Ухвала суду № 21986992, 20.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2012 р. м. КиївК/9991/35538/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:Бордюг Т.Є., Бордюга О.В.,

відповідача:Андрусович Г.Є.,

Сиротіної О.Б.,

прокурора:Турлової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

та заступника прокурора Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.01.2010 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 р.

у справі №2а-6462/09/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвей-1»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя,

за участю Прокурора Запорізької області,

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінвей-1»(далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.01.2010р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 р., адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя від 16.08.2004 р. №0000322303/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що підставою для отримання позивачем бюджетного відшкодування є дані тільки податкової декларації та розрахунку експортного відшкодування. Позивачем при заповненні граф вантажних митних декларацій, зокрема графи 8, було дотримано вимоги Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації та Положення про вантажну митну декларацію. Факт вивезення вантажної митної декларації та Положення про вантажну митну декларацію. Факт вивезення (експорту) товару за митну територію України підтверджено належним чином оформленими вантажними митними деклараціями. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що контрагент позивача як юридична особа на території США не існує.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, податкова інспекція та заступник прокурора Запорізької області звернулися до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в яких просять скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем письмових заперечень на касаційну скаргу податкової інспекції та заступника прокурора Запорізької області на адресу суду касаційної інстанції надіслано не було.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено наступне. Представниками податкової інспекції було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань законності заявлення до відшкодування сум податку на додану вартість за період з 01.01.2003 р. по 30.06.2004 р., за результатами якої 16.08.2004 р. складено акт №19/35-01/31757201.

Зазначеною перевіркою було встановлено порушення позивачем пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі Закон України №168/97-ВР), п.5 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. №574, у результаті чого, підприємством, на думку контролюючого органу, незаконно було заявлено до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість, яка сформувалася у результаті застосування «нульової ставки», на загальну суму 79.175.858,00 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2003 року 21.816.000,00 грн., червень 2003 року 24.703.762,00 грн., серпень 2003 року 25.234.256,00грн., вересень 2003 року 7.421.840,00 грн.

На підставі названого акту перевірки податковою інспекцією 16.08.2004 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000322303/0, відповідно до якого, у позивача виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі79.175.858,00 грн. та донараховано 71.754.018,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.05.2003 р. ТОВ «Грінвей-1»(комітент) уклало з ПП «Комерційні послуги»(комісіонер) договір комісії №13/05, яким доручило укласти зовнішньоекономічні контракти з продажу комплексів автоматизованого контролю складських приміщень та виробничих територій ДОСТУП-112РГЛ-002СТ відповідно до додаткових угод у кількості 38 шт. на загальну суму 123.965.310,00 грн.

Відповідно до звіту комісіонера, на виконання умов договору комісії ПП«Комерційні послуги»уклало чотири контракти з поставки ДОСТУП-112РГЛ-002СТ з нерезидентом фірмою United Corporation»(1501 Kings Highway Brooklyn, NY 11229), а саме №005К-05 від 14.05.2003 р. (на 10 шт.), №006К-05 від 15.05.2003 р. (на 9 шт.), №007К-05 від 16.05.2003 р. (на 8 шт.), №008К-05 від 19.05.2003 р. (на 11 шт.).

На виконання зазначених експортних контрактів, згідно чотирьох вантажно-митних декларацій від 25.06.2003 р. проданий товар був вивезений за межі митної території України.

З акту звірки розрахунків від 29.08.2003 р. вбачається, що 65.722.572,00 грн. були перераховані на рахунок ТОВ «Грінвей-1», а заборгованість була погашена векселями.

Таким чином, судовими інстанціями було встановлено, що договір комісії №13/05 від 13.05.2003 р. та експортні контракти №005К-05 від 14.05.2003 р., №006К-05 від 15.05.2003р., №007К-05 від 16.05.2003 р. та №008К-05 від 19.05.2003 р. були виконані сторонами у повному обсязі.

Крім того, судовими інстанціями було встановлено, що 22.09.2003 р. ТОВ «Грінвей-1»(комітент) уклало з ПП «Технопроект»(комісіонер) договір комісії №22/09Т, яким доручило укласти зовнішньоекономічні контракти з продажу обладнання КУОТКС-172114 у кількості 10 шт. на загальну суму 37.197.250,00 грн.

Згідно звіту комісіонера, на виконання умов зазначеного договору комісії ПП«Технопроект»уклало 23.09.2003 р. контракт №025/ТЕХ з поставки КУОТКС-172114 у кількості 10шт. на загальну суму 6.978 .846,10 доларів США з нерезидентом фірмою«MGR United Corporation»(1501 Kings Highway Brooklyn, NY 11229) .

Згідно вантажно-митної декларації від 26.09.2003 р. проданий товар був вивезений за межі митної території України. Розрахунки з позивачем були здійснені своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується виписками з особового рахунку.

Тобто судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що договір комісії №22/09Т від 22-09.2003 р. та експортний контракт №025/ТЕХ від 23.09.2003 р. були виконані сторонами в повному обсязі.

Податкова інспекція в обґрунтування своїх доводів зазначає, що в акті позапланової перевірки №19/35-01/31757201 від 16.08.2004 р. було зафіксовано, що відповідно до розділу 3 експортних контрактів, укладених позивачем через ПП «Технопроект»і ПП «Комерційні послуги», продавець поставляє товар на користь United Corporation», що визначено у графі 8 вантажно-митних декларацій. Однак, у листі Запорізького Представництва Укрбюро Інтерполу №55/173 від 24.03.2004 р. міститься інформація про те, що фірма United Corporation»(США) була зареєстрована на території США 22.08.1995 р. під реєстраційним номером 1949708, а 29.12.1999 р. зазначена фірма оголосила про свою ліквідацію. Тобто, на момент укладення угод між ТОВ «Грінвей-1», комісіонерами ПП «Технопроект»і ПП«Комерційні послуги»та фірмою-нерезидентом United Corporation»(США), останній, на думку контролюючого органу не існував, як субєкт діяльності з причини ліквідації ще у 1999 році. Це підтверджує неправдивість даних, визначених у ВМД по всім контрактам, які були укладені з United Corporation». Виходячи з відповідей, отриманих з Укрбюро Інтерполу, про те, що &T Sp.z.o.o.»(Польща) ніяких фінансово-господарських відносин з ТОВ «Грінвей-1»не мала, а фірма United Corporation»(США) з 29.12.1999р. ліквідована, що підтверджує неможливість фактичного укладання угод та здійснення операцій з експорту товару (обладнання).

Зважаючи на викладене, податкова інспекція дійшла висновків, що надані до перевірки вантажно-митні декларації не можуть служити підставою для підтвердження вивезення (експорту) товару за кордон, оскільки це суперечить вимогам пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», якому передбачено, що податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо його вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

У звязку з наведеним, на думку контролюючого органу позивач не має правана експортне відшкодування податку на додану вартість, передбачене ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зазначені висновки податкової інспекції були обґрунтовано відхилені судовими інстанціями з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Приписами пункту 5 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. №574, достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД, яка заповнена згідно з діючими правилами та засвідчена ним у встановленому порядку, закріплюється одним з видів митного забезпечення (штамп «Під митним контролем») на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером, а також реєстрацією ВМД у журналі обліку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї процедури декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД. Ця декларація не може бути відкликана декларантом. Відповідальність за неточні відомості у ВМД установлюється законодавством.

Положеннями п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі-комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобовязань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими п.7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобовязань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Відповідно до пп.7.7.3 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з пп.7.7.1 цієї статті, має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету

Пунктами 8.1, 8.6 ст.8 зазначеного Закону передбачено, що платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку. Зазначений розрахунок подається разом із такими документами: а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання. У разі коли платник податку не. подає розрахунок експортного відшкодування у встановлені строки, експортне відшкодування не надається, а суми такого відшкодування враховуються у розрахунку зобовязань такого платника податку з податку майбутніх податкових періодів. Розрахунок експортного бюджетного відшкодування подається разом з декларацією за відповідний звітний період.

Судовими інстанціями встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем було надано податковій інспекції декларації з податку на додану вартість встановленої форми на загальну суму бюджетного відшкодування 79.175.858,00 грн. Позивачем у підтвердження права на отримання заявленого бюджетного відшкодування також надано розрахунки експортного відшкодування з вантажними митними деклараціями та копіями платіжних доручень.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що правильність та законність заявленого підприємством бюджетного відшкодування податку на додану вартість підтверджується актом №0762303321/31757201 від 27.06.2003 р. «Про результати позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Грінвей-1»за період квітень 2003 року», та актом №1042303321/31757201 від 05.09.2003 р. «Про результати позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Грінвей-1»за період травень, червень 2003 року».

Судова колегія Вищого адміністративного суду України також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, щодо безпідставності доводів контролюючого органу відносно порушення позивачем порядку заповнення вантажних митних декларацій.

Так, п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції»від 01.03.2002 р. №243 передбачено, що для підтвердження факту вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт) платник податку на додану вартість, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України, подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал пятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації, що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.

Судовими інстанціями при досліджені вантажних митних декларацій було встановлено, що фактичне вивезення (експорт) товару за митну територію України підтверджено відповідними штампами на зворотній стороні 5 екземпляру кожної вантажної митної декларації.

Слід також зазначити, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковою інспекцією не наведено належних доказів того, що контрагент позивача за спірними угодами компанія нерезидент United Corporation»ліквідована та на території США як юридична особа не існує.

Судовими інстанціями також правильно відхилено доводи контролюючого органу щодо відсутності у позивача фінансово-господарських відносин з &T Sp.z.o.o.»(Польща), оскільки останнє значиться лише вантажоотримувачем товару та здійснювало експедиторські послуги з доставки вантажу нерезиденту, а тому відповідно ніяких фінансово-господарських відносин з позивачем не могло мати.

Зважаючи на викладене, а також те, що судовими інстанціями було встановлено подання позивачем декларації з податку на додану вартість встановленої форми на загальну суму бюджетного відшкодування 79.175.858,00 грн., та наявність відповідних розрахунків експортного відшкодування, вантажних митних декларацій та копій платіжних доручень, висновки щодо задоволення позовних вимог відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя та заступника прокурора Запорізької області залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.01.2010р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 р. у справі №2а-6462/09/0870 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Суддя О.М. Нечитайло