Рішення № 21965595, 12.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2012 р.

Справа № 5017/214/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Глєбова К.В.,

за участю представників сторін:

від позивача не з’явились,

від відповідача Яцук Є.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „МАКІЇВКОКС” до Державного підприємства „Одеська залізниця” про стягнення 9361,20 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.01.2012 р. прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства „МАКІЇВКОКС”, порушено провадження у справі № 5017/214/2012, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 13.02.2012 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 13.02.2012 р. розгляд справи відкладено на 12.03.2012 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, розпискою представника відповідача та клопотанням позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 12.03.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приватне акціонерне товариство „МАКІЇВКОКС” (далі –ПрАТ „МАКІЇВКОКС”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” (далі –ДП „Одеська залізниця”) вартості нестачі коксу доменного в сумі 9361,20 грн., втраченого в процесі перевезення.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ПрАТ „МАКІЇВКОКС” посилається на ст.ст.909,920,924 ЦК України, ст.ст.307,314 ГК України, ст.ст.12,23 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст.ст.31,110,113,114,129,133,136 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України, параграф 19 розд.1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, залізничну накладну від 19.08.2011 р. № 48451355, комерційний акт від 21.08.2011 р. АА № 015452/31 тощо.

ДП „Одеська залізниця” у відзиві на позов просить у задоволенні вимог відмовити, оскільки завантаження в технічно не справний вагон здійснювалось силами та засобами ПрАТ „МАКІЇВКОКС”, яке могло бачити неякісне зварювання дверей, однак заходів по закріпленню або відмові від використання вагону не вжило.

В запереченнях на відзив позивач не погодився з доводами відповідача, зазначивши, що технічна несправність вагону виникла під час перевезення вантажу, тому не могла бути виявлена в момент навантаження. Крім того, ст.32 Статуту залізниць України зобов’язує відправника підготувати вантаж, а не вагон до перевезення, в той час як остання дія покладається на залізницю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідач, господарський суд встановив таке.

19.08.2011 р. зі станції Ханженково Донецької залізниці ПрАТ „МАКІЇВКОКС” (відправник) на станцію призначення Чорноморська Одеської залізниці для ПрАТ „Донецьксталь” в особі ТОВ „Трансінвестсервіс” (одержувач) відправлено, зокрема, вагон № 66787227 з коксом доменним у кількості 40500 кг, що підтверджується залізничною накладною № 48451355, згідно відміток якої кокс завантажено у вагон засобами відправника навалом, вантаж марковано вапном, вантаж у вологому стані.

20.08.2011 р. на станції Ясиноватая Донецької залізниці складено акт загальної форми № 1697, в якому вказано, що під час приймання потягу після огляду виявлено: навантаження вище бортів на 30-40 см трапецієподібне; згідно документу вантаж марковано вапном; із західної сторони потяга зліва над 7 люком скіс до полу двері довжиною 1,5 м на всю ширину вагону в зв’язку з відсутністю однієї стулки двері; на момент огляду течі немає; вагон затримано для усунення технічної несправності.

Аналогічні за змістом акт № 595 оформлено на станції Верхівцеве Придніпровської залізниці пізніше того ж дня та акт загальної форми № 578 –21.08.2011 р.

Крім того, 21.08.2011 р. на станції Верхівцеве Придніпровської залізниці складено акт № 16 про технічний стан вагону, згідно із яким: у вагоні № 66787227 із західної сторони зліва по ходу потяга відсутня одна стулка дверей; несправність виникла на шляху прямування; втрата вантажу внаслідок вказаної несправності можлива; обрив виник через неякісне зварювання; вантажовідправник перед початком та після навантаження дане закріплення стулок дверей бачити міг, але мір по закріпленню дверей не прийняв.

Працівниками залізниці 21.08.2011 р. оформлено також комерційний акт АА № 015452/31, яким встановлено, що: навантаження вище бортів на 30-40 см трапецієподібне; згідно документу вантаж марковано вапном; із західної сторони потяга над 7 люком скіс до полу двері довжиною 1,5 м на всю ширину вагону в зв’язку з відсутністю однієї стулки двері; із західної сторони зліва по ходу потяга відсутня одна стулка дверей; нетто 40500 кг, різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 3500 кг; на шляху прямування із-за навалу вантажу на двері виник обрив через неякісне зварювання; вантажовідправник перед початком та після закінчення навантаження дане закріплення стулок дверей бачити міг, але заходів по закріпленню дверей не вжив; вагон затримано до усунення несправностей.

28.08.2011 р. залишок вантаж видано одержувачу, котрий у порядку ст.133 Статуту залізниць України передав право на пред’явлення позову відправнику, скориставшись яким ПрАТ „МАКІЇВКОКС” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з перевізника вартості втраченого під час перевезення вугілля у розмірі 9361,20 грн. (маса відповідальної недостачі із вирахуванням норми недостачі 2% маси нетто вологого вантажу визначена як 2690 кг; вартість вантажу 2900,00 грн. без ПДВ за 1 тону –по рахунку-фактурі від 19.08.2011 р. № 2875ф).

Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Виходячи з ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 19.08.2011 р. № 48451355 свідчить про укладення між ПрАТ „МАКІЇВКОКС” (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ПрАТ „Донецьксталь” в особі ТОВ „Трансінвестсервіс”.

Із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагон № 66787227 здійснювалося відправником, який приписами ч.3 ст.308 ГК України, ч.1 ст.918 ЦК України, ст.32 Статуту залізниць України зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.

Статтею 31 Статуту залізниць України зобов’язано залізницю подавати під завантаження справні, придані для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери.

У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю (абз.3 п.3.9 роз’яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами)).

Господарський суд Одеської області, дослідивши тексти акту про технічний стан вагону від 21.08.2011 р. № 16 та комерційного акту від тієї ж дати серії АА № 015452/31, зазначає, що навантаження відправником здійснювалось у вагон з явними технічними несправностями, які призвели до виникнення недостачі та які ПрАТ „МАКІЇВКОКС” могло побачити, проте з невідомих причин будь-яких заходів по усуненню дефектів не вжило.

Враховуючи наведене, неподання сторонами за договором перевезення заперечень на вказані акти в порядку, закріпленому п.п.16,17 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 (із змінами), те, що саме комерційний акт відповідно до ст.129 Статуту залізниць України є документом, в якому фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення, господарський суд визнає відправника вантажу винним у втраті вантажу в процесі перевезення.

Разом з тим, ч.1 ст.110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

В ст.111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Названі вище акти загальної форми та комерційний акт підтверджують те, що недостача у вагоні є результатом втрати вантажу під час перевезення. При цьому ДП „Одеська залізниця” не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин, що свідчить про втрату й з вини перевізника вантажу.

Відтак, господарський суд вважає, що, з огляду на встановлення судом обопільної вини у втраті вантажу та об’єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок неправомірних дій позивача та відповідача, перевізник –за втрату частини вантажу в процесі перевезення та вантажовідправник –за навантаження коксу в технічно несправний вагон мають нести відповідальність в рівній мірі.

В ст.ст.114,115 Статуту залізниць України закріплено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу –у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі...; недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу...

Таким чином, ПрАТ „МАКІЇВКОКС” правомірно заявлено до стягнення завдані неправомірними діями перевізника вантажу збитки в розмірі дійсної його вартості в сумі 4680,60 грн. (9361,20/2), розрахунок якої здійснено судом, виходячи з таких показників:

- вартість коксу доменного за 1 тону без ПДВ –2900,00 грн., яка вказана в рахунку-фактурі відправника вантажу від 19.08.2011 р. № 2875ф;

- маса відповідальної недостачі із вирахуванням норми недостачі 2% маси нетто вологого вантажу (810 кг) –2690 кг.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантейлемонівська, 19; код 01071315) на користь Приватного акціонерного товариства „МАКІЇВКОКС” (86106, Донецька область, м. Макіївка, Кіровський район, вул. Горького, 1; код 32598706) 4680/чотири тисячі шістсот вісімдесят/ грн. 60 коп. вартості недостачі вантажу, 804 /вісімсот чотири/ грн. 75 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 15.03.2012 р.

Суддя Лічман Л.В.