Рішення № 21971169, 29.02.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.12 Справа № 3/5009/858/11-32/5009/7984/11

Суддя Колодій Н.А.

за позовом Державного підприємства “Енергоринок” (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 27)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 26)

про стягнення 191 840 248,72 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 01/76-392Д від 30.12.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 74 від 29.02.2012 р.

СУТЬ СПОРУ

Розглядається позовна заява Державного підприємства “Енергоринок” до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення 191 840 248,72 грн. за договором купівлі-продажу електроенергії № 4243/02 від 29.08.2007 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2011 р. по справі № 3/5009/858/11 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2011 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.2011 р. у справі № 3/5009/858/11 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями від 19.12.2011 р. Автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено її до розгляду судді Колодій Н.А.

Ухвалою від 19.12.2011 р. справа № 3/5009/858/11 прийнята до провадження, справі присвоєно № 3/5009/858/11-32/5009/7984/11, судове засідання призначено на 18.01.2012 р.

Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку. Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

В судовому засіданні 18.01.2012 р. оголошувалась перерва для надання додаткових доказів для розгляду справи по суті до 15.02.2012 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.02.2012 р. за клопотанням відповідача на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України процесуальний строк вирішення спору у справі № 3/5009/858/11-32/5009/7984/11 судом продовжений 05.03.2012 р. та оголошено перерву в судовому засіданні до 29.02.2012 р.

Позивач надав письмові пояснення (вих. № 01/71-152 від 10.01.2012 р.), якими просить задовольнити позовні вимоги ДП “Енергоринок” в редакції заяви про збільшення позовних вимог (вих. № 01/71-2610 від 30.03.2011 р.) та просить суд стягнути з відповідача на користь ДП “Енергоринок” заборгованість в розмірі 199861741,34 грн., а саме: 177094415,61 грн. сума основного боргу, 10025417,73 грн. сума інфляційних нарахувань, 10376539,43 грн. сума пені, 2173117,88 грн. 3 % річних від простроченої суми, 177094,41 грн. сума 0,1 % штрафу, 15156,28 грн. сума 0,03 % штрафу. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме: державне мито в сумі 25500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Також, згідно з п. 14 Розяснення Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. № di_500846 “Про деякі питання, порушені у відповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році, щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач в праві до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог.

Про збільшення розміру позовних вимог господарський суд зазначає в описовій частині рішення зі справи; розгляд останньої і прийняття рішення в ній здійснюється виходячи з нового розміру позовних вимог (якщо судом не буде застосовано припис ч. 6 ст. 22 ГПК України, щодо неприйняття зменшення розміру позовних вимог).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 550-552, 611, 625 Цивільним кодексом України, ст. ст. 193, 216-217, 230, 231, 232, 275 Господарським кодексом України та умовами договору купівлі-продажу електроенергії № 4243/02 від 29.08.2007р.

Відповідач частково визнав позовні вимоги. Повідомив суду, що з урахуванням збільшених позовних вимог, часткової оплати відповідачем основного боргу та проведеного контр розрахунку інфляційних нарахувань, відповідач визнає суму основного боргу в розмірі 177094142,73 грн., суму інфляційних нарахувань у розмірі 10017972,33 грн., суму 3% річних у розмірі 2173117,88 грн., суму пені у розмірі 10376539,43 грн., суму 0,1 % штрафу у розмірі 177094,41 грн. та суму 0,03% штрафу у розмірі 15156,28 грн. Але зазначив, що розмір штрафних санкцій пред'явлених до стягнення (пеня - 10 376 539,43 грн., штрафу 0,1 % - 177 135,60 грн., штраф 0,03 % - 15 156,28 грн.) є надмірно великим в порівнянні з розмірами збитків позивача (кредитора), що відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) є неодмінною умовою для їх зменшення. Так, наявність кредиторської заборгованості відповідача перед позивачем, що є предметом позовних вимог обумовлена, перед усім, особливостями господарської діяльності відповідача: надання постійних товарних позик споживачам своєї продукції. Адже, специфіка господарської діяльності ВАТ «Запоріжжяобленерго»полягає в досягненні забезпечення соціально-значимого та стратегічно-масштабного результату - постачання електричної енергії виключно всім споживачам в Запорізькій області. Таким чином, в даному випадку, застосування судом в повному обсязі господарсько-правової відповідальності в функціональному відношенні не тільки не буде відповідати основній меті відповідальності - стимулюванню належному виконанню зобов'язання, а, навпаки, в буквальному розумінні, унеможливить виконання останнього на майбутнє, з тієї причини, що у відповідача будуть відсутні кошти для поточної оплати за купівлю електроенергії. Зазначене призведе до неможливості забезпечити постачання електричної енергії всім споживачам Запорізької області, і як наслідок, до соціальної та технологічної катастрофи на території всій Запорізької області. На підставі викладеного, просить суд зменшити розмір пені до 5000 грн., розмір 0,1% штрафу до 1000 грн., розмір 0,03% штрафу до 1000 грн.

Також, в відзиві на позовну заяву відповідач просив розстрочити виконання рішення частинами на 10 років починаючи з лютого 2012 року згідно наступного графіку погашення заборгованості. Але, в судовому засіданні представник відповідача просив суд не враховувати дану вимогу, оскільки між сторонами буде досягнуто мирне врегулювання даного питання.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В засіданні суду 29.02.2012 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ДП “Енергоринок” (ДПЕ, позивач) та ВАТ “Запоріжжяобленерго” (ЕК, відповідач) укладений договір купівлі-продажу електроенергії № 4243/02 від 29.08.2007р. (надалі - Договір), за яким позивач зобовязався продавати, а відповідач зобовязався купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору, позивач продає, а відповідач купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в Акті розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності (додаток 4 до цього Договору), в обсягах, які визначаються згідно з розділом 4 цього Договору. Точки обліку електричної енергії наведені у додатку № 1 до договору “Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку”. Право власності на електричну енергію, яка постачається за договором, переходить від позивача до відповідача в момент передачі електричної енергії в точках поставки.

Плата за передачу електричної енергії, яку відповідач купує у позивача, магістральними та міждержавними електричними мережами та плата за диспетчерське управління виробництвом і передачею електричної енергії враховується позивачем при формуванні відповідно до Правил ОРЕ середньозваженої за розрахунковий місяць оптової ринкової ціни на купівлю електроенергії відповідача у позивача. Позивач забезпечує надання відповідачу диспетчерських послуг з передачі електроенергії магістральними та міждержавними електричними мережами. Позивач погоджується, що при повній оплаті з боку відповідача вартості електроенергії за розрахунковий місяць, позивач здійснюватиме всі необхідні заходи з забезпечення передачі електроенергії до точок поставки відповідачу (п.3.3 договору).

Згідно п. 3.4 договору, середньозважена за розрахунковий місяць оптова ринкова ціна на купівлю електроенергії відповідача у позивача розраховується відповідно до Правил ОРЕ на підставі щоденних погодинних обсягів купівлі електроенергії відповідача у позивача, які визначаються відповідно до п. 4.2 цього договору.

Відповідно до п. 4.13 договору передбачено, що документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від позивача до відповідача є підписаний з боку позивача та відповідача та скріплений печатками Акт купівлі-продажу електроенергії.

Позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі та поставив відповідачеві електричну енергію на загальну суму 152225374,32 грн. в період 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р., що підтверджується підписаними обома сторонами актами купівлі продажу електроенергії між ДП “Енергоринок” та ВАТ “Запоріжжяобленерго” та довідкою про стан взаємних розрахунків між сторонами

Згідно п. 6.1 договору, оплату за куплену електроенергію відповідач здійснює відповідно до “Інструкції про порядок використання котів оптового ринку електричної енергії України” грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання позивача з поточних рахунків із спеціальним режимом використання відповідачем, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків відповідача.

Відповідно до п. 6.4 договору, остаточний розрахунок за куплену відповідачем у позивача електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється відповідачем до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків відповідача. У цьому випадку відповідач зобов'язаний обов'язково вказати призначення платежу.

Якщо до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідач не здійснив повну поточну оплату вартості електроенергії за розрахунковий місяць, позивач надсилає до відповідача факсимільним зв'язком попередження про можливість обмеження споживання в обсязі недоплаченої відповідачем в розрахунковому місяці електроенергії. Обмеження може бути застосоване позивачем після 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач свої обовязки по оплаті, згідно умов договору, виконав частково, залишок заборгованості на 01.03.2010 р. складає 177 094 415,61 грн., що підтверджується матеріалами справи та підтверджено сторонами в акті звірки взаєморозрахунків сторін від 04.04.2011 р.

У звязку з цим позивач неодноразово направляв факсограми (листи попередження вих. № 09/33-879 від 11.02.2010 р. та вих. № 03/33 1708 від 15.03.2010 р.) та претензію № 02/10-107 від 21.04.2010 р. з вимогою погасити існуючу заборгованість.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Відповідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що відповідач необґрунтовано залишив без задоволення вимоги позивача про оплату заборгованості за договором № 4243/02 від 29.08.2007 р.

Відповідач не виконав свої зобовязання за договором та не сплатив заборгованість за вказаний період на загальну суму 177 094 415,61 грн.

Однак, після порушення провадження у справі № 3/5009/858/11 (23.02.2011 р.) відповідач частково погасив основний борг (в сумі 272,88 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 19849 від 31.10.2011 р. (копія міститься в матеріалах справи).

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 272,88 грн. належить припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України через відсутність предмету спору.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 177 094 142,73 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 177 094 142,73 грн. основного боргу належить задоволенню.

В звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо перерахування орендної плати, позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних в сумі 2173117,88 грн. та інфляційних втрат в сумі 10025417,73 грн. за період з липня по грудень 2010 року.

До інших засобів захисту цивільних прав у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України відносяться річні та втрати від інфляції.

Якщо зобовязання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обовязки, у т.ч. передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено, що заявлені до стягнення позивачем 2 173 117,88 грн. - 3 % річних від простроченої суми за період з липня 2010 р. по грудень 2010 р., підтверджені детальним розрахунком позивача, доданого до матеріалів справи, перевірені судом, є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується стягнення суми інфляційних витрат.

Відповідно до “Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Господарський суд вважає, що у розрахунку позовної заяви позивачем безпідставно нарахована сума інфляційних витрат в розмірі 7 445,40 грн. за серпень 2010 р.

З липня 2010р. по березень 2011р. індекс інфляції складає 106,5504 %, що від суми основного боргу 15 037 465,95 грн. дорівнює 985 027,35 грн.

Позивачем заявлено до стягнення за вказаний період суму 992 472, 75 грн., що на 7 445,40 грн. більше від правомірно нарахованої.

Стосовно вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, то слід зазначити, що відповідно до розрахунку зробленого судом до стягнення підлягає сума інфляційних втрат за вказаний період у розмірі 10017972,33 грн., в решті вимог слід відмовити, оскільки заявлені безпідставно.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10 376 539,43 грн. пені, 177094,41 грн. 0,1% штрафу та 15156,28 грн. 0,05 % штрафу за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до п. 7.3.2 договору, в редакції додаткової угоди № 6045/03 від 09.03.2010 р. до договору № 4243/02 від 29.08.2007 р., за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 цього договору. В разі несплати відповідачем за куплену у позивача електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4 цього договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, позивач має право нарахувати пеню відповідачу у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу. Сплата відповідачем пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку відповідача на поточний рахунок позивача і не звільняє відповідача від обовязку відшкодувати збитки, спричиненні несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії.

Згідно із п. 6.3.2 договору, у випадку нездійснення відповідачем доплати згідно п. 6.3.1 цього договору, позивач через З банківські дні після закінчення відповідної декади має право виставити відповідачу вимогу про сплату штрафу в розмірі 0,03 % від недоплаченої суми. Штраф повинен бути сплачений в термін, не більший 3-х банківських днів з моменту отримання відповідачем письмового повідомлення від позивача. Цей пункт договору застосовується у випадку, якщо відповідач порушив терміни подекадної оплати більше 5 разів за останні 365 днів, що передують даті останнього порушення відповідачем умов п. 6.3.1 цього Договору.

Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 10 376 539,43 грн., 0,1 % штрафу у розмірі 177 094,41 грн. та 0,03 % штрафу у розмірі 15 156,28 грн.

Таким чином, ВАТ “Запоріжжяобленерго” є боржником перед ДП “Енергоринок” за договором купівлі-продажу електроенергії між ДП “Енергоринок” та ВАТ “Запоріжжяобленерго” № 4243/02 від 29.08.2007 р. та має заборгованість сумі 199 854 023,06 грн., а саме: 177 094 142,73 грн. основного боргу, 2 173 117,88 грн. 3% річних, 10 017 972,33 грн. інфляційних збитків, 10 376 539,43 грн. пені, 177 094,41 грн. 0,1% штрафу та 15 156,28 грн. 0,03% штрафу.

Відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право:

1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;

3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;

4) стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах;

5) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;

6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Специфіка господарської діяльності ВАТ «Запоріжжяобленерго»полягає в досягненні забезпечення соціально-значимого та стратегічно-масштабного результату - постачання електричної енергії виключно всім споживачам в Запорізькій області. Таким чином, в даному випадку, застосування судом в повному обсязі господарсько-правової відповідальності в функціональному відношенні не тільки не буде відповідати основній меті відповідальності - стимулюванню належному виконанню зобов'язання, а, навпаки, в буквальному розумінні, унеможливить виконання останнього на майбутнє, з тієї причини, що у відповідача будуть відсутні кошти для поточної оплати за купівлю електроенергії. Зазначене призведе до неможливості забезпечити постачання електричної енергії всім споживачам Запорізької області, і як наслідок, до соціальної та технологічної катастрофи на території всій Запорізької області.

На підставі викладеного та оскільки відповідач в повному обсязі визнає основний борг, який становить 177094142,73 грн., не відмовляється здійснити його погашення, враховуючи значну суму основного боргу та штрафних санкцій, суд на підставі ч. 3 ст. 83 ГПК України зменшує розмір стягнення з відповідача пені до 5 000,00 грн., 0,1 % штрафу до 1 000,00 грн. та 0,03% штрафу до 1 000,00 грн.

У звязку з викладеним, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати у справі відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства “Енергоринок” до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення 199861741,34 грн. за договором купівлі-продажу електроенергії № 4243/02 від 29.08.2007 р. задовольнити частково.

В частині стягнення 272,88 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Державного підприємства “Енергоринок” (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 27, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання в національній валюті № 26032301861 в ГОА ВАТ “Ощадбанк”, МФО 300465, код ЄДРПОУ 21515381) 177 094 142 (сто сімдесят сім мільйонів девяносто чотири тисячі сто сорок дві) грн. 73 коп. основного боргу. Видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Державного підприємства “Енергоринок” (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 27, поточний рахунок в національній валюті № 26008302861 в ГОА ВАТ “Ощадбанк”, МФО 300465, код ЄДРПОУ 21515381) 10 017 972 (десять мільйонів сімнадцять тисяч девятсот сімдесят дві) грн. 33 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 2 173 117 (два мільйони сто сімдесят три тисячі сто сімнадцять) грн. 88 коп. 3 % річних від простроченої суми, 5 000 (пять тисяч) грн. 00 коп. пені, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. 0,1 % штрафу, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. 0,03 % штрафу, 25 500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. витрат на держмито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 07.03.2012 р.