Рішення № 21961207, 13.03.2012, Хрестівський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Кіровський міський суд Донецької області)

Кіровський міський суд Донецької області

Справа № 524/ 1660 / 2012

Провадження № 2/524/ 139 /2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 р. Кіровський міський суд Донецької області у складі :

головуючого судді Волкової Н.Ю.

при секретарі Мігаліної Л.Ю.

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у місті Кіровське Донецької області справу за позовом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, -

в с т а н о в и в :

ОКП «Донецьктеплокомуненерго» 20 лютого 2012 р. звернулося до Кіровського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення з них заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання у квартиру АДРЕСА_1 за період з 01 лютого 1997 р. до 31 грудня 2011 р. у розмірі 14030 грн. 28 коп., які вони, незважаючи на попередження, не сплатили. Позивач вказав, що відповідач фактично користується тепловою енергією, а виробнича одиниця «Жданівкатепломережа»постачає теплову енергію в дану квартиру з 01 липня 2006 р. до теперішнього часу внаслідок реорганізації ВО «Кіровськтепломережа», котра постачала теплову енергію в дану квартиру до цих пір та приєдналася до ВО «Жданівкатепломережа»на підставі наказу ОКП «Донецьктеплокомуненерго»№124 від 18 квітня 2006 р., що є правонаступником всіх прав та обовязків ВО «Кіровськтепломережа».

Представник позивача Голубович А.А. направила в суд заяву з проханням розглянути справу у її відсутності, вказавши у заяві, що погоджується на винесення заочного рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 158 ЦПК України особа, що приймає участь у справі, може заявити клопотання про розгляд справи у її відсутності, в звязку з чим суд ухвалив розглянути справу у відсутності представника позивача.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином рекомендованими судовими повістками на 02 березня 2012 р. та 13 березня 2012 р. , не повідомили про причини своєї неявки до суду;

судові повістки про виклик відповідачів були повернуті суду з поміткою про неможливість їх вручення відповідно 28 лютого 2012 р. та 05 березня 2012 р. через відсутність адресатів при доставці повісток , котрі після залишення листоношею повідомлення про необхідність отримання судових повісток, не з'явилися за їх одержанням, що свідчить або про відмову адресатів від одержання судових повісток (і в цьому разі відповідачі вважаються повідомленими про час та місце судового засідання), або про невідомість місця перебування відповідачів; що відповідно до вимог ст.76 ЦПК України тягне за собою розгляд справи за суттю, в зв'язку з чим суд ухвалив розглянути справу за суттю у відсутності відповідачів, які в судове засідання не зявилися, причину неявки суду не повідомили, на надіслали заяву з просьбою перенести розгляд справи.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справі, суд вважає, що позовні вимоги повинні бути задоволені частково.

Згідно із ст. ст. 67,68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, каналізація, теплова енергія ) наймачами повинна проводиться щомісячно. Це ж положення міститься в ст. ст. 815, 816, 820 ЦК України 2004 р. та у п.14, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковою територією, затверджених Постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. Згідно зі ст. 815 ЦК України наймач зобовязаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором , а відповідно до ст. 816 ЦК України саме наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним. Разом з тим відповідно до ст. 64 ЖК України, що є спеціальною нормою закону щодо житлових прав та обовязків, повнолітні члени сім»ї наймача несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність по обовязкам, що випливають з договору найма житлового приміщення.

Відносини з приводу теплопостачання фізичними особами регулюються: ЦК України,

Законами України “Про житлово-комунальні послуги” №1875-1У від 24 червня 2004 р. з наступними змінами,

“Про теплопостачання” №2633- 1У від 02 червня 2005 р. з наступними змінами,

Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженими постановою КМ України №630 від 21 липня 2005 р. зі змінами, внесеними постановами КМ України №1268 від 31 жовтня 2007 р., №933 від 03 вересня 2009 р., №151 від17 лютого 2010 р.;

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМ України №1198 від 03 жовтня 2007 р.

Згідно ст. 1, 19, 24 Закону України “Про теплопостачання” споживач - фізична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору, зобовязаний щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману (спожиту) теплову енергію.

Таким чином, у відсутності договору на споживання послуг, суд вважає потрібно користуватися доведеністю фактичного споживання послуг, що є єдиною підставою (у відсутності договору) на стягнення заборгованості за фактично спожиті послуги, тобто за фактичну поставлену до квартиру споживачів теплову енергію.

ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є членами сімї наймача квартири, зареєстровані та проживають в даній квартирі, що підтверджено довідкою ОСББ “Рассвет”; фактично користуються послугами позивача, оскільки теплова енергія надходить до квартири АДРЕСА_1, отже повинні нести відповідальність по виконанню обовязків по сплаті за спожиту теплову енергію, ОСОБА_1 як наймач квартири, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як члени сімї наймача квартири.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично користувалися послугами ВО «Кіровськтепломережа” до 01 липня 2006 р., потім послугами ВО “Жданівкатепломережа” з 01 липня 2006 р. до 31 грудня 2011 р., на цей час мають заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання , надані до квартири АДРЕСА_1 з 01 лютого 1997 р. до 31 грудня 2011 р. у розмірі 14030 грн. 28 коп. , бо на протязі всього цього часу за постачання теплової енергії за вказану квартиру кошти не вносилися взагалі, хоча теплова енергія весь цей час надходила до даної квартири.

Відповідачі не направили до суду письмової заяви про застосування строку позовної давності, двічі за викликами суду у судове засідання не зявилися.

На відміну від імперативного правила ст. 75 ЦК УРСР 1963 р., яке передбачало обовязковість застосування позовної давності, ч.3 ст. 267 ЦК України передбачає можливість застосування даного правового інституту лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення судом рішення. Оскільки в судовому засіданні під час розгляду справи судом і до моменту винесення рішення по суті заявлених вимог ні однією із сторін не була зроблена заява про застосування строку позовної давності, то у суду нема підстав для його застосування після 01 січня 2004 р. Дане положення є додатковою гарантією захисту прав кредитора та законодавчо закріпленим підтвердженням того, що навіть в разі спливу строку позовної давності субєктивне право продовжує існувати. При цьому суд бере до уваги, що факт необізнаності боржника про закінчення строку позовної давності юридичного значення не має.

Проте, строк позовної давності про стягнення заборгованості до 31 грудня 2003 р., встановлений ст. 71 ЦК України 1963 р. , сплив до набрання чинності ЦК України 2004 р., що слід врахувати у відповідності із п. п. 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України 2004 р., оскільки ст. 75 ЦК УРСР 1963 р. була імперативною нормою та передбачала обовязковість застосування позовної давності на відміну від ч.3 ст. 267 ЦК України 2004 р., яка передбачає можливість застосування даного правового інституту лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення судом рішення. До того ж, заявник мав можливості своєчасно звертатися з позовами про стягнення заборгованості, проте без будь-яких поважних причин цього раніше не робив.

Суд вважає за необхідне в позові про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості у сумі 2693 грн. 21 коп., що виникла за період з 01 лютого 1997 р. до 31 грудня 2003 р. ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відмовити через сплив позовної давності, який ніяким чином відповідачами не переривався ні сплатою боргу, ні укладенням угоди.

З відповідачів підлягає стягненню солідарно заборгованість у сумі 11337 грн. 07 коп. за період з 01 січня 2004 р. до 31 грудня 2011 р., оскільки в цей час ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично користувалися послугами позивача , проте неналежним чином та несвоєчасно провадили сплату за спожиті послуги з теплопостачання; на цей час мають заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання , надані до квартири АДРЕСА_2 на протязі всього цього часу за постачання теплової енергії за вказану квартиру кошти не вносилися взагалі , хоча теплова енергія весь цей час надходила до даної квартири; доказів, що б спростовували даний факт суду не надано.

Відповідачами не оспорені тарифи на житлово-комунальні послуги, не оспорений розмір жилої площі.

Виробник, тобто позивач по справі , надав послуги з централізованого опалення до вводу у будинок відповідачів, що також відповідачами не оспорюється.

Заборгованість відповідачів підтверджено витягом з особистого рахунку , копія якого надана суду позивачем та не спростована в суді іншими доказами.

Будь-яких доказів, які б спростовували факт надання послуг теплопостачання до вказаної квартири чи свідчили б про неналежну якість цих послуг навіть у окремі місяці, відповідачами суду не надано.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у сумі 214 грн. 60 грн. (що є мінімальним розміром судового збору у позовах, що мають ціну) підлягає стягненню на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго»з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст. ст. 815, 816, 820 , 257 , 267 ЦК України, Правилами користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. , Законом України “Про теплопостачання”, ст. ст. 88,212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на поточний рахунок № 26001969969237 ПАО «ПУМБ»в м. Донецьк, МФО 335537 ОКПО 26221744 заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання за період з 01 січня 2004 р. до 31 грудня 2011 р. у квартирі АДРЕСА_1, у сумі 11337 грн. 07 коп. (одинадцять тисяч триста тридцять сім грн. грн. 07 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго»понесені ним судові витрати на судовий збір у сумі 214 грн. 60 коп. (двісті чотирнадцять грн. 60 коп.)

В позові про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання у сумі 2693 грн. 21 коп., що виникла за період з 01 лютого 1997 р. до 31 грудня 2003 р. по квартирі АДРЕСА_1 ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відмовити через сплив позовної давності.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарга , якщо вона не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя : Н.Ю. Волкова