Ухвала суду № 21968572, 17.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2012 року справа №2а/0570/21283/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Гаврищук Т.Г.,

Білак С.В., Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Варчук О.М.

за участю представників:

від позивача: Климович В.П.

від відповідача: Полякової О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011р. по справі № 2а/0570/21283/2011 (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тирекс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.04.2011р. №0001132340,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011р. по справі № 2а/0570/21283/2011 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тирекс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька, внаслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 01.04.2011р. №0001132340 .

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі міста Донецька просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційних скарг заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного зясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача за період з 01.01.2008р. по 14.02.2011р. за результатами якої складений акт від 11.03.2011р. № 301/23-2/30623397 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.04.2011р. №0001132340, яким позивачеві згідно підпункту 54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 17157 грн., штрафні (фінансові) санкції 4289,25грн. на загальну суму 21446,25 грн.,.

Однією із підстав для донарахування суми податкового зобовязання послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення убутку балансової вартості запасів за 3 квартал 2009 року на суму 15746,00 грн.

Актом перевірки встановлено, що за період з 01.01.2008р. по 31.08.2008р. фактичні залишки товарно-матеріальних цінностей, які відображені у зворотно-сальдових відомостях по дебету 28 «товари» відсутні. Також, за цей період не встановлено фактів продажу, списання на власні виробничі та господарські потреби будь яких товарно-матеріальних цінностей, у тому числі з рахунку 28 «товари».

При розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів позивачем відображено суму 62985,00 грн. без підтверджуючих документів, що призвело до завищення убутку балансової вартості запасів за 3 квартал 2009р. на 62985,00 грн.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( в редакції, чинної у спірний період) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до п.5.9 ст. 5 цього Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

З матеріалів справи вбачається, що за договором консигнації від 03.09.2011р. позивачем був переданий товар приватному підприємцю ОСОБА_6 на загальну суму 315896,25 грн. з метою подальшої реалізації. Право власності на товари, що були передані за договором консигнації, збереглось за позивачем.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.10.2002р. у справі №17-6-38/02-7667 на користь позивача стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_6 315896,25 грн. боргу за отриманий товар.

Згідно акту державного виконавця від 19.12.2002р. у приватного підприємця ОСОБА_6 відсутнє майно для стягнення в рахунок погашення зазначеного боргу, у звязку із чим, постановою від 29.04.2003р. виконавчий документ був повернутий позивачеві.

Таким чином, виходячи з вимог абз.3 п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборгованість приватного підприємця ОСОБА_6 перед позивачем підпадає під поняття безнадійної заборгованості.

Частина зазначеної заборгованості у розмірі 62985,00 грн. була задекларована позивачем у декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2009р. у якості убутку балансової вартості запасів, оскільки передані приватному підприємцю ОСОБА_6 товари знаходились на балансі позивача. Наведене податковим органом не спростовано.

Зазначені операції відображені позивачем у бухгалтерській довідці від 30.09.2003р., оборотно-сальдовій відомості по рахунку 281.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами п.п. 5.2.8 п. 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що позивач правомірно відобразив у декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2009р. у якості убутку балансової вартості запасів частину заборгованості приватного підприємця ОСОБА_6 за товари, які остання отримала з метою подальшої реалізації за договором консигнації від 03.09.2001р., але які не були передані у власність контрагента позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо недоведеності податковим органом порушення позивачем вимог п.5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та безпідставності донарахування позивачеві податку на прибуток.

Іншою підставою для донарахування суми податкового зобовязання послужив висновок податкового органу про те, що позивачем в порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включено до складу валових доходів безповоротної фінансової допомоги у вигляді внеску засновників до статутного фонду ТОВ «Тирэкс», який не був їм повернутий у сумі 5644,45 грн., що призвело до заниження прибутку за 4 квартал 2010р. на суму 1411,00 грн.

Податковий орган вважає, що сума 5644,45 грн. є безповоротною фінансовою допомогою у звязку із тим, що статутний капітал у загальному розмірі 7400,00 грн., сформований у майновій формі, був повернутий учасникам ТОВ «Тирэкс» лише у загальній сумі 1755,65 грн.

У п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

За приписами п.п. 4.1.6 цієї статті валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Як вбачається з п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Відповідно до п.1.28 ст. 1 наведеного Закону інвестиція це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції. При цьому, пряма інвестиція це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою, про що зазначено у підпункті 1.28.2 вказаного пункту.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що майно, внесене до статутного капіталу юридичної особи, є прямою інвестицією.

Підпунктом 4.2.5 пункту 4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Згідно до пояснень позивача частина внеску до статутного фонду у розмірі 5644,35 грн. не була повернута учаснику ТОВ «Тирэкс» через недостатність майна при ліквідації підприємства. Зазначене податковим органом не спростовано. Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено включення до складу валового доходу отриманих платником податків прямих інвестицій у разі їхнього неповернення при ліквідації підприємства

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» або іншими положеннями цього закону не передбачено набуття інвестицією статусу безповоротної фінансової допомоги внаслідок відсутності майна для її повернення при ліквідації субєкта господарювання. За таких обставин, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та донарахування податку на прибуток за 4 квартал 2010р., колегія суддів вважає безпідставним.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011р. по справі № 2а/0570/21283/2011- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011р. по справі № 2а/0570/21283/2011- залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 лютого 2012 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 22 лютого 2012 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г. Сухарьок