Ухвала суду № 21986136, 07.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2012 р. м. КиївК-14745/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2008 року по справі № 13/315 А за позовом ПП «Еко-Плюс»до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги ПП «Еко-Плюс»до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000182320/0/6177 від 31.03.2006, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2005 року на 13619,29грн.

Постановою Господарського суду Львівської області від 22.11.2007 року в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про податок на додану вартість»передбачає, що однією з обовязкових підстав включення сум податку до податкового кредиту з податку на додану вартість, є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2008 року постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова про задоволення позову. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись з останнім судовим рішення, відповідач 20.08.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 27.05.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2008 року, залишити в силі постанову Господарського суду Львівської області від 22.11.2007 року.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон України №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №100/23-0/32053619 від 27.03.2006, складеного за результатом виїзної позапланової документальної перевірки ПП «Еко-Плюс»з питань взаємовідносин та стану розрахунків з ТзОВ «Спецтогпроект» та ТзОВ «БП «Авангард» за серпень 2005 року, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182320/0/6177 від 31.03.2006, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2005 року на 13619,29грн.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України №168 з посиланням на факт непідтвердження сплати податку до бюджету та формування податкових зобовязань у ланцюгу поставки, зокрема ТзОВ «БП «Авангард».

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За результатом розгляду справи, було встановлено факт оплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару, відображення господарських операцій в податковому та бухгалтерському обліку, тобто позивачем виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог ст. 7 Закону України № 168/97-ВР. Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на бюджетне відшкодування податку від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованістю висновку суду апеляційної інстанції щодо неправомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна