Ухвала суду № 21978384, 05.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2012 р. Справа № 41206/11 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Дяковича В.П., Хобор Р.Б.

при секретарі судового засідання Рибій Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року в справі за позовом Дочірнього підприємства «Факро-Львів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові за участі прокурора м. Львова, який вступив у справу з метою захисту інтересів держави в особі відповідача, третьої особи Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Дочірнє підприємство «Факро-Львів», в вересні 2010 року звернулося з позовом в суд до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові за участі прокурора м. Львова, який вступив у справу з метою захисту інтересів держави в особі відповідача, третьої особи Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова та просило скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Львові від 08.06.2010 року №0000952301/0/10559 та від 25.08.2010 року №0000952301/1/16297.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що при складенні акту перевірки посадові особи держаної податкової інспекції знехтували даними первинних документів; умовами договорів, актами накладними та відомостями про сплату товару, обґрунтовуючи свої висновки, лише фактом перебування того чи іншого контрагента в статусі «вигодо транспортуючого субєкта» чи «податкової ями». При цьому, при застосуванні такої класифікації посадові особи відповідача посилаються на норми Наказу ДПА України № 631 від 12.11.2009 року, однак даний наказ був скасований наказом ДПА України від 07.05.2010 року, як такий, що не пройшов державну реєстрацію.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року в справі №2а-8567/10/1370 адміністративний позов було задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові подано апеляційну скаргу в якій, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року в справі №2а-8567/10/1370.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає, що до перевірки не представлено належним чином оформлені документи про фактичність здійснення господарської операції, а саме: у представлених до перевірки ТТН відсутні дані щодо пункту навантаження ТМЦ, посада та підпис посадової особи, яка дозволила відпуск ТМЦ, відсутні підписи водіїв про прийняття вантажу, відсутні щодо виписаних порушень на осіб, які повинні були отримати товар на постачальника. Податкова інспекція також зазначає, що позивачем на вимогу податкового органу до перевірки не представлено належним чином оформлених товарно-транспортних накладних від контрагентів по перевезенню ТМЦ, лісо-та пиломатеріалів та представлено сертифікатів відповідності, які підтверджують, що продукція відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством та додає, що перевіркою встановлено, позивачем не надано підтверджуючих документів на суму 8761338,18 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп.3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року N 742/11/13-11 зазначено, що «з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

1.Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2.Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку».

На підтвердження руху активів у процесі здійснення господарської операції ДП «Факро-Львів» надано суду копії всіх первинних документів, які належить складати для відповідного виду господарських операцій а саме:

-Копії договорів на придбання сировини з: ПП «Галич Тур» (том 1 а.с.178), ТзОВ «Славір» (том 1 а.с. 148), ПП «Укрторгсервіс» (том 1 а.с.123), ПП «Фірма Ларекс» (том 1 а.с.165), ПП «Киричук» (том 1 а.с.191), НКВ ПП «Декорт- Інвест» (том 1 а.с.77) ТзОВ «НТБ» (том 1 а.с.113 ), ПП «Укрзахідліс» (том 1 а.с. 201), ПП «Франківськ центр буд» (том 1 а.с. 136). -Копії актів прийому-передачі, товарино - транспортних накладних, видаткових накладних по господарських операціях з: ПП «Киричук» (том 2 а.с.18-97), ПП «Франківськ-центр-буд"(том 2 а.с.98-104), ПП «Фірма Ларекс» (том 2 а.с.105-227, том 3 а.с. 53-104,), ТзОВ «НТБ» (том 3 а.с.1-52), ПП „Телекомунікаційні системи „Експрес" (том 3 а.с. 105-110), ПП «Будінвесткомфорт» (том 3 а.с. 119-137), ПП «Укрторгсервіс» (том 3 а.с.112-118), ТзОВ «Славір» (том 3 а.с. 138-207), ПП «Галич Тур» (том 4 а.с.1-101), НКВ ПП «Декорт-Інвест» (том 4 а.с102, том 5, том 6), ПП «Укрзахідліс» (том 7, том 8, том 9, том 10 а.с.1-35). -Реєстр по взаєморозрахунках з контрагентами, що підтверджують оплату коштів на користь вищезазначених контрагентів за поставлені товари (том 10 а.с. 36-59) -Фізичні, технічні та технологічні можливості ДП «Факро - Львів» щодо здійснення основного виду діяльності з виробництва дахових сходів, вікон та комплектуючих до них підтверджуються наступним матеріалами справи: інформація про етапи та обсяг виробленої продукції (том 10 а.с.181-182), схема виробництва (том 10 а.с. 183), інвентарні відомості необоротних активів, список працівників ДП «Факро - Львів», що були надані в додаток доповнення до заперечень на апеляційну скаргу.

Факт відсутності дефектів у правовому статусі контрагентів ДП «Факро - Львів» на момент здійснення спірних господарських операцій підтверджений витягами та довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (том 1 а.с. 60-88).

Контрагенти ДП «Факро-Львів» в період здійснення господарських операцій з позивачем перебували на обліку в органах ДПІ, сплачували задекларовані податкові зобов'язання та подавали податкову звітність, що підтверджується відповідачем у складеному ним Акті перевірки від 25.05.2010 року №321/23-2/25551988 (том 1. а.с. 12-75) Зокрема сторінки 1767 акту перевірки.

Основним видом діяльності ДП «Факро - Львів» є виробництво дахових сходів, вікон та комплектуючих до них. Відповідно основним видом сировини, що використовується у виробництві ДП «Факро-Львів» є пиловик та дошка хвойна.

ДП «Факро-Львів» було надано суду та такі містяться в матеріалах справи фінансово-бухгалтерські документи, що підтверджують використання в межах виробничого процесу ДП «Факро - Львів» лісосировини з розбивкою на етапи: прихід сировини, розпиловка лісо сировини, виготовлення з дошки елементів для сходів та вікон, фінальна збірка дахових сходів, реалізація на експорт. Зазначене підтверджується наступними доказами: додатковими поясненнями (т.10.а.с.104), реєстрами бухгалтерського обліку (т.10 а.с.107-183), журналом вантажно-митних декларацій та вантажно-митними деклараціями згідно яких здійснювався експорт готових виробів та комплектуючих (том 11 а.с. 2-185).

Крім того, факт використання придбаних товарно-матеріальних цінностей підтверджено експертним висновком Львівського науково-дослідного інститут судових експертиз №4329 від 25.01.2011 року (том 11 а.с.186). Зокрема на сторінці 7 висновку зазначається: «результати експертних досліджень є підтвердженням використання підприємством цих товарно-матеріальних цінностей у власній виробничій (господарській діяльності)».

Оскаржувана постанова відповідає практиці Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку який повністю виконав свої зобов'язання, не повинен нести відповідальність за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, оскільки тоді владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене апеляційні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові є неаргументованими, а тому в задоволенні таких слід відмовити.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року в справі №2а-8567/10/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Дякович

Р.Б. Хобор

Повний текст

виготовлено та підписано 06.03.2012 року