Рішення № 21956945, 07.03.2012, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 2-162/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2012 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області у складі головуючого судді Пилипюка І.В., з участю секретаря Паучек Є.В., представника позивача Горюка В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, про звернення стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, про звернення стягнення.

В позові вказував, що 18.09.2008 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №CVVWGR0000000057, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 30900,00 грн., зі сплатою 27,96% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.09.2010 року. Відповідач належним чином зобовязання не виконав і у звязку з чим, станом на 05.10.2011 року заборгованість становить 31274,41 грн., в тому числі 13638,68 грн. заборгованість за кредитом, 2197,03 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1346,45 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 12364,90 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязання за договором, 250,00 грн. штраф (фіксована частина) та 1477,35 грн. штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № CVVWGR0000000057 з відповідачем 18.09.2008 року укладено договір іпотеки № CVVWGR0000000057, згідно умов якого вона надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 75,6 м.кв, який розташований по АДРЕСА_1 і належить їй на праві власності. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 100000,00 грн.

Зазначав, що згідно з договором іпотеки він підлягає нотаріальному посвідченню з покладенням витрат на іпотекодавця. Однак відповідач відмовилась зявитись до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору, посилаючись на небажання нести витрати, повязані з нотаріальним посвідченням договору. Так як сторони домовились стосовно всіх істотних умов договору, відбулось часткове виконання договору (іпотекодавець забезпечує схоронність предмету іпотеки, не передає його в оренду (інший майновий найом), надає можливість іпотекодержателю перевіряти стан і умови збереження та цільового використання предмету іпотеки), але відповідач ухилилася від нотаріального посвідчення договору, тому наявні всі підстави для визнання договору дійсним.

Просив визнати дійсним договір іпотеки №CVVWGR0000000057 від 18.09.2008 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CVVWGR0000000057 від 18.09.2008 року в розмірі 31274,41 грн. звернути стягнення на будинок загальною площею 75,6 м.кв, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності за заповітом від 26.12.2003 року ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки а також виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, розташованому за вказаною адресою зі зняттям їх з реєстраційного обліку у Берегометському РВ УМВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку та стягнути з відповідача судовий збір.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, посилався на обставини, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, будучи належно повідомленою про місце, день та годину слухання справи, причину неявки суду не повідомила.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що 18.09.2008 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №CVVWGR0000000057, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 30900,00 грн., зі сплатою 27,96% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.09.2010 року.

В забезпечення виконання зобовязань за договором кредиту №CVVWGR0000000057 з відповідачем 18.09.2008 року укладено договір іпотеки № CVVWGR0000000057, згідно умов якого вона надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 75,60 м.кв. з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 і належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності за заповітом, посвідченого 26.12.2003 року Оградюк Г.Я., державним нотаріусом Вижницької державної нотаріальної контори за реєстровим №1896, зареєстрованого у Вижницькому РБТІ 30.01.2008 року за реєстровим №1023.

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ч.1 ст.577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що договір іпотеки укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими на це посадовими особами ПАТ КБ «ПриватБанк» та особисто ОСОБА_2, зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставі ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання, однак він в установленому порядку нотаріально не посвідчений.

Статтею 204 ЦК України проголошена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тому законних підстав про визнання договору іпотеки дійсним немає.

Таким чином суд вважає, що в задоволенні позову в частині визнання договору іпотеки дійсним необхідно відмовити, оскільки останній відповідачем не оспорюється.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Частиною 1 ст.589 ЦК України визначено, що у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України звернення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) в разі коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п.1 Договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя, в разі невиконання відповідачем своїх зобовязань по кредитному договору, одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку майна.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач порушила умови кредитного договору №CVVWGR0000000057 від 18.09.2008 року щодо строків погашення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом 05.10.2011 року заборгованість становить 31274,41 грн., в тому числі: 13638,68 грн. заборгованість за кредитом, 2197,03 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1346,45 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 12364,90 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязання за договором, 250,00 грн. штраф (фіксована частина) та 1477,35 грн. штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до приписів ст.33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею ст.35 ч.1 ЗУ «Про іпотеку», встановлено, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, законодавець зазначив необхідною умовою початку звернення стягнення на предмет іпотеки, надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення.

З матеріалів справи вбачається, що вимога №30.1.0.0/2-89ОCVLFZ0AC59 від 26.08.2011 року направлена відповідачу, однак у передбачений тридцятиденний строк нею не виконана.

Суд відзначає, що сторони по справі, і відповідно іпотечного договору, передбачили вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, в частині можливих способів звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки; - продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку», з наданням іпотекодержателю права укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.

Частина 1 статті 38 ЗУ «Про іпотеку» передбачає, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Згідно ч.1 ст.39 ЗУ «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Таким чином, суд вважає, що вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на будинок, розташований по АДРЕСА_1 підлягає до часткового задоволення, а саме необхідно звернути стягнення на будинок шляхом проведення прилюдних торгів, що відповідає положенням ст.591 ЦК України та ст.39 ЗУ «Про іпотеку». При цьому, звернення стягнення на предмет іпотеки повинно здійснюватись шляхом проведення саме прилюдних торгів, відповідно до вимог ч.1 ст.39 ЗУ «Про іпотеку», з початковою ціною його реалізації 100000,00 грн., оскільки п.27 договору іпотеки передбачено право банку на продаж предмета іпотеки будь-яким способом будь-якій іншій особі лише в позасудовому порядку.

Що стосується вимоги про виселення відповідача, то суд прийшов до висновку, що в її задоволенні необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, в ч.1 ст.40 ЗУ «Про іпотеку» зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч.ч.2, 3 ст.40 ЗУ «Про іпотеку» встановлено певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч.3 ст.109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку».

В матеріалах справи наявна вимога про добровільне звільнення квартири відповідачем та усіма членами сімї та іншими мешканцями, однак не зазначено якими саме, оскільки серед них можуть бути і діти і особи, передбачені ч.1 ст.40 ЗУ «Про іпотеку», а в ході судового розгляду представником позивача суду не надано доказів, що вказані особи у спірному будинку не зареєстровані та не проживають.

Враховуючи викладене, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк. Оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч.2 ст.40 ЗУ «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 ЖК України, щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги на цій стадії не можуть бути задоволені, оскільки на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення вказаних житлових приміщень їх мешканцями, в розумінні вимог ст.3 ЦПК України щодо права особи для звернення до суду за захистом.

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення із стягненням з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат у відповідності до ст.88 ЦПК України.

На підставі ст.ст.33, 35, 38-40 ЗУ “Про іпотеку ”, ст.ст.9, 109 ЖК України, ст.ст. 526, 530, 536, 575, 589-591, 610, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 64, 88, 169, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CVVWGR0000000057 від 18.09.2008 року в сумі 31274,41 грн. звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 75,6 м.кв, який розташований в АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною 100 000,00 (сто тисяч) гривень.

Стягнути ОСОБА_2, жительки АДРЕСА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. №64993919400001, МФО 305299 судовий збір в сумі 312,74 гривень.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. №64993919400001, МФО 305299 судовий збір в сумі 300,09 грн. в дохід держави.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: І.В. Пилип'юк