Постанова № 21966543, 06.03.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2012 р. Справа № 5019/2565/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. , судді Коломис В.В. при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Голубенко Д.К.

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" на рішення господарського суду Рівненської області від 04.01.12 р. у справі № 5019/2565/11

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон"

до Публічне акціонерне товариство "Острозьке хлібоприймальне підприємство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агро"

про стягнення 1 384 440 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 04.01.2012 року у справі № 5019/2565/11 (суддя Крейбух О.Г.) позов задоволено частково. Визнано недійсним правочин між публічним акціонерним товариством "Острозьке хлібоприймальне підприємство" і товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агро", оформлений угодою № 52 від 01.02.2010 р. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" (вул. Котляревського, буд. 1, с. Оженин, Острозький район, Рівненська область, 35820, іден.код 00955785) і товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агро" (вул.Лісова, буд.1, с.Олишва, Рівненський район, Рівненська область, 35314, іден.код 31894444) на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (вул.Каботажний спуск, буд.1, м.Миколаїв, 54002, іден.код 14291113) державне мито за подання позовної заяви у сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду в частині відмови у визнанні за ТОВ СП "НІБУЛОН" права власності на зерно ячменю 3-го класу у кількості 834 тонни, яке перебуває у володінні ТОВ "Полісся-Агро" та витребування у ТОВ "Полісся-Агро" на користь ТОВ СП "НІБУЛОН" зазначеного зерна, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати в цих частинах з підстав порушення норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю. Зокрема вказує, що нормами діючого законодавства не передбачено, що порушене право особи може бути захищено лише в один спосіб, а Конституцією України гарантовано захист державою прав усіх суб'єктів права власності всіма незабороненими законом способами.

Також в додаткових поясненнях до апеляційної скарги ТОВ СП "НІБУЛОН" зазначає, враховуючи той факт, що угода від 01.02.2010 року № 52 укладена особою, яка не є власником майна та не мала права продавати, розпоряджатися або відчужувати зерноячменного 3-го класу, застосування наслідків недійсності правочину у вигляді реституції не може бути застосовано, оскільки, вважається неприпустимим повернення майна не власнику - особі, що не мала його відчужувати. Стверджує, що в даному випадку з урахуванням ст. 387 ЦК України, слід витребувати із чужого незаконного володіння майно передане на підставі недійсного правочину у володіння законного власника.

В судовому засідання представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідачі відзивів на апеляційну скаргу не подали, однак надіслали клопотання про відкладення розгляду скарги в зв'язку з неможливістю забезпечити явку представників в засідання.

Зазначені клопотання судом відхилені, як такі, що не підтверджені жодними доказами. При цьому судом враховано, що явка представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась та додаткові докази не витребовувались. Відтак, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду скарги без участі представників відповідачів - за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Рівненської області від 04.01.2012 року у справі № 5019/2565/11 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 жовтня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вента Київ" (продавець) укладено договір поставки № 200/2007, згідно пункту 1.1 якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у додатках до даного договору, а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару /т.1, а.с.8-I0/.

Відповідно до пункту 2.1 даного договору, кількість/вага поставленого продавцем товару визначається на умовах EXW-"франко-елеватор" (в редакції "Інкотермс" на наступних елеваторах: ВАТ "Острозьке ХПП" Рівненська область, в подальшому - "Елеватор") і вважається остаточною згідно із складським документом на зерно встановленої форми, виписаного на імя покупця та підписаного директором і головним бухгалтером Елеватора.

Пунктом 5.1 договору поставки передбачено, що товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем: за кількістю - відповідно до залікової ваги, зазначеної в складському документі, оформленому на імя покупця; за якістю - відповідно до сертифікату якості (картки аналізу зерна), наданої лабораторією елеватора на товар, вказаний у складському документі.

Додатком № 1 до договору № 200/2007 від 03.10.2007 р. визначено товар по договору - ячмінь у кількості 1737,143 тонни на загальну суму 2232228 грн. 76 коп., термін поставки - 05.10.2007 р. /т.1, а.с.10/.

03 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Острозьке хлібоприймальне підприємство" (надалі - зерновий склад, відповідач-1) та товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (надалі поклажодавець, позивач) укладено договір № 51 про відповідальне зберігання зерна /т.1, а.с.11-16/.

Відповідно до п.2.3 договору про відповідальне зберігання зерна, в підтвердження приймання зерна або її частини зерновий склад видає поклажодавцю складську квитанцію або просте чи подвійне складське свідоцтво, не раніше ніж через 2 доби після отримання зерна.

Так, факт передачі зерна ТзОВ СП "Нібулон" на зберігання ВАТ "Острозьке ХПП" підтверджується складською квитанцією АС № 521665 від 18.10.2007 р., поточний номер у реєстрі зернового складу-108 /т.1, а.с.17/.

При цьому договір про відповідальне зберігання зерна не передбачає права зернового складу щодо розпорядження зерном, прийнятим на зберігання.

01 лютого 2010 року між ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" (надалі продавець, відповідач-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агро" (надалі покупець, відповідач-2) було укладено угоду № 52 (надалі Угода), відповідно до якої з метою освіження покупець зобовязується за плату прийняти від продавця зерно ячменю врожаю 2007р. в кількості 834 тонни по ціні 800,00 грн./тн. /т.1, а.с.19/.

Відповідно до п.1.2 Угоди, передача зерна від продавця до покупця здійснюється по кількості та якості на підставі показників ваги заключення лабораторії продавця, згідно з державними стандартами.

Згідно з п.1.3 Угоди, покупець після отримання від продавця ячменю в кількості 834 тон зобовязується відправити на протязі 60 днів на адресу продавця зерно ячменю врожаю 2009р. по ціні 800,00 грн./тн.

Факт передачі зерна ячменю у кількості 834 тонни відповідачем-1 відповідачу-2 підтверджується видатковою накладною № 25 від 02.02.2010р. та податковою накладною від 02.02.2010р. № 641 /т.1, а.с.20-21/.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд першої інстанції вірно вказав, що Угода, укладена між ПАТ "Острозьке ХПП"та ТзОВ "Полісся-Агро", не містить умови про передачу у власність ТзОВ "Полісся-Агро" зерна ячменю і не визначає обовязок останнього оплатити отриманий товар, а тому остання не може вважатися договором купівлі-продажу.

Згідно з част.1, 2 ст.715 ЦК України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Тобто, укладена Угода № 52 від 01.02.2010р. за своєю правовою природою є договором міни і має регулюватися положеннями Цивільного кодексу України про даний вид договорів.

Відповідно до част.4 ст.715 ЦК України, право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.716 ЦК України, до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 658 ЦК України передбачено, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що договір про відповідальне зберігання зерна від 03.10.2007р. № 51, укладений між позивачем та відповідачем-1, не передбачає права зернового складу ПАТ "Острозьке ХПП" щодо розпорядження прийнятим на зберігання зерном, зокрема, на право його продажу, міни третім особам.

Відповідно до част.1, 2 ст.213 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з част.1 ст.203 ЦК України, в редакції на момент укладення Угоди № 52 від 01.02.2010р., зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За наведеного, при укладенні Угоди № 52 від 01.02.2010р. відповідач-1 ПАТ "Острозьке ХПП" діяв всупереч ст.ст.658, 716 ЦК України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання даної угоди недійсною.

В частині позовних вимог про визнання за ТзОВ СП "Нібулон" права власності на зерно ячменю 3-го класу у кількості 834 тонни вологістю 13,5 % з вмістом зернової домішки 8,0 % та вмістом сміттєвої домішки 0,5 %, яке перебуває у володінні ТзОВ "Полісся-Агро", та витребування його у останнього судом встановлено наступне.

22 червня 2011 року постановою Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 17/181 задоволено позовні вимоги ТзОВ СП "Нібулон" та стягнуто з ПАТ "Острозьке ХПП" на його користь збитки, завдані втратою зерна в сумі 1 423 305 грн. 01 коп. /т.2, а.с.19-22/.

Як вбачається з постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2011р. у справі № 14/181 і визнається позивачем у даній справі, ТзОВ СП "Нібулон" було відшкодовано збитки, завдані неналежним виконанням ПАТ "Острозьке ХПП" умов договору № 51 від 03.10.2007р. про відповідальне зберігання зерна у звязку з втратою останнім переданого ТзОВ СП "Нібулон" на зберігання зерна ячменю 3-го класу у кількості 834783 кг.

Згідно з част.1 ст.950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до част.1 ст.951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Аналогічні норми містяться в ст.ст.33, 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відтак, ТзОВ СП "Нібулон", звертаючись до господарського суду із позовом до ПАТ "Острозьке ХПП" у справі № 14/181, обрало спосіб захисту свого порушеного права у звязку зі втратою зберігачем зерна ячменю 3-го класу у кількості 834783 кг, прийнятого на зберігання за договором від 03.10.2007р. № 52, - відшкодування завданих збитків. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2011р. у справі № 14/181 порушене право ТзОВ СП "Нібулон" було відновлено шляхом стягнення з ПАТ "Острозьке ХПП" збитків у сумі 1 423305,01 грн. А тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку відмовивши в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на зерно ячменю 3-го класу у кількості 834 тонни, яке перебуває у володінні відповідача-2 ТзОВ "Полісся-Агро", та витребування його у останнього.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування законодавства в цій частині судом першої інстанції колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості подвійного захисту одного і того ж порушеного права. Встановивши, що порушене право позивача вже захищено судом (одним із обраних позивачем способів), у суду першої інстанції були відсутні підстави захищати це ж право позивача у інший спосіб.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 04.01.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" від 26.01.2012 року № 866/27 відмовити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 04.01.2012 року у справі № 5019/2565/11 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

Вих.№ 01-12/3504/12