Постанова № 21958648, 07.03.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2012 року Справа № 2а/2370/273/2012

11 год. 05 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Паламар П.Г.,

при секретарі: Овсієнко О.І.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2за довіреністю, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Акант + К»до державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Акант + К»(далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області (далі відповідач), у якому просить визнати нечинним податкове повідомлення - рішення № 0003222301 від 01.09.2011 року про застосування до ТОВ «Фірма «Акант+К»штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 148742, 33 грн.

02.02.2012 року позивач надав до суду заяву про внесення змін до позовних вимог, відповідно до яких просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси від 01.09.2011 року № 0003222301 про застосування до ТОВ «Фірма «Акант+К»штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 148742, 33 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку, про що складений акт № 2115/23-2/14207584 від 18.08.2011 року та видане податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 року № 0003222301.

Відповідач помилково вважає, що кошти компенсовані позивачем своїм працівникам, використані ними на власні потреби. Працівникам відшкодовувались витрати на відрядження при виконанні ними службових обовязків.

Також позивач вважає, що в періоді, який перевірявся та по господарських операціях, які відображені в таблиці акта перевірки, він не здійснював операції з картковими рахунками, а тому норма п. 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України №72 від 19.02.2001 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 року за № 237/5428(далі Положення) не може до нього застосовуватися.

Крім того, позивач зазначає, що до нього застосовано адміністративно господарську санкцію у вигляді штрафу.

У Господарському кодексі України під поняттям адміністративно-господарський штраф розуміється певна грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до бюджету в разі порушення ним установлених правил господарської діяльності.

Відповідно до вимог ст. 250 ГКУ адміністративно господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення субєктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Позивач вважає, що зазначений термін сплив у серпні 2010 року.

За таких обставин позивач вважає, що рішення відповідачем прийняте безпідставно.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представники відповідача позов не визнали, надали суду письмові заперечення, в яких зазначили, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зокрема представники позивача зазначили, що бухгалтерією підприємства прийнято звіти працівників підприємства про використання коштів наданих на відрядження або під звіт з підтверджуючими розрахунковими документами, в яких зазначено платниками фізичні особи, а не підприємством, через підзвітну особу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Позивач, як юридична особа товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Акант + К»зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 18.01.1993 року (ідентифікаційний код 14207584).

Відповідачем з 18.07.2011 року по 11.08.2011 року проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Акант + К»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, про що складено акт № 2115/23-2/14207584 від 18.08.2011 року.

Згідно п.3 висновку акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 1.2, п. 2.12 постанови правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в сумі 148742,33 грн.

Не погодившись з висновками відповідача, позивач направив заперечення до акта перевірки від 25.08.2011 року.

Відповідачем заперечення позивача залишено без задоволення.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 року № 0003222301 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 148742, 33 грн.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначає «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320 (далі Положення).

Пунктом 2.12 Положення визначено, що фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного спеціального платіжного засобу або особистого спеціального платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Актом перевірки № 2115/23-2/14207584 від 18.08.2011 року зафіксовано подання до бухгалтерії позивача звітів про використання коштів разом з підтвердними документами.

Суд зазначає, що прикладені до звітів розрахункові документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Для прикладу звіт про використання коштів наданих на відрядження або під звіт № АО-0000955 від 08 грудня 2009 року поданий бухгалтером по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_6 У графі кому за що і на підставі якого документа заплачено вказано ОСОБА_7 оренда 4000 грн. Проте до звіту прикладена квитанція № СКР/820736 від 08.12.2009 року, відповідно до якої зазначено платник ОСОБА_7 поповнення НОМЕР_1. Також вказаним працівником подано звіт № АО-0000902 від 10.12.2009 року на суму 2100грн. у квитанції № СКР/167028 вказано платник ОСОБА_6 поповнення НОМЕР_2 ОСОБА_8. Аналогічні звіти подавались і іншими працівниками підприємства.

У підтвердження правомірності прийняття розрахункових документів бухгалтерією підприємства позивач надав копії довіреностей на ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, відповідно до яких, їм надається право здійснювати платежі від імені ТОВ «Фірма «Акант+К»(сплата податків, оплата сировини, оренди, послуг тощо) в банківських установах та інше.

Суд не погоджується з цим твердженням виходячи з того, що відповідно до п.1.2 Положення розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Пунктом 1 глави 1 Розділу ІІІ «Інструкції про касові операції в банках України»затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 .08.2003 року №337 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.09.2003 року за № 768/8089 (далі Інструкція) до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 6), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 7), заява на видачу готівки (додаток 8), прибутковий касовий ордер (додаток 9), видатковий касовий ордер (додаток 10), грошовий чек (додаток 11), а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі.

Відповідно до п. 2, 3 Інструкції форми документів, які застосовуються під час приймання переказу готівки та виплати її суми отримувачу в готівковій формі, визначаються відповідною платіжною системою і мають містити обов'язкові реквізити: дата здійснення операції, зазначення платника та отримувача, дані паспорта особи-отримувача або документа, що його замінює, сума касової операції, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

Усі реквізити в касових документах мають бути заповнені згідно з правилами, зазначеними в додатку 14 до цієї Інструкції. Крім обов'язкових, касові документи можуть містити й інші реквізити, потрібні для здійснення окремих операцій з готівкою. Додаткові реквізити можуть бути дописані в касовому документі від руки ручкою.

Відповідно до додатку 14 Інструкції у графі платник зазначається назва юридичної особи та прізвище, ім'я, по батькові особи, яка уповноважена діяти від імені юридичної особи, здійснює переказ готівки.

Також суд вважає необґрунтованими твердження позивача щодо пропуску строку застосування фінансово-господарських санкцій визначеного ст. 250 Господарського кодексу України.

Пунктом 2 ст. 250 Господарського кодексу України визначено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Відповідно до абз. 5 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95 (далі - Указ Президента № 436) Установити, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів

Пунктом 3 Указу Президента № 436 контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

Відповідно до підпункту 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Акант + К»до державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст.ст.184-187 КАС України.

Суддя П.Г. Паламар