Ухвала суду № 21987006, 27.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2012 р. м. КиївК-30286/09-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 р.

у справі №9/213

за позовом Повного товариства «Ломбард-Скарбниця»

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді

про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Повне товариство «Ломбард-Скарбниця»(далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді (далі відповідач) про скасування рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2008 р. (суддя О.В. Кротюк) у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Л.В.Бєлова, судді І.В. Бараненко, Г.М. Бистрик) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено, скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.10.2007 р. №0000582240 та №0000592240.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення з підстав її необґрунтованості та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини справи.

Так, працівниками податкового органу було проведено планову документальну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2007 р., за результатами якої складено акти від 10.10.2007 р. №2529/22-0/10/26397182 та №2528/22-0/10/25450939.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 3№ Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме непридбання торгового патенту з надання побутових послуг, які на думку податкового органу є основним видом діяльності позивача.

На підставі встановлених порушень податковим органом було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.10.2007 р. №0000582240 на суму 19200,00 грн. та №0000592240 на суму 19200,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності, є Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Згідно приписів ч. 1-2 ст. 3№ Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами.

Під побутовими послугами у зазначеному Законі визначено діяльність, пов'язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки.

Перелік послуг, які відносяться до побутових, визначається Кабінетом Міністрів України і не може змінюватися протягом бюджетного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 № 576 «Про затвердження переліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню»затверджено перелік послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню, до яких, зокрема, відносяться послуги ломбардів.

Проте, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який вступив в силу з 22.08.2001 р., встановлено загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Положеннями ст. 1 цього Закону, визначено фінансову установу як юридичну особу, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг

Приписами ч.1-2 ст. 2 цього ж Закону зазначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг.

Фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності.

Таким чином, із набранням чинності Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»діяльність ломбардів в Україні регулюється його приписами, що в свою чергу дає підстави для висновку щодо безпідставності доводів податкового органу стосовно того, що послуги, які надає позивач є побутовими, відтак спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було правомірно скасовано судом апеляційної інстанції.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права не вбачається, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 р. у справі №9/213 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Суддя О.М. Нечитайло