Рішення № 21965419, 07.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" березня 2012 р.Справа № 16/17-4030-2011 Господарський суд Одеської області

У складі колегії суддів:

Головуючого судді Желєзної С.П.

судді Степанової Л.В.

судді Брагіної Я.В.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: адвокат ОСОБА_2, ордер від 31.10.2011р., витяг з договору про надання правової допомоги по цивільній справі від 31.10.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 07.11.2011р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до малого приватного підприємства „Астрея” про стягнення 13428,00 грн. та за зустрічним позовом малого приватного підприємства „Астрея” до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про стягнення 13986,60 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_4 (далі по тексту ОСОБА_4) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до малого приватного підприємства „Астрея” (далі по тексту МПП „Астрея”) про стягнення неустойки в сумі 13428,00 грн., обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги неналежним виконанням МПП „Астрея” прийнятих на себе зобовязань за договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № SH-033-06-11 від 28.06.2011р. щодо своєчасної доставки прийнятого до перевезення вантажу до пункту призначення.

Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, МПП „Астрея” звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 13986,60 грн., яка складається з оплати понаднормового простою транспортних засобів на території іноземних держав в сумі 13428,00 грн. та нарахованої пені в сумі 558,60 грн., обгрунтовуючи, в свою чергу, заявлені позовні вимоги за зустрічним позовом невиконанням ОСОБА_4 прийнятих на себе зобовязань за договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № SH-033-06-11 від 28.06.2011р. в частині забезпечення МПП „Астрея” як перевізника документацією, необхідною для забезпечення перевезення вантажів у міжнародному сполученні. Даний зустрічний позов в порядку ст.ст. 58, 60 ГПК України було прийнято господарським судом до розгляду, з обєднанням зустрічних позовних вимог зі справою № 16 / 17 4030 2011 в одне провадження, про що було постановлено ухвалу від 28.11.2011р.

Ухвалою від 26.12.2011р. дану справу було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Желєзна С.П., суддя Степанова Л.В., суддя Брагіна Я.В.

Відповідач за первісним позовом МПП „Астрея” повністю заперечує проти первісного позову, посилаючись на відсутність його вини у несвоєчасній доставці ввіреного йому позивачем вантажу до пункту призначення.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 повністю заперечує проти заявлених МПП „Астрея” позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки виходячи з положень укладеної між сторонами по справі угоди на позивача не було покладено обовязку забезпечення перевізника документацією, необхідною для здійснення перевезення вантажу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегія суддів встановила наступне.

28.06.2011р. між ОСОБА_4 (Експедитор) та МПП „Астрея” (Перевізник) було укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № SH-033-06-11 (далі по тексту договір № SH-033-06-11 від 28.06.2011р.), у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 якого даним договором врегульовано порядок правовідносин, що виникають між сторонами при міжнародному перевезенні вантажів автомобільним транспортом. Перевізник зобовязується доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення в установлений договором та додатком до нього строк і видати вантаж уповноваженій на його отримання особі. Експедитор зобовязується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з п. 3.1 договору № SH-033-06-11 від 28.06.2011р. Перевізник прийняв не себе низку зобовязань, зокрема забезпечення подання під навантаження транспортного засобу, придатного та повністю підготовленого для перевезення обумовленого вантажу, в узгоджений сторонами строк; при навантаженні/вивантаженні звірити кількість та стан вантажу, що був навантажений до транспортного засобу, з кількість та станом вантажу, занесеним до товарно-транспортної накладної; стежити за розміщенням та кріпленням вантажу на вантажній платформі з метою запобігання пошкодження вантажу та рухомого складу протягом навантаження та транспортування; негайно інформувати Експедитора та не приступати до перевезення без його дозволу у випадку невідповідності інформації про характер вантажу, маршрут перевезення, митне оформлення, що передбачені у заявці на перевезення, фактичному стану вантажу та інструкціям вантажовідправника (вантажоотримувача); дотримуватись інструкцій Експедитора, що стосуються маршруту слідування, митного оформлення, прикордонних переходів; негайно інформувати Експедитора про будь-які затримки та проблеми, що виникли при транспортуванні вантажу.

В свою чергу, відповідно до п. 3.2 договору № SH-033-06-11 від 28.06.2011р. Експедитор прийняв на себе наступні зобовязання: своєчасне передання Перевізнику заявки на організацію міжнародних автомобільних перевезень вантажів або на надання інших послуг, що зазначені в даному договорі; окремо узгоджувати з Перевізником транспортування небезпечних, негабаритних, а також таких, що потребують дотримання температурного режиму вантажів; узгоджувати з Перевізником ставки на кожну із послуг або на сукупну кількість послуг в цілому, що надаються за даним договором; своєчасно, в строки, обумовлені в кожному окремому випадку, здійснювати розрахунки із Перевізником.

У відповідності до заявки № SH-039-06-11 від 28.06.2011р., підписаної представниками сторін та скріпленої відповідними печатками, було погоджено наступні умови перевезення вантажу: маршрут: Одеса DE-27568, Bremenhafen (Німеччина); адреса, дата та час навантаження: 29.06.11р. о 06 год. 00 хв., територія Аеропорту м. Одеса; митний перехід: Ягодин; вантадоотримувач та адреса розмитнення: TRANSCAR GmbH, DE 27568, Bremenhafen, Franziusstr., 82; найменування вантажу та кількість місць (піддонів): 4 Colli, (199*244*244 cm), brutto 14800 kg; строк доставки вантажу: до 04-05.07.2011р.; автомобілі: марка DAF, реєстраційні номери НОМЕР_2, НОМЕР_3. Крім того, даною заявкою було визначено уповноважену особу ОСОБА_4 щодо забезпечення вирішення питань, повязаних з перевезенням вантажу, та вказано її контактні номери телефонів. Контактною особою щодо названих транспортних засобів визнано водія ОСОБА_5.

З долучених до матеріалів справи специфікацій переліку військового майна № 17-1, складених ОСОБА_4 (т.1, а.с. 112) та вантажоотримувачем TRANSCAR GmbH (т.1, а.с. 109) вбачається, що чотири човни з твердим надувним корпусом Zodiac CRRC, упаковані у контейнери, підлягають перевезенню із використанням автомобілів з реєстраційними номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3. Вказаний вантаж під порядковим номером 26 включений до переліку військового майна № 17-1, що вибувають з території України після тимчасового ввезення у звязку з проведенням багатонаціональних навчань „Сі Бриз 2011”, складеного 30.06.2011р. командиром військової частини А2238 (т.1, а.с. 146).

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR серії А № 0242766 (далі по тексту накладна CMR серії А № 0242766) перевізником МПП „Астрея” 30.06.2011р. було прийнято до перевезення на користь Міністерства оборони США, дислокація у м. Bremenhaven, Німеччина, 4 контейнери із обладнанням, загальною вагою брутто 5885 кг шляхом навантаження даного вантажу у м. Одесі до транспортних засобів НОМЕР_2 та НОМЕР_3. До зазначеної накладної додається перелік військового обладнання № 17-1.

З накладної CMR серії А № 0242766 також вбачається, що 03.07.2011р. транспортними засобами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 було перетнуто митну територію України через митний пост Ягодин, що підтверджується відповідним календарним штемпелем Державної митної служби України на примірнику накладної. Відповідно до обігової картки № 058271 на вїзд до митного відділу у Дорогуську (Республіка Польща) 03.07.2011р. транспортні засоби з реєстраційними номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3, за допомогою яких перевізником МПП „Астрея” здійснювалось перевезення військового обладнання, прибули під митне оформлення, що підтверджується підписом водія ОСОБА_5 на примірнику картки. Названі транспортні засоби було допущено на митну територію Республіки Польща з метою транзитного перевезення військового обладнання до м. Бременхафен, Німеччина, 14.07.2011р., що підтверджується відповідними календарними штемпелями Польської митниці на примірнику обігової картки № 058271.

Підставою для затримки транспортних засобів, реєстраційні номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3, на митному пості Дорогуськ, Республіка Польща, стала відсутність дозволу компетентних органів Республіки Польща на перевезення її територією військового майна, що вбачається з листа дорожнього митного філіалу в Дорогузьку Митної установи у Любліні від 17.01.2012р. № 302060-056-3/12RJ.

З примірнику декларації Т-1 серії MRN № 11PL3020601276CAB7 (т.1, а.с. 17) вбачається, що військове обладнання, перевезення якого здійснювалось транспортними засобами, реєстраційні номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3, було доставлене одержувачу 18.07.2011р. Прийняття вантажу одержувачем також відображено у накладній CMR серії А № 0242766 шляхом проставлення відповідного штемпеля у графі № 24 „Підпис та штамп одержувача” даної накладної.

Позивач стверджує, що МПП „Астрея” було порушено строк доставки ввіреного їй вантажу військового обладнання на користь одержувача TRANSCAR GmbH на 12 днів, визначений заявкою № SH-039-06-11 від 28.06.2011р., чим було порушено прийняті на себе зобовязання за договором № SH-033-06-11 від 28.06.2011р. Згідно з положеннями п. 6.6 даної угоди Перевізник несе відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків доставки вантажу територіями іноземних держав в розмірі 100 євро за кожну добу прострочення, якщо інший розмір штрафу не було узгоджено у заявці. Сплата штрафу здійснюється в національній валюті Україна за офіційним курсом НБУ на день здійснення платежу.

У звязку з вчиненням відповідачем, за переконанням ОСОБА_4, порушення прийнятих на себе зобовязань за договором № SH-033-06-11 від 28.06.2011р., що укладалось у здійсненні несвоєчасної доставки ввіреного йому вантажу, позивачем було виставлено МПП „Астрея” платіжну вимогу від 09.09.2011р. за вих. № 005 на суму 13428,00 грн., яка була залишена відповідачем без виконання.

Викладені обставини, а саме порушення відповідачем строку доставки переданого до перевезення військового обладнання на користь одержувача TRANSCAR GmbH, угодженого заявкою № SH-039-06-11 від 28.06.2011р., і зумовили звернення ОСОБА_4 до суду із даними позовними вимогами про стягнення з відповідача штрафу в сумі 13428,00 грн.

В свою чергу, позиція відповідача по справі, покладена в основу зустрічного позову та заперечень проти позову ОСОБА_4, заснована на визнанні факту здійснення доставки військового обладнання із порушенням визначених заявкою № SH-039-06-11 від 28.06.2011р. строків. Однак МПП „Астрея” наголошує, що у вчиненні вказаного порушення відсутня його вина, оскільки затримка доставки вантажу стала наслідком неналежного виконання ОСОБА_4 прийнятих на себе зобовязань за договором № SH-033-06-11 від 28.06.2011р. щодо забезпечення оформлення всіх документів, необхідних для забезпечення перевезення військового обладнання через територію іноземних держав.

Вирішуючи даний спір по суті, з урахуванням позицій сторін по справі та обставин, покладених в обґрунтування заявлених ними позовних вимог, господарський суд, перш за все, вважає за необхідне надати правову оцінку спірним правовідносинам, визначивши правовий статус кожної із сторін в спірних зобовязаннях та визначити норми матеріального права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Так, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір № SH-033-06-11 від 28.06.2011р., за яким ОСОБА_4 доручила МПП „Астрея” перевезення вантажів на користь третьої особи вантажоодержувача, а відповідач, в свою чергу, прийняв на себе обовязок здійснити доставку ввіреного йому вантажу на умовах та у строк, що визначені угодою сторін. Згідно із заявкою № SH-039-06-11 від 28.06.2011р., яка за своїм змістом є додатком до названої угоди перевезення, сторони визначили істотні умови перевезення, такі як вантажоодержувач, митний перехід на території України, строки перевезення, уповноважені особи обох учасників договору на здійснення дій, повязаних з перевезенням. При цьому, згідно з накладною CMR серії А № 0242766 відповідач прийняв до відправлення із використанням транспортних засобів, реєстраційні номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3, військове обладнання, істотні умови щодо перевезення якого відображені у вищезазначеній заявці.

При наданні правової оцінки вищезазначеній угоді та юридичним наслідкам її вчинення суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договорів та з актів цивільного законодавства. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Положеннями ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Таким чином, з огляду на наведені положення чинного законодавства та зміст правовідносин, що виникли на підставі договору № SH-033-06-11 від 28.06.2011р., суд дійшов висновку, що названа угода є договором перевезення вантажу, яка наділяє позивача юридичним статусом вантажовідправника, а МПП „Астрея” перевізника.

З наведених положень законодавства вбачається, що вантажовідправник не обовязково є власником вантажу, а виключно доручає його перевезення іншому учаснику договору перевезення. Таким чином, зясування питання належності вантажу, перевезення якого здійснювалось відповідачем на підставі договору № SH-033-06-11 від 28.06.2011р. та накладної CMR серії А № 0242766 не потребує дослідження з боку суду в процесі вирішення даного спору.

Втім, виходячи з положень ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення посвідчується складанням перевізного документа, яким, в даному випадку, є накладна CMR серії А № 0242766. Якщо звернутись до положень даного перевізного документу, вбачається, що вантажовідправником у перевезенні, що здійснюється за накладною, визначено військову частину А2238. Однак, у цьому документі взагалі відсутні будь-які відмітки цієї структурної одиниці Збройних Сил України, підписи її уповноважених осіб, печатки або штампи тощо.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої приєдналась України згідно із Законом України від 01.08.2006р. № 57-V (далі по тексту - Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів), яка, в свою чергу, відповідно до положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Таким чином, положення даної Конвенції підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки щонайменше місце приймання вантажу до перевезення знаходиться на території України, країни-учасниці цієї міжнародної угоди.

Згідно зі ст.ст. 4, 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Таким чином, з огляду на наведені положення міжнародного договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, суд дійшов висновку про неправильність складання накладної CMR серії А № 0242766, оскільки всупереч ст. 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів цей документ взагалі не підписано відправником та не скріплено його печаткою.

Згідно зі ст.ст. 4, 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення.

Таким чином, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням факту неправильності складання накладної CMR серії А № 0242766, суд має дослідити та встановити особу, яка на підставі фактичного змісту даного правовідношення, є вантажовідправником.

З матеріалів справи, а саме з положень договору SH-033-06-11 від 28.06.2011р. та додатку-заявки до нього, наданих відповідачем доказів неодноразових звернень останнього до уповноваженого заявкою № SH-039-06-11 від 28.06.2011р. представника ОСОБА_4 за допомогою SMS-повідомлень з метою отримання документів, необхідних для здійснення перевезення у міжнародному сполученні, вбачається, що у спірних правовідносинах перевезення здійснювалось саме за дорученням позивача. Факт доручення перевезення вантажу МПП „Астрея” за накладною CMR серії А № 0242766 військовою частиною А2238, всупереч приписам ст.ст. 32, 33 ГПК України, не підтверджений ніякими доказами, документами, складеними при здійсненні спірного перевезення вантажу.

Виходячи з положень ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладені обставини, положення договору SH-033-06-11 від 28.06.2011р. та додатку-заявки до нього, оцінюючи волевиявлення сторін при укладенні та виконанні цієї угоди та вчинені ними дії, а також приймаючи до уваги відсутність взагалі будь-яких доказів участі військової частини А2238 у перевезенні вантажу, ст. 43 ГПК України суд дійшов висновку, що перевезення військового обладнання, яке здійснювалось відповідачем за договором SH-033-06-11 від 28.06.2011р., додатком-заявкою до нього, накладною CMR серії А № 0242766 здійснювалось за дорученням ОСОБА_4

Заслуговує на увагу і той факт, що за умовами договору SH-033-06-11 від 28.06.2011р. оплата за перевезення була здійснена саме ОСОБА_4 Внесення саме позивачем плати за здійснене МПП „Астрея” перевезення військового обладнання додатково підтверджує, що у спірних правовідносинах відповідач перевіз вантаж саме за дорученням ОСОБА_4

Суд зазначає, що відсутність визначення ОСОБА_4 як вантажовідправника у вищезазначеній накладній, з урахуванням змісту правовідносин сторін, не може бути єдиним та беззаперечним доказом того, що позивачем не було доручено відповідачу перевезення військового обладнання, а інформація, відображена у накладній CMR серії А № 0242766 має оцінюватись судом за правилами ст. 43 ГПК України з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності. Більш того, неправильність даних, відображених у цьому транспортному документі, в силу положень ст.ст. 4, 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів не може впливати на дійсний зміст правовідносин сторін у спірному правовідносинах.

Таким чином, з викладеного вбачається, що у спірних правовідносинах ОСОБА_4 має статус вантажовідправника, тобто особою, за дорученням якої відповідачем здійснювалось перевезення ввіреного йому вантажу.

Виходячи з положень ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до ст.ст. 530, 610 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однак, як свідчать матеріали справи, МПП „Астрея” здійснило доставку ввіреного їй позивачем військового обладнання на користь отримувача? розташованого на території Німеччини, 18.07.2011р., тобто із порушенням встановленого строку доставки, який згідно із заявкою № SH-039-06-11 від 28.06.2011р. було визначено календарними датами 04-05.07.2011р.

Положеннями ст. 923 ЦК України встановлено, що у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).

Досліджуючи обставини, які зумовили недотримання відповідачем визначеного заявкою № SH-039-06-11 від 28.06.2011р. строку доставки вантажу, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що транспортні засоби відповідача, реєстраційні номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3, були затримані на пропускному пункті Дорогуськ до митної території Республіки Польща 03.07.2011р. Прибуття до даного пропускного пункту здійснювалось МПП „Астрея” після залишення митної території України через прикордонний пост митниці Ягодин, як цього вимагала ОСОБА_4 .Підставою для затримки транспортних засобів стала відсутність дозволу компетентних органів іноземної держави на транзит військового обладнання крізь її територію. Після отримання цього дозволу транспортні засоби МПП „Астрея” були допущені на територію Республіки Польща лише 14.07.2011р., що підтверджується відмітками на обіговій картці № 058271 на вїзд до митного відділу у Дорогуську (Республіка Польща), а також листом дорожнього митного філіалу в Дорогузьку Митної установи у Любліні від 17.01.2012р. № 302060-056-3/12RJ. Таким чином, з викладеного вбачається, що МПП „Астеря” як перевізник у спірних правовідносинах було позбавлено можливості здійснити доставку військового обладнання до пункту призначення у визначений заявкою № SH-039-06-11 від 28.06.2011р. строк через відсутність повного переліку документів, необхідних для здійснення митного оформлення вантажу та, відповідно, його перевезення у міжнародному сполученні.

Отже, при вирішенні даного спору, господарський суд має дослідити та встановити, на яку із сторін договору № SH-033-06-11 від 28.06.2011р. було покладено обовязок отримання документів, що необхідні для забезпечення перевезення військового обладнання у міжнародному сполученні.

Якщо звернутись до положень названої угоди, то суд зазначає, що забезпечення отримання дозвільної документації на перевезення вантажу територіями іноземних держав не було покладено на жодну із сторін договору № SH-033-06-11 від 28.06.2011р. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відносно змісту прав та обовязків сторін, не визначених договором № SH-033-06-11 від 28.06.2011р., застосовуються вимоги чинного законодавства щодо змісту зобовязань сторін за договором перевезення.

До актів цивільного законодавства, згідно зі ст. 4 ЦК України, Конституція України, Цивільний кодекс України, інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. В свою чергу, приписами ст. 10 ЦК України передбачено, що чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, виходячи з системного аналізу приписів ст.ст. 4, 10 ЦК України суд зазначає, що міжнародний договір, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, також є актом цивільного законодавства та, відповідно, встановлює вимоги до змісту прав та обовязків сторін у зобовязаннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 308 Господарського кодексу України у разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем.

Як вже було зазначено вище по тексту рішення, в силу положень ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої приєдналась України згідно із Законом України від 01.08.2006р. № 57-V, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

При прийнятті вантажу до перевезення, перевізник зобовязаний перевірити вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць;зовнішній стан вантажу і його упаковки (ч. 1 ст. 8 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажі).

В силу положень ст. 11 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати. Перевізник не зобов'язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника.

Таким чином, з огляду на положення ст. 11 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, яка, виходячи з положень ст.ст. 4, 10 ЦК України, є актом цивільного законодавства, обовязок надання документів, необхідних для здійснення перевезення, оформлення митних процедур тощо, покладається на вантажовідправника. Саме вантажовідправник несе відповідальність за відсутність, недостатність документів та недостовірність викладеної у них інформації. Положення наведеної статті міжнародного договору кореспондують із приписами національного законодавства України, що викладені у ч. 4 ст. 308 Господарського кодексу України, згідно з якими обовязок надання документів перевізнику, які необхідні для здійснення перевезення, покладається саме на вантажовідправника.

Оскільки обовязок отримання дозволів на перевезення військового обладнання територією інших держав не було покладено на жодну із сторін договору № SH-033-06-11 від 28.06.2011р., суд дійшов висновку, що обовязок забезпечення МПП „Астрея” такими документами у спірних правовідносинах в силу приписів актів цивільного законодавства покладається на ОСОБА_4

З матеріалів справи вбачається, що затримка транспортних засобів відповідача на митному перетині Дорогуськ з 03.07.2011р. по 14.07.2011р. сталась через відсутність дозволу на транзит військового обладнання через територію Республіки Польща. Отримання даного документу є необхідним з метою забезпечення перевезення вантажів на користь отримувача, розташованого на території Німеччини, та, як встановлено судом, обовязок забезпечення МПП „Астрея” цими документами у спірних правовідносинах покладається на позивача. Таким чином, за умови ненадання ОСОБА_4 усього переліку документів, які є необхідними для здійснення перевезення військового обладнання на виконання договору № SH-033-06-11 від 28.06.2011р. та додатку заявки до нього, МПП „Астрея” було позбавлене можливості належним чином виконати прийняті на себе зобовязання зі своєчасної доставки вантажу, перевезення якого здійснювалось у міжнародному сполученні.

Як встановлено судом, транспортні засоби відповідача, реєстраційні номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3, із військовим обладнанням були допущені на територію Республіки Польща для транзитного перевезення вантажу лише 14.07.2011р., тобто після спливу строку доставки цього обладнання на користь одержувача, визначеного заявкою № SH-039-06-11 від 28.06.2011р. календарними датами 04-05.07.2011р. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був позбавлений можливості належним чином виконати прийняті на себе зобовязання за договором № SH-033-06-11 від 28.06.2011р. через нездійснення ОСОБА_4 як кредитором у правовідносинах перевезення дій, передбачених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

В свою чергу, згідно зі ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Таким чином, прострочення боржника у зобовязанні не настає, якщо боржник не міг виконати свого обовязку через нездійснення кредитором дій, визначених договором, актами цивільного законодавства, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обовязку.

Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на той факт, що ОСОБА_4 не було здійснено дії, які у відповідності до вимог ст. 308 Господарського кодексу України та ст. 11 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів покладаються на неї як на сторону договору перевезення, що укладалось у ненаданні МПП „Астрея” переліку документів, необхідних для перевезення вантажу, внаслідок чого відповідач не міг належним чином виконати прийняті на себе зобовязання за договором № SH-033-06-11 від 28.06.2011р. щодо своєчасної доставки вантажу на користь вантажоотримувача, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах було допущено неналежне виконання кредитором ОСОБА_4 прийнятих на себе зобовязань, внаслідок чого, згідно з приписами ст. 612 ЦК України, прострочення МПП „Астрея” як перевізника не настає.

Заслуговує на увагу і той факт, після допуску транспортних засобів з реєстраційними номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3 на територію Польщі, яке мало місце 14.07.2011р., відповідач не мав змоги здійснювати перевезення вантажів територією Німеччини протягом вихідних днів 16-17.07.2011р., оскільки, з наданої МПП „Астрея” інформації, проїзд вантажного транспорту територією цієї держави у вихідні дні було заборонено. Військове обладнання, як встановлено судом, було вручено його одержувачу 18.07.2011р., тобто у перший робочий день після вихідних. Таким чином, з викладеного вбачається, що перевезення військового обладнання відповідачем було здійснено через території іноземних держав протягом двох робочих днів та за умови, якщо ОСОБА_4 були б належним чином виконанні зобовязання з забезпечення МПП „Астрея” документацією, необхідною для здійснення перевезення військового обладнання в міжнародному сполученні, відповідач, прибувши до митного посту Дорогуськ мав змогу доставити ввірений йому вантаж у визначений заявкою № SH-039-06-11 від 28.06.2011р. строк тобто до 05.07.2011р. За переконанням суду, наведені обставини свідчать про вжиття МПП „Астрея” всіх заходів, що були необхідні для належного виконання прийнятих на себе зобовязань за договором перевезення.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази повідомлення представниками МПП „Астрея” уповноваженої особи ОСОБА_4 з питань здійснення оформлення перевезення військового обладнання договором № SH-033-06-11 від 28.06.2011р. та заявкою-додатком до нього про затримку транспортних засобів відповідача, реєстраційні номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3, з вимогами про необхідність надання додаткових документів. Суд оцінює такі дії МПП „Астрея” як вжиття всіх можливих заходів, необхідних для належного виконання прийнятих на себе зобовязань. Однак відповіді на численні звернення представників відповідача, надані уповноваженою особою ОСОБА_4, за наслідком їх оцінки судом дозволяють зробити висновок про зволікання, допущені позивачем при забезпеченні МПП „Астрея” усією документацією, необхідною для перевезення військового обладнання у міжнародному сполученні.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Підсумовуючи викладені обставини, які свідчать, що у спірних правовідносинах мало місце неналежне виконання ОСОБА_4 прийнятих на себе зобовязань вантажовідправника, яке, в свою чергу, виключає прострочення відповідача як перевізника за договором № SH-033-06-11 від 28.06.2011р. та заявкою-додатком до нього, а також враховуючи вжиття з боку МПП „Астрея” всіх необхідних від нього заходів щодо належного виконання зобовязання, суд дійшов висновку, що відповідач в силу положень ст.ст. 612 614 ЦК України не несе відповідальності за несвоєчасну доставку прийнятого до перевезення вантажу.

Згідно з положеннями п. 6.6 договору № SH-033-06-11 від 28.06.2011р. Перевізник несе відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків доставки вантажу територіями іноземних держав в розмірі 100 євро за кожну добу прострочення, якщо інший розмір штрафу не було узгоджено у заявці. Сплата штрафу здійснюється в національній валюті Україна за офіційним курсом НБУ на день здійснення платежу.

Положеннями ст.ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовзання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

В свою чергу, в силу положень ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобовязання. Особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, з огляду на наведені приписи законодавства, право на неустойку виникає у кредитора в зобовязанні у випадку порушення умов даного правовідношення іншою особою боржником, який, в свою чергу, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що допущене порушення сталося за відсутності його вини, в тому числі у випадку неналежного виконання кредитором власних зобовязань.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, які свідчать про відсутність вини МПП „Астрея” у допущеному ним порушенні строку доставки військового обладнання на користь одержувача, а також той факт, що назване порушення було наслідком неналежного виконання вантажовідправником прийнятих на себе зобовязань, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для притягнення МПП „Астрея” до відповідальності за допущене ним порушення строку доставки вантажу, визначеного договором № SH-033-06-11 від 28.06.2011р. та заявкою-додатком до нього, що, в свою чергу, унеможливлює нарахування відповідачу до сплати штрафних санкцій.

З викладених обставин позов ОСОБА_4 про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 13428,00 грн., нарахованих на підставі п.6.6 договору № SH-033-06-11 від 28.06.2011р., задоволенню не підлягає з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

Втім, як встановлено судом в процесі вирішення даного спору, затримка транспортних засобів відповідача з реєстраційними номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3, за допомогою яких здійснювалось перевезення військового обладнання на територію Німеччини, мало місце через неналежне виконання ОСОБА_4 як вантажовідправником своїх обовязків щодо своєчасного оформлення документів, необхідних для забезпечення перевезення військового обладнання транзитом через територію Польської Республіки, які покладаються на позивача у спірних правовідносинах виходячи з приписів актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось вище по тексту рішення, у відповідності до ст. 614 ЦК України .особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Однак, як свідчать матеріали та обставини справи, будь-яких доказів відсутності власної вини у ненаданні МПП „Астрея” документів, необхідних для перевезення військового обладнання у міжнародному сполученні, так само як і доказів вжиття всіх можливих заходів, направлених на належне виконання цього обовязку, позивачем суду надано не було, у звязку з чим суд дійшов висновку, що затримка транспортних засобів відповідача з реєстраційними номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 за межами України є наслідком винних дій ОСОБА_4.

Вищенаведеними положеннями чинного законодавства, а саме ст.ст. 549, 611 ЦК України, ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що до юридичних наслідків порушення зобовязання віднесено сплату штрафу, тобто різновиду неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Розмір штрафних санкцій може бути визначено у певній, визначеній договором грошовій сумі.

Відповідно до п. 6.1 договору № SH-033-06-11 від 28.06.2011р. Експедитор оплачує Перевізнику понаднормовий простій транспортного засобу, що виник з вини Експедитора, протягом слідування або на місцях навантаження-вивантаження, - по Україні в розмірі 50 євро, на території інших держав 100 євро за кожну добу у гривні за офіційним курсом НБУ на дату предявлення вимоги, якщо інший розмір штрафу не зазначено у заявці.

Таким чином, з посиланням на п. 6.1 вказаної угоди, МПП „Астрея” було нараховано позивачу до сплати штрафні санкції в сумі 13428 грн. за 12 діб простою транспортних засобів з реєстраційними номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 за межами України. Проаналізувавши зустрічні позовні вимоги у названій частині, суд дійшов висновку про допущення відповідачем помилки при визначенні строку нарахування штрафних санкцій, які підлягають сплаті ОСОБА_4 за неналежне виконання власних зобовязань, що укладається в наступному.

Так, з матеріалів справи, а саме обігової картки № 058271 на вїзд до митного відділу у Дорогуську (Республіка Польща), вбачається, що транспортні засоби МПП „Астрея”, реєстраційні номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3, були затримані протягом періоду з 03.07.2011р. по 14.07.2011р.

Відповідно до ст.ст. 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Виходячи з положень ст.ст. 253, 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, з огляду на наведені положення закону, початок перебігу строку простою транспортних засобів відповідача на вїзді до митного відділу у Дорогуську (Республіка Польща) розпочинається з 04.07.2011р., а закінчується, відповідно, 14.07.2011р., що свідчить, що загальний строк простою транспортних засобів МПП „Астрея”, реєстраційні номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3, з вини ОСОБА_4 складає 11 /одинадцять/ днів. Таким чином, загальна сума штрафних санкцій, що підлягають нарахуванню до сплаті позивачу за допущене ним порушення прийнятих на себе зобовязань, складає 1100 євро.

Положеннями п. 6.1 договору № SH-033-06-11 від 28.06.2011р. сторони по справі погодили, що сплата нарахованих штрафних санкцій за простій транспортних засобів, що виник з вини позивача, оплачується останнім виходячи з офіційного курсу НБУ на момент предявлення претензії. Порівняно з визначенням валюти зобовязання, сторони по справі визначили даними умовами укладеної між ними угоди і момент виникнення у ОСОБА_4 обовязку здійснення оплати нарахованих штрафних санкцій на час предявлення вимоги.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з пояснень працівника МПП „Астрея” ОСОБА_6, 14.07.2011р. відповідачем за допомогою засобів факсимільного звязку було надіслано позивачу за телефонним номером НОМЕР_1 претензію від 14.07.2011р. за вих. № 12 з вимогою про сплату простою транспортних засобів, який мав місце на вїзді митного відділу у Дорогуську (Республіка Польща). Надсилання даної претензії підтверджується деталізацією нарахувань за міжміські, міжнародні розмови та стільниковий звязок МПП „Астрея” за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р., згідно з якою з напрямком „Хмельницький”, номер телефону „НОМЕР_1”, що фігурує на фірмових бланках ОСОБА_4, 14.07.2011р. мала місце телефонна розмова тривалістю 1 хв. 14 сек. Факт отримання цієї вимоги у названий спосіб позивачем не заперечувався.

Таким чином, суд дійшов висновку, що 14.07.2011р. мало місце предявлення відповідачем позивачу вимоги про сплату штрафних санкцій, нарахованих за простій транспортних засобів МПП „Астрея”, реєстраційні номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3, з вини ОСОБА_4

Станом на 14.07.2011р. Національним банком України було встановлено наступний курс гривні до євро: 11,218151 грн. за 1 євро. Таким чином, загальна сума штрафних санкцій, які підлягають нарахуванню до сплати ОСОБА_4 за неналежне виконання обовязків вантажовідправника у спірних правовідносинах складає: 1100 євро * 11,218151 грн./євро = 12339,97 грн.

За таких обставин, позовні вимоги МПП „Астрея” про стягнення з ОСОБА_4 штрафних санкцій, нарахованих за простій транспортних засобів з вини останнього, підлягають частковому задоволенню на суму 12339,97 грн.

Стосовно позовних вимог МПП „Астрея” в частині стягнення з позивача пені в сумі 558,60 грн., суд зазначає наступне. У відповідності до п. 6.3 договору № SH-033-06-11 від 28.06.2011р. у випадку прострочки платежу, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, пеня як різновид неустойки та штрафних санкцій підлягає нарахуванню виключно на суму несвоєчасно виконаного грошового зобовязання, тобто основного зобовязання. Суд звертає увагу відповідача на той факт, що положеннями п. 6.1 договору № SH-033-06-11 від 28.06.2011р. передбачено саме розмір, порядок та підстави нарахування позивачу штрафних санкцій за неналежне виконання обовязків вантажовідправника. Втім, звертаючись до суду із вимогами про стягнення з ОСОБА_4 пені в сумі 558,60 грн., відповідачем було нараховано дану неустойку на суму штрафних санкцій, які підлягають сплаті позивачем за простій транспортних засобів МПП „Астрея” через вину позивача, що приписами чинного законодавства не передбачено.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог МПП „Астрея” про стягнення з ОСОБА_4 пені в сумі 558,60 грн.

Враховуючи всі вище наведе, керуючись ст. 9 Конституції України, ст. 1, 4, 5, 11 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої приєдналась України згідно із Законом України від 01.08.2006р. № 57-V, ст.ст. 4, 10, 11, 251 254, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 610 614, 629, 908, 909, 919, 923 ЦК України, ст.ст. 230, 231, 307, 308 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність та правомірність за результатами розгляду даної справи часткового задоволення зустрічного позову МПП „Астрея” до ОСОБА_4 про стягнення штрафних санкцій на суму 12339,97 грн.. У задоволенні позову ОСОБА_4 слід відмовити у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати державного мита та оплати послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за звернення до суду із первісним позовом, так само як і витрати зі сплати судового збору, понесені МПП „Астрея”, пропорційно розміру задоволених вимог за зустрічним позовом покладаються на позивача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. 9 Конституції України, ст. 1, 4, 5, 11 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої приєдналась України згідно із Законом України від 01.08.2006р. № 57-V, ст.ст. 4, 10, 11, 251 254, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 610 614, 629, 908, 909, 919, 923 ЦК України, ст.ст. 230, 231, 307, 308 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.В первісному позові відмовити.

2.Зустрічний позов задовольнити частково.

3.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 /місце реєстрації: АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4/ на користь малого приватного підприємства „Астрея” /68640, Одеська область, Ізмаїльський район, смт. Суворово, вул. Чкалова, 32-Б, код ЄДРПОУ 13912613, р/р 2600730100837 в ВАТ Ощадбанк м. Ізмаїл, МФО 388120/ штрафні санкції в сумі 12339 грн. 97 коп. /дванадцять тисяч триста тридцять девять грн. 97 коп./, судовий збір в сумі 1245 грн. 38 коп. /одна тисяча двісті сорок пять грн. 38 коп./. Наказ видати.

4.В решті зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення суду підписано 07.03.2012р.

.

Головуючий суддя Желєзна С.П.

суддяЛ.В. Степанова

суддяЯ.В. Брагіна