Рішення № 21965958, 06.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2012 р. Справа № 5023/211/12

вх. № 211/12

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

прокурора - Кондратюк Н.А. (посв. № 242 від 15.11.2011 р.)

позивача - ОСОБА_1. (дов. № 108/01-21/0816 від 16.01.2012 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали справи за позовом Куп'янського міжрайонного прокурора, м. Куп'янськ в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків

до Комунального підприємства "Куп'янський Благоустрій", м. Куп'янськ

про стягнення 59 037,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Куп'янський міжрайонний прокурор, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Куп'янський Благоустрій" (надалі - Відповідач) на користь держави збитки, заподіяні засміченням земельних ділянок у розмірі 59 037,97 грн.

Від прокурора надійшла заява про уточнення резолютивної частини рішення, а саме уточнює реквізити на які просить стягнути шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства. У судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло, у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, на адресу суду повернулась ухвала, яка була направлена Відповідачеві, згідно адреси, зазначеної у позовній заяві, з довідкою поштового відділення - "за зазначеною адресою не проживає".

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.02.2012 р., судом встановлено, що місцезнаходження Відповідача співпадає з адресою зазначеній у позовній заяві.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення Прокурора та Позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

17.02.2009 рішенням № 112 виконавчого комітету Куп'янської міської ради «Про надання послуг по прийманню, розміщенню, похованню твердих побутових відходів на міському полігоні» дозволено комунальному «Куп'янський благоустрій» здійснювати роботи по утриманню міського полігону та надавати послуги по прийманню, розміщенню, похованню твердих побутових відходів.

21.08.2009 Куп'янською міською радою на підставі розпорядження № 33 Куп'янської районної державної адміністрації від 27.01.2009 отримано державний акт № ЯЯ № 819697 на право постійного користування земельної ділянки, яка розташована на території Петрівської сільської ради Куп'янського району для розташування та експлуатації полігону твердих побутових відходів площею 8,8823 га.

03.11.2011 Державною екологічною інспекцією в Харківській області з метою виконання листа Головного управління МВС України в Харківській області від 18.10.2011р. № 44/7899 проведено обстеження території полігону твердих побутових відходів розташованого на території Петровської сільської ради Куп`янського району Харківської області.

В ході обстеження території полігону твердих побутових відходів розташованого на території Петрівської сільської ради Куп'янського району зафіксовано факт розміщення відходів на відкритому ґрунті (тверді побутові відходи), а саме перевищення площі видалення відходів зазначеного полігону. Згідно експлікації від 31.10.2011, яка була проведена ПП «Орієнтир Плюс» (ліцензія АГ № 579045 від 22.09.2011), фактична територія для розташування та експлуатації полігону твердих побутових відходів становить 9,3603 га, а територія полігону, згідно Державного акту на право постійного користування виданого Куп'янській міській раді становить 8,8823 га, різниця площі складає 0,4780 га, у зв'язку з чим, 03.11.2011 Державною екологічною інспекцією в Харківській області складено відповідний акт за № 06-29/485.

Згідно рішення від 17.02.2009р. №112 виконавчого комітету Куп'янської міської ради «Про надання послуг по прийманню, розміщенню, похованню твердих побутових відходів на міському полігоні» дозволено КП «Купянський благоустрій» здійснювати роботи по утриманню міського полігону та надавати послуги по прийманню, розміщенню, похованню твердих побутових відходів.

Відповідно до «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.07 № 149, засмічення земель це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

Керуючись вимогами «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.07 № 149, Позивачем було розраховано шкоду в розмірі 59 037,97 грн. та предявлено претензію № 367 від 20.12.2011 року щодо добровільної сплати шкоди внаслідок засмічення земельних ресурсів.

Виходячи з наданих до матеріалів справи документів, доказів щодо сплати шкоди заподіяної засміченням земельних ділянок на момент розгляду справи сплачена не була, що підтверджується відсутністю даних доказів.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення Прокурора та Позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Прокурора підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває від особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про відходи», субєкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами збовязані надавати місцевим органам виконавчої влади та місцевого самоврядування, спеціально уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та повязану з ним діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про охорону земель», підприємства, установи, організації, а також громадяни, діяльність яких повязана з накопичення відходів, зобовязані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні обєкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Відповідно до п. а ст. 32 Закону України «Про відходи», забороняється ведення будь-якої господарської діяльності, повязаної з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоровя людей.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про відходи», суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про відходи», забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

В звязку з вищевикладеним вбачається, що протиправною діяльністю Відповідача державі заподіяно шкоду, розмір якої становить 59 037,97 грн.

Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобовязані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 даного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно п.1.6 Розяснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року «Про деякі питання вирішення спорів, повязаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища, «Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу».

Виходячи з положень ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, п. 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006р., до повноважень Державної екологічної інспекції як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Суд доходить до висновку про те, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією з основних засад судочинства.

Відповідачем не доведено суду відсутності своєї вини у завданні шкоди з його боку, а також не надано доказів останнім, щодо спростовання доказів Позивача по справі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судовогозбору покладаються на Відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 6, 8, 13, 14, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 20, 55, 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.ст. 35 Закону України “Про охорону земель”, ст. 17, 32, 33 Закону України “Про відходи” ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ст. 1166 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 27, 33, 35, 36, 43, 44-49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Куп'янський благоустрій» Куп'янської міської ради (63701, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Фрунзе, 184, код 34758758) на користь місцевого бюджету р/р 33117331700013, Куп'янське УДКСУ у Харківській області, код ЄДРПОУ 37813292, банк одержувача ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», шкоду, заподіяну внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 59037,97 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Куп'янський благоустрій» Куп'янської міської ради (63701, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Фрунзе, 184, код 34758758) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 1 609,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 07 грудня 2012 року

по справі № 5023/211/12.