Постанова № 21987417, 14.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2012 р. Справа № 25/5009/4322/11

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. головуючий,

Жукової Л.В.,

Нєсвєтової Н.М., розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішеннягосподарського суду Запорізької області від 05.10.2011 р.

та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 14.12.2011 р.

у справі № 25/5009/4322/11 господарського суду Запорізької області

за позовомпублічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

довідкритого акціонерного товариства "Мелітопольгаз"

простягнення 12 483 637,08 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: ОСОБА_1 (дов. від 17.03.2011р.);

відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 04.01.2012р.)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольгаз", м.Мелітополь Запорізької області заборгованості за поставлений природний газ у сумі 11168267,87грн., пені у сумі 350783,56грн., інфляційних нарахувань у сумі 114913,30грн., 3% річних у сумі 67893,60грн. та 781778,75 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.10.2011 року по справі №25/5009/4322/11 (суддя Дьоміна А.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольгаз", м.Мелітополь Запорізької області на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ 11168267,87 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 114913,30 грн., інфляційних нарахувань у сумі 114913,30 грн., 3% річних у сумі 67893,60 грн., 22731,91 грн. державного мита та 214,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Виконання рішення відстрочено на 1 рік до 05.10.2012 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2011 року (головуючий суддя: Бойченко К.І., судді: Діброва Г.І., Чернота Л.Ф.), апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м.Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2011 року по справі №25/5009/4322/11 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2011 року по справі №25/5009/4322/11 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу в якій просить суд касаційної інстанції рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2011 року в частині, якою відмовлено у стягненні 350783,56 грн. пені, 781778,75 грн. 7% штрафу та відстрочення виконання рішення терміном на 1 рік до 05.10.2012 року скасувати. Прийняти нове рішення, згідно якого стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 350783,56 грн. пені, 781778,75 грн. 7% штрафу та відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2011 року у справі №25/5009/4322/11 залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Відповідач надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.01.2011 року між Публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством “Мелітопольгаз” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/136/11 (далі - договір).

Додатковими угодами №1 від 28.02.2011 року, №2 від 05.04.2011 року, сторони внесли зміни до п.4.1. договору № 14/136/11 від 31.01.2011 року.

Відповідно п.2.1 договору постачальник передає покупцеві в 2011 році газ з урахуванням вартості його транспортування магістральними трубопроводами в обсязі до 6308,200 тис. куб. метрів.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що прймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актами приймання-передачі газу.

Частиною 2 п.3.6 договору, передбачено, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Відповідно до п.5.1 договору, оплата за газ, з урахуванням вартості його транспортування, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.6.2 договору, у разі невиконання умов п.5.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Вищевказаний договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2011 року і діє у частині поставки газу до 31.12.2011 року включно, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

На виконання п. 2.1 договору, позивач поставив протягом січня-квітня 2011 року, а відповідач прийняв природний газ обсягом 3918,309 тис.куб.метрів на загальну суму 11168267,87 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу №01/11-14-ВТВ від 31.01.2011 року, №02/11-14-ВТВ від 28.02.2011 року, №03/11-14-ВТВ від 31.03.2011 року, №04/11-14-ВТВ від 30.04.2011 року, які підписані уповноваженими представниками відповідача та скріплені печаткою підприємства.

Предметом даного позову є стягнення основного боргу за поставлений природний газ у сумі 11168267,87 грн., 350783,56 грн. пені, 114913,30 грн. інфляційних нарахувань, 67893,60 грн. 3% річних та 781778,75 грн. штрафу за договором поставки №14/136/11 від 31.01.2011 року.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова або зміна умов не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання з поставки газу за договором виконав належним чином, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі, наявними в матеріалах справи. В свою чергу, відповідач свої зобов'язання з повної та своєчасної оплати отриманого товару (газу) у встановлені договором строки не виконав.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості за поставлений природний газ у сумі 11168267,87 грн.

З огляду на те, що існування основної заборгованості у сумі 11168267,87 грн. за договором підтверджено наявними у справі доказами та не спростовано відповідачем, судами попередніх інстанцій обґрунтовано задоволені вимоги в цій частині.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі невиконання умов п.5.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем було заявлено до стягнення пеню за несвоєчасне виконання грошового зобовязання по оплаті вартості поставленого за договором газу у розмірі 350783,56грн. та 781778,75 грн., штрафу у розмірі 7% від простроченої суми.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Таким чином, відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої ч.2 ст.231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання.

Відповідно до п.6.2 договору, у разі невиконання умов п.5.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% від простроченої суми не підлягають задоволенню.

Колегія суддів касаційної інстанції щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання з оплати вартості поставленого за договором у розмірі 350783,56 грн. зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно вимог абзацу 2 частини 4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

За змістом вказаної норми боржник повинен виконувати зобовязання, які виникли після введення мораторію, однак пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховується.

Господарськими попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.08.2003 року порушено провадження у справі №25/55 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольгаз" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.02.2011 року у справі №25/55 продовжено процедуру розпорядження майном до 01.01.2013 року.

У справі №25/55 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольгаз", Публічне акціонерне товариство Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ має статус поточного кредитора.

Таким чином, в період дії мораторію, а саме: з 20.08.2003 року по 01.01.2013 року пеня до нарахуванню не підлягає.

За таких обставин, розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені у розмір 350783,56 грн., господарські суди правомірно враховуючи вищевикладені норми матеріального права, відмовили в задоволенні вимог в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені до стягнення інфляційні нарахування в сумі 114913,30 грн. та 3% річних в сумі 67893,60 грн., судом першої інстанції з огляду на доведеність позивачем існування заборгованості та факту прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання правомірно задоволені у заявлених розмірах.

Відповідач до суду першої інстанції звернувся з клопотанням №2197 від 04.10.2011 року про відстрочку виконання рішення на 2 роки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач опинився у складному фінансовому становищі, окрім кредиторської заборгованості по справі №25/55 в розмірі 19430223,52 грн. за останні два місяці виникла заборгованість з оплати заробітної плати в сумі 3100000,00 грн., що тягне за собою несвоєчасне перерахування до бюджетів усіх рівнів, а саме: податкових зобов'язань, перерахувань до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування.

Згідно частини 6 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йото банкрутом" дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати.

Відповідно до ч.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про надання розстрочки виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Оцінивши вказані обставини суд першої інстанції при прийняті рішення обґрунтовано скористався своїм правом, передбаченим п.6 ст.83 ГПК України, та частково задовольнив клопотання відповідача та відстрочив виконання рішення на один рік до 05.10.2012 року.

Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами норм процесуального права та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2011 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2011 р. у справі № 25/5009/4322/11 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Нєсвєтова Н.М.