Постанова № 219634, 26.10.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26 жовтня 2006 р. Справа № 7/319-2006

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства „НИВА”, с. Теково Виноградівського району

до відповідача Державної податкової інспекції у Виноградівському районі, м. Виноградів

про скасування податкових повідомлень –рішень ДПІ Виноградівському районі від 01.08.2006р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань: № 0000891550/1/1764/15-012112945/8493 з податку на додану вартість на суму 3200,13 грн., №0000931550/1/1767/15-01212945/8496, №0000921550/1/1666/15-01212945/8495, №0000911550/1/1765/15-01212945/8494 по фіксованому сільськогосподарському податку на загальну суму 8347,04 грн.,

Суддя С.Швед

За участю представників сторін: 1

від позивача –Добоні М. М., директор;

від відповідача –Скоблей В. І., зав. юрсектором ( дов. від 06.06.2006р. №6458);

–Дербак В. М., держподатінспектор (дов. від 16.10.2006р. №11500)

Представники сторін у судовому засіданні 26.10.2006р. дали письмову згоду на початок розгляду справи по суті згідно з п. 3 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України (протокол судового засідання від 26.10.2006р.).

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2006 року Приватне сільськогосподарське підприємство „НИВА” (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень –рішень ДПІ Виноградівському районі від 01.08.2006р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань: №0000891550/1/1764/15-012112945/8493 - з податку на додану вартість на суму 3200,13 грн., №0000931550/1/1767/15-01212945/8496, №0000921550/1/1666/15-01212945/8495, №0000911550/1/1765/15-01212945/8494 - по фіксованому сільськогосподарському податку на загальну суму 8347,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що зазначені у розрахунках органу державної податкової служби суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість та фіксованого сільськогосподарського податку, на які нараховані спірні суми штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату, були неправильно розподілені в погашення заборгованості по платежах до бюджету, а саме сплачена сума 15144 грн. в рахунок погашення прибуткового податку проведена на сплату податку якого на той час не існувало, у зв’язку з цим і були порушені граничні строки сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість та фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідач позов не визнав, оскільки порушення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по ПДВ та фіксованого сільськогосподарського податку підтверджені актами перевірки, розрахунками штрафних санкцій, податковими повідомленнями –рішеннями та витягами з облікової картки платника податків.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне:

Актом перевірки Державної податкової інспекції у Виноградівському районі від 03.03.2006р №87/15-210 встановлені факти порушення Підприємством граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань із податку на додану вартість та фіксованого сільськогосподарського податку за період з 2003 по 2005р.р.

Згідно з податковими повідомленнями –рішеннями за предметом позову платнику податків(позивачу) визначені до сплати штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7. п.17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (далі –Закон №2181-III) у сумі 8347,04 грн. по фіксованому сільськогосподарському податку та 3200,13 грн. по податку на додану вартість.

Висновок органу державної податкової служби базується на тому, що платник податків, самостійно визначивши належні до сплати спірні суми податкових платежів за визначені в розрахунках до актів перевірок податкові періоди, сплатив їх із затримкою.

При вирішенні спірного питання суд виходить з того, що усім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів відповідно до чинного законодавства. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 8 Конституції України).

Статтею 4 розділу ІІ Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006, передбачено, що судові рішення мають відповідати критерію юридичної визначеності незалежно від якості законодавства, яке може бути нечітким, суперечливим або таким, що містить прогалини. Суд, застосовуючи положення закону, повинен ураховувати цілі та намір законодавця, інтерпретувати його, виходячи з принципу верховенства права.

Пунктами 2 та 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. №9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” визначено, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Обставини та матеріали справи не дають суду підстав вважати законним і справедливим застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з огляду на наступне.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення .

Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону №2181-III передбачена відповідальність платника податків за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, визначених цим Законом, у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, статтею 16 цього ж Закону за порушення встановлених строків погашення узгодженої суми податкового зобов'язання також передбачена відповідальність платника податків у вигляді нарахування на суму узгодженого податкового зобов’язання (податкового боргу) пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення у його сплаті до повного погашення податкового боргу.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону (п.п.16.1.2. п. 16.1. ст. 16 Закону №2181-III).

Аналіз вищенаведених правових норм Закону №2181-III дає підстави для висновку про наявність у ньому фактично тотожних по своєму змісту та суті заходів впливу на платника податків.

Передбачена статтею 16 та п.п. 17.1.7. п. 17.1. статті 17 Закону №2181-III відповідальність застосовується до платників податків за одне і те ж саме правопорушення –несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання, справляється у відсотковому співвідношенні до такої суми заборгованості та по своєму смисловому та превентивному змісту є тотожною.

Одночасне застосування до платника податків відповідальності шляхом нарахування пені як плати у вигляді відсотків, нарахованих на суму податкового боргу, що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання, та штрафних санкцій як плати у вигляді відсотків від суми несвоєчасно погашеного податкового зобов'язання, прямо суперечить вищенаведеному імперативному припису статті 61 Конституції України.

Застосування до платників податків подвійної відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань призводить до вкрай негативних наслідків як для суб’єктів господарювання, так і для економіки України в цілому.

Одночасне нарахування штрафних санкцій та пені призводить до кризового фінансового становища підприємств, активи суб’єктів господарювання постійно перебувають у податковій заставі чи під арештом рахунків, із-за дефіциту обігових коштів знижуються темпи та обсяги виробництва (робіт, послуг), унеможливлюється своєчасність проведення розрахунків за енергоносії, виплат заробітної плати працівникам, інших соціальних виплат, прямим наслідком чого є доведення підприємств до банкрутства та розпродаж основних фондів за мінімальною вартістю, звільнення працівників і ,відповідно, фактичне зменшення надходжень податкових та інших платежів до державного бюджету, що у сукупності становить реальну загрозу енергетичній, економічній та соціальній безпеці України як Держави.

Виходячи з наведеного суд застосовує у спірній ситуації статтю 61 Конституції України як норму прямої дії, не застосовуючи положення п.п.17.1.7. п.17.1. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, та скасовує оспорювані податкові-повідомлення рішення про застосування штрафних санкцій (стаття 8 Конституції України, пункти 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, частина четверта статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 8, 19, 61, 124, 129 Конституції України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, статтями 7, 9, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Скасувати у повному обсязі податкові повідомлення –рішення ДПІ Виноградівському районі від 01.08.2006р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань: № 0000891550/1/1764/15-012112945/8493 з податку на додану вартість на суму 3200,13 грн. та №0000931550/1/1767/15-01212945/8496, №0000921550/1/1666/15-01212945/8495, №0000911550/1/1765/15-01212945/8494 по фіксованому сільськогосподарському податку на загальну суму 8347,04 грн.

3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня її оформлення і може бути оскаржена до закінчення цього строку до Львівського апеляційного господарського суду через Господарський суд Закарпатської області.

Суддя С.Швед

Постанову оформлено: 06.11.2006р.