Ухвала суду № 21973480, 15.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 р. Справа № 59286/09/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 3.04.2009 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» до Калуської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» звернулося до суду з позовом до Калуської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.04.2006 року № 0000022500/2-7467/25-019/31, оскільки вважав застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваного рішення, незаконним.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 3.04.2009 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім», яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, оскільки не звернув уваги, що санкції відповідно до п. 1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовуються за неподання податкових декларацій у встановлені строки. В даній справі предметом спору є правомірність застосованих відповідачем санкцій за одержання бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Одержання позивачем такого відшкодування не потягнуло виникнення податкових зобовязань, несплата яких стала підставою для застосування санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що Калуською обєднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області була проведена перевірка достовірності нарахування товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2005 року, за наслідками якої на підставі акту перевірки від 3.02.2006 року № 99/23-2/33129683 прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000252302/0 від 15.02.2006 року та № 0000252302/1 від 15.03.2006 року.

Податковий орган при цьому прийшов до висновку, що позивач завищив суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2005 року в розмірі 3029214 грн.

З такими рішеннями відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» не погодилося та оскаржило їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду Державна податкова адміністрація в Івано-Франківській області своїм рішенням від 14.04.2006 року № 476/10/25-019/31 в повному обємі скасувала податкові повідомлення-рішення Калуської обєднаної державної податкової інспекції № 0000252302/0 від 15.02.2006 року та № 0000252302/1 від 15.03.2006 року та відмовила повністю позивачу у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за листопад 2005 року в розмірі 8813730 грн.

На підставі зазначеного рішення податкового органу вищого рівня Калуська обєднана державна податкова інспекція прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.04.2006 року № 0000022500/2-7467/25-019/31, яким визначила позивачу фінансові санкції в розмірі 1786452 грн. у звязку з отриманням ним бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3572904 грн.

Відповідно до абзацу «а» п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України) не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Згідно п.п.7.8.1 п. 7.8 ст. 7 цього ж Закону податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Оскільки позивач зареєстрований платником податку 8.11.2004 року, то податковий період на бюджетне відшкодування йому податку на додану вартість за листопад 2005 року, ще не настав.

Дані обставина встановлені судовими рішеннями, в тому числі і постановою Верховного Суду України від 10.06.2008 року.

У відповідності до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. На підставі зазначеної норми закону податковий орган правомірно визначив позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість, оскільки прийшов до висновку про незаконне заниження ним податкового зобовязання.

За таких обставин є підстави вважати, що позивач вчинив податкове правопорушення, оскільки в податкових деклараціях з податку на додану вартість завищив суму бюджетного відшкодування цього виду податку, тим самим занизивши суму податкового зобовязання.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17. 1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За таких обставин оскаржуване податкове повідомлення-рішення Калуської обєднаної державної податкової інспекції від 18.04.2006 року № 0000022500/2-7467/25-019/31, яким визначено позивачу фінансові санкції в розмірі 1786452 грн. на підставі пп. 17.1.3 п. 17. 1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийнято у відповідності до вимог цього Закону.

З даною обставиною фактично погодився представник апелянта, який пояснив суду апеляційної інстанції, що навіть при наявності підстав для застосування санкцій до підприємства він не погоджується з їх максимальним розміром, застосованим відповідачем.

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову.

Підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги щодо не доведення того, що отримання позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що потягнуло виникнення у нього податкового зобовязання, що в свою чергу є неодмінною умовою для застосування до нього санкцій, з огляду на викладене, підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 3.04.2009 року в справі № А-6/126А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П.Кушнерик

Д.М. Старунський

Повний текст виготовлено 18.02.2012 року