Ухвала суду № 21985285, 06.03.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5619/11

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : Рибченко Інна Володимирівна

відповідач (апелянт) : Спесивцев Вадим Валерійович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011р. № 0008541600.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року адміністративний позов комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" задоволено та скасовано вищевказане рішення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена камеральна перевірка позивача, результат якої оформлений актом № 1030/15-2/33126849 про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2011р. КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго".

Зокрема перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011р. позивачем включено податкову накладу № ПП від 31.07.2011р. на загальну суму 3 826 269, 30 грн., у тому числі сума ПДВ- 637 711, 55 грн. отриману від ДК ГАЗ України НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за липень 2011р.

На підставі акту № 1030/15-2/33126849 23.09.2011р. винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0008541600, яким збільшено податкові зобовязання на загальну суму 797 140 грн. з них 637 712 грн. за основним платежем та 159 428 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що при проведенні перевірки позивача податковим органом не враховано певні норми законодавства України, що призвело до помилкового висновку відповідача.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

В ході здійснення камеральної перевірки позивача ДПІ у м. Вінниці встановило порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, адже на думку податкового органу позивачем не правомірно включено до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011р. накладну ДК ГАЗ України НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ".

Відповідно до п.п.14.1.181.п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу, що визначено п.198.1 ст.198 ПК України.

Положення п. 198.2.ст.198 ПК України передбачають, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, даною нормою передбачено два випадки, щодо дати виникнення права платника податку стосовно віднесення сум до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.3.ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 187.10.ст.187 ПК України, у разі якщо платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості (далі - ЖЕКи), датою виникнення податкових зобов'язань є дата зарахування коштів на банківський рахунок платника податку, а датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунка в оплату придбаних товарів/послуг.

Як встановлено колегією суддів, постачальником газу позивачу є ДК ГАЗ України НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", який надає податкові накладі позивачу щомісяця за датою відвантаження товарів, однак у звязку з неповними розрахунками у зимовий період у КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" виникла заборгованість, яку останній погашав у міжопалювальний період.

Колегія суддів приходить до висновку, що датою виникнення права КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, а отже посилання податкового органу щодо порушення п.201.10 ст.201 ПК України не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 березня 2012 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.