Рішення № 21965627, 07.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" березня 2012 р.Справа № 27/17-5226-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Холіній Ю.О.

за участю представників:

від прокуратури: Коломійчук І.О. (за посвідченням);

від Криворізької міської ради: -не з'явився;

від КПТМ "Криворіжтепломережа": ОСОБА_2 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_3 (представник діючий за довіреністю).

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Центрально-міського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4;

про стягнення 4912,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 27.12.2011 року Прокурор Центрально-міського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (надалі КП ТМ "Криворіжтепломережа") звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якій, просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 4912,32 грн., з яких 4465,78 грн. - заборгованість за теплову енергію, 48,48 грн. інфляційні втрати, 67,92 грн. 3% річних, 330,14 грн. пеня та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на укладений між Приватним підприємцем ОСОБА_4 та КП ТМ "Криворіжтепломережа" договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари №4557 від 31.03.2005р., згідно якого позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобовязання, між тим, відповідач за фактично спожиту теплову енергію у період з січня по квітень 2011 року включно не розрахувався, в звязку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість. Крім того, необхідність звернення прокурора з відповідним позовом, Прокурор Центрально-міського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області обґрунтовує положеннями ст.121 Конституції України та ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»та зазначає, що оскільки майно КП ТМ "Криворіжтепломережа", згідно до статуту підприємства та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»належить до комунальної власності, управляння яким покладено на орган місцевого самоврядування Криворізьку міську раду, несплата споживачем вартості спожитої теплової енергії стосується інтересів держави.

У судовому засіданні 07.03.2012 року прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача - Криворізької міської ради у судові засідання не зявився, між тим, про час та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал.

Представник позивача - КП ТМ "Криворіжтепломережа" у судових засіданнях був присутній, заявлені прокурором позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, що вбачається з наданих письмових заперечень на позовну заяву (вх. ГСОО №5472/2012 від 20.02.2012р.). При цьому, зазначав, що приміщення не використовуються на протязі тривалого часу, а прилади опалення оснащені регулятором за допомогою яких подача гарячої води припинена. Отже, відповідач вказує, що за таких умов споживання тепла у розмірах зазначених позивачем не відповідає дійсності, в звязку з чим, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими, оскільки прокурором та позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував обсяги спожитої відповідачем теплової енергії.

Ухвалою суду від 20.02.2012р., за клопотанням представника КП ТМ "Криворіжтепломережа", відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи було продовжено на 15 днів до 13.03.2012р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд встановив:

КП ТМ "Криворіжтепломережа" утворено відповідно до Законів України „Про місцеве самоврядування в Україні”, „Про власність” та зареєстроване виконкомом Криворізької міської ради від 08.02.2000 року реєстраційний номер 04052169ю0030180.

Відповідно до п. 1.4 статуту КП ТМ "Криворіжтепломережа", підприємство засноване на власності територіальної громади міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Засновником підприємства та власником його майна є орган місцевого самоврядування в особі Криворізької міської ради (надалі Власник).

Згідно п. 2.1. статуту КП ТМ "Криворіжтепломережа", підприємство створене з метою отримання прибутку в результаті діяльності з виробництва, транспортування, постачання та реалізації теплової енергії споживачам.

При цьому, розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифів, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1844 „Про затвердження тарифів на теплову енергію КП ТМ "Криворіжтепломережа".

31 березня 2005 року між КП ТМ "Криворіжтепломережа" (надалі постачальник) та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (надалі споживач) укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари №4557, відповідно до умов якого постачальник відпускає споживачу теплову енергію у гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.3 договору, постачальник відпускає споживачу теплову енергію на обєкти зазначені в таблиці №2 у відповідності з встановленим планом теплоспоживання з 01 квітня 2005 року по 31 грудня 2005 року (див. Таблиця №1 та №2, акт меж розподілу як невідємна частина договору). Оплата здійснюється з моменту зазначеного періоду дії договору.

Умовами п. 2.1 договору передбачено, що облік спожитої теплової енергії здійснюється відповідно до приладів обліку або розрахунковим способом за їх відсутності.

Відповідно до п. 2.2 договору, щомісячна сума оплати за договором корегується з урахуванням фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря, кількості днів та годин роботи.

Пунктом 2.6 договору встановлено обовязок споживача надати проектно-технічну документацію, в якій обумовлені наступні відомості:

а) загальна площа будівлі кв.м; теплові навантаження: на опалення Гкал./час, на вентиляцію Гкал./год;

б) потреба в гарячій воді куб./добу; теплове навантаження на гарячу воду - Гкал./год;

в) споживання пари - Гкал./год, т/год, необхідний тиск.

Згідно п.п. 2.7, 2.8 договору, у випадку зміни теплового навантаження, загальної площі, споживач доводить до відома постачальника у письмовій формі. У випадку зміни загальної площі споживач зобовязаний надати постачальнику документ, виданий Бюро технічної інвентаризації, який дає право на внесення змін. У випадку зміни теплового навантаження споживач надає розрахунок, виконаний проектною організацією, обумовлений з постачальником.

Умовами п. 6.1 договору, серед іншого, передбачено, що даний договір діє з 01 квітня 2005 року по 31 грудня 2005 року та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляду.

24.07.2006 року між КП ТМ "Криворіжтепломережа" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено додаткову угоду до договору №4557 від 31.03.2005р., згідно якої сторони дійшли згоди та вирішили довключити в договір приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 44,6 м2, тепловим навантаженням на опалення 0,003 Гкал/год з 13.06.2006р., відповідно листа від 18.07.2006р.

Як встановлено матеріалами справи, згідно договорів купівлі-продажу приміщення від 13.09.2003р. та від 29.09.2003р. та витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 48-51) приміщення, вбудоване в перший поверх пятиповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, площею 41,6 м2 та квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4, що ніяким чином не заперечується сторонами у справі.

На виконання умов укладеного між сторонами договору №4557 від 31.03.2005р. позивачем було відпущено теплову енергію за період з січня по квітень 2011 року, включно, по двом приміщенням разом, загальною вартістю 4 465,78 грн., в звязку з чим, КП ТМ "Криворіжтепломережа" виставлено відповідачу до сплати рахунки-фактури №4557 від 31.01.2011р., 28.02.2011р., 31.03.2011р. та від 30.04.2011р. на загальну суму 4 465,78 грн., зазначені рахунки були отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.20-23).

Згідно наданого позивачем розрахунку за відпущення теплової енергії на обєкти відповідача: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1, в порушення вимог зазначеного договору, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 вартість спожитої теплової енергії не сплачено, в звязку з чим, станом на момент розгляду справи у відповідача рахується заборгованість за спожиту теплову енергію протягом періоду з січня по квітень 2011 року включно, у розмірі 4 465,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобовязань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари №4557 від 31.03.2005р., пені, інфляційних та 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Вищевказане цілком кореспондується з положеннями ст. 275 Господарського кодексу України, згідно якої за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. При цьому ч.2 ст. 275 цього кодексу встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

У відповідності до ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до п. 40 „Правил користування тепловою енергією” затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Законом України "Про теплопостачання" визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових.

Таким чином, тариф на теплову енергію, який встановлюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України, є сумою трьох тарифів, а саме тарифу на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. При цьому, тариф на послугу для кінцевого споживача Комісією не встановлюється.

Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Положеннями п. 3.1 договору встановлено, що оплата за відпущену теплову енергію здійснюється споживачем щомісячно, самостійно, в грошовій формі та іншими формами розрахунків за обумовленістю сторін до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як встановлено матеріалами справи, заборгованість відповідача за надані послуги теплопостачання, за період з січня по квітень 2011р. включно, становить 4465,78 грн., яка визначена на підставі тарифів, встановлених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1844 „Про затвердження тарифів на теплову енергію КП ТМ "Криворіжтепломережа", згідно спожитого відповідачем обсягу теплової енергії, визначеного розрахунковим способом у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та додатків до нього (таблиця №1, №2).

Із вищезазначених обставин справи вбачається, що відповідач порушив виконання своїх зобовязань за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари №4557 від 31.03.2005р., а саме прострочив строки сплати за фактично спожиту теплову енергію.

Щодо доводів відповідача про припинення подачі централізованого опалення до приміщення, шляхом встановлення регулятора на приладах опалення судом до уваги не приймаються з наступних підстав:

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005р. за №630 (надалі Правила), самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не допускається, при цьому, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Крім того, вказаними Правилами та „Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання”, затвердженим наказом Міністерства будівництва архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005р. № 4 (далі-порядок), відключення окремих приміщень багатоквартирних житлових будинків не передбачено.

Згідно даного Порядку, для вирішення питання відключення житлового будинку від систем центрального опалення його власники повинні звернутися з заявою до міжвідомчої комісії по розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання (далі - комісія), з письмовою заявою про відключення від мережі центрального опалення і гарячого водопостачання. Комісія створюється рішенням органу місцевого самоврядування або місцевого органу виконавчої влади. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку відносно прийняття рішення про відключення багатоквартирного житлового будинку від системи центрального опалення і гарячого водопостачання будинку, яке повинно бути підтримано всіма власниками приміщень у житловому будинку. Комісія розглядає надані документи, при цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власниками системи теплопостачання.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що самостійне припинення відповідачем подачі теплової енергії на житловий об'єкт не можливе, між тим, згідно з п. 24, 25 Правил відповідач має право відмовитись від послуг теплопостачальної організації, але такі дії мають вчинятись, згідно вищезазначеного Порядку. Таким чином, технічне переобладнання приладів опалення можливе лише за умови розробки відповідачем відповідного проекту та погодження його з балансоутримувачем та теплопостачальною організацією.

Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, направлених на відключення приміщень від теплопостачання та звернення до відповідного органу, згідно встановленого Порядку, в звязку з чим, суд вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що свідчать про ухилення відповідача від належного виконання зобовязань за договором №4557 від 31.03.2005 року.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно актів складених між балансоутримувачем будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та КП ТМ "Криворіжтепломережа" (а.с. 45-47) протягом опалювального періоду, а саме у січні-квітні 2011 року до вказаного обєкту постійно подавалась теплова енергія, та згідно акту від 19.04.2011 року, в звязку з закінченням опалювального сезону 04.04.2011р. подачу центрального опалення до будинку припинено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач свої зобовязання за договором №4557 від 31.03.2005р. виконав належним чином та правомірно здійснював теплопостачання обєкта відповідача протягом періоду з січня по квітень 2011 року включно, між тим, відповідач безпідставно відмовляється від сплати за поставлену теплову енергію.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином відсутність заборгованості перед КП ТМ "Криворіжтепломережа" та не надано будь-яких доказів, які б спростовували викладені позивачем обставини.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо визначення обсягів та вартості спожитої відповідачем теплової енергії за період з січня по квітень 2011 року включно, вважає його вірним, обґрунтованим та таким, що здійснений відповідно до умов укладеного договору та норм чинного законодавства, в звязку з чим, позовні вимоги заявлені прокурором в частині стягнення заборгованості за теплову енергію у сумі 4465,78 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями п. 3.3 договору визначено, якщо споживач є субєктом іншої галузі господарювання економіки та не здійснив сплату за відпущену теплову енергію в строк, встановлений п. 3.1 договору, він несе відповідальність у відповідності до п.п. 4-7 ГК України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” №543/96-ВР від 22.11.1996 року у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки сплати.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 330,14 грн. (а.с. 13), за період прострочення, окремо щодо кожної поставки теплової енергії, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановив, що позивач в частині здійснення розрахунку пені у розмірі 123,22 грн. за період прострочення з 16.03.2011р. по 15.09.2011р. допустив помилку, а саме здійснив нарахування пені з порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, більше ніж за 182 дні.

Враховуючи викладене, суд зробив власний розрахунок пені за період з 16.03.2011 року з урахуванням положень ст. 232 Господарського кодексу України та встановив, що розмір пені у даний період складає 121,88 грн.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

1576.9416.03.2011 - 13.09.20111827.7500 %0.042121.88

Всього:----121,88 Отже, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 328,80 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних у розмірі 48,48 грн. та 3% річних у розмірі 67,92 грн., за період прострочення, окремо щодо кожної поставки теплової енергії станом на 15.09.2011 року (а.с. 13 з оборотом), вважає його вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог прокурора Центрально-міського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області заявлених в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, в особі КП ТМ "Криворіжтепломережа" та стягнення з відповідача 4465,78 грн. заборгованості за теплову енергію, 328,80 грн. пені, 48,48 грн. інфляційних втрат та 67,92 грн. 3% річних.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-33, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50099, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, провулок Дежнева, 9, ід. код 03342184) 4465/чотири тисячі чотириста шістдесят пять/грн. 78 коп. заборгованості за теплову енергію, 328/триста двадцять вісім/грн. 80 коп. пені, 48/сорок вісім/грн. 48 коп. інфляційних та 67/шістдесят сім/грн. 92 коп. 3% річних.

3. Врешті позову відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України на п/р 31210206783008, одержувач ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, КБК 22030001, символ звітності банку 206 судовий збір в сумі 1609/одна тисяча шістсот девять/грн. 50 коп.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення підписано 12.03.2012р.