Ухвала суду № 21984750, 05.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2011 р.Справа № 2а-8934/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зондполітех" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2011р. по справі№2а-8934/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зондполітех" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зондполітех» (далі-позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі-відповідач), в якому після уточнення позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення рішення: № 0002212330/0 від 09.12.2009р., №0000582330/1 від 04.03.2010р., №0000582330/2 від 13.04.2010р.; №0000582330/3 від 07.07.2010р. з податку на прибуток підприємств №0002202330/0 від 09.12.2009р., №0000572230/1 від 04.03.2010р., №0000572330/2 від 13.04.2010р., № 0000572330/3 від 07.07.2010р) з податку додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зондполітех», не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції не надано обєктивної правової оцінки доказової бази позивача, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги документи, що підтверджують подальшу реалізацію товару, який був придбаний у ПП «ТКФ «Міран-Трейд».

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Також, було розглянуто клопотання позивача про забезпечення доказів по справі, яке є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Зондполітех» зареєстровано як юридична особа, ідентифікаційний код 31436715, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 9).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зондполітех» зареєстровано як платник податку на додану вартість 03.05.2001 року, що підтверджується копією свідоцтва № 29137123 (а.с.11).

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Харкова була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Зондполітех» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2009р., в ході якої встановлені порушення п.4.1, ст. 4, п.п.5.3.9, п.5.3, ст.5, п.п 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 157725 грн., в тому числі: за 3 квартал 2008 року в сумі 8011 грн. та за 4 квартал 2008 року в сумі 149714 грн.; п.4.1, ст.4, п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 112639 грн., в тому числі: за вересень 2007 року на суму 6409 грн., за листопад 2008 року на суму 20622 грн., за грудень 2008 року на суму 1028 грн., за січень 2009 року на суму 78600 грн., за лютий 2009 року на суму 724 грн., за березень 2009 року на суму 1275 грн., за квітень 2009 року на суму 1464 грн., за травень 2009 року на суму 810 грн., за червень 2009 року на суму 1707 грн., та завищено р.26 декларації по ПДВ на загальну суму 13541 грн.

За результатами перевірки складено акт № 2232/23-304/31436715 від 20.11.2009 року, на підставі якого Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення рішення №0002212330/0 від 09.12.2009р. на загальну суму 226258,90грн., в т.ч. основний платіж 157725,00 грн. та штрафні санкції 68533,90 грн. та №0002202330/0 від 09.12.2009р. на загальну суму 168958,50 грн., в т.ч. основний платіж 112639,00 гри. та штрафні санкції 56319,50 грн.

За результатами оскарження зазначених повідомлень рішень в адміністративному порядку до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення №0000582330/1 від 04.03.2010р., №0000572230/1 від 04.03.2010р., якими залишено в силі податкові повідомлення-рішення №0002212330/0 від 09.12.2009р. та №0002202330/0 від 09.12.2009р. в частині донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 204565,2 грн.( основний платіж 146118,0 грн., штрафні санкції 58447,2 грн.) та з податку на додану вартість в сумі 155029,5 грн.( основний платіж 103353,0 грн., штрафні санкції 51676,5) (а.с.71-72).

За результатами оскарження зазначених повідомлень рішень в адміністративному порядку до ДПА у Харківській області були винесені податкові повідомлення-рішення №0000582330/2 від 13.04.2010р., №0000572230/2 від 13.04.2010р., які також були оскаржені в адміністративному порядку до ДПА України, в результаті чого були винесені податкові повідомлення-рішення №0000582330/3 від 07.07.2010р., №0000572230/3 від 07.07.2010р.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог ТОВ «Зондполітех», оскільки зібраними по справі доказами не підтверджено реальності здійснення угод між ТОВ «Зондполітех» та ПП «ТКФ «Міран-Трейд», через що у позивача відсутнє право на формування валових витрат та податкового кредиту за результатами укладання зазначених угод.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування» контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Згідно з п. 1.2 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) та забезпечують правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків.

Згідно з п.4.1.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року, № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року за №509-ХІІ зі змінами та доповненнями, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділення, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ, а також мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензування відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлення порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до абз. б п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 2 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» із змінами та доповненнями контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «ТКФ «Міран-Трейд» (продавець) та позивачем - ТОВ «Зондполітех» (покупець) були укладені договори № 65 від 03.11.2008 року (а.с. 130) та № 66 від 04.11.2008 року (а.с. 134) на поставку товару на загальну суму 208951,25 грн., предметом яких були електроди різних марок, зварювальна проволока, інші товари.

26.11.2008 року між позивачем - ТОВ «Зондполітех» (продавець) та ПП «ТКФ «Міран-Трейд» (покупець) було укладено договір № 70 від 26.11.2010 року (а.с. 125-126) на поставку товарів на загальну суму 208951,25 грн., предметом якого були: електроди різних марок, проволока СВ08ГС-0.

На виконання договорів № 65 від 03.11.2008 року та № 66 від 04.11.2008 року продавцем ПП «ТКФ «Міран-Трейд» були виписані видаткові та податкові накладні № 031108 від 03.11.2008 року, №041108 від 01.11.2008 року на постачання товару ТОВ «Зондполітех» (а.с. 132,133,135,136).

Загальна вартість товарів, що є предметом купівлі-продажу по вищезазначеним договорам, є однаковими.

Матеріалами справи встановлено, що сплата грошових коштів між позивачем та ПП «ТКФ «Міран-Трейд» за вказаними договорами не здійснювалася, погашення грошових зобовязань відбувалось шляхом взаємозаліку, що підтверджується актом взаємозаліку від 02.12.2008 року(а.с.137).

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від № 283/97-ВР від 22.05.97 р. валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

При цьому в п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність визначена як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Вимогами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з аналізу вказаних норм, судова колегія зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів, навіть без руху грошових коштів. Факт реальності здійснення поставок товарів позивачу не може бути підтверджений без з'ясування з цією метою, зокрема, обставин щодо реальної можливості здійснення обумовленої договорами передачі товарів, наявності для цього відповідних ресурсів, умов транспортування товарів тощо. Сам по собі факт оформлення видаткових та податкових накладних не є безумовним свідченням того, що поставка мала місце.

Крім того, колегія суддів відмічає, що згідно податкового розрахунку комунального податку за 4-й квартал 2008 року на ПП «ТКФ «Міран-Трейд» працювала 1 особа, що підтверджується копією такого розрахунку. Також відповідачем під час проведення перевірки зі службової записки ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 10.11.2009 року № 1004/26-006 встановлено, що засновником та директором ПП «ТКФ «Міран-Трейд» ОСОБА_1 під час розслідування кримінальної справи № 24090043 надано пояснення про те, що він за грошову винагороду погодився стати засновником ПП «ТКФ «Міран-Трейд», будь-яких фінансово-господарських, бухгалтерських, податкових документів не підписував, з посадовими особами будь-яких підприємств переговори не вів. Копія зазначених власноруч написаних пояснень міститься у матеріалах кримінальної справи № 24090043, про що свідчить лист слідчого СВ Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області (а.с. 159, 163-164). Досудове слідство по даній справі не завершено.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що зібраними по справі доказами не підтверджено реальності здійснення угод між ТОВ «Зондполітех» та ПП «ТКФ «Міран-Трейд», через що у позивача відсутнє право на формування валових витрат та податкового кредиту за результатами укладання зазначених угод.

Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки позивачем ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження не надано первинних документів, які б фіксували факти транспортування придбаних у ПП «ТКФ «Міран-Трейд» товарів. Жодних доказів здійснення транспортування товарів представниками позивача позивачем надано не було, крім того, зазначено про відсутність документів на транспортування.

Щодо наданих представником позивача до матеріалів справи первинних документів щодо подальшої реалізації придбаних у ПП «ТКФ «Міран-Трейд» товарів судова колегія зазначає, що вказані документи не є належними доказами реальності здійснення господарських операцій, оскільки, відповідно до положень ч.2 ст. 184 Цивільного кодексу України товари, з приводу яких відбувалась подальша реалізація, відносяться до речей, визначених родовими ознаками, у звязку з тим, що вони мають ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюються числом, вагою, мірою; річ, яка має лише родові ознаки, є замінною. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що є можливим ідентифікувати, чи проводились подальші операції з реалізації Товариством з обмеженою відповідальністю «Зондполітех» іншим субєктам господарювання саме того товару, який був придбаний у ПП «ТКФ «Міран-Трейд» за договорами № 58 від 01.10.2008 року, № 65 від 03.11.2008 року та № 66 від 04.11.2008 року.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зондполітех" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2011р. по справі№2а-8934/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.