Постанова № 21986401, 27.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2012 рокум. КиївК-35360/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю:

секретаря Сватко А.О.

представників

позивача Щура В.Г., Ванжули С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Управління Державної служби охорони при Управлінні внутрішніх справ України у Вінницькій області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010

у справі № 2-а-14506/08

за позовом Управління Державної служби охорони при Управлінні внутрішніх справ України у Вінницькій області

до Державної податкової інспекції у м.Вінниці

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.02.2009 позов задоволено частково. Визнано нечинними рішення ДПІ у м.Вінниці від 05.09.2008 №0000862320/0 на суму 194210,00 грн., №0000991700/0 на суму 11755,00 грн., №0000852320/0 на суму 163455,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасовано, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в позові, в іншій частині постанову суду залишено без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 01.04.2008, за результатами якої складено акт №2132/2320/08596825 від 22.08.2008.

За висновками акта перевірки позивачем порушено п.2.11 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, що стало підставою для прийняття рішення №0000872320 від 05.09.2008 про застосування до позивача 2500 грн. фінансових санкцій;

пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено суму дивідендів за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006-2008 роках, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000862320/0 від 05.09.2008 про донарахування зобовязання за платежем частина прибутку (доходу) господарських організацій на загальну суму 194210 грн.;

пп.4.2.9 «е», пп.4.2.15 п.4.2 ст.4, пп.9.10.3 п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000991722/0 від 05.09.2008 про донарахування податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників на загальну суму 11755 грн.;

пп.3.1 ст.3, пп.5.4.10 п.5.4 ст.5, п.6.1 ст.6, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000852320/0 від 05.09.2008, яким донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 163455 грн.

Згідно пп.3 п.1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування»загальнодержавним податком (обовязковим платежем) є податок на прибуток підприємств, в тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до дивідендів прирівнюється платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у звязку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

Виходячи із змісту наведеної норми, платником дивідендів виступає господарюючий субєкт та інші підприємства, установи, організації, неодмінною характерною рисою діяльності яких в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Згідно Положення про відділ Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області, затвердженого наказом ДДСО при МВС України №183 від 29.05.2003, підпорядковується і входить до сфери управління Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України. Організаційно-правова форма господарювання державна організація (установа), що провадить некомерційну господарську діяльність.

Принципом та ідеєю створення УДСО при УМВС України у Вінницькій області є забезпечення громадського порядку та боротьба зі злочинністю на регіональному рівні шляхом охорони обєктів, майна державної та інших форм власності, охорони фізичних осіб, патрулювання працівників міліції охорони, у тому числі мобільних груп затримання.

Положенням про державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженим Постановами Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 №615, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.2001 №1053, визначено діяльність, що не має мету одержання прибутку, а чистий прибуток спрямовується на вдосконалення службової діяльності, матеріально-технічне та фінансово-господарське забезпечення, здійснення заходів соціального захисту їх працівників.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у позивача, який не є державним некорпоратизованим чи казенним підприємством, відсутній обовязок з нарахування частки прибутку у сумі 94000 грн. та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0000862320/0 від 05.09.2008, а рішення суду апеляційної інстанції в цій частині є помилковим.

Згідно п.1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до отримуваних працівниками від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності доходів відноситься безоплатне надання їм у користування, зокрема, проїзних квитків на проїзд у міському пасажирському транспорті або відшкодування працівникам вартості проїзду у міському пасажирському транспорті.

За умови, якщо специфіка роботи підприємства вимагає для виконання службових обовязків переміщення (поїздки) працівників від основного місця роботи до іншого обєкта, що засвідчується відповідними документами (розпорядження керівника підприємства щодо такого виїзду, фактичними маршрутними листами), вартість придбаних підприємством проїзних квитків, які персонально не розподіляються між працівниками, а видаються їм за необхідності для виконання виробничих завдань (у звязку зі специфікою роботи), а також суми, відшкодовані працівникам за проїзд під час виконання ними службових обовязків, які за специфікою виконуваної роботи вимагають переміщення цих працівників від одного обєкта до іншого, з метою оподаткування розглядається з урахуванням положень пп.4.3.2 п.4.3 ст.4 цього Закону і не є обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Суд першої інстанції, встановивши, що специфіка роботи позивача передбачає необхідність обслуговування окремими спеціалістами обєктів за розподіленими в межах міста зонами, коло посад відповідного підрозділу визначено в наказі УДСО від 06.06.2007 №204, видача та повернення проїзних квитків фіксується в журналі реєстрації видачі та повернення проїзних квитків, дійшов вірного висновку, що вартість таких проїзних квитків відноситься до складу валових витрат позивача відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та не належить до фонду оплати праці.

Однак при цьому поза увагою суду залишився той факт, що зазначеним повідомленням позивачу донараховано податкові зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 450,54 грн. за не оподаткування податком з доходів фізичних осіб суми надміру витрачених коштів, одержаних під звіт, та застосовано штраф у розмірі 15% від суми заборгованості в сумі 1500,28 грн., відповідно до пп.9.10.3 п.9.10. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Зазначене порушення знайшло своє підтвердження та не спростовано позивачем, у звязку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000991722/0 від 05.09.2008 підлягає скасуванню в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 2864,12 грн. основного платежу та 5728,24 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пп.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації).

Не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

З огляду на те, що законом не передбачено поділ автомобілів на спеціальні та не спеціальні, за підтвердження факту використання позивачем легкових спеціальних (спеціалізованих) автомобілів, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про наявність у відповідача правових підстав для донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 110367 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 53088 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0000852320/0 від 05.09.2008.

За підтвердження факту своєчасного неповернення працівниками позивача сум надміру витрачених коштів, отриманих на відрядження або під звіт, утримання яких здійснювалось позивачем при виплаті заробітної плати, всього на суму 10001,90 грн., суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірне застосування відповідачем штрафних санкцій в розмірі 2500 грн. на підстав ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», у звязку з чим підстави для скасування рішення №0000872320 від 05.09.2008 відсутні.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до ст.225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Державної служби охорони при Управлінні внутрішніх справ України у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 змінити.

В частині скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 16.02.2009 про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Вінниці від 05.09.2008 №0000862320/0 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 скасувати з залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

В частині скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 16.02.2009 про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Вінниці від 05.09.2008 №000099172200/0 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 змінити, визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Вінниці від 05.09.2008 №000099172200/0 в частині донарахування податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників в сумі 2864,12 грн. основного платежу та 5728,24 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 залишити без змін.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук