Рішення № 21987720, 13.03.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 березня 2012 р. Справа 3/4/2012/5003

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", код ЄДРПОУ 13980201 (03680, м. Київ, вул. Заболотного, 152)

до: Селянського фермерського господарства "Січ", код ЄДРПОУ 13320396 (23241, вул. Ватутіна, 32, с. Стадниця, Вінницький р-н, Вінницька обл.)

про стягнення 11 832,01 грн.

Головуючий суддя Колбасов Ф.Ф.

Cекретар судового засідання Здорик Я.С.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1. - довіреність № б/н від 16.01.12р.;

відповідача: не з"явився;

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" подано позов до Селянського фермерського господарства "Січ" про стягнення 11832,01 грн., з яких за договором № 1421159 від 24.05.2011р. сума основного боргу - 10346,76 грн., пені - 474,53 грн., інфляційних втрат - 31,04 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами - 979,68 грн.

07.02.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №3/4/2012/5003 та призначено до розгляду на 23.02.2012 року.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 23.02.2012р. представників сторін, розгляд справи відкладено на 13.03.2012р.

В судовому засіданні 13.03.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 13.03.2012р. уповноваженого представника не направив, витребуваних ухвалою суду доказів не надав, причини неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, ухвалою суду від 23.02.2012р., отримання якої останнім стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (вх. № 1591 від 07.03.2012р.)

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

04.05.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (за договором - постачальник) та Селянським фермерським господарством "Січ" (за договором -покупець) укладено договір поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту №1421159.

Згідно п. 1.1 вказаного вище договору, в терміни визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

У п.1.2 договору сторони встановили, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків, інші умови погоджені сторонами - визначені в договорі та додатках до договору, які складають невід'ємну частину договору.

Відповідно до п.2.1 договору вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом вказана в додатку до договору. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку.

Сторонами було підписано додаток до договору за № ЗП-10009-00688 від 04.05.2011 року в якому сторони визначили групу товару, його назву, ціну, порядок та терміни оплати, річну ставку відсотків та інші умови.

Також у вказаному додатку сторонами було погоджено графік оплати товару покупцем, який передбачав проведення передоплати в розмірі 4320,0 грн. - до 06.05.2011р. та кредиту в розмірі 10080,0 грн. - до 15.10.2011р.

Відповідно до п.2.3 договору товар (його вартість (ціна)), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки. Строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем повного виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 2.7 договору встановлено, що відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником щомісячно до 5-го числа кожного наступного місяця (починаючи з місяця, в якому здійснена поставка Товару) якщо інше не передбачено додатками до договору. Сторони щомісячно підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування в термін до 5 числа кожного наступного місяця. Акт про надання послуг товарного кредитування надсилається постачальником факсимільним зв'язком. Факсимільна копія має силу оригіналу. Покупець зобов'язується підписати акт протягом 1 дня з дати отримання та надіслати постачальнику факсимільним зв'язком.

Згідно п.3.5 договору покупець зобов'язувався провести оплату за товар в строки та порядку, відповідно до умов договору.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу насіння кукурудзи НС 205 в кількості 32 посівні одиниці загальною вартістю 14400 грн. На підтвердження передачі товару відповідачу до суду надано видаткову накладну № ВН-10009-00693 від 06.05.2011 року та довіреність від 06.05.2011 року № 6 (а.с.19-20).

06.05.2011р. відповідачем сплачено позивачу 4320,0 грн. передоплати, що стверджується випискою банку від 06.05.2011р. (а.с. 27-28).

Окрім того, відповідно до п. 2.7. договору, позивачем за період з 06.05.2011 року по 31.10.2011 року було складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що стосуються нарахування відповідачу відсотків за користування товарним кредитом на загальну суму 266,76 грн.

Відповідач остаточний розрахунок за отриманий товар не провів та відсотки за користування товарним кредитом не сплатив.

Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 10080 грн. (14400 грн. - 4320 грн.) - основний борг та 266,76 грн. - відсотки за користування товарним кредитом.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору № 1421159 від 04.05.2011 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось раніше, сторони в додатку до договору від 04.05.2011 року передбачили, що вартість товару яка сплачується на умовах відстрочки платежу сплачується в строк до 15.10.2011 року.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки відповідач не надав суду належних доказів проведення з позивачем розрахунків за отриманий товар у сумі 10080 грн. та процентів за користування кредитом в сумі 266,76 грн., а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 10346,76 грн. заборгованості є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 979,68 грн. - 32 процентів річних за користування чужими грошовими коштами (за період з 16.10.2011 року по 01.02.2012 року), 31,04 грн. інфляційних втрат (за період з жовтня 2011 року по грудень 2011 року) та 474,53 грн. пені (за період з 16.10.2011 року по 01.02.2012 року), суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.7.5 договору у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 32 % річних з простроченої суми.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, в договорі сторони погодили інший розмір річних, а саме 32%, таким чином зазначена вимога є обґрунтованою та правомірною, оскільки відповідає умовам договору та чинному законодавству.

Провівши перевірку наданого позивачем розрахунку 32 % річних судом виявлено помилки в розрахунку, які полягають у неправильному визначенні періоду нарахування. Оскільки згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Враховуючи викладене, відповідач повинен був оплатити вартість поставленого товару по накладній № ВН-10009 від 06.05.2011р. до 17.19.2011р. включно (оскільки 15.10.2011р. - вихідний день). Таким чином у відповідача виникло прострочення платежу з 18.10.2011р.

Провівши перерахунок 32 % річних за період з 18.10.2011р. по 01.02.12.р. (кінцева дата нарахування визначена позивачем у розрахунку і є виключною прерогативою останнього) сума 32 % річних за користування чужими грошовими коштами склала 970,61 грн. (10346,76 грн. * 32% * 107 днів / 365), з врахуванням чого в стягненні 9,07 грн. - 32 % річних суд відмовляє, як заявлених безпідставно.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 474,53грн. пені та 31,04 грн. інфляційних втрат, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п. 7.3 договору сторони узгодили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Слід зауважити, що статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству.

При проведенні позивачем розрахунку пені, останнім виявлено помилку, яка аналогічна тій, що виявлена в розрахунку 32 % річних - невірне визначення періоду прострочення.

Провівши перерахунок за період з 18.10.2011р. по 01.02.2012р. сума пені склала 470,14грн., з врахуванням чого в стягненні 4,39 грн. пені суд відмовляє, як заявлених безпідставно.

Щодо заявлених до стягнення 31,04 грн. інфляційних втрат, суд зауважує наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Позивачем, при проведенні розрахунку інфляційних втрат, допущено помилки, які полягають у тому, що останнім не вірно визначено період нарахування інфляційних втрат. Так, останнім враховано індекси інфляції за жовтень 2011 - грудень 2011р. Однак, зважаючи на наведені вище норми, нарахування індексу інфляції за жовтень 2011р. не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки заборгованість по оплаті товару виникла з 18 жовтня 2011р., а прострочка платежу за менший період ніж місяць не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

При перерахунку інфляційних втрат за період з листопада по грудень 2011р. сума інфляційних втрат складає 31,06 грн. згідно наведеного розрахунку:

(100,1% * 100,2% )* 10346,76 = 10377,82

10377,82 - 10346,76 = 31,06

Оскільки позивачем заявлено до стягнення 31,04 грн., то вимога про стягнення інфляційних втрат задовольняється судом в розмірах вказаних позивачем.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню, з віднесенням судових витрат на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

13.03.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-5, 32, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського фермерського господарства "Січ", код ЄДРПОУ 13320396 (23241, вул. Ватутіна, 32, с. Стадниця, Вінницький р-н, Вінницька обл.) на користь Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", код ЄДРПОУ 13980201 (03680, м.Київ, вул. Заболотного, 152) 10080,00 грн. - основного боргу, 266,76грн. - відсотків за користування товарним кредитом, 470,14 грн. - пені, 31,04 грн. - інфляційних втрат, 970,61 грн. - 32 % річних за користування чужими грошовими коштами, 1409,89 грн. - судового збору.

3. В стягненні 9,07 грн. - 32 % річних за користування чужими грошовими коштами та 4,39 грн. - пені відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити позивачу рекомендованим листом, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19 березня 2012 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Заболотного, 152, м. Київ, 03680)

3 - відповідачу (вул. Ватутіна, 32, с. Стадниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23241)