОП «Запорізьке МБТІ»від 15.05.2008р. №18821046. Договір купівлі-продажу, згідно якого позивач набув право власності на спірне майно, і акт приймання-передачі до нього складені в один день - 28.01.2008р.

Відповідачем не доведено належними доказами твердження, що майно, перелічене в акті приймання-передачі від 28.01.2008р., є відмінним і не входить до складу спортивного манежу (п.1.2 договору від 28.01.2008р.).

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Розглядуваний спосіб захисту права власності застосовується у тому ви падку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користува тися належним йому майном, тобто, коли це майно незаконно вибуває з його, володіння.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право звернутися до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння. Зокрема, правом на подання віндикаційного позову наділені як власники, так і титульні во лодільці, які на час подання позову не володіли цим майном. При цьому позивач повинен довести належність йому майна на праві власності чи на іншому речо вому праві. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний воло ділець майна, незалежно від того чи знає він про неправомірність і незаконність свого володіння, чи ні. При цьому незаконним володільцем визнається така осо ба, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав. Як відомо, підставами виникнення права власності слугують юридичні факти, перелік яких міститься у главі 24 ЦК.

Предметом віндикаційного позову виступає вимога власника, який не во лодіє майном, до особи, яка незаконно заволоділа цим майном, про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння. Необхідно враховувати, що за віндикаційнним позовом може бути витребувана лише інди відуально визначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи (що неможливо у разі вибуття з володін ня власника речей, визначених за родовими ознаками)

Підставою віндикаційного позову будуть обставини, що підтверджують пра вомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, тобто факти, які доводять право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача тощо. Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між пози вачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин щодо спірного майна.

Згідно зі ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1.було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2.було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3.вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володін ня, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Стаття 388 ЦК встановлює умови, за яких власник має право витребувати свою річ із чужого незаконного володіння. Можливість витребування цієї речі за віндикаційним позовом пов'язана із такими поняттями, як добросовісність чи недобросовісність володіння річчю. Добросовісність набувача у даному ви падку характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна із володіння власника та правомірності його придбання. Так, добросовісним набу вачем слід визнавати особу, яка придбала річ у особи, яка не мала права її відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати.

ТОВ «СК Катран», укладаючи договір купівлі-продажу (майна що належить позивачу) №1 від 23.07.2010р., знало та повинно було знати про незаконний характер вчинюваних дій, поскільки, як зазаначалось вище до складу засновників цього товариства входить ОСОБА_8, що підтверджується Витягом з ЄДР станом на 03.03.2011р. та п. 1.4 Статуту ТОВ “СК Катран” і який є близьким родичем ОСОБА_2,

Постановою господарського суду Запорізької області від 30.04.2010 року ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5

Постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2011р. у справі №21/113/10 скасовані постанова Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2011р., ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.03.2011р. та постанову господарського суду Запорізької області від 30.04.2010р., а справа передана на розгляд до господарського суду Запорізької області на стадію прийняття заяви про порушення у справі про банкрутство.

Таким чином, дії по відчуженню майна ліквідатор ОСОБА_5 здійснював під час наявності і розгляду апеляційним і касаційним судом скарг на постанову господарського суду Запорізької області від 30.04.2010р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.10.2011р. провадження по справі припинено провадження по справі № 21/113/10-23/5009/3332/11 про банкрутство ФОП ОСОБА_2. Постановою Донецького господарського суду від 16.11.2011р. вказана ухвала залишена без змін.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, дійшла висновку, що від моменту порушення справи №21/113/10, уся процедура банкрутства проводилась з порушенням вимог чинного законодавства, тому висновки суду першої інстанції з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України при новому розгляді справи про припинення провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 згідно ст.ст. 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є правильним.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до Закону України “Про доступ до судових рішень” № 3262-ІУ від 22.12.2005 р., кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом.

Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, користувачу надається можливість пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхньої частини.

На виконання наведених приписів законодавства, процесуальні документи по справі № 21/113/10-23/5009/3332/11 були внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень та, відповідно, наданий для ознайомлення усім зацікавленим особам, у тому числі, і відповідача ТОВ “СК Катран”.

Доказів зворотного відповідач і третя особа ОСОБА_2, суду не надали.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «СК Катран»не є добросовісним набувачем спірного майна. в розумінні ст. 388 ЦК України.

Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладені обставини в сукупності, суд встановив, що позов ФОП ОСОБА_1 до ТОВ “СК Катран” є обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню.

Вимога друга в резолютивній частині позовної заяви є фактично клопотанням , що подане відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України. Суд дане клопотання залишає без задоволення, поскільки, згідно ст. 66 ГПК України, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Саме таких обставин позивач не навів і належно не обґрунтував.

Згідно з ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до судового розгляду з його вини.

Відповідно до п. 3.18. Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, за змістом статті 87 ГПК ( 1798-12 ) надіслання повних рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено (за винятком ухвали, в якій роз'яснюється рішення суду, що за змістом частини п'ятої статті 89 ГПК ( 1798-12 ) надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рішення суду роз'яснено за його заявою, незалежно від присутності зазначених осіб у судовому засіданні).

Водночас ці сторони, прокурор, треті особи (які були присутні в судовому засіданні) мають право згідно з частиною другою статті 22 ГПК (1798-12) знайомитися з відповідними процесуальними актами, знімати їх копії, а також заявляти клопотання про видачу їм належно засвідчених копій судових рішень.

Передбачений статтею 87 ГПК (1798-12 ) строк надсилання повного рішення обчислюється з дня, наступного після дати складання такого рішення.

Але представник відповідача ОСОБА_4, не маючи повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, яке було в стадії виготовлення, і не будучи присутньою в останньому судовому засіданні при оголошенні вступної та резолютивної частин рішення, здала 07.03.2012р. в канцелярію господарського суду Запорізької області апеляційну скаргу на рішення, повний текст якого знаходився ще в стадії підготовки (на період підготовки рішення припали вихідні та святкові дні). Відповідач не маючи на руках повного тексту рішення, підписаного суддею, вже назвав дане рішення незаконним, необґрунтованим і таким, що винесено з порушення матеріального і процесуального права, що свідчить про неетичну поведінку представника відповідача ОСОБА_4 і про порушення нею ст.ст. 22, 87 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 328, 346, 386, 387 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Катран” задовольнити.

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Катран” на користь субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 майно: спортивний манеж, який включає в себе : купол 65*35 двошаровий з тканини ПВХ (82%) з системою автоматичної подачі повітря; паркан з секцій (88шт.); стовпи для паркану (89шт.); навіс (1од); шлюзи вхідні (2од.); аварійні (2од.; борти для периметру льодового поля 56*24м.; холодильний агрегат CLIMAVENETA № 22958, MODEL Е 26-502, 30.01.2006 (1од.); комплект трубок льодового поля площею 56*24 (1од.); розчин етилену глюколю 40% (4бочки), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Катран”, 69008, м.Запоріжжя, вул. Тролейбусна, буд. 36 (ЄДРПОУ 35105030) на користь Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, 70037, АДРЕСА_5 (ІПН НОМЕР_1) 3141 (три тисячі сто сорок одна) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання рішення “12” березня 2012р.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет