Постанова № 21987403, 15.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"15" березня 2012 р. Справа № 5008/1585/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С.,

суддів:Поліщука В.Ю. (доповідач),

Міщенка П.К.,

розглянувшикасаційну скаргу

Державної податкової інспекції у місті Ужгороді,

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2011 року,

та ухвалуГосподарського суду Закарпатської області від 14 листопада 2011 року,

у справі № 5008/1585/2011,

за заявоюДержавної податкової інспекції у місті Ужгороді (м. Ужгород),

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Проспект Свободи, 31" (м. Ужгород),

про банкрутство, -

учасники касаційного провадження в судове засідання не з'явились;

в с т а н о в и в :

У жовтні 2011 року Державна податкова інспекція у місті Ужгороді (далі за текстом – ДПІ у м. Ужгороді) звернулась до Господарського суду Закарпатської області із заявою про порушення справи про банкрутство Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Проспект Свободи, 31" (далі за текстом –ОСББ "Проспект Свободи, 31"), в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". В обґрунтування поданої заяви ДПІ у м. Ужгороді послалась, зокрема, на відсутність підприємницької діяльності боржника, про що свідчить неподання ним звітності, а також на відсутність боржника за юридичною адресою.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.11.2011 року у справі № 5008/1585/2011 було порушено провадження у справі про банкрутство ОСББ "Проспект Свободи, 31".

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2011 року у справі № 5008/1585/2011 (суддя –Карпинець В.І) провадження у справі припинено. Ухвалу місцевого господарського суду мотивовано, зокрема, відсутністю підстав для подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство, оскільки заявлені ДПІ у м. Ужгороді грошові вимоги не відповідають ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 року у справі № 5008/1585/2011 (головуючий суддя –Гриців В.М., судді: Давид Л.Л., Мурська В.В.) апеляційну скаргу ДПІ у м. Ужгороді залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2011 року –залишено без змін. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано зокрема тим, що визначена ініціюючим кредитором сума заборгованості боржника є фінансовою (штрафною) санкцією за порушення податкового законодавства і не належить до категорії податків і зборів, та, згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не є грошовим зобов'язанням.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, ДПІ у м. Ужгороді звернулась з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 року та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2011 року у справі № 5008/1585/2011. При цьому, скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 4, 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.03.2012 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ДПІ у м. Ужгороді прийнято до провадження.

Учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників касаційного провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. п. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Статтею 2 ГПК України та ч. 2 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що господарський суд порушує справу про банкрутство за письмовою заявою кредитора чи боржника.

Водночас, положеннями вказаного Закону встановлюють різні підстави порушення провадження у справі про банкрутство залежно від того, хто саме (кредитор чи боржник) звертається до господарського суду з відповідною заявою.

За заявою кредитора (кредиторів) справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За змістом ч. 3 ст. 6 та ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Особливості порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника та порядок провадження у такій справі визначені у ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав (Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року, п. 104).

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ініціюючим кредитором –ДПІ у м. Ужгороді у якості грошових зобов'язань боржника визначений податковий борг по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2 380 грн. 00 коп. за штрафними санкціями.

За наданим ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначенням, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

За таких підстав, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок місцевого господарського суду, з яким також погодився і апеляційний господарський суд, що заборгованість зі сплати штрафних санкцій не може слугувати підставою для подальшого здійснення провадження у цій справі про банкрутство.

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне вказати, що апеляційним господарським судом зазначено, що ДПІ у м. Ужгороді не довела і відсутність боржника за місцезнаходженням, згідно до приписів Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що у поданій касаційній скарзі ДПІ у м. Ужгороді ставить питання про перегляд в касаційному порядку постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 року та ухвали Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2011 року, оскільки вважає безспірними визначені нею у заяві про порушення справи про банкрутство вимоги. Інші (зокрема, встановлені у постанові апеляційного господарського суду) обставини, ДПІ у м. Ужгороді не оспорюються. Відтак, колегія суддів не вправі надавати юридичну оцінку законності і обґрунтованості прийнятих судових рішень в іншій частині, оскільки касаційна інстанція не вправі виходити за межі дійсних вимог касаційної скарги, на відміну від апеляційної інстанції, яка не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Водночас, оскільки Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство, господарським судам слід припиняти провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (за відсутності інших підстав для такого припинення) та п. 11) ч. 1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору) (п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року).

За наведених підстав, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про припинення провадження у цій справі про банкрутство на підставі п. 11) ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що, під час розгляду справи, апеляційним господарським судом її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарського суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відтак відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а доводи касаційної скарги ґрунтуються на довільному тлумаченні скаржником чинного законодавства та не спростовують висновків апеляційного господарського суду, які містяться в оскаржуваній постанові.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

          1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ужгороді залишити без задоволення.

2.           Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2011 року у справі № 5008/1585/2011 Господарського суду Закарпатської області залишити без змін.

Головуючий суддяО.С. Удовиченко судді:В.Ю. Поліщук П.К. Міщенко