Ухвала суду № 21980675, 09.02.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2012 р.Справа № 2-а-3947/10/2170 Категорія:9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Димерлія О.О. та Єщенка О.В.

при секретарі Ступак Ю.О.

за участю представника Чаплинської МДПІ у Херсонській області Грінь А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства "Трієра" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 р. по справі за позовом приватного підприємства "Трієра" до Чаплинської МДПІ у Херсонській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2010 року приватне підприємство "Трієра" звернулось до суду з позовом до Чаплинської МДПІ у Херсонській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що штрафні санкції застосовано неправомірно, оскільки перевірка проведена із порушенням, а недоліки, зафіксовані в акті перевірки, не відповідають дійсності. Оскільки законодавчо не закріплений порядок визначення розміру річного обсягу розрахункових операцій, позивач вважає, що він обраховується протягом календарного року. Таким чином, податковий орган мав право застосувати штрафні санкції лише за період із 03.12.2009р. до 31.12.2009р., оскільки із 01.01.2010р. починається новий податковий період, у якому позивачем не допущено перевищення розміру річного обсягу розрахункових операцій.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року в задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Трієра" до Чаплинської МДПІ у Херсонській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, приватне підприємство "Трієра" в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права , що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У звязку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 07 липня 2010 р. головними державними податковими ревізорами-інспекторами Щербиною І.В. та Літвіновим В.В. проведено перевірку за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів, ліцензій. Перевірка проведена на підставі направлення на перевірку № 106/237 від 06.07.2010р., виписаного відповідно до плану перевірок на липень 2010р. (до якого включено ПП «Трієра»ід. номер 32763897), затвердженого наказом голови ДПА у Херсонській області від 23.06.2010р. № 170. Здійснено перевірку газозаправного пункту за адресою: Херсонська область, смт Чаплинка, вул. Леніна, 193, що належить ПП «Трієра».

Відповідно до довідки головного управління статистики у Херсонській області основним видом діяльності ПП «Трієра »яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, є роздрібна торгівля пальним .

Перевіркою від 06.07.2010р. встановлено порушення пунктів 1,2,5 статті 3, статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. (далі Закон № 265/95-ВР), а саме: відсутність в розрахунковій книжці реєстраційної сторінки, здійснення розрахункових операцій без застосування РРО на суму 191504 грн.

Ревізорами встановлено, що позивач здійснював роздрібну торгівлю через засоби пересувної торгівельної мережі (автоцистерну) та проводив розрахунки за проданий товар без застосування РРО, з використанням книги обліку розрахункових операцій (далі КОРО) та розрахункової книжки. Згідно даних КОРО № 2/21000270/1 від 05.11.2004р. станом на 22.10.2009р. розмір граничного обсягу розрахункових операцій з продажу скрапленого газу перевищив 200000грн. Незважаючи на таке перевищення позивач продовжував здійснювати розрахунки без застосування РРО. За період з 03.12.2009р. (дата, коли позивач повинен перейти на застосування РРО) по 07.07.2010р. (дата проведення перевірки) сума продажу скрапленого газу склала 191504 грн. На підставі акту перевірки до ПП «Трієра»застосовані штрафні санкції рішенням від 21.07.2010р. № 0000522310, а саме: за порушення порядку використання розрахункової книжки (п. 3 ст. 17 Закону № 265/95-ВР) - 340 грн.; за здійснення розрахункових операцій без застосування РРО (п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР) - 191504 грн. х 5 = 957520 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Пунктом. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України;

Статтею 10 Закону № 265/95-ВР встановлено, що перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000р. № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі Постанова № 1336) затверджено Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій (далі - Перелік).

Пунктом 2 постанови N 1336 встановлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим для деяких форм та умов проведення діяльності, визначених у пунктах 2, 3, 5, 6, 13, 14, 16, 17, 22, 23, 27 Переліку. Цей розмір становить 200 тис. гривень.

При перевищенні граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій протягом будь-якого періоду, що складає 12 місяців, суб'єкти підприємницької діяльності на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 N 121 "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" (далі - постанова N 121) протягом місяця повинні перейти на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій. Постановою N 121 передбачено, що переведення суб'єктів підприємницької діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, розмір річного обсягу розрахункових операцій яких перевищує граничний розмір, установлений постановою N 1336, на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій здійснюється через один місяць з дати перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій суб'єктами підприємницької діяльності, діяльність яких підпадає під дію постанови N 1336, якою затверджено Перелік.

Тому такий суб'єкт підприємницької діяльності, який не дотримався вимоги не перевищення граничного розміру обсягу розрахункових операцій у розмірі 200 тис. гривень, що давало йому право застосовувати при проведенні розрахункових операцій розрахункову книжку та книгу обліку розрахункових операцій, повинен здійснювати свою діяльність з використанням реєстратора розрахункових операцій.

Враховуючи вищенаведене, встановлений постановою N 1336 граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, поширюється на всіх суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у Переліку.

Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається (лист ДПА України від 29.10.2007 року № 13642/5-22-7016).

Перевищивши граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій 22.10.2009. року позивач продовжував здійснювати розрахункові операції без застосування реєстратора розрахункових операцій , останній термін переведення його на облік розрахункових операцій із застосуванням РРО було 03.12.2009 року. Як зазначалось вище за період з 03.12.2009 року по 07.07.2010 року сума продажу скрапленого газу склала 191504,0 грн., яка в порушення вищезазначених норм не була проведена позивачем через РРО.

Твердження апелянта, що відповідачем не правильно проведено розрахунок фінансової санкції, із-за того що річний обсяг розрахункових операцій визначається на підставі даних поточного календарного року, в даному випадку починаючи з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, тому штрафна санкція може бути застосовано лише за період з 03 грудня 2009 року по 31 грудня 2009 рік (з моменту граничного терміну переходу на розрахунки із застосуванням РРО та до початку нового податкового періоду - 2010 року), так як починаючи з нового податкового періоду позивач не позбавлений права знову перейти на проведення розрахунків із застосуванням розрахункової книжки та КОРО не приймається судовою колегією до уваги, оскільки така позиція не ґрунтується на нормам діючого законодавства.

Так, відповідно до постанови КМ України N 1336 та розяснення ДПА України від 21.12.2004 р. N 11583/6/232119 суб'єкт підприємницької діяльності, який не дотримався вимоги не перевищення граничного розміру обсягу розрахункових операцій у розмірі 200 тис. гривень, що давало йому право застосовувати при проведенні розрахункових операцій розрахункову книжку та книгу обліку розрахункових операцій, повинен здійснювати свою діяльність з використанням реєстратора розрахункових операцій. Настання нового податкового періоду не дає право позивачу на зворотній перехід до проведення розрахунків з використанням розрахункової книжки та КОРО.

Крім того, для визначення граничного розміру річного обсягу розрахункові операцій береться будь-який період, що складає 12 місяців , а не календарний, я стверджує позивач.

Під час перевірки було виявлено відсутність в розрахунковій книжці реєстраційної сторінки, що є порушенням порядку використання розрахункової книжки (п. 3 ст. 17 Закону № 265/95-ВР), за що до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 340 грн. Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, судова колегія вважає, що дані штрафні санкції застосовані правомірно.

Щодо порушення представниками ДПІ положень ст. 11-1 Закону № 509-ХІІ під час проведення перевірки, судова колегія вважає зазначити наступне.

Частиною 7 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995р. № 481/95 (далі Закон № 481/95), вважаються позаплановими.

Відповідно до ст. 15 Закону № 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11-2 Закону № 509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

Посадовими особами Чаплинської МДПІ були дотримані дані вимоги, тому проведення перевірки було правомірним.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Трієра" залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 13.02.2012 року.

Головуючий суддя Зуєва Л.Є.

суддя Димерлій О.О.

суддя Єщенко О.В.