Рішення № 21965959, 06.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2012 р. Справа № 5023/469/12

вх. № 469/12

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. (дов. № 005/432 від 20.02.2012 р.)

відповідача - ОСОБА_2. (дов. № 125/3 від 16.01.2012 р.)

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки", м. Київ

до Державного підприємства "Харківський державний приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка", м. Харків

про стягнення 60 413,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Харківський державний приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка" (надалі - Відповідач) суми за виконання робіт за договором №01/053-09 в розмірі 33604,76 грн. (тридцять три тисячі шістсот чотири грн. 76 коп.), з них 27955,77 грн. основного боргу, 3941,77грн. (три тисячі девятсот сорок одна грн. 77 коп.) інфляційні втрати, 1707,22 грн. (одна тисяча сімсот сім грн. 22 коп.) 3% річних; за договором №01/054-09 в розмірі 26808,97грн. (двадцять шість тисяч вісімсот вісім грн. 97 коп.), з них 22 302, 37 грн. (двадцять дві тисячі триста дві грн. 00 коп.) основного боргу, 3 144,63 грн. (три тисячі сто сорок чотири грн. 63 коп.) інфляційні втрати, 1 361,97 грн. (одна тисяча триста шістдесят одна грн. 97 коп.) 3 % річних та покладення на Відповідача судового збору.

Представник Позивача у судовому засіданні та у наданій заяві просить суд стягнути з Відповідача суми у розмірі 60 413,73 грн., де: за виконання робіт за договором №01/053-09 в розмірі 33604,76 грн. (тридцять три тисячі шістсот чотири грн. 76 коп.), з них 27955,77 грн. основного боргу, 3941,77грн. (три тисячі девятсот сорок одна грн. 77 коп.) інфляційні втрати, 1707,22 грн. (одна тисяча сімсот сім грн. 22 коп.) 3% річних; за договором №01/054-09 в розмірі 26808,97грн. (двадцять шість тисяч вісімсот вісім грн. 97 коп.), з них 22 302, 37 грн. (двадцять дві тисячі триста дві грн. 00 коп.) основного боргу, 3 144,63 грн. (три тисячі сто сорок чотири грн. 63 коп.) інфляційні втрати, 1 361,97 грн. (одна тисяча триста шістдесят одна грн. 97 коп.) 3 % річних.

Представник Відповідача у судовому засіданні та у наданій заяві проти позовних вимог Позивача, щодо наявності перед останнім заборгованості, не заперечує.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

23.03.2009 між Відповідачем та Позивачем було укладено договори №01/053-09 та №01/054-09, предметом яких є виконання робіт по проведенню державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки.

Розбіжності, що виникли при укладенні договору №№01/053-09, були врегульовані сторонами в протоколі розбіжностей та протоколі врегулювання розбіжностей до договору №01/053-09, а також в листах №504-225П від 22.07.2009, №003/1518 від 27.07.2009, які є невідємними частинами договору №01/053-09 відповідно до п. 5.5 цього договору (а.с. 30 - 34).

Розбіжності, що виникли при укладенні договору №№01/054-09, були врегульовані сторонами в протоколі розбіжностей та протоколі врегулювання розбіжностей до договору №01/054-09, а також в листах №504-224П від 22.07.2009, №003/1517 від 27.07.2009, які є невідємними частинами договору №01/054-09 відповідно до п. 5.5 цього договору (а.с. 48 - 52).

Відповідно до умов договорів, Позивач взяв на себе зобовязання провести державну експертизу ядерної та радіаційної безпеки, для Відповідача, документа «Програмно-технический комплекс информационно-управляющей системы, систем нормальной эксплуатации важных для безопасности ПТК ИУС СНЭ ВБ. Техническое задание. Первая редакция» М2002АЭС. ТЗ-ПТК.01» за договором №01/053-09 та документа «Программа и методика приемочных испытаний опытного образца фрагмента программно-технического комплекса информационно-управляющей системы систем нормальной эксплуатации важных для безопасности «М444ПМ-04-01-08» за договором №01/054-09, і передати результати їх проведення. В свою чергу Відповідач повинен прийняти їх та оплатити роботу. Ціна договорів 55911,54 грн. та 44604,74 грн. відповідно.

На виконання умов договорів №01/053-09 та №01/054-09 Позивач виконав роботи, а Відповідач прийняв результати виконаних робіт, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт №177-09 від 13.08.09 та №221-09 від 09.09.2009 (а.с. 35 та 53).

Умовами договорів №01/053-09 та №01/054-09 (з урахуванням протоколів врегулювання розбіжностей) передбачено, що оплата робіт проводиться в два етапи: 50% в 10-денний термін з моменту підписання договорів, 50% до закінчення терміну дії договорів, тобто до 31.12.2009.

29.07.2009 Відповідачем здійснено попередню оплату в розмірі 50% за договором №01/053-09 на суму 27955,77 грн. та за договором №01/054-09 на суму 22302, 37 грн. Проте, в порушення своїх договірних зобовязань підприємство не здійснило повної оплати виконаних робіт за обома договорами, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі27955,77грн. за договором №01/053-09 та 22302, 37 грн. за договором №01/054-09.

З метою досудового врегулювання спору до Відповідача Позивачем було направлено лист за вих. № 003/710 від 25.03.2010 та претензії № 005/1365, №005/1366 від 02.06.2010, про інформування останнє про наявність заборгованості та про погашення її. У відповідях на претензії за вих. №П125-534 та №П125-535 від 25.06.2010 ДП «ХПЗім.Т.Г.Шевченка» визнало свою заборгованість в повному обсязі (а.с. 54 - 58).

Проте, листом від 21.12.2011 №14-383 ДП «ХПЗім.Т.Г.Шевченка» повідомило ДНТЦ ЯРБ про те, що заборгованість за договорами №01/053-09 та №01/054-09 була списана на підставі рішення Господарського суду в Харківській області від 20.10.2009 у справі №Б-50/120-09 (а.с. 59).

У резолютивній частині рішення Господарського суду в Харківській області від 20.10.2009 у справі №Б-50/120-09 визнаються погашеними вимоги конкурсних кредиторів, що не були заявлені у встановлений законодавством строк, або не були заявлені взагалі.

Відповідно до абз.6 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсними є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство; поточні кредитори це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.08.2009 було прийнято заяву про порушення справи про банкрутство ДП «ХПЗім.Т.Г.Шевченка», порушено провадження у справі №Б-50/120-09 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Акти здавання-приймання виконаних робіт №177-09 та №221-09 за договорами №01/053-09, №01/054-09 були підписані відповідно 13.08.2009 та 09.09.2009, отже грошові вимоги ДНТЦ ЯРБ виникли після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (05.08.2009), а тому ці вимоги за своєю правовою природою являються поточними.

Відповідно до абз.24 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Таким чином, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну, це стосується також і правових наслідків дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, які визначені ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Аналогічна правова позиція наведена в Рекомендаціях Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 04.06.2004 №04-5/1193 та Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18.12.2009 №5.

Таким чином, на поточні грошові вимоги не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, згідно з абзацами 6, 24 ст. 1 та ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Тому заборгованість за такими вимогами погашаються в процедурі банкрутства до визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури без будь-яких обмежень, а спори за поточними вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Така ж позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 27.03.2007 у справі №01/777.

Відповідно до п.п. 4.1 договорів №01/053-09 та №01/054-09, за невиконання або неналежне виконання обовязків по договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу: інфляційні втрати є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені за договорами. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобовязання (правова позиція висловлена у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18.12.2009 №5, постановах Верховного Суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155 та від 08.11.2010 у справі №4/719).

Таким чином, сплату розмірі 3% річних та інфляційних втрат не можна вважати заходами відповідальності за порушення зобов'язань, та у зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

На підставі чого, розмір основної заборгованості Відповідача перед Позивачем становить: за договором №01/053-09 складає 27955,77 грн. (двадцять сім тисяч девятсот пятдесят пять грн. 00 коп.) основного боргу, 3941,77грн. (три тисячі девятсот сорок одна грн. 77 коп.) інфляційні втрати, 1707,22 грн. (одна тисяча сімсот сім грн. 22 коп.) 3% річних. Загальна сума заборгованості за договором № 01/053-09 з урахуванням індексу інфляції та 3% річних складає 33604,76 грн. (тридцять три тисячі шістсот чотири грн. 76 коп.) та за договором №01/054-09 складає 22302, 37 грн. (двадцять дві тисячі триста дві грн. 00 коп.) основного боргу, 3144,63 грн. (три тисячі сто сорок чотири грн. 63 коп.) інфляційні втрати, 1361,97 грн. (одна тисяча триста шістдесят одна грн. 97 коп.) 3% річних. Загальна сума заборгованості за договором №01/054-09 з урахуванням індексу інфляції та 3% річних складає 26808,97 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот вісім грн. 97 коп.).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГПК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

За договором підряду одна сторона (підрядник зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобовязаний одержати спеціальний дозвіл (ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст. 843 ЦК України). Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобовязаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобовязання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Крім того, відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, а якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Виконання та прийняття робіт підтверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі-приймання виконаних робіт, а саме: - за № 177-09 по договору № 01-053-09 від 23.03.2009 р. (а.с. 35); - за № 221-09 по договору № 01/054-09 від 23.03.2009 р. (а.с. 53).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач, який є боржником у грошовому зобовязанні згідно з ч.3 ст.510 ЦКУкраїни, не виконав свого зобовязання за вказаними вище договорами, тому, відповідно до ч.1ст.612 ЦК України, вважається таким, що прострочило виконання зобовязання.

Відповідно до ч.2ст.612 ЦКУкраїни, ч.1ст.220 ГКУкраїни, боржник, який прострочив виконання господарського зобовязання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. При цьому, ст. 229 ГК України встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобовязання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобовязання, а також сплатити штрафні санкції.

Згідно з ч.2ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На сплату сум інфляційних втрат та 3% річних не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів (ч.4ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), виходячи з наступного.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією з основних засад судочинства.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості у розмірі 60 413,73 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» статтями 11, 93, 510, 525, 598, 599, 612, 625, 837, 838, 843, 846, 853 Цивільного кодексу України, статтями 179, 220, 229, 230 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський державний приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 99, Код ЄДРПОУ 14315500, р/р 26007996106032 у філії ЗАО «ПУМБ» в м. Харків, МФО 350385, ІПН 143155020397) на користь Державного підприємства "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки" (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, 35-37, Код ЄДРПОУ 14282338, п/р 26001012713239 у філії АТ «Укрексімбанк» в м. Києві, МФО 380333, Ідентифік. код 14282338, ІПН 142823326578) суму за виконання робіт за договором №01/053-09 в розмірі 33604,76 грн. (тридцять три тисячі шістсот чотири грн. 76 коп.), з них 27955,77 грн. основного боргу, 3941,77грн. (три тисячі девятсот сорок одна грн. 77 коп.) інфляційні втрати, 1707,22 грн. (одна тисяча сімсот сім грн. 22 коп.) 3% річних; за договором №01/054-09 в розмірі 26808,97грн. (двадцять шість тисяч вісімсот вісім грн. 97 коп.), з них 22 302, 37 грн. (двадцять дві тисячі триста дві грн. 00 коп.) основного боргу, 3 144,63 грн. (три тисячі сто сорок чотири грн. 63 коп.) інфляційні втрати, 1 361,97 грн. (одна тисяча триста шістдесят одна грн. 97 коп.) 3 % річних. Разом за договорами №01/053-09, №01/054-09 60413,73 грн. (шістдесят тисяч чотириста тринадцять грн. 73коп.), судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 12 березня 2012 року

по справі № 5023/469/12.