Постанова № 21971507, 15.03.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2012 року Справа № 38/5005/15654/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М.,

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

від ініціюючого кредитора: ОСОБА_1, представник, договір № 24/2/12 від 24.02.12;

інші учасники процесу у судове засідання не зявились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську, м. Дніпродзержинськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2011р. у справі № 38/5005/15654/2011

за заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю “КТБ Центр”, м. Дніпродзержинськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

По справі оголошувалась перерва до 15.03.2012 року.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2011 року у справі № 38/5005/15654/2011 (суддя Бондарєв Е.М.) за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ до боржника товариства з обмеженою відповідальністю “КТБ Центр”, м. Дніпродзержинськ про визнання банкрутом було визнано товариство з обмеженою відповідальністю “КТБ Центр”, м. Дніпродзержинськ банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців до 15.05.2012 року, ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю “КТБ Центр”, м. Дніпродзержинськ призначено ініціюючого кредитора фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ (а.с.45-47).

Вищевказану постанову господарського суду мотивовано в якості норм матеріального права ст.ст.22-32,52 Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Не погодившись з вищевказаною постановою, її оскаржила в апеляційному порядку Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську, м. Дніпродзержинськ, яка просить скасувати постанову та передати справу на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області, посилаючись на наступні обставини.

22.09.2011 року директору підприємства ТОВ “КТБ Центр” Супрун Р.І. вручено наказ начальника ДПІ у м. Дніпродзержинську від 19.09.2011 року №1767 “Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ “КТБ Центр” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.10.2011 року” та направлення від 20.09.2011 року №738 на проведення позапланової документальної перевірки. У звязку з відмовою директора ТОВ “КТБ Центр” Супрун Р.І. надати документи для перевірки, 22.09.2011 року працівниками ДПІ було складено акт № 253/23-206/32130640 відмови від надання документів для проведення планової документальної перевірки. Наказом начальника ДПІ у м.Дніпродзержинську від 23.09.2011 року № 1806 термін проведення документальної позапланової перевірки ТОВ “КТБ Центр” перенесено на 22.12.2011 року.

Згідно акту №39/3/23-206 від 10.01.2012 року за результатами перевірки встановлено заниження податку на додану вартість на суму 1 578 455 грн.

До апеляційної скарги скаржником надана копія податкового повідомлення-рішення № 0000062301 від 20.01.2012 року, яким на боржника нараховане грошове зобовязання на загальну суму 1 578 452 грн., з яких 1 574 651 грн. за основним платежем та 3 801 грн. фінансових санкцій.

14.02.2012 року скаржник подав письмове доповнення до апеляційної скарги, в якому зазначив про те, що згідно податкової звітності, наданої підприємством до ДПІ у м. Дніпродзержинську на протязі 2011 року, загальний обсяг поставок ТОВ “КТБ Центр” (відповідно до декларацій з податку на додану вартість за період січень-вересень 2011 року) склав 59 594, 44 тис.грн. та валовий дохід (згідно декларації га прибуток за 9 місяців 2011 року) 62 047, 9 тис.грн., що вказує на здійснення боржником фінансово-господарської діяльності у вищевказаний період. На думку скаржника, вказані обставини є суттєвими, оскільки спростовують обставини, викладені в заяві ініціюючого кредитора та оскаржуваній постанові господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2011 року.

Ліквідатор вважає доводи скаржника безпідставними , просить залишити постанову без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід скасувати, виходячи з наступних підстав.

07.11.2011р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 38/5005/15654/2011 за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “КТБ Центр”, м. Дніпродзержинськ відповідно до процедури, передбаченої ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (а.с.1).

При цьому ініціюючий кредитор в своїй заяві посилався на неоплату боржником заборгованості на суму 12000 грн. за опротестованим векселем, що підтверджується простим векселем серії АА 2360036, протестом про неоплату цього векселя, виконавчим надписом нотаріуса №4262 від 19.10.2011 року, постановами Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 21.10.2011 року (про відкриття виконавчого провадження) та від 09.11.2011 року (про повернення виконавчого напису без виконання через відсутність боржника за місцезнаходженням та відсутність будь-якого майна у боржника.

Частиною 1 ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”:

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України.

Тобто, враховуючи вимоги ст.52 цього Закону, в якості підстави ініціювання справи про банкрутство боржника, за заявою будь-кого з субєктів підприємницької діяльності, може бути доведений належними доказами факт відсутності за місцезнаходженням.

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V ”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” місцезнаходження юридичної особи це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1,2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р. № 755, №755-1V (редакції з 04.02.2011р., що діяли на час прийняття оскаржуваної ухвали) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В якості доказу відсутності боржника юридичної особи за місцезнаходженням ініціюючий кредитор до матеріалів справи надав Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 08.11.2011р. (а.с.39-43).

При цьому судова колегія зауважує наступне.

Відповідно до ст.93 ЦК України (в редакції ЗУ від 02.12.2010р. №2756-V1) місцезнаходження юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та обліку.

З Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 08.11.2011р. (а.с.42 обор.стор.) вбачається, що 02.11.2011 року державним реєстратором внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи ТОВ “КТБ Центр” за адресою: 51914, м. Дніпродзержинськ, вул..Петровського, буд.203.

В той же час з матеріалів справи вбачається, що податкова декларація з податку на прибуток підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “КТБ Центр” із зазначенням місцезнаходження платника податку на прибуток: вул.Петровського,203, м.Дніпродзержинськ,51900 подана Супрун Р.І. (керівник та головний бухгалтер платника податку) 08.11.2011 року (а.с.101-102).

Судова колегія, оцінюючи в сукупності Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, згідно до якої 02.11.2011 року державним реєстратором на підставі відомостей наданих державною податковою інспекцією внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи ТОВ “КТБ Центр” за адресою: 51914, м. Дніпродзержинськ, вул.. Петровського, буд.203, та подання 08.11.2011 року товариством з обмеженою відповідальністю “КТБ Центр” податкової декларації з податку на прибуток підприємства проведення державною податковою інспекцією позапланової виїздної перевірки, вважає, що факт відсутності товариства з обмеженою відповідальністю “КТБ Центр” або його керівних органів за місцезнаходженням в розумінні ст.93 Цивільного кодексу України спростовується вказаними діями, які свідчать про наявність фактичного місця ведення діяльності товариства з обмеженою відповідальністю “КТБ Центр” станом на 08.11.2011 року (тобто після внесення запису до ЄДР 02.11.2011 року та після порушення провадження у справі про банкрутство 07.11.2011 року).

Пунктом 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року передбачено, що: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору). "

Враховуючи наведене, провадження у справі № 38/5005/15654/2011 підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Розглядаючи апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську, м. Дніпродзержинськ по суті, а не припиняючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка хоча і не набула статусу кредитора у справі в розумінні ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст..91 ГПК України (в редакції ЗУ від 07.07.2010року №2453-VI) органи ДПІ мають право подавати апеляційні скарги, оскільки оскаржувана ухвала господарського суду стосується їх прав та обовязків в звязку з наступним.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обовязки.

Згідно ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до приписів ст.41 Податкового кодексу органи державної податкової служби є контролюючими органами, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Частиною 1 ст.210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обовязкових платежів); тобто зазначені органи є потенційними кредиторами неплатоспроможних боржників.

Крім того, статтею 129 Конституції України регламентовано принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Таким чином, основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження.

Отже, в процедурі банкрутства відсутнього боржника, в порядку ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, доки не буде встановлено фактична наявність або відсутність податкового боргу у платника податків відсутнього боржника, постанова про визнання його банкрутом стосується обовязку органів Державної податкової інспекції на встановлення податкових зобовязань перед бюджетом у такого платника податків.

Відтак, постанова про визнання боржника банкрутом стосується прав або обовязків органів ДПІ, та остання не може бути позбавлена права оскарження постанови господарського суду; а порушення прав органів ДПІ полягає в тому, що у разі неправомірного визнання платника податків банкрутом за судовим рішенням у справі про банкрутство, ДПІ може бути позбавлена здійснити перевірку цього платника, що призводить до неможливості виконання функцій органів ДПІ по контролю за правильністю обчислення та сплати податків.

Отже, розглядаючи по суті апеляційну скаргу ДПІ, яка хоча і не підтвердила належними доказами по справі наявність кредиторських вимог до боржника, колегія суддів апеляційного господарського суду, бере до уваги вищевикладене та положення ст.210 ГК України про те, що органи ДПІ є потенційними кредиторами боржника, ст.1 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст.91,106 ГПК України, зазначає, що апеляційне провадження підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80, ст.99 ГПК України.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на ліквідатора відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 80, 99, 101-106 ГПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську, м.Дніпродзержинськ задовольнити частково.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2011р. у справі № 38/5005/15654/2011- скасувати.

Провадження по справі припинити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 в ХОВ АКБ “Укрсоцбанк” МФО 351016, і п. н. НОМЕР_2 в доход Державного бюджету України 536,5 грн. державного мита за перегляд постанови по апеляційній скарзі, видати наказ та направити його до органів ВДВС. Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Матеріали справи направити до господарського суду Дніпропетровської області

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.М.Лисенко

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Виноградник

Повний текст постанови підписаний 15.03.2012 року.