Рішення № 21960131, 09.02.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 0220/542/2011

Провадження № 22-ц/290/240/2012Головуючий в суді першої інстанції:Скрицький Л.П.

Категорія: 24 Доповідач: Панасюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого судді Панасюка О.С., суддів Іванюка М.В., Камзалова В.В., з участю секретаря Руденко О.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» в особі Козятинського управління газового господарства до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ,

встановила:

В жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» (далі ПАТ «Вінницягаз») звернулося в суд з цим позовом, вказуючи, що 15 березня 2006 року між ПАТ «Вінницягаз» та ОСОБА_2 був укладений договір з надання послуг з газопостачання № 1230, за яким ПАТ «Вінницягаз» зобовязалось постачати природній газ для побутового споживання, а ОСОБА_2 оплачувати надані послуги за встановленими цінами не пізніше 30 (31) числа місяця, в якому споживається газ. Оскільки відповідачка своїх зобовязань не виконала, а також всупереч умовам договору та вимогам Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2246, відмовила працівникам газового господарства у доступі до власного приміщення, де розташовані газові прилади, пристрої та лічильник газу, 8 серпня 2010 року відповідачку було переведено на Норми споживання природного газу для населення у разі відсутності газових лічильників, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 року № 619, а тому станом на 6 жовтня 2011 року заборгованість склала 5436,75 грн., яку позивач вимагав стягнути з відповідачки.

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2011 року позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Вінницягаз» 5436,75 грн. богу та судовий збір в розмірі 188,20 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просила скасувати рішення суду і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду не відповідає з огляду на таке.

Встановлено, що 15 березня 2006 року між ПАТ «Вінницягаз» та ОСОБА_2 був укладений договір з надання послуг з газопостачання № 1230 (далі Договір), за яким ПАТ «Вінницягаз» зобовязалось постачати природній газ для побутового споживання, а ОСОБА_2 оплачувати надані послуги за встановленими цінами не пізніше 30 (31) числа місяця, в якому споживається газ (а.с.3-8). Відповідачка належним чином не виконувала зобовязання, у зв`язку з чим на день останнього зняття показників лічильника утворилась заборгованість в сумі 362,02 грн. (а.с.12). 14 грудня 2010 року працівниками ПАТ «Вінницягаз» було складено акт про не допуск ОСОБА_2 представників газопостачального підприємства до приміщень, де розташовані газові прилади та лічильник газу (а.с.44), такий самий акт було складено 8 серпня 2010 року і переведено відповідачку на «Норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» (а.с.46). Відповідно до проведеного розрахунку Козятинським управлінням газового господарства було нараховано борг ОСОБА_2М в сумі 5436,75 грн., з яких: 3114,83 грн. борг за спожитий газ відповідно до розрахунку за Нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, 500 грн. за відключення споживача природного газу за вимогою постачальника, 1422 грн. за відключення методом відрізання житлового будинку, 37,90 грн. транспортні витрати та 362,02 грн. борг відповідно до показників лічильника станом до 16 серпня 2010 року (а.с.16).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка відмовила представникам газопостачальної організації в доступі до приміщення, де розташований лічильник газу, а відтак позивач правомірно здійснив перерахунок за Нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, а також відключення споживача через порушення Правил надання населенню послуг з газопостачання та умов Договору.

Проте, з таким висновком погодитись не можна з таких підстав.

За змістом ст.59 ЦПК України докази, які одержані з порушенням порядку встановленого законом, судом до уваги не беруться; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.2.5. Порядку відшкодування збитків, завданих газопостачальній або газотранспортній огранізації внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29 травня 2003 року № 475, у разі відмови споживача у доступі до своїх приміщень, де розташовані газові прилади (пристрої) та лічильники газу, представникам газопостачальної (газотранспортної) організації у випадках, передбачених Правилами для контрольного зняття показань лічильників газу, нарахування плати за спожитий газ здійснюється за Нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників з дня останнього зняття показань лічильника до дня, коли буде забезпечено вільний доступ представника газопостачальної/газотранспортної організації до лічильника.

Факт відсутності вільного доступу має бути засвідчений виборною особою будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоврядування.

Таке ж положення передбачено п.2.6. цього Порядку, яким встановлена відповідальність за прострочення з вини споживача періодичної повірки лічильників газу.

Проте, ні акт про не допуск від 14 грудня 2010 року, ні від 8 серпня 2010 року виборною особою органу самоврядування не засвідчені, а відтак ті обставини, які суд першої інстанції вважав доведеними, факт відмови ОСОБА_2 у доступі представникам газопостачальної організації до приміщення, де розташований газовий лічильник, доведеним вважати не можна.

Таким чином висновок суду про доведеність позовних вимог щодо відшкодування шкоди, завданої порушенням Правил надання населенню послуг з газопостачання у виді відмови споживачем у доступі представникам газопостачальної організації до приміщення, де розташований газовий лічильник, є помилковим, оскільки суд дійшов його на доказах, які одержані з порушенням встановленого порядку, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Разом з тим, відповідно до п.п.4.2. та 5.2.3. Договору споживач зобовязувався вносити плату за спожитий природній газ відповідно до показників лічильника не пізніше 30 (31) числа місяця, в якому споживається газ.

За змістом ст.ст. 526 та 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, у встановлений у ньому строк.

Оскільки станом на 16 серпня 2010 року борг відповідачки перед позивачем за спожитий природній газ відповідно до показників лічильника становив 362,02 грн., то ці кошти підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Вінницягаз» задля захисту майнових прав позивача.

Вирішуючи питання про судові витрати колегія суддів виходить із того, що оскільки позовна заява була подана в жовтні 2011 року до набрання чинності Законом України «Про судовий збір», то з відповідачки на користь держави на підставі ч.3 ст.88 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір у встановленому Декретом Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21 січня 1993 року «Про державне мито» розмірі 51 грн. Натомість з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню сплачений нею при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 94 грн. 10к. відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 316, 209, 218 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» в особі Козятинського управління газового господарства задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» в особі Козятинського управління газового господарства 362 (триста шістдесят дві) грн. 02к. боргу за спожитий природний газ та 51 (пятдесят одну) грн. судового збору на користь держави.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» в особі Козятинського управління газового господарства на користь ОСОБА_2 94 грн. 10к. сплаченого за подання апеляційної скарги судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: