Рішення № 21971307, 15.03.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.12 Справа № 8/5014/390/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСПЕР ТРЕЙД ЛАЙН", м. Дніпропетровськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія", м. Луганськ, -

про стягнення 52 694 грн. 06 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник, - довіреність № б/н від 10.01.12 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 47062,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 367,72 грн., пені у сумі 4398,42 грн. та 3% річних у сумі 866,46 грн., нарахованих ним з посилання на неналежне виконання відповідачем умов договору № 02/11, укладеного між сторонами 04.01.11 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 01.03.12 року до 15.03.12 року у звязку з неявкою відповідача та неподанням ним витребуваних судом документів та доказів.

До початку судового засідання позивачем подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1,24,40 та ін.), у т.ч. письмовими повідомленнями оператора поштового звязку про вручення уповноваженій особі відповідача ухвал суду про порушення провадження у справі та про її відкладення (а.с.24 та ін.).

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судових слухань, керуючись ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи по суті за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

04.01.11 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір № 02/11, відповідно до якого постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупця, а останній зобовязується прийняти та сплатити вартість яблучного пюре, консервоване сірчаним ангідридом (далі товар), на умовах та у строки, вказані у цьому договорі (п.1.1).

Товар постачається партіями, обсяги яких передбачаються у письмових заявках покупця (п.1.2), його найменування, кількість, ціна та характеристика визначаються у специфікаціяхё які є невідємною частиною договору (п.1.3).

Покупець здійснює оплату товару впродовж 20-ти банківських днів після поставки партії товару, безготівково, на рахунок постачальника (п.п.3.2-3.3).

Бочки підлягають поверненню постачальнику силами та коштом покупця (п.3.5).

Датою поставки є день фактичної передачі товару покупцеві (п.4.4).

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця переходить після передачі товару постачальником на склад покупця та підписання останнім товарної накладної (п.4.5).

Перелік документів, якими супроводжується товар, визначено у п.4.6 договору.

З розділу 6 договору ("Відповідальність сторін") вбачається, що сторони не передбачили для покупця такого виду відповідальності за порушення виконання зобовязання, як нарахування пені, - її сплата передбачена лише для постачальника (п.6.1).

Термін дії договору встановлено від дня його підписання сторонами до 31.12.11 року, але у будь-якому випадку - до виконання сторонами своїх зобовязань (п.9.3) (а.с.-7).

На підтвердження факту виконання зобовязань за договором зі свого боку позивач надав до справи:

видаткову накладну № Е-00000058 від 18.03.11 року на відпуск 22140 кг пюре яблучного сульфітованого за ціною 2,75 грн. за 1 кг на суму 73062,00 грн. (з ПДВ), з доказами отримання товару відповідачем;

рахунок-фактуру № Е-00000056 від 15.03.11 року на вищезазначений товар та на таку ж суму;

податкові накладні: № 18 від 15.03.11 року на сумі 10000,00 грн. та № 23 від 18.03.11 року на суму 63062,00 грн.;

довіреність № ААА № 504198 від 18.03.11 року на імя ОСОБА_2;

товарно-транспортну накладну № 01АА від 16.03.11 року (а.с.8-10).

Виходячи з вищевикладеного та п.3.2 договору, строк сплати вартості товару є таким, що настав, з 21.03.11 року; цей обовязок покупець мав право виконати у термін до 15.04.11 року, а право позивача для нарахування санкцій за порушення умов договору настало з наступного дня тобто 16.04.11 року (через 20 банківських днів після отримання товару).

Позивач стверджує, що відповідач частково у сумі 26000,00 грн. сплатив вартість отриманого товару, у звязку з чим станом на 20.11.11 року виник основний борг у розмірі 47062,00 грн. (а.с.29-31).

Від здійснення взаємозвірки стану розрахунків він ухилився як на досудовій стадії спору, так і після звернення позивача до суду з цим позовом (а.с.11 та ін.).

З огляду на невжиття відповідачем заходів до погашення боргу 22.07.11 року за вих. №22 позивач спрямував на його адресу претензію-вимогу та запропонував негайно сплатити його.

З наданих до справи доказів вбачається, що цю претензію відповідач отримав 07.08.11 року, але заходів до сплати боргу не вжив.

21.09.11 року за вих. № 27 позивач повторно спрямував відповідачеві аналогічну вимогу (а.с.11-12), але відповідач не вжив заходів до погашення боргу, - що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

З розрахунку суми боргу, наданого позивачем до справи (а.с.32), вбачається, що на суму основного боргу в 47062,00 грн. він нарахував:

інфляційні нарахування у сумі 367,72 грн.;

3% річних у сумі 866,46 грн.;

пеню за період з 05.04.11 року по 14.11.11 року (як вказує позивач, - за 220 днів, - фактично 224 дні) у сумі 4398,42 грн., - а разом 52694,06 грн., які він просить стягнути з відповідача.

Судом звернуто увагу на те, що позивач у розрахунку суми позову визначив лише період нарахування пені, - з 05.04.11 року по 14.11.11 року, але зовсім не вказав період нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Виходячи з викладеного суд при визначенні суми інфляційних втрат та 3% річних вважає, що вони нараховані за період, аналогічний періоду нарахування пені.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.662 ЦК України, - тобто передав покупцеві обумовлену договором кількість товару, - з огляду на що відповідач, отримавши останній, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обовязок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив дій щодо сплати вартості отриманого товару, позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про її стягнення.

Отже, відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Частинами 1 та 2 ст. 623 Цивільного кодексу встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В статті 547 Кодексу міститься імперативна норма: правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Зі змісту укладеного між сторонами договору видно, що ним не передбачено для покупця такого способу забезпечення виконання зобовязання, як нарахування пені, а тому вона не може бути з нього стягнута, - тобто позов в частині стягнення пені у сумі 4398,42 грн. задоволенню не підлягає.

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши обґрунтованість нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив наступне.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та виходячи з обставин даної справи, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за період з травня по листопад 2011 року. Оскільки за вказаний період в цілому мала місце дефляція, то інфляційні втрати не призвели до зростання суми боргу, - тобто заявлена до стягнення сума інфляційних втрат у розмірі 367,72 грн. розрахована невірно та стягненню з відповідача не підлягає.

Сума 3% річних, розрахунок якої здійснено судом за період з 16.04.11 року по 14.11.11 року, становить 820,64 грн., - з огляду на що позивачем невірно визначено суму 3% річних у розмірі 866,46 грн., - а тому вона підлягає стягненню тільки у сумі 820,64 грн.

Спосіб захисту порушеного права позивачем обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ та ст. 20 Господарського кодексу України.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 47882,64 грн. (47062,00 грн. + 820,64 грн.) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду, а саме: у сумі 1462,54 грн.; решта судових витрат покладаються на позивача..

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,662-664, 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,49,66-67,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія", ідентифікаційний код 24188280, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. К. Лібкнехта, 16-а, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСПЕР ТРЕЙД ЛАЙН", ідентифікаційний код 35542939, яке знаходиться за адресою: місто Дніпроперовськ, вул. Демяна Нечая,9, кв. 112, - основний борг у сумі 47062 (сорок сім тисяч шістдесят дві) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 820 (вісімсот двадцять) грн. 64 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1462 (одна тисяча чотириста шістдесят дві) грн. 54 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Решту судових витрат покласти на позивача.

У судовому засіданні 15.03.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 16 березня 2012 року.

Суддя А.П.Середа

Помічник судді К.Л.Скокова