Ухвала суду № 21973661, 14.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 р. Справа № 122930/11 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого: Довгополова О.М.,

суддів: Глушка І.В., Гуляка В.В.,

з участю секретаря судового засідання: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року у справі з позовом Приватного підприємства «Біола» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ

У червні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 05.01.2011 р. № 0000012321/0 та № 0000022321/0. Вважає зроблені відповідачем в акті перевірки висновки такими, що не відповідають даним бухгалтерського обліку позивача; заперечує твердження відповідача про фіктивність господарських операцій із ТзОВ «Гранд-Рів'єра»; представлені до перевірки документи повністю підтверджують факти здійснення господарських операцій з придбання послуг у СПД ФО ОСОБА_1; даний акт перевірки, а також акт попередньої перевірки не містить відомостей про те, що позивачем у 2006 року незаконно включено будівлю трансформаторної підстанції до складу основних засобів, тому вважає, що її вартість підлягає амортизації.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано оспорювані податкові повідомлення-рішення.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування пп. 1.3.2 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.1.2, пп. 8.1.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (далі Закон № 334/94-ВР) відповідач просить постанову скасувати, відмовивши у позові.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, зясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

За результатами проведеної відповідачем виїзної планової перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., встановлено порушення вимог пп. 1.3.2 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.1.2, пп. 8.1.3 ст. 8 Закону № 334/94-ВР.

На підставі наведеного відповідачем складено акт № 6035/23-209/20806124 від 21.12.2010 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.01.2011 року: № 0000012321/0, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 442037,79 грн. (353630,23 грн. - основного платежу та 88407,56 грн. - штрафних (фінансових) санкцій) та № 0000022321/0, яким позивачеві визначено податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 301073,01 грн. (240858,41 грн. - основного платежу та 60214,6 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

З такими висновками відповідача обґрунтовано не погодився суд першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті, (п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94).

Згідно п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Вирішуючи питання про правомірність віднесення позивачем витрат до валових у звязку з правовідносинами із ТзОВ «Гранд-Рів'єра», судом першої інстанції правильно враховано наявність у матеріалах справи видаткових накладних, доказів оплати товару та його подальшої реалізації, оформлених належним чином податкових накладних.

При цьому з огляду на обсяг поставок та характеристику товару (розміри товару в упаковці) колегія суддів розцінює як припущення твердження відповідача про те, що перевезення товару потребувало великої кількості транспортних засобів, механізмів та робочої сили для їх завантаження і розвантаження.

Таким чином, висновок відповідача про завищення валових витрат на суму 1204292,00 грн. є неправильним.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано копії договору на надання інформаційно-консультативних послуг, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1, актів здачі-приймання виконаних робіт, копії видаткових касових ордерів на оплату наданих послуг, що підтверджують здійснення господарських операцій з придбання послуг. Наведене свідчить про помилковість висновку відповідача про завищення позивачем валових витрат у період, що перевірявся, у сумі 1373292,0 грн..

Відповідно до п. 8.1.2 Закону № 334/94 амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним здійснення позивачем амортизаційних відрахувань за ставкою 2% унаслідок придбання будівлі трансформаторної підстанції загальною площею 40,7 м2 згідно з договором купівлі-продажу приміщення № 916 від 04.04.2006 року та збільшення балансової вартості 1 групи основних засобів на підприємстві. Тому висновок відповідача про завищення валових витрат у сумі 2627,00 грн. у звязку з порушенням п. 8.1.2, п. 8.1.3 Закону № 334/94 не відповідає вимогам закону.

При цьому позивачем правильно зазначено, що правомірність віднесення зазначеного приміщення до складу основних фондів, підтверджене відсутність зауважень з боку відповідача, свідчить про правильність нарахування амортизаційних відрахувань.

Таким чином, визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток є протиправним.

Установлена правомірність віднесення витрат до валових, з урахуванням належним чином оформлених податкових накладних при здійсненні вищезазначених господарських операцій, є підставою для висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки такі кореспондують положенням п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94.

Отже, визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

З урахуванням наведеного судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги у спосіб визнання протиправним та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Правильність і повнота встановлених судом першої інстанції обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального права при додержанні процесуальних правових норм є підставою для залишення постанови суду без змін.

Отже, апеляційна скарга не задовольняється.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року у справі № 2а-6946/11- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: В.В. Гуляк

І.В. Глушко

Повний текст рішення виготовлено 17.02.2012 року.