Рішення № 21971430, 12.03.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.12 Справа № 17/5014/459/2012

За позовом Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна, м. Київ

до Державного підприємства “Донбасантрацит”, м. Красний Луч Луганської області

про стягнення 3875 грн. 59 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: не прибув;

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 1-1/100 від 12.01.12, паспорт НОМЕР_1, виданий Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, 21.06.08.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення на користь держави з Державного підприємства «Донбасантрацит»збитки, завдані Державному бюджету України, у сумі 3875 грн. 59 коп.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Позивачем у вступній частині позовної заяви зазначена 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна казначейська служба України. Проте, позивачем не надано будь-якого обґрунтування підстав щодо залучення до участі у справі 3-ї особи, тому залучення - Державної казначейської служби України до участі у справи в якості 3-ї особи, судом відхиляється.

Суд також не вбачає підстав для залучення з власної ініціативи Державної казначейської служби України в якості третьої особи, оскільки рішення суду не вплине на її права та обовязки щодо однієї зі сторін.

Відповідач відзивом на позовну заяву № 1-1/390 від 05.03.2012 позовні вимоги визнав в повному обсязі та зазначив, що вказана сума збитків буде погашена по мірі надходження грошових коштів на рахунок відповідача.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, суд

в с т а н о в и в:

За результатами розгляду заяви № 42019/07, поданою ОСОБА_2 (далі заявник), в рамках справи «ОСОБА_2 та інші проти України»Європейським судом прийнято односторонню декларацію Уряду України щодо врегулювання питань, викладених у заяві. Зокрема, Урядом України визнано факт порушення норм Конвенції в частині тривалого виконання рішення національного суду у справі заявниці та з метою досягнення дружнього врегулювання запропоновано сплатити останній 360,00 євро в якості відшкодування будь-якої матеріальної, моральної шкоди та судових витрат.

На виконання взятих Урядом зобов'язань з Державного бюджету України на особистий рахунок заявника сплачено 3875,59 грн. (еквівалент 360,00 євро), що підтверджується платіжним дорученням від 03.10.2011 № 1771.

Таким чином, виплачена за рішенням Європейського суду за заявою № 42019/07 з Державного бюджету України сума у розмірі 3875,59 грн. є збитками Державного бюджету України, за стягнення яких позивач звернувся до суду.

Під час розгляду Європейським судом зазначеної вище справи були встановлені такі обставини.

Чоловік заявниці перебував у трудових відносинах з ДП «Донбасантрацит»в особі шахти імені «Ізвестій»(далі - Підприємство). Згідно з умовами колективного договору Підприємство зобов'язалося забезпечувати сім'ю заявниці побутовим вугіллям. Однак у зв'язку з несвоєчасним виконанням умов договору та утворенням заборгованості по побутовому вугіллю заявниця змушена була звернутись до національного суду за захистом свого порушеного права.

Рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 05.04.2007 року з Підприємства на користь заявниці стягнуто 11800,00 кг заборгованості з побутового вугілля.

На момент звернення заявниці зі скаргою до Європейського суду щодо тривалого виконання рішення Краснолуцького міського суду Луганської області присуджена їй заборгованість по побутовому вугіллю не була повернута в повному обсязі.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Тривале виконання Підприємством судового рішення є протиправною поведінкою в цивільно-правовому розумінні, яка призвела до заподіяння збитків Державному бюджету України у зв'язку з виплатою 360,00 євро (що дорівнює 3875,59 грн.) в якості відшкодування будь-якої матеріальної, моральної шкоди та судових витрат.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи представників сторін, що прибули у судове засідання, та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України. Аналогічне положення передбачено ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України».

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про міжнародні договори України»міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Статтею 15 вказаного Закону встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) Україною ратифіковано 17.07.1997.

Згідно зі статтею 46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

Внаслідок виконання рішення Європейського суду у справі за заявою № 43116/04 державі Україна заподіяно матеріальні збитки, тому відповідно до статті 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»та статей 15-17 Цивільного кодексу України, Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звернулося до господарського суду Луганської області за захистом цивільних прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.

Стаття 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»та Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784 «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»визначено, що органом, відповідальним за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень є Міністерство юстиції України.

Позивачем у справі здійснено виплату грошових коштів на виконання вищезазначеного рішення Європейського суду, що не спростовано відповідачем у справі.

У відповідності з приписами ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У відповідності із ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено наявність вини відповідача у понесенні державою в особі позивача збитків у розмірі 360 євро виплачених грошових коштів (що дорівнює 3875,59 грн.) вказаному вище заявнику на виконання рішення Європейського суду.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням на відповідача судових витрат, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства “Донбасантрацит”, м. Красний Луч Луганської області, вул. Косіора, 10, ідентифікаційний код 32446546, на користь Державного бюджету України збитки в сумі 3875,59 грн., видати наказ.

3. Стягнути з Державного підприємства “Донбасантрацит”, м. Красний Луч Луганської області, вул. Косіора, 10, ідентифікаційний код 32446546, в доход Державного бюджету України на рахунок 31214206783006, одержувач УДКСУ у м. Луганську, банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО 24046582, код класифікації доходів 22030001, символ звітності банку 206, призначення платежу «судовий збір»(Державна судова адміністрація України, 050), код 37991503, судовий збір у сумі 1609,50 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 19.03.2012.

Суддя О.С. Фонова