Постанова № 21958570, 06.03.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 року Справа № 2а/2370/471/2012

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Паламар П.Г.,

при секретарі Овсієнко О.І.,

за участю представника позивача Пономар О.М. за посадою, представника відповідача ОСОБА_2 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БНН - центр»до державної податкової інспекції у місті Черкаси Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося товариства з обмеженою відповідальністю «БНН - центр»(далі позивач) з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у місті Черкаси Черкаської області (далі відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004592301, № 0004582301, № 0004602301.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та в обґрунтування позову зазначила, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають дійсності. Висновки відповідача позивач спростовує тим, що господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та вказала, що перевірка позивача проведена на виконання постанови заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА в Полтавській області Васильченка Ю.В. при розслідуванні кримінальної справи, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст. 212 КК України. Допитані в якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 пояснили,що ТОВ «Інтермаксервіс»господарською діяльністю не займалося. Під час проведення перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів ТОВ «Інтермаксервіс», що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків.

Крім того, представник відповідача зазначила, що вироком Октябрьського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року по кримінальній справі № 1-654/10 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 200, ч. 2, 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_7, який з метою незаконного збагачення, діючи умисно, зареєстрував ряд СПД, серед яких і ТОВ «Інтермаксервіс» (яке в подальшому перереєстрував на інших осіб) з метою здійснення незаконної діяльності. Вироком суду встановлено, що зазначені особи підроблювали підписи від імені керівників підприємств, а підроблені документи використовували для того, щоб надати можливість підприємствам контрагентам створити податковий кредит.

Таким чином висновки відповідача представник вважає обґрунтованими, а податкові повідомлення - рішення № 0004582301, № 0004592301, № 0004602301прийняті відповідно до вимог податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, розглянувши матеріали та дослідивши докази, суд прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до постанови заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА в Полтавській області Васильченка Ю.В. по кримінальній справі № 2011531008011 відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2008 року по 30.09.2011 року.

В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті № 2685/23-2/35827277 від 01.12.2011 року встановлено:

1.В порушення п. п. 5.2.1 п. п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від 28.12.94р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України №2275-УІ від 20.05.2010 із змінами та доповненнями) ТОВ «БНН-центр»занижено податок на прибуток за 2009 рік в сумі 10446 грн., за 2010 рік в сумі 17185 грн., за 1 кв. 2011 року в сумі 17185 грн.

2.В порушення вимог п. п. 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.4.1 п. п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «БНН-центр»занижено податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 45236,67 грн., в тому числі за лютий 2009р. - 45236,67 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.12.2011 року № 0004582301яким збільшено податок на додану вартість на суму 6547 грн., з яких 5237 грн. за основним платежем та штрафній (фінансовій) санкції в сумі 1310 грн., 0004602301, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 4919 грн., з якої за основним платежем 3935 грн. та штрафній (фінансовій) санкції в сумі 984 грн. та № 0004592301, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 17185 грн.

Згідно акту перевірки підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту та заниження податку на прибуток, слугувало наступне.

Відповідно до звітності, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Інтермаксервіс», метою яких було придбання позивачем автономної системи охолодження.

Операції з надання робіт та послуг за участю ТОВ «Інтермаксервіс»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Згідно акту перевірки вказаного підприємства від 12.07.2011 року № 62/23-6/24710114 встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг) від контрагентів-постачальників, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та ознаки фіктивної діяльності: підприємства декларують відсутність основних виробничих фондів, рухомого та нерухомого майна, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Керівник ТОВ «Інтермаксервіс»пояснив, що з травня 2008 року він ніякого відношення до діяльності товариства не має.

Крім того в акті зазначено, що вироком Октябрьського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року по кримінальній справі № 1-654/10 визнано винними у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 200, ч. 2, 3 ст. 358 КК України ОСОБА_7, ОСОБА_8, та ОСОБА_5, які з травня 2006 року по квітень 2010 року здійснювали підробку документів по підприємству ТОВ «Інтермаксервіс».

Постановою начальника ВРКС СВ ПМ ДПА в Полтавській області порушено кримінальну справу за фактом створення та придбання невстановленими особами субєктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ «Інтермаксервіс»з метою прикриття незаконної діяльності результаті чого заподіяно велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Таким чином, ТОВ «Інтермаксервіс»здійснювало фіктивну діяльність направлену на надання послуг по зниженню податкових зобовязань, а тому відповідач вважає, що фактично документальне оформлення правовідносин ТОВ «Інтермаксервіс»з позивачем здійснювала невідома особа, не уповноважена приватним підприємством здійснювати поставку товару або послуг.

В звязку з наведеним, податковий орган вказує, що позивачем в порушення Законів України «Про податок на додану вартість»та «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено до складу податкового кредиту за податковими накладними, які не можуть підтверджувати право платника податку на податковий кредит та занижено податок на прибуток внаслідок вищевикладених фактів щодо контрагентів ТОВ «Інтермаксервіс»відповідно до первинних документів.

Зазначені обставини стали основою акту перевірки № 2685/23-2/35827277 від 01.12.2011 року, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Суд вважає висновок відповідача безпідставним з огляду на наступне.

Статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України № 334 визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин визначався Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168).

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Судом встановлено, що податкові накладні виписані контрагентами позивача, на підставі яких позивач включив ПДВ до складу податкового кредиту за відповідний період 2010 року, відповідають вимогам п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168.

Разом з тим, за змістом п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит наступають тільки при здійсненні господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Посилання відповідача на вирок вирок Октябрьського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року по кримінальній справі № 1-654/10 є безпідставним, виходячи з того, що у вказаному вироці відсутні будь-які посилання на господарські відносини позивача з ТОВ «Інтермаксервіс».

Також не можуть бути прийняті судом як докази, покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, тому що суду не надано доказів постановлення обвинувального вироку по кримінальній справі № 2011531008011.

Суд вважає також помилковими висновки відповідача про те, що факт порушення кримінальної справи дає право для визнання нікчемними всіх договорів, вчинених зазначеним підприємством за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили та яким би було встановлено, що досліджені договірні стосунки позивача направлені на функціонування схеми незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, в розкраданні державних коштів.

Факт порушення кримінальної справи не тягне за собою недійсність усіх угод та сумнівність господарських операцій, укладених та здійснених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення із державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних і не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту.

Тому висновок відповідача про те, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими його контрагентами, є помилковим.

Суд також зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено правомірність встановлення валових витрат, а також формування податкових зобовязань з податку на прибуток та сум податкового кредиту за перевіряємий період, в звязку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Крім того, відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Судом встановлено, що виїзна позапланова перевірка позивача проведена на підставі постанови заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА в Полтавській області Васильченка Ю.В. по кримінальній справі № 2011531008011, а тому відповідач повинен направити матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку без прийняття податкових повідомлень рішень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами частини 2 статті 71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «БНН - центр»до державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області № 0004592301від 12.12.2011 року, № 0004582301від 12.12.2011 року, № 0004602301від 12.12.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БНН - центр»судові витрати в сумі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя П.Г. Паламар