Рішення № 21965416, 29.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" лютого 2012 р.Справа № 5017/44/2012 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1. за дорученням № 02 / 12 від 03.01.2012р.

Від відповідача: не зявився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Манушар Україна” до товариства з обмеженою відповідальністю „Пуск” про стягнення 73834,49 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Манушар Україна” (далі по тексту ТОВ „Манушар Україна”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Пуск” (далі по тексту ТОВ „Пуск”) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 77244,82 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 49 000 грн., інфляційних витрат в сумі 13524,00 грн., трьох відсотків річних в сумі 4134,82 грн. та нарахованої пені в сумі 10 586 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобовязань за договором № 80606/1 від 09.06.2008р. щодо своєчасного та в повному обсязі внесення вартості придбаної продукції.

В процесі розгляду справи заявлені позовні вимоги були уточнені, в результаті чого ТОВ „Манушар України” просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 73834,49 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 47000 грн., інфляційних витрат 13348 грн., трьох відсотків річних в сумі 4289,49 грн., нарахованої пені в сумі 9197 грн. Вказана редакція позовних вимог є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.

Відповідач жодного разу в судові засідання по даній справі не зявився, незважаючи на належне повідомлення його про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позов ТОВ „Пуск” на вимогу суду надано не було, у звязку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

09.06.2008р. між ТОВ „Пуск” (Замовник) та ТОВ „Манушар Україна” (Постачальник) було укладено договір № 80606/1, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобовязується передати, а Замовник прийняти та оплатити сировинну продукцію (далі товар) для власних виробничих необхідностей, асортимент, кількість та ціни якої вказуються у додатках до даного договору, які є його невідємною частиною.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п.п. 5.1 5.4 договору № 80606/1 від 09.06.2008р. Постачальник здійснює поставку товару на умовах EXW м. Одеса, вул. Столбова, 26, згідно правил INCOTERMS 2000. Вивантаження товару здійснюється партіями у письмово узгоджених сторонами строки, в асортименті та у кількості, що зазначені в додатках або заявках до даного договору, після письмового запиту Замовника, які є підтвердженням готовності Замовника до приймання товару. Датою вивантаження товару вважається дата товарно-транспортної накладної, датою поставки товару вважається дата його приймання на складі Замовника. Строк поставки товару зазначається у додатках до даного договору.

Додатками № 8 та № 9 до договору № 80606/1 від 09.06.2008р. сторонами по справі було погоджено кількість та асортимент товару сульфат динатрія у кількості 40000 кг., загальною вартістю 64000 грн.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних № РН97350/11 від 14.01.2009р. та № РН97350/14 від 24.02.2009р., позивачем на виконання умов договору № 80606/1 від 09.06.2008р. та додатків до нього було передано у власність ТОВ „Пуск” товар загальною вартістю 64000 грн., а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується підписами повноважних представників сторін, скріплених відповідними печатками. За наслідком здійснення даної господарської операції позивачем було видано відповідачу податкові накладні № 2 від 14.01.2009р. та № 22 від 24.02.2009р.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3, 5.1, 5.2 договору № 80606/1 від 09.06.2008р. ціна визначається даним договором та приймається сторонами в національній валюті України гривні. Поставка здійснюється за цінами, попередньо узгодженими з Замовником, на кожну партію товару. Під партією товару сторони розуміють кількість товару в розмірі 4-х тисяч тон. Загальна сума договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, поставленого у відповідності до умов договору. Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у строки, передбачені додатками до даного договору. Умовами додатків № 8 та № 9 до названої угоди передбачено, що товар підлягає оплаті протягом 14 днів з моменту його вивантаження зі складу.

Позивач стверджує, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе грошових зобовязань за договором № 80606/1 від 09.06.2008р. та додатків до нього було здійснено лише часткову оплату вартості придбаного товару на суму 17000 грн., на підтвердження чого було надано виписки з особового рахунку ТОВ „Манушар Україна” № 26001196980, відкритого у ВАТ „Кредитпромбанк”, станом на 20.02.2009р., на 23.02.2009р., на 02.03.2009р. та на 12.03.2009р., внаслідок чого у ТОВ „Пуск” утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар на суму 47000 грн., нездійснення погашення якої у добровільному порядку і зумовило звернення ТОВ „Манушар Україна” до суду із даним позовом.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами по справі виникли правовідносини з поставки товару, врегульовані умовами договору № 80606/1 від 09.06.2008р. та додатками до даного договору. В свою чергу, на виконання умов названих угод, ТОВ „Манушар Україна” було передано у власність ТОВ „Пуск” товар на загальну суму 64 000 грн. у строк та на умовах, визначених у додатках № 8 та № 9, а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується видатковими накладними № РН97350/11 від 14.01.2009р. та № РН97350/14 від 24.02.2009р., скріпленими підписами представників сторін та відповідними печатками. Викладені обставини свідчать про належне виконання позивачем прийнятих на себе зобовязань за договором № 80606/1 від 09.06.2008р. та додатками до нього щодо передачі товару у власність ТОВ „Пуск” у погоджених сторонами кількості та асортименті, що, в свою чергу, не спростовується відповідачем.

Як вже наголошувалось вище по тексту рішення, положеннями додатків № 8 та № 9 до договору № 80606/1 від 09.06.2008р. було визначено, що оплата вартості придбаного товару здійснюється ТОВ „Пуск” протягом 14 днів з моменту його вивантаження, тобто, в даному випадку, відповідач був зобовязаний виконати прийняті на себе грошові зобовязання наступним чином: у строк до 28.01.2009р. мав бути оплачений товар, прийнятий за видатковою накладною № РН97350/11 від 14.01.2009р.; у строк до 10.03.2009р. мав бути оплачений товар, прийнятий за видатковою накладною № 97350/14 від 24.02.2009р.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, як свідчать матеріали справи, а саме виписки з особового рахунку ТОВ „Манушар Україна” № 26001196980, відкритого у ВАТ „Кредитпромбанк”, станом на 20.02.2009р., на 23.02.2009р., на 02.03.2009р. та на 12.03.2009р., ТОВ „Пуск” здійснило часткову оплату вартості придбаного товару на суму 17000 грн., чим порушило прийняті на себе грошові зобовязання за договором № 80606/1 від 09.06.2008р. Підсумовуючи вищевикладені обставини, та керуючись положеннями додатків № 8 та № 9 до договору № 80606/1 від 09.06.2008р., згідно з якими оплата вартості придбаного товару має бути здійснена ТОВ „Пуск” протягом 14 днів з дня його вивантаження, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість, правомірність та доведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 47000 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, за допущене порушення відповідачем грошових зобовязань за договором № 80606/1 від 09.06.2008р. було нараховано до сплати три відсотки річних в сумі 4289,49 грн. Проаналізувавши складений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, викладений по тексту заяви про уточнення позовних вимог /а.с. 69/, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, правильність та здійснення його з урахуванням приписів чинного законодавства, у звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ Пуск” на користь ТОВ „Манушар Україна” трьох відсотків річних в сумі 4289,49 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, з посиланням на приписи ст. 625 ЦК України, позивачем було додатково нараховано відповідачу за неналежне виконання ним прийнятих на себе грошових зобовязань інфляційні витрати в сумі 13348,00 грн. За наслідком розгляду здійсненого розрахунку інфляційних витрат, викладеного по тексту заяви про уточнення позовних вимог /а.с. 69 70/, суд дійшов висновку про допущення ТОВ „Манушар України” помилки при його здійсненні, яка укладається в наступному.

Так, при здійсненні вказаного розрахунку позивачем було проіндексовано наявну у відповідача суму заборгованості на зведений індекс інфляції за період 2009 2011 років, а також на індекс інфляції за січень 2012р. Однак згідно з листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, здійснених в різні періоди, кожен внесок підлягає збільшенню на величину індексу інфляції відповідного періоду, а результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що сума, внесена за період з 1 по 15 число місяця відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається з наступного місяця червня.

Тобто, в даному випадку позивачем було помилково застосовано індекс інфляції за весь період 2009р., оскільки, як встановлено судом в процесі вирішення даного спору, відповідач мав виконати прийняті на себе грошові зобовязання у строк до 28.01.2009р. на суму 32000 грн. та у строк до 10.03.2009р. на суму 32000 грн. Таким чином, з урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості за придбаний на виконання умов договору № 80606/1 від 09.06.2008р. товар, виходячи із вихідних даних про розмір суми основного боргу відповідача, що були використані ТОВ „Манушар Україна” при нарахуванні інфляційних витрат, правильним розрахунком останніх має бути:

47000 грн. * 1,2290756863 (зведений індекс інфляції за період з березня 2009р. по січень 2012р.) 47 000 = 10766,56 грн.

Таким чином, загальна інфляційних витрат, які підлягають стягненню з ТОВ „Пуск” на користь ТОВ „Манушар Україна”, складає 10766,56 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При здійсненні нарахування штрафних санкцій слід мати на увазі положення ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 10.3 договору № 80606/1 від 09.06.2008р. Замовник за даним договором несе відповідальність за несвоєчасну оплату у вигляді пені в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.

З посиланням на п. 10.3 договору № 80606/1 від 09.06.2008р., позивачем було додатково нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 9197 грн. за прострочення виконання прийнятих на себе зобовязань. Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ „Пуск” даного виду неустойки, проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок, викладений по тексту заяви про уточнення позовних вимог /а.с. 68/, господарський суд дійшов висновку про допущення ТОВ „Манушар Україна” помилки при його здійсненні, яка укладається у нарахуванні пені у розмірі, що перевищує граничний, визначений приписами ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР.

З огляду на положення ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР правильним є наступний розрахунок суми пені:

1) за товар, переданий у власність за видатковою накладною № РН97350/11 від 14.01.2009р.

- пеня, нарахована за період з 29.01.2009р. по 20.02.2009р. складає:

32000 (сума заборгованості) * 23 (кількість днів прострочки) * 0,24 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 483,95 грн.

-пеня, нарахована за період з 20.02.2009р. по 23.02.2009р. складає

27000 (сума заборгованості) * 3 (кількість днів прострочки) * 0,24 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 53,26 грн.

-пеня, нарахована за період з 23.02.2009р. по 02.03.2009р. складає:

25000 (сума заборгованості) * 7 (кількість днів прострочки) * 0,24 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 115,09 грн.

-пеня, нарахована за період з 02.03.2009р. по 12.03.2009р. складає:

20 000 (сума заборгованості) * 10 (кількість днів прострочки) * 0,24 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 131,51 грн.

- пеня, нарахована за період з 12.03.2009р. по 14.06.2009р. складає

15000 (сума заборгованості) * 94 (кількість днів прострочки) * 0,24 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 927,12 грн.///137

-пеня, нарахована за період з 16.06.2009р. по 29.07.2009р. складає:

15000 (сума заборгованості) * 44 (кількість днів прострочки) * 0,22 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 397,81 грн.

Таким чином, загальна сума пені, що нарахована за неналежне виконання ТОВ „Пуск” зобовязань з оплати придбаного за накладною № РН97350/11 від 14.01.2009р. товару складає 2108,74 грн.

2) за товар, переданий у власність за видатковою накладною № 97350/14 від 24.02.2009р.

- пеня, нарахована за період з 11.03.2009р. по 14.06.2009р. складає:

32000 (сума заборгованості) * 96 (кількість днів прострочки) * 0,24 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 2019,95 грн.

-пеня, нарахована за період з 15.06.2009р. по 08.09.2009р. складає:

32000 (сума заборгованості) * 86 (кількість днів прострочки) * 0,22 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 1658,74 грн.

Таким чином, загальна сума пені, що нарахована за неналежне виконання ТОВ „Пуск” зобовязань з оплати придбаного за накладною № 97350/14 від 24.02.2009р. товару складає 3678,69 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, за наслідком перевірки здійсненого позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ „Пуск” пені підлягають частковому задоволенню на суму 5787,43 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Пуск” перед ТОВ „Манушар Україна”, яка виникла на підставі договору № 80606/1 від 09.06.2008р. на загальну суму 67843,48 грн.., що складається з заборгованості за поставлений товар в розмірі 47 000 грн., інфляційних витрат в сумі 10766,56 грн., трьох відсотків річних в сумі 4289,49 грн. та пені в сумі 5787,43 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Підсумовуючи все вищевикладене, у суду наявні всі правові підстави для часткового задоволення позовних вимог ТОВ „Манушар Україна” на суму 67843,48 грн. Таким чином, з ТОВ „Пуск” слід стягнути на користь позивача суму основного боргу в розмірі 47 000 грн., інфляційні витрати в сумі 10766,56 грн., три відсотки річних в сумі 4289,49 грн. та пеню в сумі 5787,43 грн. відповідно до положень ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 612, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР.

Судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України. При цьому, у звязку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог на суму 3410,33 грн., судовий збір пропорційно зменшеному розміру позовних вимог відповідно до ст. 7 Закону України „Про судовий збір” підлягає поверненню з державного бюджету на користь ТОВ „Манушар Україна”, про що постановити ухвалу.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 612, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, ст. 7 Закону України „Про судовий збір” від 08.07.2011р. № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями), суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Пуск” /юридична адреса: 68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. 1 Травня, буд. 3, кв. 206-а; поштова адреса: 65098, м. Одеса, вул. Столбова, 26, код ЄДРПОУ 32146488, р/р 26008310686001 у АБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Манушар Україна” /65026, м. Одеса, Митна площа, 1-А, код ЄДРПОУ 34552988, р/р 26001196980 у Одеській філії ПАТ „Кредитпромбанк” м. Одеса, МФО 388487/ суму основного боргу в розмірі 47000 грн. 00 коп. /сорок сім тисяч грн. 00 коп./, інфляційні витрати в сумі 10766 грн. 56 коп. /десять тисяч сімсот шістдесят шість грн. 56 коп./, три відсотки річних в сумі 4289 грн. 49 коп. /чотири тисячі двісті вісімдесят девять грн. 49 коп./, пеню в сумі 5787 грн. 43 коп. /пять тисяч сімсот вісімдесят сім грн. 43 коп./, судовий збір в сумі 1356 грн. 87 коп. / одна тисяча триста пятдесят шість грн. 87 коп./. Наказ видати.

3.В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 05.03.2012р.

Суддя Желєзна С.П.